Рішення

від 04.06.2024 по справі 909/293/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.06.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/293/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянсбуд-ІФ"

про стягнення збитків в сумі 84 228 грн 66 коп.

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянсбуд-ІФ" про стягнення збитків у сумі 84228 грн 66 коп.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

03.04.2023 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначити на 24.04.2024.

24.04.2024 суд у зв"язку з неявкою представників сторін постановив відкласти розгляд справи на 03.06.2024.

В судове засідання 03.06.2024 представник відповідача не з"явився, причин нез"явлення суду не повідомив, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа від 25.04.2024. В судовому засідання 03.06.2024 суд оголосив перерву до 04.06.2024.

Згідно з ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 04.06.2024 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язку щодо проведення реєстрації податкових накладних у встановлений Податковим кодексом України термін, позивач позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та відповідно скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 84228 грн 66 коп., що призвело до завдання йому матеріальних збитків.

Вважає, що наявний прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного ним законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача. Вказав, що у зв`язку з наявністю усіх елементів господарського правопорушення наявні підстави для застосування до порушника (відповідача) такої міри відповідальності як зобов`язання відшкодувати спричинені збитки.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів відшкодування збитків не надав.

Обставини справи. Оцінка доказів.

19.11.2020 ПАТ "Укрнафта" (Замовник) і ТОВ "Альянсбуд-ІФ" (Підрядник) уклали договір підряду №11/04/1411-р. (далі Договір), відповідно до п.1.1. якого у порядку та на умовах визначених цим договором підрядник зобов"язується на свій ризик виконати вказані в пункті 1.2. договору роботи за завданням замовника, а замовник в особі Долинського газопереробного заводу ПАТ "Укрнафта" зобов"язується прийняти та оплатити ці роботина умовах визначених цим договором.

Найменування робіт: Улаштування бетонного покриття на площадці сепарації Пасічнянський ГПЦ, УКГ, за адресою: Івано-Франківська обл., Надвірнянський р-н, с.Пнів, вул.Січових Стрільців,151 (далі - роботи) (п.1.2.).

Загальна вартість робіт згідно Договору становить 636 000 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 106 000 грн 00 коп. (2.1.).

Оплата вартості робіт здійснюється після отримання замовником примірника належним чином підписаного сторонами оригіналу договору у такому порядку:

- авансовий платіж у розмірі 30 % від вартості сировини та матеріалів, яка складає суму 130 628 грн 01коп. в т.ч. податок на додану вартість (далі ПДВ) в сумі 21 771 грн 34 коп.

- решта в сумі 505 371 грн 99 коп., в тому числі ПДВ 84 228 грн. 66 коп., по факту виконаних робіт на основі Акта приймання виконаних будівельних робіт протягом 30 календарних днів (п.2.5.).

На виконання абз.1 п.2.5. Договору позивач провів попередню оплату в розмірі 130 628,01 грн. в т.ч. податок на додану вартість (далі ПДВ) в сумі 21 771 грн 34 коп., що підтверджується платіжним дорученням №2305 від 30 грудня 2020 року). 01.04.2021 сторони у зв"язку з виконанням підрядних робіт підписали акт приймання виконаних будівельних робіт №10-02-1-1 на суму - 636 000 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 106 000 грн 00 коп.

На виконання абз.2 п.2.5. Договору, позивач оплатив вартість виконаних робіт на суму 505 371 грн 99 коп. в тому числі ПДВ 84 228 грн. 66 коп., що підтверджується платіжним дорученням №725 від 11 травня 2021 року, копія якого приєднана до матеріалів справи.

Однак в порушення вимог ПК України та умов договору відповідач не зареєстрував податкову накладну в ЄРПН і не надав її позивачу. Доказів реєстрації відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних за результатами господарських операцій з позивачем за платіжним дорученням №725 від 11 травня 2021 року чи зупинення податковим органом реєстрації податкових накладних матеріали справи не містять.

З метою досудового врегулювання спору позивач 31.01.2024 направив на адресу відповідача претензію № 01/01/09/25/02/01-01/04/25 з вимогою компенсувати втрачений податковий кредит в сумі 84 228 грн 66 коп., докази направлення приєднані до матеріалів справи. Проте вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та виконання, у зв"язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Предметом позову у справі є вимога позивача про стягнення збитків.

Статтею 16 ЦК України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно ст. 16 ЦК України, є відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

За загальними положеннями ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов`язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими (ст. 74, 76, 77 ГПК України).

Тобто, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Стаття 14 ПК України визначає, що податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п. п. 14.1.178.); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п. п. 14.1.181).

У ст. 198 ПК України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; права й обов`язки платників податку в сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.1, 198.2 цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/ послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків, зазначених у наведеній нормі. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно правил ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 13 ГПК України).

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини на підставі угоди на проведення інших розвідувальних робіт.

Сплата авансу за проведення розвідувальних робіт підтверджується платіжними дорученнями.

Операції з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до п. п. 185.1 ст. 185 ПК України є об`єктом оподаткування ПДВ та оподатковується за ставкою 20 відсотків (ст. 193 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 зробив правовий висновок про те, що є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд зазначає, що у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку скласти і зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивачем, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на суму 25900 грн 00 коп., яка фактично є збитками позивача. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Висновки суду.

Суд встановив факт порушення відповідачем вимог ст. 201 ПК України, щодо складання та реєстрації податкових накладних, у зв"язку з чим позивач позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 84 228 грн 66 коп. та наявність усіх елементів складу такого господарського правопорушення. Відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 84 228 грн 66 коп. збитків обґрунтована та належить до задоволення.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 3 028 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №12629- УЕ24 від 13 березня 2024 року.

Суд враховуючи задоволення позову, судовий збір в сумі 3 028 грн 00 коп. покладає на відповідача.

Керуючись ст.8,124,129 Конституції України, статтями 2,74,86,129,233,236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянсбуд-ІФ" про стягнення збитків в сумі 84 228 грн 66 коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянсбуд-ІФ", вул. Шевченка, буд. 101, смт.Богородчани, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77701 (код 41081657) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", пров. Несторівський, буд.3-5, м. Київ, 04053 (код 00135390) збитки в сумі 84 228 ( вісімдесят чотири тисячі двісті двадцять вісім) грн 66 коп., а також 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.06.2024

Суддя Т. В. Максимів