Рішення

від 03.06.2024 по справі 902/372/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" червня 2024 р.Cправа № 902/372/24

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (пров. Костя Широцького, 24, м. Вінниця, 21012)

до: Іудейської релігійної громади м. Вінниці (вул. Соборна, буд. 62, м. Вінниця, 21050)

про: стягнення 757,13 грн.

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" до Іудейської релігійної громади м. Вінниці про стягнення заборгованості у розмірі 757,13 грн, з яких 718,43 грн - основного боргу, 19,36 грн - 3% річних та 19,34 грн - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за типовим договором розподілу природного газу, до якого відповідач приєднався шляхом підписання заяви-приєднання №094.20LK3MGAR060 від 01.06.2020, в частині проведення оплат за розподіл природного газу.

Ухвалою суду від 03.04.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/372/24 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

04.04.2024 до суду від позивача надійшла заява в якій останній уточнює позовні вимоги, зазначаючи що при написанні позовної заяви в прохальній частині допущено описку в зазначенні періоду протягом якого виникла заборгованість, а саме зазначено протягом травня 2022-січня 2023 коли вірним є протягом вересня 2022 вересня 2023.

Ухвала суду 03.04.2024 про відкриття провадження у справі направлена позивачу в зареєстрований електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд", відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу вказану у Витязі з ЄДРЮО ФОП ГФ.

Щодо повідомлення відповідача суд зазначає наступне.

Ухвала суду, направлена на адресу відповідача зазначену у Витязі з ЄДРЮО ФОП ГФ: вул. Соборна, буд. 62, м. Вінниця, 21050. Конверт з ухвалою повернуто до суду 24.04.2024 з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Листом Міністерства юстиції України від 06.08.2014 р. № 404-0-2-14/8.1 «Щодо визначення терміну місцезнаходження юридичної особи» повідомлено, що згідно зі статтею 17 Закону в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (далі ЄДР) щодо юридичної особи мають міститися відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до частини першої вищезазначеної статті Закону відомості про юридичну особу включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору. Форми реєстраційних карток, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2011 року № 3178/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 року за № 1207/19945, містять поля для зазначення відомостей про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до статті 1 Закону місцезнаходження юридичної особи адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Водночас статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Слід враховувати, що норми чинного законодавства оперують поняттями місцезнаходження юридичної особи і не містять визначень щодо фактичної чи юридичної адреси юридичної особи. Законом України від 3 березня 2005 року № 2452 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України внесені зміни до статті 88 Цивільного кодексу України, частин другої та четвертої статті 57 Господарського кодексу України, які передбачають виключення відомостей про місцезнаходження юридичної особи із переліку відомостей, що мають обов`язково міститися в установчих документах юридичної особи. При цьому частиною першою статті 88 Цивільного кодексу України передбачено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. Вимоги до змісту статуту господарського товариства встановлені статтею 4 Закону України Про господарські товариства, відповідно до положень якої відомості про місцезнаходження товариства мають міститися в установчих документах. Водночас частиною третьою статті 8 Закону встановлено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Відповідно до частини першої статті 27 Закону однією з підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, які застосовуються і при державній реєстрації змін до установчих документів, є, зокрема, невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону.

Ураховуючи вищевикладене, у разі відсутності в установчих документах товариства відомостей про його місцезнаходження державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації юридичної особи (змін до установчих документів) на підставі невідповідності установчих документів вимогам частини третьої статті 8 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідно до ч.3,7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (позивач, Оператор ГРМ) та Іудейською релігійною громадою м. Вінниці (відповідач, Споживач) укладено Договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) шляхом підписання Іудейською релігійною громадою м. Вінниці заяви-приєднання №094.20LK3MGAR060 від 01.06.2020 до умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2498 із змінами внесеними Постановою НКРЕКП №1418 від 11.08.2016 (Договір).

Згідно із п. 1.2. Договору умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).

Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені Договором.

Згідно із п.п. 6.1., 6.2. Договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1. цього розділу, є обов`язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.

Відповідно до п. 6.6. Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Постановою НКРЕКП від 22.12.2021 № 2741 для АТ «Вінницягаз» з 01 січня 2022 року на 2022-2023 роки встановлено тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 1,76 грн. за 1 м.куб. (без урахування ПДВ), з врахуванням ПДВ (20 %) вартість послуг з розподілу природного газу в 2022 році складає 2,112 грн. за 1 м.куб.

В зв`язку із відсутністю споживання, величина річної замовленої потужності на 2022-2023 роки була визначена позивачем для відповідача на підставі п. 4 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ по замовчуванню на рівні 314,0 куб.м. в рік.

З урахуванням вимог глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ та п. 6.1 та 6.2 Типового договору розподілу, Позивачем була розрахована щомісячна плата за послуги з розподілу природного газу протягом 2022 та 2023 років наступним чином: 314,0 м.куб. х 2,112 за 1 м.куб. / 12 міс. = 55,26 грн. (щомісячна плата для відповідача в 2022 2023 роках).

Як зазначено позивачем в позовній заяві протягом 2022-2023 років на адресу відповідача неодноразово направлялися акти наданих послуг за період з вересня 2022 р. - вересень 2023 р., які відповідачем не були підписані, а по одному примірнику не повернуто позивачеві. Зокрема, по два примірники актів та рахунки на оплату направлялись супровідними листами від 05.10.2022 р. № 210-СК-9948-1022, від 02.12.2022 р. № 210-СК-13171-1222, № 210-Сл-3402-0223 від 17.02.2023 р., від 03.04.2023 р. № 210-СЛ-6685-0423, від 13.06.2023 р. № 210-01-11321-0623, від 03.07.2023 р. № 210-СЛ-12470-0723, від 02.08.2023 р. № 210-01-14075-0823, від 01.09.2023 р. № 210- Сл-15630-0923 та вимогою від 13.10.2023 р. № 210-01-19596-1023. Відтак протягом вересня 2022 - вересня 2023 років АТ «Вінницягаз» надало послугу з розподілу природного газу на загальну суму 718,43 грн. Боржником не було здійснено жодної оплати наданих у спірний період послуг з розподілу природного газу. Таким чином, за Боржником рахується заборгованість за надані протягом вересня 2022 р.-вересня 2023 р, послуги розподілу природного газу в розмірі 718,43 грн.

Позивач наголошує, що відсутність фактичного споживання природного газу не є підставою для несплати послуг з розподілу газу, адже в даному випадку об`єкт вважається приєднаним навіть, якщо газоспоживаюче обладнання опломбоване на газопроводі - вводі, оскільки для початку фактичного споживання природного газу, окрім зняття пломби немає перешкод. На об`єкт не розраховується замовлена потужність пропускної спроможності газових мереж лише в випадку механічного від`єднання від мереж. Також відповідач протягом спірного періоду не звертався до позивача про розірвання договору.

За твердженням позивача, заборгованість Іудейської релігійної громади м. Вінниці перед АТ «Вінницягаз» за надані протягом вересня 2022 - вересня 2023 року послуги з розподілу природного газу склала 718,43 грн., що слугувало підставою для звернення із даним позовом до суду. При цьому Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" внаслідок прострочення виконання зобов`язання за Договором нараховано до стягнення з відповідача 19,36 грн. - 3% річних та 19,34 грн. - інфляційних втрат.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Відповідно до приписів статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Спірні правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України "Про ринок природного газу". Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕП №2494 від 30.09.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1379/27824 06.11.2015, постановою НКРЕП №2498 від 30.09.2015 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу" тощо.

Закон України "Про ринок природного газу" визначає наступних суб`єктів ринку природного газу: оператор газотранспортної системи; оператор газорозподільної системи: оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач. Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (є оператором ГРМ).

Згідно умов Кодексу ГРС, оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах Іудейська релігійна громада м. Вінниці (відповідач по справі) має статус споживача.

Згідно п.4 глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.

Умовами п. 1 розділу 3 глави VI Кодексу ГРС споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Як передбачено статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до п.3 глави 3 розділ VI Кодексу ГРС договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Згідно з п. 4 глави 3 розділу VI кодекс ГРМ договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

01.06.2020 відповідачем підписана заява-приєднання №094.20LK3MGAR060 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

Абзацом 3 пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ передбачено, що споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.

Спірні відносини між сторонами виникли на підставі внесення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою №2080 від 07.10.2019 змін до Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 та Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП №2498 від 30.09.2015.

Так, постановою НКРЕКП №2080 затверджено, що з 01.01.2020 запроваджується новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРМ виходячи із об`ємів споживання об`єктів споживачів за попередній рік.

Як вже зазначалось, в розділі 6-му Типового договору розподілу природного газу врегульовано порядок розрахунків та визначено, що оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. При цьому, величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Постановою НКРЕКП від 22.12.2021 № 2741 для АТ «Вінницягаз» з 01 січня 2022 року на 2022-2023 роки встановлено тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 1,76 грн. за 1 м.куб. (без урахування ПДВ), з врахуванням ПДВ (20 %) вартість послуг з розподілу природного газу в 2022 -2023 році складає 2,112 грн. за 1 м.куб.

Відповідно до п. 2 гл. 6 розд. VI Кодексу ГРМ річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Визначення газового року наведене в п.4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ - і ним є період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.

З урахуванням вищезазначених вимог Кодексу ГРМ та типового договору, позивачем було здійснено розрахунок величини річної замовленої потужності по об`єкту відповідача на розрахункові газові 2022-2023 роки в зв`язку із відсутністю споживання, величина річної замовленої потужності була визначена на підставі п. 4 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ по замовчуванню на рівні 314,0 куб.м. в рік.

З урахуванням вимог глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ та п. 6.1 та 6.2 Типового договору розподілу, Позивачем була розрахована щомісячна плата за послуги з розподілу природного газу протягом 2022 та 2023 років наступним чином: 314,0 м.куб. х 2,112 за 1 м.куб. / 12 міс. = 55,26 грн. (щомісячна плата для відповідача в 2022 2023 роках).

Відсутність фактичного споживання природного газу не зумовлює факт відсутності його розподілу, оскільки послуга з розподілу не складається лише з фактичного переміщення природного газу розподільчою системою трубопроводів. До послуги з розподілу також входить цілодобове надання фактичного доступу замовленої потужності об`єктів споживача до газорозподільної системи, що буквально означає - наявність технічної можливості у будь-який час необхідний споживачу скористатись можливістю розпочати газоспоживання.

Тобто, оператор ГРМ, знаючи, що об`єкт відповідача підключено до газорозподільної системи підтримує належний тиск у системі з урахування замовленої потужності приєднаних об`єктів споживача. Дані послуги є монопольними роботами АТ «Вінницягаз», як оператора ГРМ у зоні ліцензованої діяльності - території Вінницької області.

Слід зазначити, що між приєднаною та замовленою потужністю об`єктів споживача є певна різниця, через що є різниця в підходах до розрахунку вартості послуг: - приєднаною потужністю є стала величина, тобто така, яка не потребує коригування і розраховувалась споживачу один раз на весь час отримання послуг, - замовлена потужність - це змінна величина, яка розраховується на календарний рік відповідно до попередніх обсягів споживання (і може змінюватись через шість місяців за заявою споживача), тобто, оператор ГРМ для сталого функціонування, постійно налаштовує потужність газорозподільних мереж під приєднані до мережі об`єкти споживача.

Відповідно до п. 8 гл. 6 розд. VI Кодексу ГРМ, припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. У разі розірвання договору розподілу природного газу оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VI цього Кодексу.

Щодо забезпечення цілодобового доступу об`єктів відповідача до газорозподільної системи, як складової послуги з розподілу, необхідно зазначити, що згідно п.1 розділу II Кодексу ГРМ газорозподільна система (ГРМ) є технологічним комплексом, що складається з організаційно і технологічно пов`язаних між собою об`єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам.

Не можна розглядати поняття «розподілу газу» лише як доставку газу безпосередньо споживачу. Оскільки, розподіл природного газу це цілий комплекс дій (заходів) оператора ГРМ, пов`язаних з підтриманням системи ГРМ в надійному та безпечному стані, що підтверджується складовими структури тарифу на послуги з розподілу природного газу, до розрахунку якого, згідно Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу (постанова НКРЕКП №236 від 25.02.2016 із змінами).

В нормативних актах в сфері ринку природного газу термін «розподіл природного газу» вживається і в розумінні фізичної доставки газу.

Таким чином, послуга з розподілу природного газу не обмежується обов`язками оператора ГРМ (АТ «Вінницягаз») щодо фізичної доставки обсягів природного газу до об`єктів споживача та формування кількісних показників обсягів спожитого (розподіленого) природного газу, а включає в себе в цілому процес забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності об`єкта споживача для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу безпосередньо споживачу, і в розумінні цілого комплексу дій (заходів) оператора ГРМ, пов`язаних із забезпеченням безаварійності та належного стану ГРМ.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В матеріалах справи відсутні докази розірвання договору розподілу природного газу укладеного на підставі заяви-приєднання №094.20LK3MGAR060 від 01.06.2020, а тому зобов`язання за даним договором мають виконуватись належним чином та в визначені ним строки.

З огляду на викладене, у суду наявні підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за розподіл природного газу протягом вересня 2022 вересня 2023 років у розмірі 718,43 грн.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 19,36 грн. - 3% річних та 19,34 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом проведено перевірку правильності нарахування сум інфляційних втрат та 3% річних, в межах визначених позивачем періодів та встановлено що розмір інфляційних та 3% річних не перевищує розмір визначений судом.

З огляду на викладене вимоги позивача про стягнення з відповідача 19,36 грн. - 3% річних та 19,34 грн. - інфляційних втрат підлягають задоволенню, як такі що передбачені законом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду власного контррозрахунку заборгованості чи доказів погашення заборгованості.

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-80, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Іудейської релігійної громади м. Вінниці (вул. Соборна, буд. 62, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 21723808) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (пров. Костя Широцького, 24, м. Вінниця, 21012; код ЄДРПОУ 03338649) 718,43 грн - основного боргу, 19,36 грн - 3% річних, 19,34 грн - інфляційних втрат та 3 028,00 грн - витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Примірник повного судового рішення надіслати позивачу в зареєстрований електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд", відповідачу рекомендованим листом.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 10 червня 2024 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.: 1 - до справи 2 - відповідачу (вул. Соборна, буд. 62, м. Вінниця, 21050)