Рішення

від 10.06.2024 по справі 910/3940/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.06.2024Справа № 910/3940/24Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авідаль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міл Ка"

про стягнення 99 741,94 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авідаль" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міл Ка" про стягнення 99 741,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем взятих на себе грошових зобов`язань за договором поставки № 11.09/323 від 01.09.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; визначено сторонами строки для подачі своїх заяв по суті спору.

У відповідності до статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 15.04.2024 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення № 0600261482930 за адресою відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

До Господарського суду міста Києва 22.04.2024 повернувся конверт з поштовим відправленням № 0600261482930 із відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина перша статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач повідомлений належним чином та мав реальну можливість ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024.

Станом на 10.06.2024 відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подачу відзиву на позов.

Згідно з частиною другою статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 01.09.2023 укладено договір поставки № 11.09/323, за умовами пункту 1.1. якого позивач зобов`язався поставити молочну продукцію, а відповідач - прийняти та оплатити вартість товару.

Відповідно до пункту 1.2. договору № 11.09/323 від 01.09.2023 ціна, асортимент та кількість товару, що поставляється за даним договором, визначаються сторонами у видаткових накладних, що є невід`ємною частиною договору. Партією товару вважається товар поставлений за кожною окремою видатковою накладною».

Згідно з пунктом 2.1. договору № 11.09/323 від 01.09.2023 загальна ціна договору складається з сумарної вартості усіх видаткових накладних, що оформляються сторонами під час дії цього договору.

Пунктом 2.2. договору № 11.09/323 від 01.09.2023 передбачено, що кількість та ціна на товар на окрему партію товару вказуються у видаткових накладних, що виписуються на кожну партію, та завіряються уповноваженими представниками сторін.

Згідно з пунктом 2.4. договору № 11.09/323 від 01.09.2023 розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку, протягом 7 календарних днів з моменту поставки товару. Підставою для оплати є видаткова, або товаротранспортна накладна підписана уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до пункту 4.2. договору № 11.09/323 від 01.09.2023 датою (моментом) поставки товару вважається дата фактичної передачі товару уповноваженому представнику відповідача та підписання ним видаткових, або товаротранспортних накладних.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, з правом пролонгації. У випадку, якщо жодна із сторін не заявила про розірвання договору за два тижні до закінчення терміну його дії, то даний договір вважається кожен раз пролонгованим на наступний календарний рік (пункт 7.6. договору).

Як стверджує позивач, ним поставлено товар на адресу відповідача на загальну суму 205 383,90 грн, однак відповідачем не здійснено вчасно та в повному обсязі оплату коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 70 941,96 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, на виконання зобов`язань за договором № 11.09/323 від 01.09.2023 позивачем у період з 14.09.2023 по 12.01.2023 поставлено відповідачу молочну продукцію на суму 193 995,18 грн, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.

Судом встановлено, що строк оплати товару за договором № 11.09/323 від 01.09.2023 є таким, що настав.

Згідно з виписки по рахунку відповідачем здійснено часткову оплату коштів на рахунок позивача в розмірі 123 053,22 грн, доказів сплати на суму 70 941,96 грн відповідачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 70 941,96 грн є правомірною і підлягає задоволенню.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом.

Судом встановлено факт невиконання відповідачем свого грошового зобов`язання у встановлений договором строк.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні статті 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (презумпція вини).

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 5.2. договору № 11.09/323 від 01.09.2023 за прострочення платежу, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нарахована пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення, а також, додатково сплачує штраф у розмірі десяти відсотків від суми несплаченого (простроченого) боргу.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10 844,49 грн пені та 15 295,33 грн штрафу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 01.10.2023 по 19.03.2024 в розмірі 10 844,49 грн та штрафу в розмірі 15 295,33 грн, суд зазначає, що вказані нарахування було здійснено арифметично вірно та у відповідності з чинним законодавством. У зв`язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 10 844,49 грн та штраф у розмірі 15 295,33 грн.

Окрім цього, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 639,00 грн інфляційних втрат за період з жовтня 2023 року по лютий 2024 року та 1 020,79 грн 3% річних за період з 01.10.2023 по 19.03.2024.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок, дійшов висновку, що вказані нарахування було здійснено арифметично вірно та у відповідності з чинним законодавством. У зв`язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 1 020,79 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 639,00 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 7 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

У відповідності до частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач та Адвокатське бюро «Мінченко та партнери» уклали договір про надання правової допомоги № 15-09/7/20 від 15.09.2020, за яким адвокат зобов`язався надавати позивачу правову допомогу, а позивач - прийняти та сплатити її вартість.

Відповідно до пункту 5.1. договору розмір гонорару, який позивач сплачую адвокатському бюро визначається за домовленістю сторін та визначається у відповідних додатках до цього договору.

Замовленням № 12-03/24 від 12.03.2024 до договору № 15-09/7/20 від 15.09.2020 сторони погодили вартість послуг у фіксованому розмірі 7 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано копію договору про надання правової допомоги № 15-09/7/20 від 15.09.2020, копію замовлення № 12-03/24 від 12.03.2024 до договору № 15-09/7/20 від 15.09.2020.

Відповідно до частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідне клопотання відповідачем про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не заявлялося.

Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. Дана правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 18.12.2018 р. у справі №910/4881/18.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міл Ка" (03680, м. Київ, пр.-т Академіка Глушкова, 11; ідентифікаційний код 44520905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авідаль" (03039, м. Київ, провулок Русалана Лужевського, 14, корп. 1, оф. 3-б; ідентифікаційний код 42668821) 70 941,96 грн основного боргу, 15 295,33 грн штрафу, 10 844,49 грн пені, 1 020,79 грн трьох процентів річних, 1 639,00 грн інфляційних втрат, 2 422,00 грн витрат зі сплати судового збору та 7 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Т.Ю. Кирилюк