Рішення

від 07.06.2024 по справі 910/3460/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.06.2024Справа № 910/3460/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіп-Транс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тек-Євровєктранс»

про стягнення 161.206,52 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

21.03.2024 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіп-Транс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тек-Євровєктранс» про стягнення 161.206,52 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору про надання послуг з організації перевезень вантажів № 211 від 07.09.2022 позивачем надано послуги на загальну суму 1.522.993,70 грн, що підтверджується актами надання послуг № 550 від 30.11.2022, № 627 від 31.12.2022, № 41 від 31.01.2023, № 103 від 23.03.2023 та № 116 від 23.02.2023. Відповідач частково сплатив за надані послуги на загальну суму 1.462.993,70 грн. У зв`язку з тим, що відповідачем неналежно виконано взяті на себе зобов`язання, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 161.206,52 грн, з яких 60.000,00 грн основного боргу, 83.120,83 грн пені, 12.749,12 грн інфляційних втрат та 5.336,57 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/3460/24 від 28.03.2024 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

02.04.2024 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 відкрито провадження у справі № 910/3460/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та доказів направлення цих документів позивачу.

Ухвалу про відкриття провадження у справі від 09.04.2024 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 09.04.2024 о 13:21 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на викладене, відповідач мав подати відзив на позов у строк до 24.04.2024 включно.

28.05.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів понесення витрат на правову допомогу, в якій просить суд стягнути з відповідача 5.000,00 грн витрат на правову допомогу.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 09.04.2024 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тіп-Транс» (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тек-Євровєктранс» (замовник, відповідач) укладено договір про надання послуг з організації перевезень вантажів № 211 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець від свого імені та за рахунок замовника надає послуги з організації перевезень вантажів шляхом надання вагонів з обов`язковою передачею вагонів з оперування замовнику.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було сплачено вартість наданих послуг, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 60.000,00 грн та за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховано 83.120,83 грн пені, 12.749,12 грн інфляційних втрат та 5.336,57 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 8.1 договору він набирає чинності з моменту підписання і діє протягом співпраці сторін.

Згідно з п. 11.1 договору він набирає чинності з дати підписання обома сторонами та діє строком на один рік, в частині проведення розрахунків за надані послуги - до повного здійснення розрахунків. Якщо жодна із сторін не заявить про припинення дії договору за 30 днів до закінчення терміну його дії, то даний договір вважається продовженим на кожний наступний рік на таких самих умовах.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення однією із сторін небажання продовжувати договірні відносини не подано, а отже договір є чинним.

Відповідно до п. 4.2 договору розрахунки згідно цього договору здійснюються замовником в безготівковій формі, в національній валюті України - гривні,

Згідно з п. 4.3 договору замовник до дня передачі вагонів у користування проводить 100% (сто відсотків) попередню оплату вартості послуг виконавця за перший місяць протягом 5-ти (п`яти) робочих, днів з моменту отримання рахунку виконавця, згідно з бланку-заявки.

За кожний наступний місяць замовник проводить 100% (сто відсотків) попередню оплату вартості послуг виконавця до 05 (п`ятого) числа поточного місяця, виходячи з кількості вагонів, які будуть знаходиться у користуванні, у наступному місяці, зменшену на суму наднормативних платежів, здійснених та не повернутих станом на дату платежу. У разі не оплати замовником до 5 (п`ятого) числа коштів за поточний місяць користування виконавець вправі затримати вагони, до внесення платежів з віднесенням на змовника витрат, пов`язаних з їх затримкою та/або достроково припинити дію даного договору без сплати будь-яких штрафних санкцій.

Виконавець зобов`язаний завчасно, але не пізніше ніж 15 (п`ятнадцятого) числа поточного місяця надіслати рахунок на оплату послуг за наступний місяць користування замовнику.

Відповідно до п. 4.4 договору оплата за надані виконавцем послуги здійснюється замовником по пред`явленому рахунку згідно з актами подачі/повернення вагонів та актів наданих послуг.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано відповідачу послуги з організації перевезення на загальну суму 1.522.993,70 грн, що підтверджується підписаними між сторонами та скріпленими печатками обох сторін наступними актами надання послуг:

№ 550 від 30.11.2022 на суму 15.600,00 грн;

№ 627 від 31.12.2022 на суму 535.600,00 грн;

№ 41 від 31.01.2023 на суму 683.250,00 грн;

№ 103 від 23.02.2023 на суму 284.050,00 грн;

№ 116 від 23.02.2023 на суму 4.493,70 грн.

З огляду на те, що відповідачем акти наданих послуг підписано без зауважень, а також за відсутності заперечень відповідача щодо отримання визначених п. 4.2 договору рахунків, суд приходить до висновку, що у відповідача виник обов`язок по сплаті наданих позивачем послуг.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем частково сплачено надані послуги перевезення на суму 1.462.993,70 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями:

№ 192 від 26.12.2022 на суму 123.900,00 грн;

№ 204 від 28.12.2022 на суму 100.000,00 грн;

№ 230 від 10.01.2023 на суму 115.600,00 грн;

№ 238 від 13.01.2023 на суму 200.000,00 грн;

№ 302 від 08.02.2023 на суму 194.950,00 грн;

№ 317 від 16.02.2023 на суму 100.000,00 грн;

№ 400 від 24.02.2023 на суму 100.000,00 грн;

№ 373 від 17.03.2023 на суму 200.000,00 грн;

№ 1580001295 від 04.04.2023 на суму 188.543,70 грн;

№ 1587184055 від 14.04.2024 на суму 100.000,00 грн;

№ 15/16/2023573_00000/tec695 від 23.06.2023 на суму 40.000,00 грн.

Частиною 1 статті 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, вартість наданих послуг перевезення у повному обсязі не сплатив, в зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та складає 60.000,00 грн (1.522.993,70 грн - 1.462.993,70 грн).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті наданих послуг з перевезення за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг з перевезення, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в розмірі 60.000,00 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасної сплати за надані послуги з перевезення у повному обсязі, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.3 договору за несвоєчасну оплату платежів належних виконавцю за використання вагонів замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати за надані послуги, проте не передбачили інший період нарахування ніж встановлений законом.

Суд відзначає, що момент прострочення виконання зобов`язання слід встановлювати щодо кожного місяця наданих послуг, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг за кожним платежем окремо з урахуванням здійснених оплат.

У зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті поставленого товару відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню розмір якої, за розрахунками суду становить 71.445,47 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 71.445,47 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню, та в іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити, оскільки нарахована з перевищенням шестимісячного періоду за послуги надані у лютому 2023 році.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті за надані послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 12.749,12 грн інфляційних втрат та 5.336,57 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 12.749,12 грн інфляційних втрат та 5.336,57 грн 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіп-Транс» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 5.000,00 грн слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У позовній заяві позивачем зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на правову допомогу складатиме 20.000,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У клопотанні про долучення доказів позивач зазначив, що розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу становить 5.000,00 грн.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

09.12.2022 між позивачем (замовник) та Адвокатським об`єднанням «Паритет Права» (виконавець) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 09/12/2022/т (далі - договір № 09/12/2022/т), відповідно до якого замовник доручає виконавцю надавати юридичні послуги (професійну правничу допомогу), а виконавець погоджується надавати замовнику такі послуги згідно з умовами цього договору, а замовник погоджується сплачувати за надані послуги в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором.

Адвокатським об`єднанням «Паритет Права» на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіп-Транс» адвокату Янів Михайлу Васильовичу видано ордер серії ВС № 1205895 від 19.05.2023.

Підтвердженням того, що Янів Михайло Васильович є адвокатом свідчить свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ № 001651 від 16.08.2019.

Згідно з п. 4.1 договору № 09/12/2022/т оплата правової допомоги (гонорару) здійснюється за домовленістю сторін та визначається в додатку (додатках) до цього договору

09.12.2022 між замовником та виконавцем укладено додаткову угоду № 18, відповідно до п. 1 якої сторони дійшли згоди відповідно до п. 1.2 договору про надання правової допомоги від 09.12.2022 узгодити наступний обсяг юридичних послуг: правовий супровід інтересів замовника у Господарському суді міста Києва, щодо справи за позовом ТОВ «Тіп-Транс» до ТОВ «Тек-Євровєктранс» про стягнення заборгованості по договору про надання послуг з організації перевезень вантажів № 211 від 07.09.2022 (що серед іншого включає: консультування замовника стосовно справи, ознайомлення з матеріалами справи, розробку правової позиції у справі, підготовку позовної заяви, та інших необхідних документів, представництво в судових засіданнях).

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 18 від 09.12.2022 сторони визначили, що надання правової допомоги (юридичних послуг) виконавцем замовнику та її оплата буде відбуватися на наступних умовах: послуги по підготовці та подачі позовної заяви до Господарського суду міста Києва, щодо справи за позовом ТОВ «Тіп-Транс» до ТОВ «Тек-Євровєктранс» про стягнення заборгованості по договору про надання послуг з організації перевезень вантажів № 211 від 07.09.2022, збору та аналізу доказів, по підготовці та подачі до вказаного суду необхідних процесуальних документів (клопотань, інших документів), складає грошову суму в розмірі - 5.000,00 грн без ПДВ і оплачується замовником протягом 3 (трьох) банківських з дати виставлення рахунку.

01.04.2024 між замовником та виконавцем складено акт виконаних робіт за договором № 09/12/2022/т, відповідно до якого виконавець виконав, а замовник прийняв роботу, а саме послуги по підготовці та подачі позовної заяви до Господарського суду міста Києва щодо справи за позовом ТОВ «Тіп-Транс» до ТОВ «Тек-Євровєктранс» про стягнення заборгованості по договору про надання послуг з організації перевезень вантажів № 211 від 07.09.2022, вартістю 5.000,00 грн.

Адвокатським об`єднанням виставлено позивачу рахунок-фактуру № 01/04/2024/1 від 01.04.2024 на оплату юридичних послуг вартістю 5.000,00 грн.

З поданої позивачем виписки АТ КБ «Приватбанк» від 24.05.2024 вбачається, що позивачем перераховано виконавцю кошти за надані юридичні послуги в сумі 5.000,00 грн.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Слід зазначити, що за змістом статті ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 520/9408/18.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт надання правової допомоги позивачу на погоджену між замовником та виконавцем суму у розмірі 5.000,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката заявлено не було.

Суд приходить до висновку про відповідність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу критеріям, що визначені ст. 126 Господарського процесуального кодексу України та не вбачає підстав для його зменшення.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг та їх сплату, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто частково в сумі 4.637,88 грн.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тек-Євровєктранс» (03022, м. Київ, вул. Василевська, 34; код ЄДРПОУ 41007180) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіп-Транс» (82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. С.Бандери, 52, кв.2; код ЄДРПОУ 40807713) 60.000 (шістдесят тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 71.445 (сімдесят одну тисячу чотириста сорок п`ять) грн 47 коп. пені, 12.749 (дванадцять тисяч сімсот сорок дев`ять) грн 12 коп. інфляційних втрат, 5.336 (п`ять тисяч триста тридцять шість) грн 57 коп. 3% річних, 2.808 (дві тисячі вісімсот вісім) грн 70 коп. витрат по сплаті судового збору, 4.637 (чотири тисячі шістсот тридцять сім) грн 88 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова