Постанова

від 04.06.2024 по справі 914/1126/14

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2024 р. Справа №914/1126/14

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Панова І.Ю.,

СуддіПлотніцький Б.Д.,

Зварич О.В.,

Секретар судового засідання: Фарина Х.І.

за участю представників сторін:

від скаржника: ОСОБА_1

від кредитора військової частини НОМЕР_1 : ОСОБА_2 ;

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 від 11.03.2024 (вх. №01-05/728/24 від 12.03.2024)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.02.2024 (повний текст рішення складено 28.02.2024)

у справі № 914/1126/14 (суддя Артимович В.М.)

про: банкрутство Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Галев ЛТД (вул. Вербицького, буд. 5, кв. 1, м. Львів, 79013, ідентифікаційний код 20774324)

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог клопотання і ухвали суду першої інстанції.

24.01.2024 від ОСОБА_1 до господарського суду Львівської області надійшло клопотання про стягнення сум грошової винагороди та відшкодування витрат колишнього ліквідатора боржника, в якому заявник також просив суд витребувати у ліквідатора СП ТзОВ Галев ЛТД Коваля В.В. відповідь на запит ОСОБА_1 від 18.01.2024 про надання інформації.

Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_1 , як колишній ліквідатор боржника вважає, що виплата грошової винагороди та витрат колишнього ліквідатора боржника за час виконання повноважень ліквідатора, що затверджені судом, повинна бути здійснена в даному випадку за рахунок кредиторів боржника пропорційно сумам визнаних вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.02.2024 у справі №914/1126/14 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 22.01.2024 б/н (вх. № 321/24 від 24.01.2024) про стягнення сум грошової винагороди та відшкодування витрат колишнього ліквідатора боржника та про витребування у ліквідатора СП ТзОВ Галев ЛТД ОСОБА_3 відповіді на запит ОСОБА_1 від 18.01.2024 про надання інформації.

Ухвала мотивована тим, що клопотання подано передчасно, оскільки скаржником не доведено, що у боржника відсутнє майно та інші джерела оплати грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга б/н та від 11.03.2024 (вх. №01-05/728/24 від 12.03.2024) сформована у системі Електронний суд. В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.02.2024 у справі №914/1126/14 та ухвалити нове рішення , яким задоволити вимоги, що вкладені в заяві повністю.

В апеляційній скарзі скаржник вказує, що спочатку боржником у даній справі про банкрутство було погашено кредиторську заборгованість ПП МП «Капітал Груп» в сумі 7 606 090,00 грн., однак не оплачено у першу чергу (позачергово) витрати, пов`язані з проведенням ліквідаційної процедури та винагорода ліквідатора Гапоненко Р.І.

Також, зазначає, що ним було надіслано арбітражному керуючому ліквідатору Ковалю Віталію Валерійовичу Запит від 18.01.2024 р. про надання інформації про проведення оцінки корпоративних прав/часток банкрута, однак відповідь на вказаний запит надано не було.

08.04.2024 від кредитора Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив б/н від 08.04.2024 (вх. №01-04/2429/24) в якому заявник вказує, що в банкрута Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Галев ЛТД наявні власні грошові активи, за рахунок яких можливо провести виплату грошової винагороди та відшкодування супутніх витрат колишньому ліквідатору арбітражному керуючому Гапоненку Р.І.

16.05.2024 від кредитора Головного управління ДПС у Львівській області надійшов відзив б/н від 16.05.2024 (вх. №01-04/3320/24) в якому заявник не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та вказує, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються в першу чергу на витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, водночас, із наведених норм не випливає обов`язку діючого ліквідатора у справі здійснювати першочергове відшкодування грошової винагороди та витрат ліквідаційної процедури попереднього ліквідатора у справі, якого було усунено від виконання обов`язків і в період діяльності якого на рахунку банкрута були відсутні кошти.

Також, звертає увагу на те, що Головне управління ДПС у Львівській області є органом державної влади. Відтак, перекладення обов`язку по оплаті грошової винагороди арбітражного керуючого ліквідатора на кредитора (орган державної влади) ставить в край невигідне становище останнього та, зокрема Державу

16.05.2024 від арбітражного керуючого Коваля В.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу вих.№01-33/914/1126/14/27 від 15.05.2024 (вх. №01-04/3317/24) в якому арбітражний керуючий не погоджується з доводами апеляційної скарги та вказує, що станом на сьогодні триває ліквідаційна процедура, а ліквідатором вживаються активні дії щодо формування ліквідаційної маси СП ТОВ «Галев ЛТД», звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, як станом на час звернення ОСОБА_1 до суду із клопотанням, так й на даний час не поданий, судом не оцінювався та не розглядався. Судова процедура триває до повного завершення процедури ліквідації, затвердження господарським судом ліквідаційного балансу і звіту ліквідатора, внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про його припинення.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2024 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Малех І.Б. та Зварич О.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від 11.03.2024 (вх. №01-05/728/24 від 12.03.2024) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.02.2024 у справі №914/1126/14.

Ухвалою суду від 25.04.2024 призначено розгляд справи на 28.05.2024.

Ухвалою суду від 08.05.2024 призначено розгляд справи на 04.06.2024.

Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2024 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Плотніцький Б.Д. та Зварич О.В.

В судовому засіданні 04.06.2024 скаржник підтримав доводи апеляційної скарги з підстав визначених у ній. Представник військової частини НОМЕР_1 заперечив доводи апеляційної скарги з підстав визначених у відзиві на апеляційну скаргу.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ч 6 ст. 12 ГПК України господарськи суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.12.2016 затверджено звіт про нарахування та виплату грошової винагороди за час виконання повноважень розпорядника майна у справі про банкрутство Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Галев ЛТД в сумі 7308,00 грн та відшкодування витрат в сумі 14113,00 грн; затверджено звіт про нарахування та виплату грошової винагороди за час виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Галев ЛТД в сумі 145122,32 грн та відшкодування витрат в сумі 77508,84 грн; ухвалою суду від 10.04.2019 клопотання ОСОБА_1 від 31.01.2017 за № 02-03/132, від 11.03.2017 за № 02-03/763, від 22.05.2017 за № 02-03/872, від 23.10.2017 за № 02-03/973, від 09.01.2018 за № 02-03/1100, від 15.03.2018 за № 02-03/1186 задоволено частково, затверджено звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, та відшкодування витрат за час виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Галев ЛТД за період з 15.12.2016 по 21.03.2018 в сумі 199422,42 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 30 КУзПБ арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі (абзац 6 частини другої статті 30 КУзПБ).

Уразі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі (абзац 7 частини другої статті 30 КУзПБ).

Частиною п`ятою статті 30 КУзПБ передбачено, що кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Таким чином, КУзПБ визначено, що сплата грошової винагороди арбітражного керуючого в справі про банкрутство можлива за рахунок: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного кредиторами фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 5011-15/2551-2012, від 16.07.2020 у справі № 918/454/18.

Стосовно реалізації цих норм у справі, що переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що авансування коштів для оплати послуг арбітражного керуючого не здійснювалося, коштів від господарської діяльності боржника чи реалізації його майна у період виконання арбітражним керуючим Демчаном О. І. повноважень ліквідатора ТОВ "Неаполь-Сервіс" не отримано. Фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створювався.

Водночас, Верховний Суд акцентує, що згідно з абзацом 7 статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Як вбачається із приписів статей 12, 30 КУзПБ надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень безоплатно.

Діяльність ліквідатора банкрута спрямована на досягнення остаточної мети ліквідаційної процедури - найповнішого задоволення вимог кредиторів, тому основними отримувачами послуг арбітражного керуючого у цій процедурі є саме кредитори неплатоспроможного боржника.

Отже, якщо процедура банкрутства триває після закінчення коштів, авансованих заявником відповідно до абзацу 6 частини другої статті 30 КУзПБ, або таке авансування не здійснювалося через інше правове регулювання на час ініціювання процедури банкрутства, фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створено, а коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або від продажу його майна, яке не перебуває в заставі, недостатньо для оплати послуг арбітражного керуючого та його витрат, подаючи на затвердження звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за підсумками ліквідаційної процедури, ліквідатор не позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на сплату грошової винагороди арбітражного керуючого та відшкодування його витрат у справі, пропорційно розміру визнаних кредиторських вимог.

Близький за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 5011-15/2551-2012.

Таким чином, за відсутності у боржника будь-яких майнових активів, покладення оплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого та його витрат у справі на кредиторів боржника є правильним, як у разі створення ними фонду для авансування таких витрат відповідно до частини п`ятої статті 30 КУзПБ, так і за ухвалою суду пропорційно сумам визнаних вимог, адже залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого у відповідності до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 КУзПБ.

Судом першої інстанції встановлено, що кредиторами Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Галев ЛТД фонд для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого не створювався.

Суд першої інстанції в оскаржуваної ухвалі встановив, що станом на момент подання та розгляду судом клопотання колишнього ліквідатора Гапоненко Р.І. ліквідаційна процедура у справі про банкрутство ТОВ «Галев ЛТД» триває та ліквідатором вживаються активні дії щодо формування ліквідаційної маси банкрута, зокрема, щодо стягнення дебіторської заборгованості.

Крім того, як вказує ліквідатор арбітражний керуючий Коваль В.В., підприємству-банкруту також належать частки у статутному капіталі ТзОВ «Кора Компанія» (розмір частки: 5200,00 грн) та Українсько-Великобританського спільного підприємства «Фортуна Р.С.» у формі ТзОВ (розмір частки: 216450,00 грн).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про стягнення сум грошової винагороди та відшкодування витрат колишнього ліквідатора боржника за рахунок кредиторів боржника пропорційно сумам визнаних вимог кредиторів, оскільки таке подано передчасно та на момент розгляду заяви, господарським судом не встановлений факт відсутності майна банкрута, процедура ліквідації банкрута ТОВ «Галев ЛТД» не закінчена та ліквідатором вживаються дії щодо формування ліквідаційної маси банкрута.

Щодо витребування відповіді на запит про надання інформації, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 74 ГПК України передбачено кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч.2 ст. 81 ГПК України у такому клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Колегія суддів зазначає, що арбітражним керуючим Ковалем В.В. в суді першої інстанції було подано пояснення на клопотання ОСОБА_1 до яких долучено лист-відповідь, у якому, ліквідатор повідомив, що СП ТзОВ Галев ЛТД належать частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Кора Компанія (розмір частки: 5 200,00 грн) та Українсько-Великобританському спільному підприємстві Фортуна Р.С. у формі товариства з обмеженою відповідальністю (розмір частки: 216 450,00 грн), та станом на сьогодні ліквідатором розробляються умови продажу вказаного майна банкрута на аукціоні.

Окрім цього, заявником не надано достатнього обґрунтування, як запитувана інформація може вплинути на встановлення чи оцінку обставин справи, пов`язаних зі стягненням грошової винагороди та відшкодуванням витрат колишнього ліквідатора боржника за рахунок кредиторів банкрута.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів слід відмовити.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Львівської області від 21.02.2024 у справі №914/1126/14 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстави для його скасування відсутні, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути достатньою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 11.03.2024 (вх. №01-05/728/24 від 12.03.2024) - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.02.2024 у справі №914/1126/14 - залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 06.06.2024

Головуючий суддяПанова І.Ю.,

СуддяПлотніцький Б.Д.

Зварич О.В.