Рішення

від 04.06.2024 по справі 904/6600/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2024м. ДніпроСправа № 904/6600/23

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П. при секретарі судового засідання Скородумовій Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСЕР БРОК", 25015, м.Кропивницький, вул.Короленка, 1А, код ЄДРПОУ 44113969

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Новоолександрівська", 52070, Дніпропетровська область, Дніпровський район, село Новоолександрівка, вулиця Центральна, будинок 90, код ЄДРПОУ 32196696

про стягнення заборгованості за договором

Суддя Панна С.П.

Секретар судового засідання Скородумова Л.В.

Представники сторін:

від позивача: Щедров Олександр Ростиславович

від відповідача: Біжко Юлія Олександрівна, посвідчення № 1665 від 23.11.2018р., адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКСЕР БРОК" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Новоолександрівська" про стягнення заборгованості в сумі 42 099,27грн., з яких: основна заборгованість - 29 400,00грн., 1 494,64грн. - інфляційні втрати, 882,00грн. - 3 % річних та 13 322,63грн. - пеня.

Також позивач просить суд стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 659,50грн. та розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням умов договору № 140 на декларування товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України від 22.08.2022р. в частині оплати за надані послуги.

Ухвалою суду від 21.12.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

23.01.2024р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він зазначає, що в розділі 11 «Юридичні адреси сторін» вищезазначеного Договору, замовником визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «НОВООЛЕКСАНДРІВСЬКА» з його реквізитами та в графі підпис - міститься підпис проставлений нібито від імені директора Корюк О.О., який скріплений печаткою товариства з надписом «для митниці». Крім того, Додаток до договору №140 на декларування товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України від 22.08.2022 р. також підписаний від імені нібито директора Корюк О.О. та скріплений печаткою товариства з надписом «для митниці». Відповідач повідомляє суд, про те, що Договір №140 від 22.08.2022р.на декларування товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон та Додаток до нього, від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «НОВООЛЕКСАНДРІВСЬКА», як замовника, з Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКСЕР БРОК», як брокером, - не укладався.

23.01.2024р. до суду від відповідача надійшло клопотання про витребування вищезазначених оригіналу договору та додатку до нього у справі № 904/6600/23, клопотання про перехід у загальне провадження у праві № 904/6600/23 та клопотання про призначення судової комплексної почеркознавчої та технічної експертизи документів у справі № 904/6600/23. 30.01.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи заперечення на клопотання про призначення експертизи. 12.03.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли заперечення на клопотання (заяву) щодо витребування оригіналу договору № 140 від 22.08.2022р. і додатку до нього, в яких просить відмовити у задоволенні клопотання. 12.02.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому просить витребувати у ТОВ «АГРОФІРМА «НОВООЛЕКСАНДРІВСЬКА» примірник договору №140 від 22.08.2022 і додатки до нього, якими уповноважено Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКСЕР БРОК» оформлювати митні декларації по товарно-експортній операції між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «НОВООЛЕКСАНДРІВСЬКА» і OU ESTREFTRANSSERVICE. 14.03.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про доповнення до клопотання про витребування оригіналу договору та додатку до нього у справі, в якій просять суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСЕР БРОК»: 1) інформацію яким чином відбувся обмін між позивачем та відповідачем підписаними примірниками договору №140 від 22.08.2022 та додатку до нього; 2) належним чином засвідчені докази на підтвердження способу обміну між позивачем та відповідачем підписаними примірниками договору №140 від 22.08.2022 та додатку до нього; 3) оригінал примірника договору №140 від 22.08.2022 та додатку до нього, підписаного відповідачем, який було отримано позивачем від відповідача; 4) зобов`язати відповідача забезпечити огляд електронної поштової скриньки позивача щодо отримання/направлення сторонами примірників підписаного договору №140 від 22.08.2022 та додатку до нього. В судовому засіданні 16.04.2024р. відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про експертизу, оскільки достатньо матеріалів справи для розгляду справи по суті, про що винесено протокольну ухвалу. В судовому засіданні 16.04.2024р. представник позивача усно відмовився від клопотання про витребування доказів примірника договору №140 від 22.08.2022 і додатків до нього.

Ухвалою суду від 29.01.2024р. здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, розпочато розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 15.02.2024р.

30.01.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення відповіді на відзив та доказів до матеріалів справи. В своїй відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідач не стверджував про "підробку підписів" коли від його імені оформлювались митні декларації та коли він отримав претензію; не твердив ні про яку підробку, коли його транспортні засоби виходили із зони митного контролю із товаром для його естонського контрагента.

12.03.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

14.03.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив), в яких просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В своїх запереченнях відповідач зазначає, що послуги з оформлення митних декларацій на які посилається позивач, позивачем були надані відповідачу, однак, саме лише ці послуги були надані позивачем та отримані відповідачем, та саме у позадоговірному порядку. В усній домовленості між керівниками товариств було погоджено, що розрахунок за оформлення митних декларацій між сторонами буде здійснено лише після повного розрахунку естонського контрагента відповідача - компанії OU ESTREFTRANSSERVICE. Та суму послуг за оформлення декларацій також буде погоджено після повного розрахунку з відповідачем його естонського контрагента компанії OU ESTREFTRANSSERVICE.

Ухвалою суду від 21.03.2024р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, до 29.04.2024р., відкладено підготовче засідання по справі на 16.04.2024р.

11.04.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких просить врахувати дані пояснення при розгляді справи по суті, а також долучити до матеріалів справи докази додані до цих пояснень.

02.05.2024р. до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення документів, а саме, оригінал довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Новоолександрівська" вих. № 01.05-24 від 01.05.2024р., копія наказу № 032522-2 від 25.03.2022р.

Ухвалою суду від 14.05.2024р. закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 04.06.2024р.

В судове засідання з`явились представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні 04.06.2024р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

22.08.2022р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «НОВООЛЕКСАНДРІВСЬКА» (надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКСЕР БРОК» (надалі - брокер) був укладений договір № 140 на декларування товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до пункту 1.1. договору предметом договору є здійснення декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України та належать Замовнику, чи якими Замовник користується на платній (чи безоплатній) основі, Брокером від імені й за рахунок Замовника, на підставі дозволу на право здійснення митної брокерської діяльності №002882, наданого Державною фіскальною службою України 10.05.2019 року.

Замовник доручає, а брокер приймає на себе зобов`язання по декларуванню товарів, транспортних засобів комерційного призначення замовника, які підлягають митному контролю та митному оформленню, в місцях здійснення митного контролю та митного оформлення. (п.1.2. договору)

Згідно п.п.2.1.3. п.2.1. договору брокер зобов`язаний надати замовнику акт виконаних робіт, після митного оформлення митної декларації та необхідних документів; брокер зобов`язаний здійснювати декларування товарів та їх митне оформлення у встановленому чинними нормативними актами порядку на підставі наданих замовником документів.

Відповідно до п.3.1. договору замовник проводить оплату Брокерові згідно з виданими рахунками у національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Брокера не пізніше двох банківських днів з дня надання Брокером Акта виконаних робіт.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2022 року, але в усякому разі до повного виконання умов договору сторонами. (п.9.1. договору)

В додатку до спірного договору затверджена ціна за надані послуги.

Позивач в своїй позовній заяві зазначає, що на виконання вказаного спірного договору, Брокером, за дорученням Замовника надано послуги з митного оформлення товарів за правочином, укладеним між Замовником та його контрагентом - OU ESTREFTRANSSERVICE по продажу товару і поставки його до Естонської Республіки.

З 05.12.2023 по 08.12.2023 позивачем на виконання замовлення за договором №140 від 22.08.2022, було оформлено митні декларації, сертифікати проходження форми ЕUR1, заповнено товаро-супровідні документи та оформлено фітосанітарні сертифікати.

Позивач за виконанням цих господарських операцій з надання послуг направив відповідачу рахунок №689 від 08.12.2022, акт надання послуг №689 від 08.12.2022 на суму 12 600,00грн., рахунок №684 від 06.12.2022 та акт надання послуг №684 від 06.12.2022 на суму 16 800,00грн. на електронну пошту відповідача, на яку позивач направляв і інші документи на виконання договору №140 від 22.08.2022 та з якої отримував відповіді ТОВ «АФ «НОВООЛЕКСАНДРІВСЬКА».

27.10.2023р. позивач на адресу відповідача направив рахунки №№ 689 від 08.12.2022р., 684 від 06.12.2022р., акти №№ 689 від 08.12.2022р., № 684 від 06.12.2022р. та претензію, в якій вимагав сплатити заборгованість та яка була залишена відповідачем без відповіді.

Позивач просить суд стягнути заборгованість за спірним договором в розмірі 29 400,00грн., інфляційні втрати в розмірі 1 494,64грн., 3 % річних в розмірі 882,00грн., пеню в розмірі 13 322,63грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 659,50грн.

Відповідач в своєму відзиві на позовну заяву заперечує щодо позовних вимог, вважає їх безпідставними, не обґрунтованими належними та допустимими доказами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з п.23 та 24 ч.1 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст.248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 МК України).

П. 1 ч. 1 ст. 265 МК України передбачено, що декларантами мають право виступати: при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України або при зміні митного режиму щодо товарів на підставі зовнішньоекономічного договору, укладеного резидентом, - резидент, яким або від імені якого укладено цей договір.

Ст. 266 МК України, передбачені обов`язки, права та відповідальність декларанта та уповноваженої ним особи, відповідно до якої декларант зобов`язаний: здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

З наведених норм законодавства вбачається, що митне оформлення товару базується на додержанні учасниками зовнішньоекономічної діяльності вимог законодавства про обов`язкове декларування, тобто подання відомостей митним органам про всі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон, а також тих, митний режим яких змінюється. Декларування виражається в поданні митної декларації в усній, електронній або письмовій формі, інших документів та інформації, необхідних для митного оформлення і митного контролю.

При цьому, декларантом може бути: 1) власник або за його дорученням відправник чи одержувач; 2) митний брокер; 3) експедитор; 4) перевізник.

Відповідно до ч. 5 ст. 266 МК України, особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов`язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

Згідно з ч. 1 ст. 416 МК України, митний брокер - це підприємство, що надає послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

П. 8 ч. 2 ст. 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 335 МК України, разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 417 МК України, взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються відповідним договором.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України унормовано, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ст. 627 ЦК України і відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до пп.14.1.71 п. 14.1 ст.14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Позивач подав до суду копію договору № 140 на декларування товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України від 22.08.2022р. який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «НОВООЛЕКСАНДРІВСЬКА» (надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКСЕР БРОК» (надалі - брокер).

Представник відповідача в судовому засіданні (14.03.2024) не заперечувала, що ТОВ «МАКСЕР БРОК» за дорученням і від імені ТОВ «АФ «НОВООЛЕКСАНДРІВСЬКА» здійснено декларування митних декларацій № 22UA901030002434U0, № 22UA901030002427U3, № 22UA901030002418U8, № 22UA901030002413U2, № 22UA901030002407U4, № 22UA901030002406U5, № 22UA901030002404U7. Проте такі послуги були вчинені на підставі усного договору.

Також відповідач зазначає, що договір №140 на декларування товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон від 22.08.2022р. від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «НОВООЛЕКСАНДРІВСЬКА», як замовника, з Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКСЕР БРОК», як брокером, не укладався. Відповідач звертає увагу на те, що ані копії, ані оригіналу зазначеного договору як у позивача так і у відповідача відсутній. Також відповідач зазначає, що на спірному договорі стоїть відбиток печатки від Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «НОВООЛЕКСАНДРІВСЬКА» ДЛЯ МИТНИЦІ, яка використовується виключно для оформлення митних документів із забороною завіряти нею підписи посадових осіб на документах розпорядчого характеру, договорах та інших бухгалтерських первинних документах, про що свідчить наказ відповідача від 25.03.2022р. № 032522-2 "Про введення в дію нової печатки". Копії відбитків печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «НОВООЛЕКСАНДРІВСЬКА» ДЛЯ МИТНИЦІ візуально співпадають з відбитками печатки проставленими на копіях спірного договору та наказу.

Суд зазначає, що печатка відноситься до даних, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин. Тому, наявність відбитку печатки відповідача на спірному договорі свідчить про те, що відповідач має нести відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на актах, розрахункових документах. Водночас, оскільки відповідач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, у суду відсутні підстави вважати, що печатка відповідача використовувалась проти його волі.

Згідно з Класифікатором документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011, коду документа 4207 відповідає значення - Договір про надання послуг митного брокера.

Посилання на договір №140 від 22.08.2022 міститься у всіх неоплачених відповідачем деклараціях в Графі 44 під кодом 4207, отже відповідач знав про існування брокерського договору, оскільки без нього неможливе оформлення брокером митних декларацій.

За наведених обставин суд вважає, що спірний договір є належним та допустимим доказом того, що між сторонами відбулась господарська операція і відповідно виникло зобов`язання відповідача перед позивачем в оплаті за надані послуги.

Отже, правочин по оформленню митних декларацій був оформлений договором № 140 на декларування товарів та інших документів, що переміщуються через митний кордон України від 22.08.2022 за яким відповідач мав сплатити за послуги надані позивачем згідно з розцінками визначеними у додатку до нього.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач оплачував послуги позивача по іншим операціям із оформлення митних декларацій, які відбувались в межах договору №140 від 22.08.2022, складав митні декларації по експортним операціям відповідача до Румунії; позивачем були складені і направлені відповідачу рахунки на оплату послуг, про що свідчать рахунки №469 від 15.09.2022, №449 від 07.09.2022, №434 від 02.09.2022 та №417 від 24.08.2022 та які були сплачені відповідачем.

Рахунки №684 від 06.12.2022, акт надання послуг №684 від 06.12.2022, рахунок №689 від 08.12.2022 та акт надання послуг №689 від 08.12.2022 були направлені як електронними листами від 08.12.2022 так і рекомендованою поштою разом з претензією, які були отримані відповдіачем03.11.2023р., що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.71).

Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором № 140 на декларування товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон від 22.08.2022р. складає суму в розмірі 29 400,00грн., яка підлягає до стягненню і підтверджується матеріалами справи.

Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не надано.

Щодо стягнення 3% річних в розмірі 882,00грн. за період з 13.12.2022р. по 12.12.2023р., інфляційних втрат в розмірі 1 494,64грн. за період з грудня 2022р. по листопад 2023р. та пені в розмірі 13 322,63грн. за період з 16.12.2022р. по 12.12.2023р., суд зазначає наступне.

Положеннями ст.611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Норми ст.ст. 614, 617 ЦК України кореспондуються із нормами ст. 218 ГК України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особливості регулювання грошових зобов`язань встановлено статтею 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст.625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п.3.4. договору за прострочення платежів у продовж 3-х днів брокер нараховує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати наданих послуг . Пеня розраховується виходячи з вартості заборгованості.

Перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що він є правомірним, обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства, тому в цій частині позов підлягає задоволенню, а саме, по стягненню 3% річних в розмірі 882,00грн. за період з 13.12.2022р. по 12.12.2023р., інфляційних втрат в розмірі 1 494,64грн. за період з грудня 2022р. по листопад 2023р. та пені в розмірі 13 322,63грн. за період з 16.12.2022р. по 12.12.2023р.,

Щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмір 3 659,50грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 659,50грн.

Матеріалами справи встановлено, що між Адвокатським об`єднанням «АСТРА ЛІБЕРТА» (Адвокатське об`єднання) та ТОВ «МАКСЕР БРОК» (клієнт) був укладений договір про надання професійної правничої допомоги №97 від 06.12.2023.

Згідно з п. 1.1. договору, Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу щодо судово-претензійної роботи в суді першої інстанції по стягненню дебіторської заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «НОВООЛЕКСАНДРІВСЬКА» по договору №140 від 22.08.2022.

Відповідно до п. 4.1. договору, Клієнт сплачує за послуги, що надаються Адвокатським об`єднанням, грошові кошти у розмірі 100 доларів США, в еквіваленті національної валюти України - гривні, згідно показника курсу продажу долара США на міжбанківському валютному ринку висвітленого на веб-сайті https://minfin.com.uа/, станом на момент початку торгів дня в який складається рахунок для оплати.

12.12.2023р. між клієнтом та Адвокатським об`єднанням був складений та підписаний акт надання послуг № 97 за договором про надання правничої допомоги № 97 від 06.12.2023 на суму 3 659,50грн., відповідно до якого були надані наступні послуги: послуги професійної правничої допомоги із дослідження наданих клієнтом документів; дослідження нормативно-правових актів пов`язаних з предметом договору; складання і направлення суду першої інстанції позовної заяви.

На підставі рахунку №97 від 06.12.2023 та відповідно до платіжної інструкції №589 від 11.12.2023 позивачем були оплачені послуги професійної правничої допомоги в розмірі 3 659,50грн.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 цієї статті).

Згідно положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами частини 2 статті 126 ГПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В силу вимог ч.5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, в тому числі має враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведеній у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у cправі №908/2702/21, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України і не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Враховуючи викладене, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, суд прийшов до висновку, що належною до розподілу на користь позивача сумою витрат на професійну правничу допомогу є сума 3 659,50грн.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом третім частини третьої статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 2 684,00грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Новоолександрівська", 52070, Дніпропетровська область, Дніпровський район, село Новоолександрівка, вулиця Центральна, будинок 90, код ЄДРПОУ 32196696 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСЕР БРОК", 25015, м.Кропивницький, вул.Короленка, 1А, код ЄДРПОУ 44113969 заборгованість в розмірі 29 400,00грн., інфляційні втрати в розмірі 1 494,64грн., 3 % річних в розмірі 882,00грн., пені в розмірі 13 322,63грн., судовий збір в розмірі 2 684,00грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 659,50грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.06.2024

Суддя С.П. Панна