Постанова

від 04.06.2024 по справі 916/4190/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/4190/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця": Котовська Т.О.

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКАРТ-ПРИЛАД": Васильєв Ю.Ю.

від Одеської обласної державної адміністрації: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКАРТ-ПРИЛАД"

на рішення Господарського суду Одеської області від 19.03.2024 року, суддя в І інстанції Пінтеліна Т.Г., повний текст якого складено 29.03.2024, в м. Одесі

у справі: №916/4190/23

за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКАРТ-ПРИЛАД"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Одеської обласної державної адміністрації

про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить суд зобов`язати відповідача ТОВ "Телекарт-Прилад" повернути безпідставно набуте майно вартістю 442 728 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач без достатньої правової підстави набув майно позивача, оскільки жодних правочинів, направлених на набуття відповідачем майна за рахунок позивача сторонами не вчинялось; відповідні адміністративні акти щодо примусового відчуження або вилучення майна військовим командуванням не приймалися; інші підстави набуття відповідачем майна, визначені ст. 11 ЦК України, відсутні. Відповідно відповідач зобов`язаний повернути безпідставно набуте майно на підставі ст.1212 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.03.2024 у справі №916/4190/23 позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКАРТ-ПРИЛАД задоволено повністю; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКАРТ-ПРИЛАД" повернути безпідставно набуте майно вартістю 442 728 грн позивачу; стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2 684 грн.

Суд дійшов висновку, що набуте Відповідачем майно - 55,9 тн., брухту рейкового, вид 510, не є індивідуально визначеним, є таким, що визначено родовими ознаками, а отже не могло бути предметом ані примусового відчуження, ані вилучення майна відповідно до процедур, передбачених ст.1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".

Також суд зазначив, що в акті від 01.03.2022 року відсутня інформація про найменування військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна, або найменування військового командування чи органу, що прийняв таке рішення. Тобто, Відповідач не надав Позивачу (не повідомив про наявність) рішення органу військового командування, яке передбачає примусове відчуження у АТ "Укрзалізниця" або його виробничого підрозділу служби колії дистанція колії Одеса-Сортувальна регіональної філії «Одеська залізниця» АТ "Укрзалізницям" 55,9 тн., брухту рейкового, балансовою вартістю 261 053,00 грн., (без ПДВ)., вид 510 та передачу його відповідачеві, навіть стосовно майна, яке не є індивідуально визначеним.

Таким чином, на переконання суду, майно Позивача було набуте Відповідачем без достатньої правової підстави, оскільки: жодних правочинів, направлених на набуття Відповідачем за рахунок Позивача 55,9 тн., брухту рейкового сторонами не вчинялось; відповідні адміністративні акти щодо примусового відчуження або вилучення 55,9 тн., брухту рейкового, військовим командуванням не приймалися; інші підстави набуття Відповідачем 55,9 тн., брухту рейкового, вид 510 визначені ст. 11 ЦК України відсутні. А тому наявні правові підстави для задоволення заявленого позивачем позову шляхом зобов`язання повернути безпідставно набуте майно вартістю 442 728 грн.

22.04.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКАРТ-ПРИЛАД", в якій останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 19.03.2024 у справі №916/4190/23 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що між сторонами фактично склались договірні взаємовідносини, укладені в спрощеній формі, щодо виготовлення Відповідачем «їжаків» з давальницької сировини наданої йому на безповоротній основі Позивачем на підставі Акту від 01 березня 2022 року. Тобто, в даному випадку відсутні підстави вважати, що Відповідач набув спірне майно на безпідставній основі та збагатився за рахунок Позивача поза встановленими взаємовідносинами, що склались між сторонами, що в свою чергу виключає можливість застосування до даних правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України про що заявлено позов. Враховуючи вищевикладене, Апелянт вважає, що Суд неправомірно застосував до правовідносин статтю 1212 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги не підлягали задоволенню.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Зокрема, вказує, що матеріали справи не містять ані господарського договору, укладеного між сторонами у будь-якій формі, у розумінні приписів ст.ст. 638-640 ЦК України та ст.ст. 180, 181 ГК України, ані листів, факсограм, телефонограм на підтвердження укладання господарського договору «у спрощений спосіб», відповідно ст. 13, 74 ГПК України, всупереч твердженням Апелянта. Відповідно до матеріалів справи, ані в листах Відповідача, ані в Акті від 01.03.2022 року, не зазначено саме правову підставу (не мету) передачі майна (брухту рейкового) Позивачем в розпорядження Відповідача. Відповідачем не зазначено жодної норми нормативно-правового акту, на підставі якого здійснено передачу майна. Тобто, Позивачем передано Відповідачу брухт рейковий без жодних правових підстав, що за своєю суттю свідчить про наявність між сторонами кондикційних правовідносин, правове регулювання яких передбачено нормами глави 83 ЦК України.

Стверджує, що відповідно Акту від 01.03.2022 року відсутня інформація про найменування військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна, або найменування військового командування чи органу, що прийняв таке рішення. До того ж матеріали справи не містять доказів передачі брухту рейкового (протитанкових їжаків) до Одеської обласної адміністрації або до будь-якої військової частини.

Позивач наголошує, що відповідь Одеської обласної державної адміністрації від 15.03.2024 року та пояснення Відповідача, на які Апелянт посилається в апеляційній скарзі, до матеріалів даної справи не приймались, оскільки були подані Відповідачем з порушенням строків для їх подання.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКАРТ-ПРИЛАД" на рішення Господарського суду Одеської області від 19.03.2024 у справі №916/4190/23, призначено дану справу до розгляду на 04.06.2024 о 10:30.

В судовому засіданні 04.06.2024 прийняли участь представники Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКАРТ-ПРИЛАД" та Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця". Від Одеської обласної державної адміністрації в судове засідання не з`явились, дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представника Одеської обласної державної адміністрації за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду заяви по суті.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2022 між Начальником дистанції колії Одеса-сортувальна та директором ТОВ "ТЕЛЕКАРТ-ПРИЛАД" було складено акт про те, що згідно з вказівкою Одеської обласної адміністрації, дистанцією Одеса-Сортувальна було відвантажено рейки на підприємство ТОВ "ТЕЛЕКАРТ-ПРИЛАД" для виготовлення «їжаків» на потреби територіальної оборони.

Так, в цілому на ТОВ "ТЕЛЕКАРТ-ПРИЛАД" було відвантажено рейку Р65 в кількості 861,8 м. нитки, що складає 55,9т.

Вказаний акт від 01.03.2022 підписано та скріплено печатками обома підприємствами.

Вартість майна була встановлена згідно протоколу чергового засідання Комісії АТ "Укрзалізниця" з питань заготівлі та використання брухту чорних та кольорових металів від 31.07.2019 №Ц-3/61-19 і становила 261 053,00 грн.

05.12.2022 позивач звернувся листом №НЗІ-509/141 від 05.12.2022 року до ОК "Південь", в якому зазначив, що через загрозу висадки морського десанту країни-терориста у м. Одеса та Одеській області низкою регіональних підприємств таких як ТОВ «Квазар-1», ТОВ «Інкрафт марін», ТОВ «АЛАТЕКС», ТОВ «Крафт», ТОВ «Телекарт- Прилад» та участю волонтерів було організовано виготовлення протитанкових їжаків із залізничних рейок марок Р-50, Р-65 для захисту та укріплення кордонів м.Одеси та Одеської області, а також об?єктів критичної інфраструктури. Протягом березня місяця поточного року виробничими підрозділами регіональної філії «Одеська залізниця» та Одеської дирекції філії «Центр будівництва та ремонту колії» АТ «Укрзалізниця» для потреб Територіальної оборони області, з метою виготовлення протитанкових їжаків, було передано брухт рейковий (вид 500, 510), зокрема, ТОВ «ТЕЛЕКАРТ-ПРИЛАД». Таким чином, регіональною філією «Одеська залізниця» сумісно з філією «Центр будівництва та ремонту колії» АТ «Укрзалізниця» для виготовлення протитанкових їжаків було передано брухт рейковий (вид 500,510) у загальній кількості 502,0 тн.

У листі №НЗІ-509/141 від 05.12.2022 зазначено, що з огляду на дати передачі брухту рейкового у кількості 502,0 тн., які припадають на початок вторгнення ворожих військ країни-терориста, з метою якнайшвидшого реагування та сприяння захисникам м. Одеси та Одеської області в обороні нашого міста та області, вказане майно передавалось в оперативному порядку для укріплення кордонів міста та області без рішення Одеської обласної військової адміністрації та військового командування «Південь».

Враховуючи викладене, з метою приведення у відповідність складених актів до вимог чинного законодавства та дотримання положень Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», переконливе АТ «Укрзалізниця» у наведеному листі просила ухвалити рішення про вилучення брухту рейкового (вид 500,510) для виготовлення протитанкових їжаків у березні місяці 2022 року: - у виробничих підрозділів регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця»: «Одеський головний матеріально-технічний склад» у кількості 101,86 тн., «Дистанція колії Одеса-Сортувальна» у кількості. 79,84 тн., «Одеська дистанція колії» у кількості 168,81 ти. (загальна кількість 350,51 ти.); - у структурного підрозділу «Усагівська колійна машинна станція» філії «Центр будівництва та ремонту колії» АТ «Укрзалізниця» у кількості 151,49 тн.

Листом від 12.12.2022 № 2393/17/1963 Міністерство оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 повідомило Позивача, що надані акти не містять відомостей про військове командування, і не містять відомостей про отримувачів виготовлених у подальшому протитанкових їжаків, а зазначений брухт рейковий передано юридичним особам приватного права.

Відповідно листа за вих.№04/1486 від 24.11.2022 року, Позивач звертався до Відповідача з вимогою повернути одержаний металобрухт. Крім того, на адресу Відповідача направлявся адвокатський запит від 04.09.2023 року про надання інформації про стан розгляду листа за вих. № 04/1486 від 24.11.2022 року, наявність/відсутність рейкового металобрухту, адреси передачі майна.

ТОВ "ТЕЛЕКАРТ-ПРИЛАД" листом за вих. № 1254 від 11.09.2023 року підтвердило отримання рейкового металобрухту від Позивача у лютому-березні 2022 року та зазначило, що такий було перероблено на протитанкові їжаки, які були передані Одеській обласній військовій адміністрації.

Згідно протоколу засідання Комісії АТ "Укрзалізниця" з питань заготівлі та використання брухту чорних та кольорових металів від 28.03.2023 №Ц-6-84/40-23 ціна брухту рейкового (вид 510) становить 6 600,00 грн.

Таким чином, на думку позивача, на даний момент останньому не повернуто безпідставно набуте Відповідачем майно, а саме 55,9 тн., брухту рейкового, вид 510, яке згідно протоколу засідання Комісії АТ "Укрзалізниця" з питань заготівлі та використання брухту чорних та кольорових металів від 28.03.2023 №Ц-6-84/40-23, становить вартістю 442 728,00 грн., з ПДВ, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, предметом розгляду даної справи є вимоги позивача про повернення відповідачем безпідставно набутого майна.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що майно позивача було набуте відповідачем без достатньої правової підстави, оскільки жодних правочинів, направлених на набуття Відповідачем за рахунок Позивача 55,9 тн., брухту рейкового сторонами не вчинялось, відповідні адміністративні акти щодо примусового відчуження або вилучення брухту рейкового, військовим командуванням не приймалися; інші підстави набуття Відповідачем брухту рейкового ст. 11 ЦК України відсутні, а тому наявні правові підстави для задоволення заявленого позивачем позову шляхом зобов`язання повернути безпідставно набуте майно вартістю 442 728 грн.

Судова колегія апеляційної інстанції не погоджується з наведеними вище висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою та другою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, із подальшим продовженням строку дії воєнного стану.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалося вище, 01.03.2022 між Начальником дистанції колії Одеса-сортувальна, директором ТОВ "ТЕЛЕКАРТ-ПРИЛАД" було підписано та скріплено печатками підприємств акт про те, що згідно з вказівкою Одеської обласної адміністрації, дистанцією Одеса-Сортувальна було відвантажено рейки на підприємство ТОВ "ТЕЛЕКАРТ-ПРИЛАД" для виготовлення «їжаків» на потреби територіальної оборони. Вказане позивач додатково підтверджує своїм листом №04/1486 від 24.11.2022 до відповідача, в якому зазначив, що металобрухт був відвантажений згідно Акту оформленого довільної форми, та завірен підписом директора та печаткою директора підприємства.

Також у листі №НЗІ-509/141 від 05.12.2022 року до ОК "Південь" позивач зазначив, що протягом березня місяця поточного року виробничими підрозділами регіональної філії «Одеська залізниця» та Одеської дирекції філії «Центр будівництва та ремонту колії» АТ «Укрзалізниця» для потреб Територіальної оборони області, з метою виготовлення протитанкових їжаків, було передано брухт рейковий (вид 500, 510), зокрема, ТОВ «ТЕЛЕКАРТ-ПРИЛАД».

Згідно з статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).

Згідно із частиною першою статті 14 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин першої, третьої і четвертої 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом Позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц ).

Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №910/7122/17 ).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 ( провадження №14-208цс18, пункт 70), від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц (провадження №4-376цс18, пункт 66 ), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2).

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 р. у справі № 910/15792/20).

Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.

Заявлення позивачем вимог у цій справі до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у цьому позові.

За змістом ч. 1 ст. 73, ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази, судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, що спірне майно у вигляді рейок металобрухту відповідач отримав від позивача у власність або будь-яке інше майнове право.

Колегія суддів вважає, що позивачем у даній справі жодним чином не доведено, що спірне майно було залишено у відповідача у власності по справі і знаходиться в нього станом на момент вирішення спору.

Належних та допустимих доказів фактичного володіння відповідачем спірним майном саме у вигляді рейкового металобрухту, а не протитанкових їжаків, - ні на час вирішення спору, ні під час його розгляду судами першої та апеляційної інстанції - учасниками спору, зокрема і позивачем, ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції - не надано.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач - ТОВ "ТЕЛЕКАРТ-ПРИЛАД" не є особою, яка без належних правових підстав набула та фактично володіє спірним майном, яке позивач просить повернути останньому в натурі.

Разом з тим, з`ясування правової підстави передачі спірного майна або її відсутність, а також наявність або відсутність порушеного права позивача має вирішуватися за участю особи, на користь якої це майно передавалося.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у подібних правовідносинах у постанові від 13 травня 2024 у справі №925/1205/23.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач без достатньої правової підстави набув майно позивача, оскільки жодних правочинів, направлених на набуття відповідачем майна за рахунок позивача сторонами не вчинялось; відповідні адміністративні акти щодо примусового відчуження або вилучення майна військовим командуванням не приймалися; інші підстави набуття відповідачем майна, визначені ст. 11 ЦК України, відсутні

Отже, правовими підстави позову позивачем визначено ст.1212 ЦК України.

З даного приводу судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна та не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) завдання шкоди у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зазначеної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України. Наведені правові висновки висловлені ВП ВС у постановах від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17.

Тобто, загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків належать, зокрема, договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться. Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Близька за змістом позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі, або якщо набуття відбулося у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Близька правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі №6-88цс13, від 02.09.2014 у справі №910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі №910/1913/14, від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, підставою для передачі металобрухту була вказівка Одеської обласної адміністрації, відповідно до якої з метою виготовлення протитанкових їжаків, було передано брухт рейковий для потреб Територіальної оборони області, на підставі чого між сторонами у справі було складено відповідний акт довільної форми від 01.03.2022.

Отже, позивач своїми конклюдентними діями (зовнішній прояв волі) прийняв пропозицію Одеської обласної адміністрації щодо надання металобрухту відповідачеві для виготовлення противотанкових їжаків для потреб територіальної оборони міста Одеси.

Статтею 205 Цивільного кодексу України унормовано, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи вищевикладене, законодавством передбачена можливість укладення договорів у спрощеному порядку через ділову переписку - шляхом обміну документами, в тому числі електронними, а також, у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що передача спірних об`ємів брухту стального відбулася на підставі вказівки Одеської обласної адміністрації для потреб оборони країни для подолання неспровокованого нападу російської федерації, що в свою чергу виключає можливість застосування до даних правовідносин ст. 1212 Цивільного кодексу України про що заявлено позов.

Отже, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду, що металобрухт було отримано відповідачем без належної правової підстави.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів того, що саме відповідач - ТОВ "ТЕЛЕКАРТ-ПРИЛАД" є особою, яка без належних правових підстав набула та фактично володіє спірним майном, яке позивач просить зобов`язати відповідача повернути останньому в натурі, а обставини надання позивачем металобрухту на прохання ОВА - жодним чином не змінює вказаних обставин і не породжує правових наслідків для відповідача в розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України, а тому позов задоволенню не підлягає.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Відповідно до п. 2, ч. 1, ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи через неповне з`ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКАРТ-ПРИЛАД" є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.03.2024 у справі №916/4190/23 - скасуванню, з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у відповідності до вимог статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКАРТ-ПРИЛАД" на рішення Господарського суду Одеської області від 19.03.2024 у справі №916/4190/23 задовольнити.

Рішення Господарського Одеської області від 19.03.2024 у справі №916/4190/23 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКАРТ-ПРИЛАД про повернення безпідставно набутого майна відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКАРТ-ПРИЛАД судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4026 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку в порядку та строки, передбачені статтями 287-288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.06.2024.

Головуючий суддя:А.І. Ярош

Судді:Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська