Рішення

від 28.05.2024 по справі 906/218/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/218/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання: Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Кур`янова Н.М.- представник, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомир

до Житомирської районної державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Міністерство оборони України

про припинення державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822055600:01:000:0030; усунення перешкод у користуванні даною земельною ділянкою

Квартирно-експлуатаційний відділ м.Житомир звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Житомирської районної державної адміністрації про припинення державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822055600:01:000:0030 та усунення перешкод у користуванні даною земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на незаконну реєстрацію відповідачем за собою права власності на земельну ділянку, що входить до земель оборони.

В якості правових підстав прокурор зазначає, зокрема, ст.391 Цивільного кодексу України, ст.77, 152 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України "Про використання земель оборони", ст.14 Закону України "Про Збройні Сили України", ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Ухвалою суду від 04.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

19.03.2024 за вх.№ 01-44/921/24 суд отримав від представника позивача клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерства Оборони України (вих. №795 від 18.03.2024).

21.03.2024 за вх.№01-44/950/24 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про часткове визнання позову в частині припинення державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822055600:01:000:0030.

28.03.2024 за вх. № 4758/24 суд отримав від представника позивача заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої просить суд:

- визнати протиправною державну реєстрацію земельної ділянки кадастровим номером 1822055600:01:000:0030 площею 10,283га, від 20.11.2013 індексний номер 8140935, номер запису №3461258 та зобов`язати державного реєстратора внести відповідний запис про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822055600:01:000:0030 площею 10,283га від 20.11.2013 індексний номер 8140935, номером запису №3461258 (яка знаходиться Житомирська область, Житомирський район село Сінгури, Новогуйвинської територіальної громади), речове право, зареєстроване за Житомирською районною Державною адміністрацією Житомирської області код ЄДРПОУ 04053476, цільове призначення: для розміщення та експлуатація основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами;

- Житомирській районній державній адміністрації Житомирської області усунути перешкоди у використанні земельної ділянки з кадастровим номером 1822055600:01:000:0030 площею 10,283га, (яка знаходиться Житомирський район, Житомирська область, село Сінгури, Новогуйвинської територіальної громади), шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігти в подальшому вчиняти дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

- стягнути з Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області судові витрати у розмірі 6056 грн.

Ухвалою суду від 02.04.2024 постановлено прийняти до розгляду заяву позивача (вх.№4758/24 від 28.03.2024) про уточнення позовних вимог; здійснювати розгляд справи з урахуванням даної заяви; залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Міністерство оборони України та відкладено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 30.04.2024 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу №906/218/24 до судового розгляду по суті; призначити судове засідання на 28.05.2024 о 15:00.

Представник позивача в судовому засіданні 28.05.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з врахуванням заяви позивача (вх.№4758/24 від 28.03.2024) про уточнення позовних вимог.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 28.05.2024 не прибули, про час, дату, місце розгляду справи повідомлялися засобами електронного зв`язку, про що свідчать відповідні довідки суду про доставку електронних листів.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач та третя особа мали доступ до судових рішень та мали можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідача та третю особу належним чином повідомлено про дату, час та місце засідання суду в справі №906/218/24.

Згідно з п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що явка представників відповідача і третьої особи в судове засідання не визнана обов`язковою, суд вважає, що їх відсутність не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи.

Відповідно до Державного акту на право користування землею серії Б №022537, реєстровий номер 9, виданого в 1978 році виконавчим комітетом Житомирської обласної ради народних депутатів, Житомирському Квартирно-експлуатаційному відділу району (позивач) передано в безстрокове, безоплатне користування землі загальною площею 15724,8га згідно плану землекористування (а.с. 12-17).

Зазначене підтверджується й даними Технічного звіту землекористування з каталогом координат "Технічний звіт зі встановлення окружних меж Житомирського полігону Житомирської КЕЧ р-ну" №22/8-16 від 1978р., яким засвідчено межі користування земельною ділянкою відповідно до Положень постанови Ради народних комісарів Української PCP від 06.07.1945 №429/0037 "Про відновлення права Київському, Харківському, Львівському військовим округам на користування земельними ділянками, відведеними під аеродроми, полігони, стрільбища, табори і учбові поля до Вітчизняної війни" (а.с. 18-69).

У матеріалах справи міститься Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель (згідно державного акту на право користування землею серії Б №022537, реєстровий номер 9, виданого 1978 року, площа 15724,8га) від 2018р., підготовлена ТОВ "Ленд.Ком" на замовлення КЕВ м. Житомира, згідно якої проведено інвентаризацію земельної ділянки військового містечка №7, сформовано 12 земельних ділянок (а.с. 74-84).

Водночас, у зазначеній технічній документації встановлено факт накладення земельної ділянки іншого землекористувача, в тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 1822055600:01:000:0030 площею 10,283га на частину земель, належних позивачу на праві постійного користування. Площа накладок становить 10,283га.

Земельна ділянка з кадастровим номером 1822055600:01:000:0030, площею 10,283га, 19.11.2013 зареєстрована на праві власності за Житомирською районною державною адміністрацією (відповідач), що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №362225015 від 17.01.2024 (а.с. 85).

Разом з тим, за твердженням позивача Міністерством оборони України жодних рішень щодо передачі спірної земельної ділянки не приймалось.

З огляду на викладене, згідно рішення державного кадастрового реєстратора від 28.02.2019 позивачем отримано відмову останнього у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, у зв`язку з наявністю факту накладення земельної ділянки з кадастровим номером 1822055600:01:000:0030 з іншими ділянками; площа співпадіння становить 99,9992% (а.с. 72).

КЕВ м. Житомир звертався до Житомирської районної адміністрації з листом №291 від 25.01.2024 щодо відновлення свого порушеного права, який залишений останньою без відповіді та без задоволення (а.с. 86).

Посилаючись на неправомірну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем, позивач вважає, що його право на користування даною земельною ділянкою порушено. При цьому, позивачем підтверджується, а відповідачем не спростовано те, що спірна земельна ділянка входить до земель оборони та фактично використовується.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Статтею 14 Конституції України проголошено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Як судом зазначалося вище, у 1978 році Житомирському Квартирно-експлуатаційному відділу району (позивач) передано в безстрокове, безоплатне користування землі загальною площею 15724,8га згідно плану землекористування, що підтверджується Державним актом на право користування землею серії Б №022537, реєстровий номер 9 (а.с. 12-17).

При цьому, варто зауважити, що п.6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25.10.2001), який діяв з 01.01.2002 (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України Рішенням №5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Отже, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду (аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.02.2022 у справі №906/705/19).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Крім того, Міністерством оборони України жодних рішень щодо передачі будь-кому спірної земельної ділянки не приймалось, і такі докази в матеріалах справи відсутні.

Варто зауважити, що за змістом Державного акту на право користування землею серії Б №022537, реєстровий номер 9, земля площею 15724,8га, надана для державних потреб (а.с. 77).

Відповідно до п.ж) ч.1 ст.19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, о б о р о н и та іншого призначення.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим (ч.3 ст.19 Земельного кодексу України).

За змістом ст.77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом. Особливості відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, встановлюються законом.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про використання земель оборони" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).

Особливості надання земельних ділянок військовим частинам під військові та інші оборонні об`єкти визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.2 Закону України "Про використання земель оборони").

Так, порядок використання та передачі земельних ділянок Міністерства оборони України врегульовано наказом Міністра оборони України №483 від 22.12.1997 "Про затвердження Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями і керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах Квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України".

Згідно п.44 вказаного Положення за відсутності потреби в користуванні, землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно із Земельним кодексом України.

За змістом п.45 Положення визначено, що передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Водночас, як судом зазначалося вище, Міністерством оборони України жодних рішень щодо передачі будь-кому спірної земельної ділянки не приймалось, і такі докази в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, станом на 19.11.2013 (дата державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за Житомирською районною державною адміністрацією) право позивача постійного користування спірною земельною ділянкою є чинним та ніким не скасованим.

Проте, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №362225015 від 17.01.2024, земельна ділянка з кадастровим номером 1822055600:01:000:0030, площею 10,283га, 20.11.2013 зареєстрована (з відкриттям відповідного розділу) на праві власності за Житомирською районною державною адміністрацією (а.с. 85).

Верховний Суд у постанові від 12.03.2020 у справі №815/4257/16 зазначив, що на одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже ч.2 ст.79 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що здійснення державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем дійсно порушує права позивача як постійного землекористувача даною ділянкою.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч.2 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Згідно з ч.3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №361/4307/16-ц зазначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав (абзац 1 частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, тлумачення наведеної норми права у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судових рішень у цій справі), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Згідно з ч.10 ст.24 Закону України "Про державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Варто зауважити, що за приписами ст.15, 16 ЦК України кожному гарантується його право на судовий захист цивільних прав у разі їх порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, способами, визначеними ч.2 ст.16 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 №910/2861/18, від 04.06.2019 №916/3156/17, від 11.09.2018 № 905/1926/16).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на ефективний засіб юридичного захисту передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до ч.13 ст.79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

При цьому, суд враховує, що в матеріалах справи наявна заява відповідача про часткове визнання позову в частині скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822055600:01:000:0030 (вх.№01-44/950/24 від 21.03.2024) (а.с. 129-131).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

За приписами ст.191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно ч.4 ст.191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд зазначає, що визнання позову уповноваженим представником відповідача відповідає вимогам ст.191 ГПК України, останній не обмежений у повноваженнях на подання до суду відповідної заяви, такі дії не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на вищевикладене, з врахуванням принципу ефективного захисту порушених прав, позовні вимоги в частині визнання скасування державної реєстрації речового права, зареєстрованого за Житомирською районною державною адміністрацією Житомирської області (код ЄДРПОУ 04053476), на земельну ділянку з кадастровим номером 1822055600:01:000:0030, площею 10,283га, від 20.11.2013, індексний номер 8140935, номер запису 3461258, яка знаходиться Житомирська область, Житомирський район село Сінгури, Новогуйвинської територіальної громади, цільове призначення: для розміщення та експлуатація основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, є правомірними, такими, що підтверджуються належними доказами, не заперечуються та визнаються відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області усунути перешкоди у використанні земельної ділянки з кадастровим номером 1822055600:01:000:0030 площею 10,283га, (яка знаходиться Житомирський район, Житомирська область, село Сінгури, Новогуйвинської територіальної громади), шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання в подальшому вчиняти дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Предмет негаторного позову становить вимога власника (титульного володільця) майна до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування майном та ф а к т и, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Проте, судом встановлено, що позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження створення відповідачем будь-яких перешкод у користуванні, володінні чи доступі до спірної земельної ділянки, і такі докази відсутні в матеріалах справи. Натомість, самим позивачем у позовній заяві не зазначено, що дана ділянка використовується відповідачем.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області усунути перешкоди у використанні земельної ділянки з кадастровим номером 1822055600:01:000:0030 площею 10,283га, (яка знаходиться Житомирський район, Житомирська область, село Сінгури, Новогуйвинської територіальної громади), шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання в подальшому вчиняти дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, за безпідставністю.

Згідно ч.2, 3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, а саме: щодо скасування державної реєстрації речового права, зареєстрованого за Житомирською районною державною адміністрацією Житомирської області (код ЄДРПОУ 04053476), на земельну ділянку з кадастровим номером 1822055600:01:000:0030, площею 10,283га, від 20.11.2013, індексний номер 8140935, номер запису 3461258, яка знаходиться Житомирська область, Житомирський район село Сінгури, Новогуйвинської територіальної громади, цільове призначення: для розміщення та експлуатація основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про покладення витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, як судом зазначено вище, 21.03.2024 за вх.№01-44/950/24 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про часткове визнання позову в частині припинення державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822055600:01:000:0030.

Згідно ч.1 ст.130 ГПК України в разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За вказаного, суд вважає за можливе повернути позивачу з Державного бюджету України 1514,00грн судового збору, який розрахований у розмірі 50% від 3028,00грн судового збору (розмір визнаної позовної вимоги) на підставі ч.1 ст.130 ГПК України.

Отже, Квартирно-експлуатаційному відділу м.Житомир підлягає поверненню з Державного бюджету України 1514,00грн судового збору, сплаченого відповідно до платіжної інструкції №269 (внутрішній номер 330059903) від 22.02.2024 (а.с.116), про що постановити відповідну ухвалу.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати державну реєстрацію речового права, зареєстрованого за Житомирською районною державною адміністрацією Житомирської області (код ЄДРПОУ 04053476), на земельну ділянку з кадастровим номером 1822055600:01:000:0030, площею 10,283га, від 20.11.2013, індексний номер 8140935, номер запису 3461258, яка знаходиться Житомирська область, Житомирський район село Сінгури, Новогуйвинської територіальної громади, цільове призначення: для розміщення та експлуатація основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області (10003, м. Житомир, вул. Лесі Українки, буд. 1; ідентифікаційний код 04053476) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомир (10014, м. Житомир, вул. Дмитра Донцова, буд. 20; ідентифікаційний код 08492505):

- 1 514,00грн судового збору.

5. Повернути Квартирно-експлуатаційному відділу м.Житомир (10014, м. Житомир, вул. Дмитра Донцова, буд. 20; ідентифікаційний код 08492505) з Державного бюджету України 1 514,00грн судового збору, сплаченого відповідно до платіжної інструкції №269 (внутрішній номер 330059903) від 22.02.2024, про що постановити ухвалу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 07.06.24

Суддя Шніт А.В.

Надіслати:

1 - позивачу через електронний кабінет

2 - відповідачу через електронний кабінет

3- Міністерству оборони України через електронний кабінет