Рішення

від 29.05.2024 по справі 910/1439/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2024Справа № 910/1439/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засіданні Запарі А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНІЯ КІНО"

2) Печерської районної у місті Києві державної адміністрації

про припинення трудових відносин шляхом розірвання контракту, зобов`язання вчинити дії

Представники сторін:

Від позивача: Пляченко В.А.

Від відповідача - 1: не з`явився

Від відповідача - 2: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНІЯ КІНО" про припинення трудових відносин шляхом розірвання контракту з дати набрання рішення суду законної сили та зобов`язання внести зміни до відомостей про керівника.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНІЯ КІНО", питання про звільнення якого не вирішено через неявку учасників товариства на загальні збори.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1439/24, підготовче засідання призначено на 13.03.2024.

20.02.2024 до суду за допомогою системи "Електронний Суд" представником позивача подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у якій останній просить провести підготовче засідання, призначене на 13.03.2024 у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 вищевказану заяву задоволено та вирішено забезпечити участь представника позивача в підготовчому засіданні 13.03.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В підготовче засідання 13.03.2024 представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином шляхом направлення копії ухвали суду від 12.02.2024 на адресу місцезнаходження, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Будь-яких заяв/клопотань та відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

Водночас, суду із технічних причин не вдалося зв`язатись із представником позивача в режимі відеоконференції.

Враховуючи зазначене, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 підготовче засідання у даній справі відкладено на 08.04.2024.

В підготовче засідання 08.04.2024 з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином, письмового відзиву на позов, а також будь-яких заяв/клопотань до суду не подавав.

Представник позивача у підготовчому засіданні 08.04.2024 просив суд залучити до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію, ТОВ "РІТТЕКС" та Н.С. ПЛАНЕТ ФІЛМЗ ЛТД (N.S. PLANET FILMS LTD).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 залучено до участі у справі № 910/1439/24 співвідповідачем (відповідачем-2) Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію (вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 15, м. Київ, 01010; ідентифікаційний код 37401206). Відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Підготовче засідання відкладено на 01.05.2024. Встановлено відповідачу-2 строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.

22.04.2024 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

В підготовче засіданні 01.05.2024 з`явився представник позивача. Представники відповідачів не з`явились, однак відповідач-2 у відзиві на позовну заяву просив розглядати справу за відсутності його уповноваженого представника. Відповідач-1 своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, відзиву із запереченнями проти заявлених позовних вимог, як і будь-яких заяв/клопотань до суду не подавав.

Під час підготовчого засідання судом здійснено всі необхідні дії для забезпечення правильного та своєчасного розгляду справи по суті, передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи те, що у підготовчому провадженні судом вчинено усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 29.05.2024.

В судове засідання 29.05.2024 з`явився представник позивача. Представники відповідачів не з`явились, однак про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що неявка відповідачів-1,2 не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності вказаних осіб.

Представник позивача в судовому засіданні 29.05.2024 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 29.05.2024 відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва установив таке.

Як зазначає позивач, 29.11.2013 відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія Кіно" (надалі - ТОВ "Лінія Кіно", Товариство) на яких було прийнято рішення, оформлене протоколом № 29/11-2013 від 29.11.2013 про призначення на посаду генерального директора ТОВ "Лінія Кіно" ОСОБА_1 .

09.12.2003 видано наказ № 15-К, відповідно до якого ОСОБА_1 прийняв на себе повноваження генерального директора ТОВ "Лінія Кіно".

09.12.2013 між ОСОБА_1 та ТОВ "Лінія Кіно" укладено контракт строком до 08.12.2014, строк дії якого неодноразово продовжувався та востаннє продовжено до 08.12.2019.

Відповідно до п. 1.2. контракту генеральний директор очолює виконавчий орган товариства - Дирекцію та підзвітний дирекції та загальним зборам учасників товариства.

Пунктом 11.2. контракту визначено, що керівника вважається найнятим товариством на строк дії контракту. За письмовою згодою сторін після закінчення строку дії контракту його може бути укладено на новий строк, або дія контракту може бути продовжена.

За умовами п. 10.2.4. контракту він може бути припинений (розріваний) з ініціативи керівника до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених законодавством України, включаючи статтю 39 Кодексу законів про працю України та п. 10.4. цього контракту.

Відповідно до п. 10.4. контракту генеральний директор може розірвати контракт за своєю ініціативою до закінчення строку його дії у випадку невиконання або неналежного виконання товариством своїх обов`язків за контрактом. Про свій намір розірвати контракт керівник повинен повідомити учасників товариства за два місяці. За цей період керівника повинен запропонувати Зборам Учасників нову кандидатуру на посаду Генерального директора або передати керівництво справами товариства особі, що визначена Зборами Учасників.

Матеріали справи не містять доказів припинення дії контракту між позивачем та ТОВ "Лінія Кіно" після 08.12.2019, тому дія контракту вважається продовженою на невизначений строк.

26.10.2023 позивач направив на адресу учасників Товариства (ТОВ "РІТТЕКС" та Н.С. ПЛАНЕТ ФІЛМЗ ЛТД (N.S. PLANET FILMS LTD) повідомлення про розірвання контракту та звільнення його з посади Генерального директора ТОВ "Лінія Кіно" з 18.01.2024 та повідомлення про проведення Загальних Зборів ТОВ "Лінія Кіно", які призначено на 18.01.2024 об 11 год. 00 хв., що підтверджується описами вкладення та накладними поштових відправлень.

18.01.2024 Генеральним директором Товариства Рудаковим О.Г. було складено Протокол № 18/01/2024 реєстрації учасників позачергових Загальних Зборів ТОВ "Лінія Кіно", у якому вказано про те, що учасники Товариства (ТОВ "РІТТЕКС" та Компанія Н.С. ПЛАНЕТ ФІЛМЗ ЛТД (N.S. PLANET FILMS LTD) не з`явилися на позачергові збори, у зв`язку з чим питання про звільнення з посади Генерального директора Товариства не було вирішено.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначив, що відповідач-1, не розглянувши заяви Генерального директора про розірвання контракту та звільнення, не виконав вимог трудового законодавства, не здійснив будь-яких дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення позивача із займаної посади, чим порушив права останнього на припинення трудових відносин. У зв`язку з цим позивач просить за даним позовом припинити трудові відносини між ним, як Генеральним директором ТОВ "Лінія Кіно", та вказаним товариством з дати набрання рішенням суду законної сили та зобов`язати Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію внести зміни до відомостей про керівника ТОВ "Лінія Кіно", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, шляхом внесення відповідної інформації про припинення трудових відносин з ОСОБА_1 у зв`язку з розірванням контракту та звільненням з посади генерального директора ТОВ "Лінія Кіно".

Печерська районна в місті Києві державна адміністрація у своєму відзиві на позовну заяву не заперечила проти задоволення позовних вимог, однак, вказала про відсутність порушення прав позивача саме відповідачем-2. Зазначила, що обов`язок суб`єкта державної реєстрації щодо вчинення реєстраційної дії виникає не раніше, ніж в день отримання судового рішення, що набрало законної сили.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19.

За приписами частин 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як встановлено судом, позивач просить, зокрема, визнати припиненими його повноваження, як Генерального директора ТОВ "Лінія Кіно".

Конституційний Суд України у рішенні від 12.01.2010 № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦКУ попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року №1255-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

КЗпП України регулює усі трудові відносини, які виникають між працівниками та юридичними особами. Проте, положення даних законів не врегульовують відносини виконавчого органу товариства та засновників, які врегульовані ст. 99 ЦК України.

За змістом ч. 3 ст. 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.11.2018 у справі № 562/304/17, від 30.01.2019 у справі №145/1885/1-ц, від 10.04.2019 у справі №510/456/17, від 10.09.2019 у справі № 921/36/18, та востаннє підтверджені у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 вказала на те, що звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема, у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

Таким чином, норми трудового законодавства не розповсюджуються на спори між виконавчими органами товариства та самими товариствами, які є корпоративними, отже повинні розглядатися у порядку господарського судочинства.

Частиною 1 ст. 3 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України).

Статтею 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Частиною 1 ст. 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства.

У відповідності до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Відповідно до пунктів 2.1, 5.3. Статуту ТОВ "Лінія Кіно", затвердженого протоколом позачергових загальних зборів учасників Товариства від 12.01.2017 № 12-01-2017 (надалі - Статут) учасниками Товариства є ТОВ "РІТТЕКС", частка якого у статутному капіталі Товариства складає 74,90%, та Компанія Н.С. ПЛАНЕТ ФІЛМЗ ЛТД (N.S. PLANET FILMS LTD), частка якої у статутному капіталі Товариства складає 25,10%.

Вищим органом Товариства є Загальні Збори Учасників, до компетенції яких віднесено, зокрема, утворення та відкликання Дирекції Товариства та/або Ревізійної комісії Товариства (пункти 7.1., 7.2. Статуту).

Питання утворення та відкликання Дирекції Товариства та/або Ревізійної комісії Товариства віднесено до виключної компетенції Загальних Зборів Учасників та не можуть бути передані іншим органам Товариства.

Збори Учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні Учасники (представники Учасників), що володіють у сукупності більш як 60% голосів.

Умовами п. 5.9. Статуту передбачено можливість скликання позачергових зборів учасників Головою Товариства або Генеральним директором.

Учасники повідомляються про проведення Зборів Учасників письмово не менше, як за 30 днів до скликання Зборів Учасників. Таке повідомлення з визначенням часу та місця проведення Зборів Учасників та порядку денного надсилається Учасникам кур`єром, рекомендованим листом або вручається під особистий підпис уповноваженої особи Учасника. Позачергові Збори Учасників можуть бути скликані у більш стислий термін, ніж зазначено у цьому пункті (п. 7.10 Статуту).

Відповідно до п. 7.20 Статуту виконавчим органом Товариства є Дирекція, яка вирішує всі питання діяльності Товариства, крім тих, які входять у виключну компетенцію Зборів Учасників. До складу Дирекції входять Генеральний Директор та Фінансовий Директор. Дирекцію очолює Генеральний Директор. Члени Дирекції призначаються на посаду Загальними Зборами Учасників Товариства на один рік. З кожним членом Дирекції укладається контракт на умовах затверджених Загальними Зборами Учасників. У випадку закінчення строку контракту та не обрання Загальними Зборами Учасників нових членів або члена Дирекції, контракт пролонгується на наступний рік з членами або членом Дирекції, які були призначені раніше.

Відповідно до частин 1-3 ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Отже, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор, генеральний директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18).

З огляду на викладене, позивач як генеральний директор товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питання про своє звільнення з посади директора.

Відповідно до положень частин 1-5 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства.

Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення.

У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

У постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 911/719/21 викладено висновок, що передбачений ч. 1 ст. 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

Надані позивачем докази направлення засновникам (учасникам) ТОВ "Лінія Кіно" повідомлення про проведення загальних зборів суд визнає належними та допустимими, що свідчить про вчинення позивачем всіх залежних від нього дій задля припинення трудових відносин з відповдіачем-1 в порядку, визначеному чинним законодавством.

В той же час, як встановлено судом вище, скликані позивачем на 29.08.2022 загальні збори учасників ТОВ "Лінія Кіно" не відбулися, питання звільнення позивача не вирішено, а доказів зворотного суду не надано.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

З огляду на те, що загальні збори учасників Товариства для розгляду питання щодо звільнення позивача з посади Генерального директора не відбулися, що відповідно є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин.

У даному випадку положення закону щодо письмового попередження учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням з боку засновників фактично нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника (директора) чинне законодавство не передбачає, у той час як ст. 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.

Водночас, у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

Матеріали справи не містять доказів у розумінні статей 76-79 ГПК України на підтвердження розгляду по суті уповноваженим на звільнення Генерального директора органом ТОВ "Лінія Кіно" заяви позивача про розірвання контракту та звільнення із займаної посади, а також фактичного звільнення ОСОБА_1 з посади Генерального директора Товариства на підставі рішення загальних зборів учасників відповідача-1 у передбачений чинним законодавством України строк і внесення змін до відомостей про наведену юридичну особу про зміну її керівника.

Отже, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права як визнання трудових відносин з відповідачем-1 припиненими є правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ "Лінія Кіно" є доведеною, обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис щодо припинення трудових відносин з ОСОБА_1 у зв`язку із розірванням контракту та звільненням з посади Генерального директора ТОВ "Лінія Кіно", суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

За змістом п. 3 ч. 5 ст. 25 "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Отже, виходячи із вище викладеного, можна дійти висновку, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з підприємством має супроводжуватись виключенням директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18, зазначивши, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.

З огляду на вище викладене, у зв`язку із прийняттям судом рішення щодо визнання припиненими трудових відносин позивача з відповідачем-1, суд дійшов висновку також і про задоволення вимоги позивача в частині зобов`язання Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис щодо звільнення ОСОБА_1 з посади Генерального директора ТОВ "Лінія Кіно".

Згідно із частинами 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача-1 у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати припиненими трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінія кіно" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б, ідентифікаційний код 32706561) та Генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія Кіно" ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) шляхом розірвання контракту з дати набрання рішенням законної сили.

3. Зобов`язати Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію (вул.. Михайла Омеляновича-Павленка 15, м. Київ, 01010, ідентифікаційний код 37401206) внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис щодо про припинення трудових відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінія кіно" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б, ідентифікаційний код 32706561) та Генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія Кіно" ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) у зв`язку з розірванням контракту та звільненням з посади Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія Кіно" (ідентифікаційний код 32706561).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія Кіно" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б, ідентифікаційний код 32706561) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 6056 грн. 00 коп.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 10.06.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко