Рішення

від 10.06.2024 по справі 910/3987/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.06.2024Справа № 910/3987/24 Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Спас»

про стягнення 133 256, 11 грн.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Спас» про стягнення 133 256, 11 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем передбаченого договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 25.02.2014 № 584 обов`язку щодо оплати за надані послуги.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 позовну заяву залишено без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Вказану ухвалу суду відповідач отримали 03.05.2024 у встановленому законом порядку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим їм процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

25.02.2014 між позивачем (виконавець) та відповідачем (споживач) укладено договір № 584 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, за яким предметом договору є надання виконавцем послуг з утримання будинку та прибудинкової територій (далі-послуги) у житловому будинку № 7-А на вул. Івана Миколайчука (Серафимовича) м. Києва, в якому знаходиться нежиле приміщення загальною площею 214, 40 кв.м., яке займає споживач, а споживач забезпечує своєчасну оплату послуг за встановленим тарифом, у строк та на умовах, що передбачені договором (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору, виконавець надає послуги відповідно до затвердженого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, згідно Додатку № 2, який є невід`ємною частиною Договору.

Згідно п. 1.3. Договору, споживач сплачує плату за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, ПДВ на розрахунковий рахунок виконавця, пропорційно займаній площі, згідно Додатку № 1, який є невід`ємною частиною Договору.

Також, 07.08.2015 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду до договору, відповідно до якої сторони домовилися внести зміни до Договору та виклали його в новій редакції.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди, предметом договору є забезпечення виконання надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій орендарю (суборендарю, власнику) нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку) № 7-А по вул. Івана Миколайчука (Серафимовича) у місті Києві, а споживач забезпечує своєчасну оплату послуг за встановленим тарифом, у строк та на умовах, що передбачені договором.

Згідно п. 2 виконавець надає послуги відповідно до затвердженого (погодженого) розпорядженням органу самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Послуги оплачуються в безготівковій формі. Плата вноситься на розрахунковий рахунок виконавця, який зазначений у рахунку-факту не пізніше 25-го числа поточного місяця (п. 4 - 6 Додаткової угоди).

Згідно п. 15 Додаткової угоди, у разі порушення виконавцем умов цього договору споживачем та представником виконавця складається акт-претензія із зазначенням у ньому строків, виду порушення, кількісних і якісних показників послуг тощо.

Позивач стверджує, що відповідачем жодного разу не було ініційовано складання акта-претензії, який би доводив факт надання послуг з боку позивача неналежної якості.

Відповідно до п. 19 Додаткової угоди свідоцтвом повного й беззастережного акцепту (прийняття) її умов є факт отримання споживачем послуг.

Згідно п. 25 Додаткової угоди сторони визнають дійсність акцептів, повідомлень, вимог запитів, що були здійснені шляхом розміщення оголошень на інформаційних стендах у під`їздах та/або біля будинків, на сайті виконавця, в засобах масової інформації, а також засобами електронного, телефонного, факсимільного чи поштового зв`язку на офіційно повідомлені (чи зареєстровані однією з сторін) електронні чи поштові адреси, якщо інше не встановлено цим Договором, вимогами законодавства України чи письмовою домовленістю сторін.

Відповідно п. 26 Додаткової угоди, виконавець вважає, що всі підписи, повідомлення, вимоги, запити та акцепти здійснені споживачем, якщо заперечення проти цього не надійшли упродовж п`яти робочих днів з моменту вчинення відповідних дій.

Позивач вказує, що його зобов`язання за Додатковою угодою з моменту підписання виконувались добросовісно, у встановлений термін та в повному обсязі. Факт отримання відповідачем послуг підтверджується надісланими відповідачу рахунками-фактурами та актами приймання-передачі. Позивач стверджує про відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача стосовно направлених йому документів в розумінні п. 25 Додаткової угоди.

Позивач також вказує, що в порушення умов договору, відповідач, маючи обов`язок по сплаті платежів за отримані послуги, на підставі рахунків-фактур, що надсилатися позивачем в установленому договором порядку, у період з червня 2017 по листопад 2023 року, з невідомих причин, не здійснив оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Розмір вартості послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій складається з реальних витрат підприємства по кожному будинку окремо. Калькуляційною одиницею розрахунку вартості на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є 1 м2 загальної площі квартир, житлових та нежитлових приміщень в будинку, що перебувають у власності або наймі фізичної чи юридичної особи.

Тариф та структура тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надавались суб`єктом господарювання для здійснення розрахунків з власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку № 7-а по вул. Івана Миколайчука в м. Києві у період з 03.06.2015 по 30.06.2017 був встановлений відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.04.2015 № 442 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».

Вартість послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для нежитлового приміщення в будинку № 7-а по вул. Івана Миколайчука в м. Києві у період з 03.06.2015 по 30.06.2017 згідно вказаного розпорядження становила 1, 8755 грн. з ПДВ за 1 м2 загальної площі.

Нарахування щомісячної плати відповідачу проводилось шляхом множення загальної площі нежитлового приміщення на вартість послуг за 1 м2 загальної площі: 214, 40 м2 * 1,8755 грн = 402, 11 грн на місяць.

З 01.07.2017 тариф та структура тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій був встановлений відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.06.2017 № 668 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».

Вартість послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для нежитлового приміщення в будинку № 7-а по вул. Івана Миколайчука в м. Києві у період з 01.07.2017 по 29.02.2020 згідно вищезазначеного розпорядження становила 4, 5826 грн з ПДВ за 1 м2 загальної площі.

Нарахування щомісячної плати відповідачу проводилось шляхом множення загальної площі нежитлового приміщення на вартість послуг за 1 м загальної площі: 214,40 м2 * 4,5826 грн = 981,95 грн на місяць.

Листом від 18.04.2017 № 04/18-4 відповідач проінформував позивача про нові розрахункові реквізити.

У подальшому, листом від 22.06.2017 № 103/32- 4446/139 позивач в установленому порядку проінформував відповідача про те, що згідно п. 2 Додаткової угоди № 584 від 25.02.2014 «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» з 01.07.2017 відбудеться нарахування за новими тарифами.

З 01.03.2020 тариф та структура тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій було змінено відповідно до наказу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» від 03.02.2020 № 45 «Про порядок відшкодування витрат за утримання та обслуговування нежитлових приміщень».

Вартість послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для нежитлового приміщення в будинку № 7-а по вул. Івана Миколайчука в м. Києві у період з 01.03.2020 по час подання позову становить 5, 2249 грн з ПДВ за 1 м2 загальної площі.

Нарахування щомісячної плати відповідачу проводилось шляхом множення загальної площі нежитлового приміщення на вартість послуг за 1 м2 загальної площі: 214, 40 м2 * 5, 2249 грн = 1120, 22 грн на місяць.

Листом від 10.02.2020 № 103/45-632/108 позивач повідомив відповідача про те, що згідно наказу комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» від 03.02.2020 № 45 «Про порядок відшкодування витрат за утримання та обслуговування нежитлових приміщень» та згідно п. 2 Договору № 584 від 25.02.2014 «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» відбудеться нарахування за новими тарифами.

Позивач вказує, що за Договором у період з червня 2017 по листопад 2023, відповідачу були надані послуги за договором, які ним не оплачені в загальному розмірі 82 234, 41 грн, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Крім того, позивачем за вказаний період на вказану суму боргу нараховано пеню в розмірі 9504, 97 грн, інфляційні втрати у розмірі 33 707, 46 грн та 3 % річних у розмірі 7809, 27 грн.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг характеризується особливим об`єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, по-друге, нероздільно пов`язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача, синхронність надання й одержання послуги. При цьому, виникнення обов`язку здійснити оплату за договором законодавець пов`язує саме з її фактичним наданням у строки та в порядку, що встановлені договором; строк (термін) виконання обов`язку здійснити оплату також визначається у відповідності з умовами договору.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача надати послуги з утримання прибудинкової території, який породжує обов`язок відповідача прийняти вказані послуги та оплатити їх.

Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, про розгляд справи відповідачу відомо, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 26.04.2024.

Згідно п. 81 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Враховуючи, що строк оплати за надані послуги настав, ненадання відповідачем контр розрахунку заборгованості чи будь-яких заперечень на позов та враховуючи відсутність доказів оплати, вимога позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості за договором у розмірі 82 234, 41 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 9504, 97 грн за період з червня 2017 по листопад 2023.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ч.1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до пп. 3 п. 11 Додаткової угоди, виконавець має право нараховувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за надані послуги пеню у розмірі, встановленому договором.

За несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня відповідно до чинно законодавства, яка нараховується починаючи з 1-го числа наступного місяця за розрахунковим (п. 7 Додаткової угоди).

Господарський суд звертає увагу позивача, що розмір пені умовами договору не визначений, а розрахунок пені здійсненим позивачем з посиланням на ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у розмірі 0, 01 % від суми боргу за кожен день прострочення є помилковим, оскільки вказаний розмір у відсотках визначений як сума боргу яка не повинна перевищувати нарахованої пені відповідно до розміру визначеного за домовленістю сторін у договорі.

З урахуванням викладеного, Господарський суд міста Києва відмовляє в задоволені позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 9504, 97 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 7809, 27 грн 3 % річних та 33 707, 46 грн інфляційних втрат за період з 01.06.2017 по 30.11.2023.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 33 707, 46 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 7809, 27 грн.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 ГПК України, обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у відповідності до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЬФА СПАС» (02068, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДРАГОМАНОВА, будинок 17, квартира 230, ідентифікаційний код 33099701) на користь КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ ДНІПРОВСЬКОГО РАЙОНУ М. КИЄВА» (02002, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЧЕЛЯБІНСЬКА, будинок 9-Г, ідентифікаційний код 39606435) заборгованість у розмірі 82 234 (вісімдесят дві тисячі двісті тридцять чотири) грн 41 коп., 3 % річних у розмірі 7809 (сім тисяч вісімсот дев`ять) грн 27 коп., інфляційних втрат у розмірі 33 707 (тридцять три тисячі сімсот сім) грн 46 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2812 (дві тисячі вісімсот дванадцять) грн 02 коп.

3. В іншій частині в задоволені позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва