Рішення

від 13.05.2024 по справі 944/4967/23

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 944/4967/23

Провадження №2/944/384/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2024 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді - Колтуна Ю.М.

з участю секретаря судового засідання Романик Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду, у м.Яворові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю Служби у справах дітей Івано-Франківської селищної ради, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

позивач звернуласядо судуз позовомдо ОСОБА_2 про позбавленнябатьківських прав, в якому просить позбавити батьківських прав відповідача відносно доньки ОСОБА_3 .

В обґрунтування поданого позову ОСОБА_1 покликається на те, що 06.06.2016 між нею та відповідачем було укладено шлюб. У цьому шлюбі народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки подружні відносини не склалися 05.12.2019 рішенням Яворівського районного суду Львівської області шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу спільна донька залишилася проживати з позивачем. ОСОБА_3 є дитиною-інвалідом. Відповідно до медичного висновку має вроджену ваду головного мозку, агенезію мозолисного тіла, наслідки раннього ураження центральної нервової системи, спастичний тетрапорез - скованість м`язів верхніх та нижніх кінцівок (копія медичного висновку додається). Зважаючи на це, дитина потребує особливої уваги та догляду, проте батько цього не надає та не приймає участі у вихованні дитини більшу частину її життя. Так, протягом 4 років, він не цікавиться життям дочки, не піклується про її фізичний розвиток та стан здоров`я, не вчиняє жодних дій для спілкування з нею, не виконує свого обов`язку щодо матеріального забезпечення дитини, оскільки жодного разу не здійснював перерахування коштів для сплати аліментів, що встановлені судовим наказом Яворівського районного суду Львівської області від 12.07.2019.

Позивач зазначає, що має можливість повністю забезпечувати доньку всім необхідним та займатися її вихованням, лікуванням та розвитком, як вона це постійно робила.

Оскільки відповідач самоусунувся від виховання своєї дитини, не бажає нести відповідальність і виконувати батьківські обов`язки, позивач була змушена звернутися до суду з позовом про позбавлення батьківських прав.

Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 21.08.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Також 21.03.2024 проведено підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, в матеріалах справа наявна заява про розгляд справи без її участі. Заявлений позов підтримує та просить його задовольнити. Проти винесення заочного рішення у справі не заперечує.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, причини своєї неявки суду не повідомив, відзив та клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.

Представник органу опіки та піклування Івано-Франківської селищної ради Львівської області Вільгуцька В.В. до суду не прибула, надала заяву про розглядсправи заїї відсутності, приухваленні рішенняпросила врахувати висновок органу опіки та піклування, щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітньої доньки.

На підставі ст. 280-282 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд даної справи, про що не заперечувала позивач.

Зважаючи, що розгляд справи відбувся за відсутності сторін, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з ч. 5ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до вимог п.15Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Згідно зі ст.165СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що сторони ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який заочним рішенням Яворівського районного суду Львівської області у справі №460/1378/19 від 05.12.2019 - розірвано.

Окрім цього, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджуєтьсякопією свідоцтвапро народженнясерії НОМЕР_1 виданого 06.06.2016 виконавчим комітетом Лозинської сільської ради Яворівського району Львівської області,відповідний актовий запис№11.

Дитина сторін ОСОБА_3 , проживає разом з матір`ю в АДРЕСА_1 , що стверджується довідкою старостинського округу № 5 Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області, складеною 03.04.2023 за №141.

Відповідно до копії корінця медичного висновку №747 про дитину-іналіда віком до 18 років, ОСОБА_3 має вроджену ваду головного мозку, гіпоплазію мозолистого тіла, гідроцефальний синдром, симптоматичну епілепсію.

Згідно зкопією актаскладеного Лозинськимстаростинським округом№5Івано-Франківськоїселищної радиЯворського районуЛьвівської області ОСОБА_1 проживає у цегляному будинку площею 40.5 кв.м. разом із своєю мамою. Разом із ними проживає її дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є інвалідом з дитинства. З батьком дитини ОСОБА_1 розлучена, батько у вихованні дитини участі не приймає. На даний час вона перебуває у шлюбі з другим чоловіком.

Судовим наказом від 12.07.2019у справі № 460/1738/19 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідно віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня подання заяви 04.04.2019.

За висновком затвердженим рішенням виконавчого комітету Івано-Франківськоїселищної радиЯворського районуЛьвівської області №422 від 30.11.2023 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно відносно малолітньої ОСОБА_3 , наявним у матеріалах справи, встановлено, що Івано-Франківська селищна рада, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої дочки ОСОБА_3 .

Так, у висновку органу опіки та піклування, серед іншого, зазначено, що відповідно до характеристики наданої старостинським округом №6 ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . На даний час ОСОБА_6 , розлучений, але проживає з цивільному шлюбі, де виховує двоє неповнолітніх дітей, зловживає алкоголем, періодично змінює місце проживання В сім`ї виникають часті конфлікти, де залучається поліція.

На засідання комісії ОСОБА_2 не з`явився хоча про час та місце був повідомлений належним чином. Під час телефонної розмови, на передодні засідання комісії, зазначив що йому відомо про факт позбавлення його батьківських прав відносно доньки. На питання щодо заборгованості коштів по сплаті аліментів чіткої відповіді не надав, також зазначив, йому відомо про потреби доньки у постійному лікуванні, проте нічим допомогти не може, аргументів ніяких на надав.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст.150,151 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані поважати дитину. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Статтею 152 СК Українипередбачено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Згідно зіст.153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно дост.155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У п.6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю 20.11.1959 зазначено: «Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою та відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення».

Як слідує з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, що діє в Україні з 27.09.1991 «Держави-учасники зобов`язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для злагоди, приймаючи до уваги права та обов`язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи».

Відповідно дост.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до п.2 ч.1ст.164 СК України, батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, у разі ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Під час застосування наведених норм права суд враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18 (пункти 68-70), Верховним Судом у постановах від 26.12.2018, 13.03.2019, 06.05.2020 та 26.01.2022 при розгляді справ № 404/6391/16-ц, № 631/2406/15-ц, №753/2025/19 та №203/3505/19, відповідно до яких ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10 лютого 2021 року по справі № 761/10887/17, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Статтеюст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»визначено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Аналізуючи докази по справі, суд дійшов висновку, що відповідач по справі самоусунулася від реалізації своїх батьківських прав, життям та здоров`ям дитини не цікавиться протягом тривалого періоду часу, участі у її вихованні та розвитку не приймає, малолітньою донькою ОСОБА_3 фактично опікується мати.

Зазначені вище фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, розцінюються судом як свідоме ухилення ОСОБА_7 від батьківських обов`язків по вихованню доньки, що передбаченест.150 СК України.

Враховуючи те,що начас розглядусправи,відповідачем ненадано належнихдоказів напідтвердження зміниповедінки щодовиховання таналежного утриманняйого дитини, тому, виходячи з найкращих інтересів малолітньої ОСОБА_3 , суд вважає, що позов є підставним і обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

Окрім того, позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 (провадження № 61-10531св21).

Також, як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір у сумі 1073 грн. 60 коп., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно дост.141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.81,128,141,223,258,259,263-265,280,351-355 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю Служби у справах дітей Івано-Франківської селищної ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , батьківських прав відносно доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , , сплачений судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення суду складене і підписане 13.05.2024.

Суддя Ю.М.Колтун