Ухвала

від 06.06.2024 по справі 127/17374/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/17374/24

Провадження № 2-о/127/374/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2024 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Сичук М.М., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про встановлення факту постійного догляду,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бездітна Т.В., звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного догляду, в якій просив суд встановити факт, що має юридичне значення, зайняття постійним доглядом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за рідною бабусею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка потребує постійного догляду на непрофесійній основі від фізичної особи на підставі довідки МСЕК, Акту проведення обстеження сім`ї та Акту встановлення факту здійснення догляду за відсутності інших осіб.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов переконання про неможливість розгляду даної справи в порядку окремого провадження, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як роз`яснено у пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У пункті 2 цієї постанови містяться роз`яснення про те, що суди при вирішенні питання про підвідомчість справи мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.

Такі ж умови, за яких справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду, визначено і Листом ВСУ від 01 січня 2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення». Згідно з цим же документом при вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19) вказано, що «для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах. Заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би факт, що має юридичне значення, але йому в цьому було відмовлено (із зазначенням причин відмови). Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. […] Якщо при розгляді заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, визначено, що існує спір про право і справа має розглядатися за правилами того судочинства, за яким подано цю заяву, проте в порядку позовного провадження, то суд залишає заяву без розгляду. У випадку якщо справа підлягає розгляду в порядку іншого судочинства, ніж подано заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, то суд відмовляє у відкритті провадження або закриває провадження у справі, якщо провадження у справі було відкрито».

Зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2 ..

Заявник зазначає, що від встановлення факту здійснення ним постійного стороннього догляду за особою, яка цього потребує, залежить виникнення у нього прав та обов`язків, визначених Законом України від 01.01.2020 № 2671-VІІІ «Про соціальні послуги», Законом України від 21.10.1993 № 3643-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів, призначення виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі», та інших.

Порядок вирішення питання можливості оформлення постійного догляду за особами похилого віку, в тому числі і за особами, що потребують постійного стороннього догляду, визначено Законом України «Про соціальні послуги» від 17 січня 2019 року № 2671-VIII, Порядком підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 № 430, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року за № 859.

Вказані нормативно-правові акти визначають порядок отримання статусу фізичної особи, яка надає соціальні послуги з догляду, внесення відомостей про таких осіб до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, порядок отримання витягу з такого Реєстру.

Пунктами 3, 4 частини 6 статті 13 Закону України «Про соціальні послуги» передбачено, що фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями або невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, проте для отримання відповідного статусу надавач та отримувач соціальних послуг повинні бути включені до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, незалежно від того, претендує надавач соціальної послуги на отримання компенсації від держави чи ні.

Формування реєстру, відповідно до ч. 6 ст. 15 Закону, здійснюється шляхом внесення до нього відповідної інформації уповноваженими органами системи надання соціальних послуг. Порядок формування, ведення та доступу до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2021 року № 99.

Механізм призначення і виплати компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам із числа членів своєї сім`ї, визначено Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року за № 859.

Пунктом 7 цього Порядку визначено, що призначення і виплата компенсації здійснюються уповноваженим органом з місяця подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, таких документів: заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі;заява про згоду отримувати соціальні послуги;копії свідоцтва про народження дитини (у разі надання дитині соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі);висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді громадян похилого віку внаслідок когнітивних порушень за формою, затвердженою МОЗ.

Норми чинного законодавства не вимагають для призначення виплат особі, що здійснює догляд, встановлення в судовому порядку факту здійснення постійного догляду за особою похилого віку, з когнітивними порушеннями або інвалідом. Необхідність такого догляду та сам факт його здійснення встановлюється уповноваженим органом на підставі поданих документів.

Із указаного вбачається, що законодавство передбачає інший, позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка потребує такого догляду.

У даному випадку встановлення факту догляду за особою не входить до повноважень суду та не впливає на зміну, виникнення або припинення особистих чи майнових прав заявника, в незалежності від платності чи безоплатності здійснення догляду.

Отже, заявник має право звернутися до відповідних уповноважених органів з дотриманням вимог законодавства з метою встановлення необхідного факту.

Крім того, суд звертає увагу на те, що заявником додано до заяви про встановлення юридичного факту Акту встановлення факту здійснення догляду за особами з інвалідністю І та ІІ групи та особами, які потребують постійного догляду від 30.04.2024 року, яким вже встановлено такий факт постійного догляду ОСОБА_1 своєї рідної бабусі ОСОБА_2 .

У разі невизнання уповноваженими особами Управління соціальногозахисту населення(Правобережне)Департаменту соціальноїполітики Вінницькоїміської ради права ОСОБА_1 на встановлення відповідного факту заявник не позбавлений можливості оскаржити їх дії чи бездіяльність у судовому порядку. За предметом та можливими правовими наслідками цей спір існуватиме у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 186, 260-261, 315 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про встановлення факту постійного догляду.

Зазначену ухвалу надіслати заявникові ОСОБА_1 не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272ЦПК України із доданням позовних матеріалів. Копію заяви залишити в суді.

На ухвалу суду, в частині відмови у відкритті провадження у справі, може бути подана апеляційна скарга протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Суддя: