Рішення

від 03.06.2024 по справі 910/1378/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.06.2024Справа № 910/1378/24Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , PHОКПП НОМЕР_1 )

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мотозаводець-6" (02224, м. Київ, пр-т. Червоної Калини (Маяковського), буд. 5, ідентифікаційний код 22934022)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація (проспект Червоної Калини, 29, Київ, 02225, , ідентифікаційний код 37415088)

про визнання недійсними рішень загальних зборів та скасування державної реєстрації зміни керівника,

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Мирутенко Н.М.

Від відповідача: Сологуб В.Л., Сенчило В.В.

Від третьої особи: не з`явився

Вільний слухач: Петруньок І.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мотозаводець-6" про визнання недійсним рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мотозаводець-6", оформлене протоколом № 3 від 28.12.2023; визнання недійсним рішення засідання членів правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мотозаводеь-6", оформлене протоколом № 1 від 19.01.2024 та скасування державної реєстрації змін до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни керівника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мотозаводець-6", вчиненої на підставі протоколу засідання членів правління № 1 від 19.01.2024 та протоколу загальних зборів ОСББ "Мотозавеодць-6" № 3 від 28.12.2023.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.02.2024 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.

26.02.2024 від позивача засобами поштового зв`язку надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 відкрито провадження у справі № 910/1378/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію, підготовче засідання у справі призначено на 01.04.2024.

27.03.2024 засобами поштового зв`язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.

Позивач у засіданні суду 01.04.2024 подала клопотання про витребування у відповідача доказів, зокрема, належним чином засвідчених копій документів, що були додані до відзиву на позов від 05.03.2024, також подала відповідь на відзив, яку залучено до матеріалів справи.

Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Представник відповідача повідомив, що має намір подати заперечення на відповідь на відзив.

Третя особа участь свого представника у засідання суду 01.04.2024 не забезпечила, про дату та час судового розгляду повідомлялася належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 на підставі ч. 5 ст.183 ГПК України відкладено підготовче зсідання на 22.04.2024.

11.04.2024 засобами поштового зв`язку від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до яких відповідач просив поновити строк та прийняти дані заперечення до розгляду.

У засіданні суду 22.04.2024 позивач подала клопотання про долучення до матеріалів справи документів, клопотання про витребування доказів та надання інформації.

Розгляд та вирішення клопотань про витребування доказів та інформації відкладено на наступне судове засідання.

Третя особа участь свого представника у засідання суду 22.04.2024 не забезпечила, про дату та час судового розгляду повідомлялася належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 на підставі ч. 5 ст.183 ГПК України відкладено підготовче зсідання на 13.05.2024.

29.04.2024 через підсистему «Електронний суд» від третьої особи надійшла заява щодо проведення розгляду справи у відсутність представника Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, та прийняття рішення у відповідності до вимог чинного законодавства України. Дану заяву залучено до матеріалів справи.

У засіданні суду 13.05.2024 представник відповідача надав суду письмові заперечення на заяву про витребування доказів, які залучено до матеріалів справи.

Позивач підтримала клопотання про витребування доказів.

Розглянувши клопотання позивача про витребування доказів, суд відмовляє у його задоволенні у зв`язку з тим, що документи, які просить витребувати позивач, вже наявні та містяться в матеріалах справи, зокрема додані до відзиву на позовну заяву.

Також суд звертає увагу на те, що позивачем жодного разу не здійснено дій, спрямованих на ознайомлення з матеріалами справи для встановлення наявності чи відсутності документів, перелік яких зазначено у клопотанні про витребування доказів.

Розглянувши клопотання позивача про витребування інформації, суд відмовляє у його задоволенні, оскільки дана процесуальна дія не передбачена Господарським процесуальним кодексом.

Отже, суд доходить висновку, що позивач не добросовісно користується своїми процесуальнами правами та зловживає ними, а дії позивача, взагалі, спрямовані, лише, на затягування розгляду даної справи.

У підготовчому засіданні 13.05.2024 присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Третя особа участь свого представника у засідання суду 13.05.2024 не забезпечила, про дату та час судового розгляду повідомлялася належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.06.2024.

Позивач у засіданні суду 03.06.2024 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.06.2024 проти позовних вимог заперечив.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 03.06.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У багатоквартирному житловому будинку у АДРЕСА_2 було створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мотозаводець-6».

На підставі протоколу загальних зборів ОСББ «Мотозаводець-6» №21/09 від 21.09.2016 обрано головою правління ОСББ «Мотозаводець-6» ОСОБА_1 (далі - позивач).

22.09.2016 позивач на підставі рішення загальних зборів від 21.09.2016 та протоколу №21/09 приступила до виконання своїх обов`язків.

08.12.2023 відбулись загальні збори ОСББ «Мотозаводець-6», що підтверджується протоколом загальних зборів №3 від 28.12.2023.

Відповідно до протоколу загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мотозаводець-6" №3 від 28.12.2023 загальна площа усіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку: 28464,66 кв.м., що складає 448,4 голосів. Збори проведені за вимогою ініціативної групи об`єднання. Місце проведення за адресою: 02225, м. Київ, проспект Червоної Калини, буд. 31, кінотеатр «Флоренція», 08.12.2023 о 18:00.

Так, позивач у позовній заяві зазначає, що у голосуванні на загальних зборах ОСББ «Мотозаводець-6» 08.12.2023 року взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 88 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 5340,14 м2, що складає 83 голоси.

У письмовому опитуванні взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 171 особа, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку загальною площею 10234,02 м2, що складає 162,32 голосів.

У голосуванні на загальних зборах ОСББ «Мотозаводець-6» взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 259 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 15574,16 м2, що складає - 245,32 голосів - 54,71% у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Відповідно до протоколу загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мотозаводець-6» №3 від 28.12.2023 порядок денний зборів складався із 14 питань, серед яких, зокрема, розгляд та затвердження звіту голови правління ОСББ «Мотозаводець-6»; припинення повноважень членів правління ОСББ «Мотозаводець-6» та голови правління ОСББ «Мотозаводець-6»; обрання нового складу членів правління ОСББ «Мотозаводець-6» та нового голови правління ОСББ «Мотозаводець-6» з нового складу членів правління.

19.01.2024 відбулося засідання новообраного правління ОСББ «Мотозаводець-6», на якому було прийнято рішення щодо звільнення з посади голови правління - ОСОБА_1 та прийнято рішення про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

26.01.2024 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було проведено реєстраційну дію "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", за результатами якої була проведена реєстрація відповідних змін шляхом внесення до Єдиного державного реєстру запису № 1000661070022003418.

Так, позивач у позовній заяві зазначає, що 01.02.2024 по пошті, на адресу місця проживання від відповідача надійшла вимога від 31.01.2024 та наказ №2/ос від 25.01.2024 про звільнення позивача з посади голови правління ОСББ «Мотозаводець-6».

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що порушення його прав та інтересів полягає, зокрема, в порушенні права на зайняття посади голови правління ОСББ «Мотозаводець-6», що полягає не в наявності чи відсутності підстав для припинення повноважень посадової особи, а в дотриманні загальними зборами ОСББ передбаченої цивільним законодавством й установчими документами процедури ухвалення рішення про таке припинення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем не було дотримано процедури скликання, проведення та оформлення результатів голосування на загальних зборах, що відбулися 08.12.2023.

За таких обставин позивач звернувся до суду з вимогою визнати недійсними рішення загальних зборів ОСББ «Мотозаводець-6», що оформлені протоколом №3 від 28.12.2023, рішення засідання членів правління ОСББ «Мотозаводець-6», що оформлені протоколом №1 19.01.2024, скасувати державну реєстрацію змін відомостей про керівника ОСББ «Мотозаводець-6», оскільки, на думку позивача, рішення загальних зборів ОСББ від 28.12.2023 прийняті із порушенням процедури скликання та проведення загальних зборів ОСББ та відсутністю кворуму при голосування, самі ж документи неналежним чином оформлені та не відображають дійсних обставин. Визнання недійсним рішення засідання членів правління ОСББ «Мотозаводець-6», скасування державної реєстрації змін є похідними вимогами, а тому, на переконання позивача, підлягають задоволенню теж.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до п.3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до статті 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

01.07.2015 року набрав чинності Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417-VIII, який визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна. Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

За змістом статей 1, 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком - це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку. Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком. Рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, крім рішень з питань, зазначених у пунктах 2, 3 і 9 частини другої цієї статті, які вважаються прийнятими зборами співвласників, якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить 50 відсотків або більше загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосувало більш як 75 відсотків загальної кількості співвласників, а рішення з питань, зазначених у пунктах 2, 3 і 9 частини другої цієї статті, вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосувало більш як 50 відсотків загальної кількості всіх співвласників (частина 6 статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» основною метою створення об`єднання є забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. За частиною 4 статті 4 цього Закону діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Загальні збори співвласників є вищим органом управління об`єднання, до виключної компетенції яких відноситься, зокрема, затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників (стаття 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників (частини 12, 14 статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», серед іншого, внесено зміни до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Змінами, про які йдеться, зокрема, є: скасовано поняття членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку (усі співвласники беруть участь в діяльності об`єднання); скасовано поняття кворуму на загальних зборах для прийняття рішень (скільки би співвласників не прийшло - загальні збори є правомочними і голосування проводиться); змінено механізм підрахунку голосів (голоси рахуються не від кворуму, а від загальної кількості голосів співвласників); змінено порядок розподілу голосів (за загальним правилом розподіл голосів здійснюється пропорційно площі, що належить співвласникам); введено письмове опитування.

Так, за змістом статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» за результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства (частина перша статті 98 ЦК України).

Отже, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Враховуючи те, що позивач є власником нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, а спір стосується захисту його права як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушеного, на його думку, прийняттям рішень, що стосуються діяльності юридичної особи, тому цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, відтак повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 813/6286/15, від 06.02.2019 у справі № 462/2646/17 та від 02.10.2019 у справі № 501/1471/16-ц.

З аналізу наведених положень Цивільного кодексу України та законів України в їх системному взаємозв`язку суд вбачає, що кожний власник квартири (нежитлового приміщення) у багатоквартирному будинку є одночасно співвласником спільного майна такого будинку, зокрема, приміщень загального користування та прибудинкової території.

Як встановлено судом, 08.12.2023 відбулись загальні збори ОСББ «Мотозаводець-6», що підтверджується протоколом загальних зборів №3 від 28.12.2023.

Відповідно до протоколу загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мотозаводець-6" №3 від 28.12.2023 загальна площа усіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку: 28464,66 кв.м., що складає 448,4 голосів. Збори проведені за вимогою ініціативної групи об`єднання. Місце проведення за адресою: 02225, м. Київ, проспект Червоної Калини, буд. 31, кінотеатр «Флоренція», 08.12.2023 о 18:00.

В подальшому, 19.01.2024 відбулося засідання новобраного правління ОСББ «Мотозаводець-6», на якому було прийнято рішення щодо звільнення з посади голови правління - ОСОБА_1 та прийнято рішення про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

26.01.2024 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було проведено реєстраційну дію "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", за результатами якої була проведена реєстрація відповідних змін шляхом внесення до Єдиного державного реєстру запису № 1000661070022003418.

Так, позивач стверджує, що рішення загальних зборів ОСББ «Мотозаводець-6», оформлене протоколом №3 від 28.12.2023, прийняте, серед іншого, за відсутності кворуму для прийняття такого рішення.

Відповідно до протоколу загальних зборів ОСББ «Мотозаводець-6» від 28.12.2023, у голосуванні на загальних зборах ОСББ «Мотозаводець-6» 08.12.2023 року взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 88 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 5340,14 м2, що складає 83 голоси.

У письмовому опитуванні взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 171 особа, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку загальною площею 10234,02 м2, що складає 162,32 голосів.

У голосуванні на загальних зборах ОСББ «Мотозаводець-6» взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 259 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 15574,16 м2, що складає - 245,32 голосів - 54,71% у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Таким чином, доводи позивача про те, що спірні загальні збори відбулись без наявності кворуму, суд визнає недоведеними.

Твердження позивача про те, що збори не проводилися за вказаною адресою, суд оцінює критично, з огляду на те, що умовами договору № 261-Флор від 14.11.2023 року про надання послуг, укладеного між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київський культурний кластер» та фізичною особою ОСОБА_2 , яка діяла від імені ініціативної групи ОСББ «Мотозаводець-6», передбачено надання послуг з проведення заходу: загальних зборів ОСББ «Мотозаводець-6» у погоджених приміщеннях.

Відповідно до п.1.4. зазначеного договору місцем проведення заходу є: м. Київ, проспект Червоної Калини, 31, кінотеатр «Флоренція».

Дата надання послуг та проведення заходу: 08 грудня 2023 (п.1.5. договору № 261-Флор від 14.11.2023).

У судовому засіданні відповідач пояснив, що позивачем вчинялись недобросовісні дії, якими ОСОБА_1 намагалася перешкоджати проведено зборів ОСББ «Мотозаводець-6».

Крім того, позивач наголошує, що кількість питань порядку денного загальних зборів ініційованих ініціативною групою будинку не відповідає кількості питань, зазначених в протоколі № 3 від 28.12.2023року.

Суд звертає увагу, що законодавством регламентовано чітку та послідовну процедуру вчинення реєстраційних дій щодо внесення до ЄДР змін про юридичну особу. Тобто, внесення відомостей до ЄДР здійснюється державним реєстратором на підставі поданих заявником документів або на підставі визначеного переліку судових рішень, які набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в ЄДР.

Водночас, з метою забезпечення практичної реалізації законодавчо регламентованих принципів здійснення державної реєстрації, зокрема, об`єктивності, достовірності та повноти відомостей в ЄДР, державному реєстратору надані відповідні повноваження щодо перевірки документів, поданих для реєстрації, вивірення зазначених у них відомостей, перевірки повноважень заявника, зупинення розгляду документів, поданих для державне: реєстрації, та щодо відмови у її здійсненні. Виконання таких повноважень покликано усунути ризик помилок та попередити можливі порушення прав і законних інтересів осіб.

Так, протокол № 3 від 28.12.2023 року, який є рішенням уповноваженого органу управління юридичної особи, що подається для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, викладено в письмовій формі, прошито, пронумеровано, підписано головою та секретарем загальних зборів, справжність підписів на ньому засвідчено нотаріально, а отже-останній відповідає вимогам п.6 ч.1 ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Вищезазначене свідчить, що заява щодо внесення до ЄДР змін про новообраного Голови правління ОСББ «Мотозаводець-6» подана особою, яка в офіційному порядку визнана Головою правління та наділена повноваженнями звертатися до державного реєстратора з приводу внесення до ЄДР відповідних змін, а додані до заяви документи відповідач - вимогам закону.

Обґрунтовуючи порушення відповідачем прав позивача, ОСОБА_1 у судових засіданнях посилалась на те, що порушено її право стягувати внески у більшому розмірі, ніж встановлено оскаржуваним рішенням.

Так, судом встановлено, що 23.06.2023 року члени правління під головуванням ОСОБА_1 прийняли рішення підняти з 01.06.2023 року розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території змінивши вартість з 6,50 грн. за м2 на 9,60 грн. м2 без дотримання процедури скликання та проведення загальних зборів (копії рахунків повідомлень за травень, червень 2023 додаються).

19.07.2023 року члени правління відкритим листом звернулися до голови правління Мирутенко Н.М. з вимогою у десятиденний строк надати кожному співвласнику письмовий звіт по надходженнях, видатках та заборгованості, штатним розписом, формування кошторису та інше. Проте відповіді отримано так і не було.

01.08.2023 року за ініціативи членів правління скликано чергове засідання правління ОСББ «Мотозаводець-6», за участі десяти членів правління було визначено наступний порядок денний:

1. Обрання головуючого та секретаря засідання правління.

2. Звіт Голови ОСББ та інших членів правління.

3. Про підготовку та проведення чергових загальних зборів.

4. Про проведення ревізії господарської та фінансової діяльності ОСББ з 2019 року по 2023 рік включно.

5. Про надання головою ОСББ членам правління та співвласникам відповідних документів, щодо складання кошториси на 2023 рік для подальшого затвердження його на загальних зборах.

За результатами розгляду порядку денного, відповідно до протоколу № 1 від 02.08.2023, засідання правління було зірване та не досягнуто мети зібрання, що стало передумовою 02.08.2023 року створення ініціативної групи з числа чотирьох співвласників об`єднання для підготовки та проведення загальних зборів співвласників ОСББ «Мотозаводець-6».

16.11.2023 року протоколом № 2 засідання ініціативної групи ОСББ «Мотозаводец-6» було визначено наступний порядок денний:

1. Обрання головуючого та секретаря засідання ініціативної групи ОСББ;

2. Визначення часу, дати, та місця проведення позачергових загальних зборів;

3. Визначення питань порядку денного позачергових загальних зборів;

4. Порядок повідомлення співвласників про проведення позачергових загальних зборів;

5. Проведення письмового опитування (якщо на позачергових загальних зборах досягнуто більшості ні «за» ні «проти»);

6. Складання та підписання протоколу позачергових загальних зборів ОСББ «Мотозаводець-6».

З викладеного вбачається, що внаслідок неефективного управління ОСББ «Мотозаводець-6» більшістю членів відповідача було прийнято рішення відповідно до вимог Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Статуту ОСББ щодо звітування керівника перед правлінням, що не було здійснено позивачем та як наслідок утворення ініціативної групи для проведення загальних зборів з метою обрання Голови правління.

Розглядаючи спір про визнання недійсними рішень загальних зборів з підстав порушень, допущених під час скликання та проведення загальних зборів, суд повинен встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів позивача. Також суд повинен у кожному конкретному випадку оцінити характер порушення, враховуючи баланс інтересів як позивача, так й інших співвласників ОСББ. Інтереси окремого власника можуть не збігатися з інтересами інших співвласників багатоквартирного будинку. Тому, вирішуючи питання щодо визнання недійсними рішення загальних зборів, суди мають враховувати баланс інтересів усіх співвласників та самого ОСББ, уникати зайвого втручання в питання діяльності ОСББ, які вирішуються загальними зборами співвласників.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 20.04.2023 у справі №914/2547/21.

Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 у справі №918/964/20 вказав на необхідність врахування принципу пропорційності - справедливої рівноваги (балансу) між інтересами співвласників багатоквартирного будинку, які реалізують свої права на участь в управлінні ОСББ, і які були присутні на загальних зборах, та інтересами позивача.

Суд має утримуватися від зайвого втручання в питання діяльності ОСББ, в тому числі і шляхом скасування рішень, у разі, якщо вони поза жодним сумнівом підтримані більшістю співвласників і за своїм змістом не мають ознак дискримінації або іншого порушення прав чи законних інтересів конкретного співвласника, який оскаржує такі рішення в судовому порядку.

З урахуванням наведеного, суд зауважує, що стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому, вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Вказані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Верховний Суд у постанові від 10.09.2020 у справі №904/3368/18 наголошував, що вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Позивач пояснила суду, що порушено її право бути Головою членів правління ОСББ «Мотозаводець-6» та її право на сплату справедливих (більш високих) внесків до ОСББ.

Проте посада Голови правління ОСББ є виборною, а отже, питання обрання голови вирішується на Зборах Співвласників ОСББ у встановленому порядку.

З урахуванням викладеного, господарський суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом не обґрунтовано в чому ж саме полягає порушення його особистих прав та/або інтересів внаслідок прийняття спірного рішення загальних зборів, як і не доведено можливості поновлення прав позивача внаслідок визнання оспорюваних рішень загальних зборів недійсними.

Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й буде здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений положеннями статті 15 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Отже підставою для звернення до суду є наявність порушеного права та звернення про здійснення його захисту особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції.

Лише встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Близькі за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 та постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 908/1611/19, 02.09.2020 у справі № 922/1614/19.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду наголошувала на тому, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої із зазначених умов унеможливлює задоволення позову.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Подібні висновки сформовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 16.10.2019 у справі № 525/505/16-ц.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Тобто, під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Оцінивши вищенаведені доводи на обґрунтування підстав позовних вимог та порушених прав і інтересів позивача, суд приходить до висновку, що визнання недійсним рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мотозаводець-6", оформлене протоколом № 3 від 28.12.2023; визнання недійсним рішення засідання членів правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мотозаводець-6", оформлене протоколом № 1 від 19.01.2024 та скасування державної реєстрації змін до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни керівника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мотозаводець-6", вчиненої на підставі протоколу засідання членів правління № 1 від 19.01.2024 та протоколу загальних зборів ОСББ "Мотозавеодць-6" № 3 від 28.12.2023 не спрямовані на захист прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 (подібний висновок міститься у п. 5.32 постанови Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 910/9672/20).

За наслідками розгляду даної справи, з урахуванням збереження розумного балансу інтересів співвласників та самого об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, судом не встановлено порушення відповідачами прав та законних інтересів позивача у спірних правовідносинах, виходячи із заявлених останнім предмету та підстав позовних вимог, у зв`язку із чим позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 відмовити повністю.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , PHОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мотозаводець-6" (02224, м. Київ, пр-т. Червоної Калини (Маяковського), буд. 5, ідентифікаційний код 22934022)

Третя особа - Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація (проспект Червоної Калини, 29, Київ, 02225, , ідентифікаційний код 37415088)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 10.06.2024

Суддя І.О. Андреїшина