Рішення

від 04.06.2024 по справі 910/20087/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2024Справа № 910/20087/23

За позовом Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної податкової служби України;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс групп лтд"</a>;

про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 159 339,76 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І.П.

Представники:

Від прокуратури: Лелиця В.В., начальник відділу, посвідчення № 070176 від 01.03.2023;

Від позивача: не з`явилися;

Від відповідача: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Херсонська обласна прокуратура звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах Державної податкової служби України, в якому просить суд:

- визнати недійсними додаткову угоду № 1 від 19.03.2021 та додаткову угоду № 2 від 19.03.2021 до договору від 28.01.2021 № 1/2274 на постачання природного газу, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс групп лтд" та Державною податковою службою України в особі в.о. начальника Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополь;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс групп лтд"</a> на користь Державної податкової служби України надмірно сплачені грошові кошти в сумі 159 339,76 грн.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 № 01.3-16/26424 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2024 матеріали справи № 910/20087/23 були передані на розгляд судді Мандриченко О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 відкрито провадження у справі № 910/20087/23 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, а підготовче засідання призначити на 20.02.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/20087/23 до судового розгляду по суті.

У судових засіданнях 23.04.2024 та 21.05.2024 судом оголошувалися перерви.

Під час розгляду спору по суті 04.06.2024 представник Херсонської обласної прокуратури підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Позивач та відповідач у судове засідання 04.06.2024 своїх повноважних представників не направили, про причини неявки суд не повідомили. Будь яких клопотань про відкладення розгляду справи до суду від сторін не надходили.

При цьому суд вказує, що представник позивача, Бонка Р. М., у судовому засіданні 21.05.2024 був присутній та був повідомлений судом про дату наступного судового засідання, про що свідчить відповідна розписка, яка наявна в матеріалах справи.

Ухвали суду направлялися на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс групп лтд"</a>, яка вказана у Єдиному державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4А, оф. 139, проте, як вбачається з матеріалів справи, поштові відправлення, які направлялися судом на адресу відповідача, було повернуто оператором поштового зв`язку відправнику з зазначенням причини повернення відправлення: адресат відсутній за вказаною адресою.

Згідно з частинами 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно з частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту п`ятого частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/20087/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду від 29.01.2024, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

04.06.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2020 року Головним управлінням державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополь здійснено публічну закупівлю природного газу. Ідентифікатор закупівлі - UA-2020-12-11-012051- c.

Тендерною документацією на закупівлю природного газу за кодом ДК 021:2015-09120000-6 "Газове паливо" встановлено, що відповідно до п.1.3 розділу 5 "Оцінка тендерної пропозиції" - оцінка тендерних пропозицій здійснюється на основі єдиного критерію - "Ціна з ПДВ".

Пунктом 1 розділу ІІІ "Інструкція з підготовки тендерної пропозиції" тендерної документації визначено, що тендерна пропозиція подається в електронному вигляді через електронну систему закупівель шляхом заповнення електронних форм з окремими полями, де зазначається інформація про ціну, інші критерії оцінки (у разі їх встановлення замовником), інформація від учасника процедури закупівлі про його відповідність кваліфікаційним критеріям, наявність/відсутність підстав, установлених у статті 17 Закону і в цій тендерній документації, та шляхом завантаження необхідних документів, що вимагаються замовником у цій тендерній документації, інформацію про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі, а також відповідну технічну специфікацію.

Листом №4096/10 О від 21.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс групп лтд"</a> (далі також - відповідач, постачальник, ТОВ "Сервіс групп лтд") надало гарантійний лист щодо істотних умов договору, котрим гарантувало, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язання сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених в ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Крім того, листом № 5053/08 О від 25.12.2020 ТОВ "Сервіс групп лтд" надало власну тендерну пропозицію (додаток 6 до тендерної документації), згідно з ч. 1 якої зобов`язалося виконувати свої зобов`язання відповідно до визначених умов та ціни пропозиції, зазначивши, що ціна пропозиції включає в себе всі витрати, податки і збори, необхідні платежі, що сплачуються або мають бути сплачені учасником, згідно із законодавством України на загальну суму 1 425 375,00 грн. за поставку природного газу в кількості 262 500 м3.

Частини 2 та 3 тендерної пропозиції передбачають зобов`язання простачальника виконати всі умови, передбачені запропонованою ним тендерною пропозицією та згоду дотримуватися її умов протягом дії договору.

За результатами закупівлі переможцем торгів визнано ТОВ "Сервіс групп лтд" із ціновою пропозицією 1 425 375,00 грн.

28.01.2021 між Державною податковою службою України (далі також - позивач, споживач) в особі в.о. начальника Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополь Клима І.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс групп лтд" укладено договір № 1/2274 про постачання природного газу (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2021 році товар - природний газ за кодом ДК 021:2015-09120000-6 "Газове паливо" (природний газ) (далі - газ або товар), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах та порядку, що визначені договором.

Згідно з п. 1.2. договору, плановий обсяг постачання природного газу у кількості - 262 500 м3.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що планові обсяги постачання газу по місяцях в тис. куб. м., зокрема, впродовж першого-другого кварталів сторони узгодили поставку газу в загальному об`ємі 140 тис м3: січень - 45,000 м3, лютий - 40,000 м3, березень - 35,000 м3, квітень - 20,000 м3, та нульові показники упродовж травня-вересня. В четвертому кварталі сторонами узгоджено обсяг постачання газу у розмірі 65,000 м3.

Також у п. 1.3. договору сторони вказали, що дані обсяги є плановими та можуть змінюватися.

У п. 3.1 договору сторони узгодили, що ціна природного газу за цим договором визначається за 1000 кубічних метрів. Ціна за 1000 кубічних метрів природного газу без ПДВ становить 4525 грн 00 коп., крім того ПДВ 605 грн 00 коп., разом з ПДВ - 5430 грн 00 коп., включно з урахуванням послуги замовлення (бронювання) потужності щодо кожного періоду та обсягу постачання природного газу). Вартість замовлення (бронювання) потужності (тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи) на дату підписання даного договору за 1000 кубічних метрів на добу становить 136,58 грн (сто двадцять чотири гривні 16 копійок) без ПДВ, крім того ПДВ (20%) 27,32 грн, що разом з ПДВ складає 163,90 грн (сто шістдесят три гривні 90 копійок).

Як визначено п. 3.2. - 3.4. договору, при зміні законодавства, кон`юнктури ринку та інших обставин, що впливають на вартість товару, зміна ціни газу узгоджується сторонами шляхом підписання додаткових угод до даного договору. ціна, зазначена в п. 3.1. договору, може змінюватись протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору, з урахуванням норм передбачених ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (із змінами). Зміна ціни природного газу, визначається в додаткових угодах до даного договору. Ціну газу може бути змінено протягом місяця поставки.

Відповідно до п. 3.7. договору, загальна вартість договору на момент укладання становить 1 425 375 грн 00 коп. з ПДВ, у тому числі ПДВ 234 562 грн 50 коп.

За змістом п. 11.1. договору, цей договір укладається набирає чинності з моменту його підпису та скріплення печатками сторонами і діє до 31.12.2021 року, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов`язань. Відповідно до ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови даного договору розповсюджуються на відносини, що склалися між сторонами з 01.01.2021.

В подальшому між Державною податковою службою України в особі в.о. начальника Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополь Клима І.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс групп лтд" укладено наступні додаткові угоди до договору постачання природного газу №1/2274 від 28.01.2021:

- № 1 від 19.03.2021, якою збільшено ціну за одиницю товару до 5 956 грн та зменшено загальний об`єм постачання природного газу до 239 317,495 м3;

- № 2 від 19.03.2021, якою збільшено ціну за одиницю товару до 6 535 грн та зменшено загальний об`єм постачання природного газу до 218 114,002 тис м3.

В свою чергу, 30.06.2023, сторони домовились і уклали додаткову угоду №3 до договору постачання природного газу №1/2274 від 28.01.2021, згідно п.1 якої у зв`язку із виникненням особливих економічних обставин, за ініціативою постачальника, сторони дійшли взаємної згоди розірвати договір.

Згідно з п. 3. вказаної додаткової угоди сторони домовилися зменшити загальну суму договору на 483 035, 64 грн та внести зміни у п.3.7. розділу 3 договору, виклавши його у такій редакції: "3.7. Загальна вартість договору становить 942 339,36 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ 157 056,56 грн".

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор зазначає, що додаткові угоди №№ 1, 2, за якими збільшено ціну газу, укладено сторонами з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", а підстави для їх укладення не відповідають вимогам законодавства.

Прокурор вказує, що внаслідок укладення 19.03.2021 спірних додаткових угод, ціна за 1000 м3 газу безпідставно збільшена з 5 430 грн до 6 535 грн, тобто на 1105 грн або на 20,3% від первинної ціни, при цьому кількість товару, який має бути поставлений у 2021 році зменшена з 262 500 м3 до 218 114 м3, таким чином, прокурор приходить до висновку, що додатковими угодами змінено істотні умови договору, а саме збільшено ціну за одиницю товару на 20,3 %, та зменшено обсяг закупівлі, що суперечить ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки згідно з ч. 5 цієї статті зміна істотних умов договору (ціни за одиницю товару на 10 відсотків) допускається лише у разі коливання ціни такого товару на ринку, однак таких коливань цін на ринку не відбувалося, внаслідок чого Державною податковою службою України надмірно сплачено на користь відповідача грошові кошти у розмірі 159 339,76 грн та які підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс групп лтд"</a> на підставі ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України.

Оскільки позов у даній справи поданий заступником керівника Херсонської обласної прокуратури, суд перевіряє законність і обґрунтованість щодо підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором та процесуальної дієздатності прокурора у даній справі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з частиною 4 статті 23 Закону "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Тобто, одним із ключових для застосування вказаних норм статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та визначення згаданого елемента є поняття "інтерес держави".

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

У ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" зазначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора із захисту суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" від 31.03.2005, заява № 61517/00).

Водночас Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти російської федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку: "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Враховуючи зазначене, можна дійти висновку, що наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка, проте, є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійсненні процесуальних прав позивача.

У п. 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (постанова Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Згідно з постановою Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі", уповноважений орган - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель.

Уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України. (частини 1, 4 статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі").

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про публічні закупівлі", моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Статтею 5 частиною 1 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень ( пункт 3 частини 1 статті 26).

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.

Таким чином, у розумінні частини 1 статті 22 Бюджетного кодексу України, компетентним суб`єктом владних повноважень щодо захисту зазначених інтересів держави має виступати Державна податкова служба України.

Відповідно до ч. 1 Положення про Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополь, затвердженого наказом Державної податкової служби України 12.11.2020 № 643, зі змінами, внесеними наказом ДПС від 04.03.2021 № 264 (далі-Положення), Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - ГУ ДПС) є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - ДПС).

ГУ ДПС забезпечує реалізацію повноважень ДПС на території Херсонської області, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.

Згідно з ч. 13, 15 Положення, ГУ ДПС утримується за рахунок державного бюджету та є розпорядником бюджетних коштів.

Разом із тим, в силу положень ст. 22 Бюджетного кодексу України, Державна податкова служба України є розпорядником бюджетних коштів вищого рівня (головним розпорядником бюджетних коштів), який здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, виконує інші повноваження.

Наразі в системі органів державної податкової служби лише Державна податкова служба України є юридичною особою, яка вправі виступати позивачем в суді у цій справі.

Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополь є лише відокремленим підрозділом.

Про обсяг виявлених порушень законодавства про публічні закупівлі Херсонською обласною прокуратурою поінформовано Державну податкову службу України листом від 08.09.2023 № 15/2-213вих-23 та 09.10.2023 №15/2-233вих-23 та Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополь листом від 01.05.2023 за №15/2-98вих-23 та від 26.05.2023 №15/2- 121вих-23.

У відповідь на вказані листи Херсонської обласної прокуратури отримано інформацію від Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополь від 08.08.2023 № 394/5/21-22-17, згідно з якої договірні відносини із ТОВ "Сервіс груп лтд" розірвано, заходи про стягнення надмірно сплачених коштів за постачання природного газу на підставі додаткових угод до договору від 28.01.2021 №1/2274 до постачальника не вживались.

Також опрацюванням змісту листа Державної податкової служби України від 19.10.2023 № 12847/5/99-00-08-01-04-05, встановлено, що у ньому відсутня відповідь на питання, щодо вжитих заходів до стягнення із ТОВ "Сервіс груп лтд" надмірно сплачених коштів за постачання природного газу на підставі додаткових угод до Договору від 28.01.2021 №1/2274.

Наведене свідчить про невжиття заходів Державною податковою службою України до самостійної реалізації процесуальних повноважень на звернення до суду задля поновлення інтересів держави у сфері фінансування державних органів влади з метою відшкодування незаконно витрачених коштів до бюджету.

Враховуючи наведене вище, у спірних правовідносинах, саме Державна податкова служба України є особою, права якої порушено та на користь якої має бути виконано рішення суду.

Відомості веб - порталу "Prozorro" є відкритими, а відтак Державна податкова служба України могла ще у 2021 році дізнатися про порушення законодавства про публічні закупівлі в діяльності Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополь та відреагувати в межах визначених законодавством повноважень задля захисту (поновлення) інтересів держави.

Тобто, усвідомлюючи порушення як інтересів держави, так і суспільного інтересу в сфері публічних закупівель, компетентним органом протягом розумного строку не було вжито заходів до оспорювання додаткових угод у судовому порядку.

Отже, всупереч покладеним обов`язкам, Державна податкова служба України не вживала заходів щодо стягнення надміру сплачених коштів.

Зазначене дало підстави заступнику керівника Херсонської обласної прокуратури на звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Відсутність позовної роботи з відповідачем у справі вказує на не здійснення захисту законних інтересів уповноваженими органами.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.02.2019 у справі № 905/803/18.

Таким чином, вказане свідчить про нездійснення захисту інтересів держави уповноваженим органом (бездіяльність), яке проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави та їх усвідомлює, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам свідомо ігнорує їх виконання, за захистом до суду не звертається.

Наведене утворює собою передбачений вимогами Конституції України та Закону України "Про прокуратуру" винятковий випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій щодо їх захисту, та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором.

Суд вказує, що порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і створює загрозу інтересам держави.

Як наслідок, вказане призведе до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету, та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення інтересів держави у бюджетній сфері.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які належать до їхньої компетенції, а також у захисті прав та свобод інтересів місцевого значення, які не мають загальнодержавного характеру, але направлені на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку в спосіб, який належить до їх відання.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади, відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Окрім того, укладенням додаткових угод до договору поставки природного газу порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод позивач фактично отримав природний газ, у порівнянні з первісним договором, за значно вищою ціною.

Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих економічних і соціальних наслідків.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заступник керівника Херсонської обласної прокуратури, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної податкової служби України належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, вказав, у чому полягає порушення інтересів держави.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що органи Державної аудиторської служби не проводили моніторинг вищевказаної закупівлі та не встановлювали вказані порушення вимог ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", тому не можуть бути визначені позивачами у вказаній справі.

Листом від 14.04.2023 за №15/2-80вих-23 Херсонська обласна прокуратура зверталась до Південного офісу Держаудитслужби з вимогою провести моніторинг вказаної закупівлі.

Натомість Південний офіс Держаудитслужби листом від 21.04.2023 №152131-17/283- 2023 повідомив Херсонську обласну прокуратуру про відсутність правових підстав для здійснення моніторингу у зв`язку з повним виконанням договору про закупівлю на момент повідомлення про порушення.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

В свою чергу, Херсонською обласною прокуратурою повідомлено позивача про намір звернутися до господарського суду в його інтересах із зазначеним позовом листом від 07.12.2023 № 15/2-1886-22.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Право на звернення до господарського суду в установленому порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює наслідків, крім пов`язаних з його недійсністю (частина 1 статті 216 ЦК України).

За змістом статті 215 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

У розумінні наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваних правочинів враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).

Як встановлено судом, 28.01.2021 між Державною податковою службою України в особі в.о. начальника Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополь Клима І.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс групп лтд" укладено договір № 1/2274 про постачання природного газу, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2021 році товар - природний газ за кодом ДК 021:2015-09120000-6 "Газове паливо" (природний газ) (далі - газ або товар), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах та порядку, що визначені договором.

Згідно з п. 1.2. договору, плановий обсяг постачання природного газу у кількості - 262 500 м3.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що планові обсяги постачання газу по місяцях в тис. куб. м., зокрема, впродовж першого-другого кварталів сторони узгодили поставку газу в загальному об`ємі 140 тис м3: січень - 45,000 м3, лютий - 40,000 м3, березень - 35,000 м3, квітень - 20,000 м3, та нульові показники упродовж травня-вересня. В четвертому кварталі сторонами узгоджено обсяг постачання газу у розмірі 65,000 м3.

Також у п. 1.3. договору сторони вказали, що дані обсяги є плановими та можуть змінюватися.

У п. 3.1 договору сторони узгодили, що ціна природного газу за цим договором визначається за 1000 кубічних метрів. Ціна за 1000 кубічних метрів природного газу без ПДВ становить 4525 грн 00 коп., крім того ПДВ 605 грн 00 коп., разом з ПДВ - 5430 грн 00 коп., включно з урахуванням послуги замовлення (бронювання) потужності щодо кожного періоду та обсягу постачання природного газу). Вартість замовлення (бронювання) потужності (тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи) на дату підписання даного договору за 1000 кубічних метрів на добу становить 136,58 грн (сто двадцять чотири гривні 16 копійок) без ПДВ, крім того ПДВ (20%) 27,32 грн, що разом з ПДВ складає 163,90 грн (сто шістдесят три гривні 90 копійок).

Як визначено п. 3.2. - 3.4. договору, при зміні законодавства, кон`юнктури ринку та інших обставин, що впливають на вартість товару, зміна ціни газу узгоджується сторонами шляхом підписання додаткових угод до даного договору. ціна, зазначена в п. 3.1. договору, може змінюватись протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору, з урахуванням норм передбачених ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (із змінами). Зміна ціни природного газу, визначається в додаткових угодах до даного договору. Ціну газу може бути змінено протягом місяця поставки.

Відповідно до п. 3.7. договору, загальна вартість договору на момент укладання становить 1 425 375 грн 00 коп. з ПДВ, у тому числі ПДВ 234 562 грн 50 коп.

В подальшому між Державною податковою службою України в особі в.о. начальника Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополь Клима І.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс групп лтд" укладено наступні додаткові угоди до договору постачання природного газу №1/2274 від 28.01.2021:

- № 1 від 19.03.2021, якою збільшено ціну за одиницю товару до 5 956 грн та зменшено загальний об`єм постачання природного газу до 239 317,495 м3;

- № 2 від 19.03.2021, якою збільшено ціну за одиницю товару до 6 535 грн та зменшено загальний об`єм постачання природного газу до 218 114,002 м3.

Таким чином, до договору 19.03.2021 внесено зміни щодо вартості одиниці товару, шляхом укладення додаткових угод № 1 та № 2, а саме, відбулось підвищення ціни одиниці товару (газу) з 5 430 грн до 6 535,00 грн, тобто на 1 105,00 грн або на 20,3 % від первинної ціни, яка була встановлена в договорі та тендерній пропозиції, при цьому, за умовами вказаних додаткових угод, кількість поставки на 2021 рік зменшена з 262 500 м3 до 218 114,002 м3.

Предметом спору у цій справі є визнання недійсним додаткових угод №№ 1 та 2 від 19.03.2021, на підставі статті 203 ЦК України, що укладені з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а також стягнення з відповідача 159 339,76 грн в порядку ч. 1 ст. 670 ЦК України, сплачених за спожитий газ на підставі вказаних додаткових угод.

Судом встановлено, що сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до ч. 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

У зв`язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі) замовником за яким є суб`єкт, визначений у частині першій статті 2 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.

Отже, Законом України "Про публічні закупівлі" встановлено імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватись виключно у випадках, визначених статтею 41 вказаного Закону.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 22 Закону "Про публічні закупівлі", тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов:

- відбувається за згодою сторін;

- порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації);

- підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником);

- ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%;

- загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/17.

У роз`ясненні Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" зазначено, що внесення змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Тобто для збільшення ціни закупівлі товару у договорі закупівлі товару за державні кошти сторонами договору повинно бути доведено та документально підтверджено факт коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення.

З аналізу вищенаведеного слідує, що коливання ціни товару на ринку передбачає динаміку ціни товару у бік збільшення за період з моменту укладення договору та до моменту виникнення необхідності у внесенні відповідних змін, зумовлених таким коливанням. Тобто, повинно бути доведено наявність коливання ціни у бік підвищення на ринку природного газу за період з дати укладення основного договору до дати укладення додаткових угод.

Крім того, суд зазначає, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Такої правової позиції щодо імперативної поведінки постачальника дійшов Верховний Суд в постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації). Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 922/2030/20.

Судом встановлено, що станом на момент підписання договору сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціна та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини 3 статті 180 Госопдарського кодексу України (далі - ГК України) та Закону України "Про публічні закупівлі".

Як визначено п. 3.2. - 3.4. договору, при зміні законодавства, кон`юнктури ринку та інших обставин, що впливають на вартість товару, зміна ціни газу узгоджується сторонами шляхом підписання додаткових угод до даного договору. ціна, зазначена в п. 3.1. договору, може змінюватись протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору, з урахуванням норм передбачених ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (із змінами). Зміна ціни природного газу, визначається в додаткових угодах до даного договору. Ціну газу може бути змінено протягом місяця поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для укладення оскаржуваних в даній справі угод сторони вказали п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме, підвищення ціни на природний газ на ринку.

Так, як уже вказувалося судом, до договору 19.03.2021 внесено зміни щодо вартості одиниці товару, шляхом укладення додаткових угод № 1 та № 2, а саме, відбулось підвищення ціни одиниці товару (газу) з 5 430 грн до 6 535,00 грн, тобто на 1 105,00 грн або на 20,3 % від первинної ціни, яка була встановлена в договорі та тендерній пропозиції, при цьому, за умовами вказаних додаткових угод, кількість поставки на 2021 рік зменшена з 262 500 м3 до 218 114,002 м3.

Суд зазначає, що відповідачем документально не підтверджено коливання ціни на природний газ упродовж березня 2021 року, водночас при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, він не обґрунтував, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері, не навів причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним.

Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України "Про публічні закупівлі".

Крім того суд зазначає, що укладення спірних угод у цьому випадку призвело до нівелювання результатів відкритих торгів, а держава втратила можливість купити газ по ціні, запропонованій переможцем тендеру з огляду на таке.

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

За звичайних умов покупець товару не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору, оскільки за наявності необґрунтованого росту на ринку ціни відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

У справі, що розглядається, суд встановив, що споживач, який мав право на отримання газу по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції постачальника про збільшення ціни підписав спірні додаткові угоди до договору, внаслідок чого додатковими угодами змінені істотні умови договору: ціна за одиницю товару збільшилася на 20,3 %, а обсяг поставки газу зменшився до 218 114,002 м3.

Зазначене дає підстави для висновку про нівелювання результатів відкритих торгів та втрату державою можливості скористатися пропозиціями інших учасників відкритих торгів, оскільки запропонована переможцем ціна газу не відповідає встановленій з самого початку договором, укладеним внаслідок відкритих торгів.

При цьому, обидві сторони оскаржуваних правочинів не могли не розуміти особливості функціонування ринку газу (тобто постійне коливання цін на газ, їх сезонне зростання-падіння були прогнозованими), тому сторони не були позбавлені можливості визначити в договорі порядок зміни ціни, зокрема, які коливання ціни надають право на перерахунок ціни (порогові показники), формулу розрахунку нової ціни, якими саме документами має підтверджуватися коливання цін на ринку товару тощо.

З огляду на положення статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 13 ЦК України, суд зазначає, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш як на 20,3 % шляхом укладення спірних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що укладення додаткових угод №№ 1, 2 від 19.03.2021до договору відбулось без будь-яких належних на те підстав, всупереч положенням ч. 4 та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а також положень договору № 1/2274 від 28.01.2021, що не відповідає основним принципам закупівель, визначених ст.5 вказаного Закону, а саме: добросовісної конкуренції серед учасників, ефективності, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель, запобіганні корупційним діям і зловживанням, та порушує інтереси держави, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання їх недійсними.

Таким чином судом у цій справі констатовано недійсність додаткових угод №№ 1, 2 до договору № 1/2274 від 28.01.2021.

Недійсність цих додаткових угод не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані договором, тобто зобов`язання є договірними.

Відповідно до ст. 12 Закону "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, ЦК України і ГК України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

У ч.2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ст. 669 ЦК України передбачено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами гл. 54 ЦК України "Купівля-продаж", і тому як правова підстава такого повернення не може бути застосована ст.1212 ЦК України.

Вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.07.2021 у справі № 923/518/20, від 31.08.2021 у справі № 926/1392/20.

Як встановлено судом, на підставі звіту про виконання договору про закупівлю, опублікованого Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополь в системі публічних закупівель "Прозорро" на виконання договору № 1/2274 від 28.01.2021 відповідач поставив споживачу природний газ на загальну суму 942 339,36 грн. Об`єм поставки складає в кількості 144 198,83 м3.

Враховуючи, що додаткові угоди №№ 1, 2 є недійсними, сторони повинні керуватись умовами договору щодо ціни природнього газу за 1000 м3, встановленій саме у договорі.

У п. 3.1 договору сторони узгодили, що ціна природного газу за цим договором визначається за 1000 кубічних метрів. Ціна за 1000 кубічних метрів природного газу без ПДВ становить 4525 грн 00 коп., крім того ПДВ 605 грн 00 коп., разом з ПДВ - 5430 грн 00 коп., включно з урахуванням послуги замовлення (бронювання) потужності щодо кожного періоду та обсягу постачання природного газу). Вартість замовлення (бронювання) потужності (тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи) на дату підписання даного договору за 1000 кубічних метрів на добу становить 136,58 грн (сто двадцять чотири гривні 16 копійок) без ПДВ, крім того ПДВ (20%) 27,32 грн, що разом з ПДВ складає 163,90 грн (сто шістдесят три гривні 90 копійок).

Отже, сплативши на користь відповідача грошові кошти у розмірі 942 339,36 грн з ПДВ, позивач недоотримав газ на суму 159 339,76 грн.

Відповідно, отримана відповідачем оплата у сумі 159 339,76 грн за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з відповідача на підставі ч.1 ст.670 ЦК України.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судових засіданнях всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними додаткову угоду № 1 від 19.03.2021 та додаткову угоду №2 від 19.03.2021 до договору №1/2274 від 28.01.2021 про постачання природного газу, укладеного між Державною податковою службою України в особі в.о. начальника Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополь та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс групп лтд".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс групп лтд"</a> (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-А, оф. 139, ідентифікаційний код 38772399) на користь Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ідентифікаційний код 43005393) надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 159 339 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч триста тридцять дев`ять) грн 76 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс групп лтд"</a> (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-А, оф. 139, ідентифікаційний код 38772399) на користь Херсонської обласної прокуратури (73025, м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33, ідентифікаційний код 04851120) судовий збір у розмірі 5 368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10.06.2024.

Суддя О.В. Мандриченко