Рішення

від 10.06.2024 по справі 910/4420/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.06.2024Справа № 910/4420/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кобоз"

про стягнення 4798,31 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кобоз" 4798,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу № 169 МТР від 25.04.2018 та п.201.10 ст.201 ПК України в частині виконання обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою від 16.04.2024 Господарським судом міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/4420/24, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Оскільки. у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, що забезпечує обмін документам, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.04.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача: 02081, місто Київ, вулиця Тепловозна, будинок 18-Г, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду від 18.03.2024 направлена на адресу місцезнаходження відповідача повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку з посиланням на відсутність адресата за вказаною адресою.

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17.

Також Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Отже, згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог п.2.1.3. договору купівлі-продажу № 169 МТР від 25.04.2018, Податкового кодексу України щодо реєстрації податкових накладних на суму податку, за фактом здійснення попередньої оплати на підставі платіжної інструкції № 2058 від 02.05.2018 у сумі 14 394,92 грн в т.ч. 20% ПДВ 2 399,15 грн та за фактом постачання товару за видатковою накладною №РН-000018 від 14.05.2018 загальна вартість якого становить 28789,84 грн, в тому числі ПДВ 4 798,31 грн (відповідно податкова накладна мала бути зареєстрована на суму 2399,16 грн (4798,31 грн - 2399,15 грн).

Внаслідок невиконання відповідачем свого обов`язку щодо реєстрації податкових накладних у встановлений законодавством строк, порушено право позивача на отримання податкового кредиту та право на відповідне зменшення податкових зобов`язань.

Посилаючись на порушення відповідачем п.2.1.3. договору купівлі-продажу № 169 МТР від 25.04.2018, п.201.10 ст.201 ПК України на підставі ст.22 ЦК України та ст.224 ГК України позивач заявив про стягнення з відповідача 4798,31 грн, що складають суму завданих збитків внаслідок порушення зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав. Витребуваних ухвалою про відкриття провадження у справі суду не надав.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

25.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кобоз" (продавець, відповідач) та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" в особі Структурної одиниці (філії) НГВУ "Чернігівнафтогаз" ПАТ "Укрнафта" (покупець, позивач) укладений договір купівлі-продажу № 169-МТР (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 та п.1.2 договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язується передати продукцію (далі - товар) у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму, асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики товару визначені в додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно із п.3.2 договору оплата вартості товару здійснюється на умовах, визначених додатками, після отримання покупцем примірника, належним чином підписаного сторонами оригіналу договору.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що продавець зобов`язується передати покупцю товар у строк та на умовах, визначених цим договором та відповідними додатками до нього.

Згідно пункту 5.3. договору, датою постачання товару вважається дата передачі його покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено додатками до договору та/або додатковими угодами. Факт передачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним Актом приймання-передачі товару.

У п.4 додатку №1 до договору сторони погодили, що термін поставки: протягом 10-ти днів з моменту здійснення 50% передплати.

Пунктом 5 додатку №1 до договору передбачено, визначено умови оплати 50% передплати та 50% по факту поставки товару протягом 25 календарних днів.

Відповідно до п.2.1.3. договору продавець зобов`язаний, при виконанні цього договору своєчасно та правильно, із зазначенням податкових реквізитів покупця, виписати та зареєструвати податкову накладну відповідно до вимог Податкового кодексу України.

На виконання умов договору позивач здійснив попередню оплату 50% вартості товару, а саме у сумі 14 394,92 грн, в т.ч. 20% ПДВ 2 399,15 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2058 від 02.05.2018.

Згідно із видатковою накладною №РН-000018 від 14.05.2018 відповідач поставив, а позивач прийняв товар на загальну суму 28 789,84 грн, в т.ч. ПДВ у сумі 4 798,31 грн.

Остаточний розрахунок за поставлений товар здійснено позивачем 04.06.2018 згідно із платіжною інструкцією № 2691 від 04.06.2018 у сумі 14394,92 грн в т.ч. 20% ПДВ 2399,15 грн.

Позивач зазначає, що відповідач обов`язку з реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не виконав, що перешкоджає позивачу набути права на податковий кредит у відповідній частині.

На підтвердження не реєстрації відповідачем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних позивач надав суду роздруківку з податкової декларації за період травень 2018 року.

17.11.2023 позивач направив відповідачу претензію №01/01/09/24/03/01-02/01/687від 0611.2023, в якій просив надати відомості щодо реєстрації податкової накладної за операціями по договору купівлі-продажу. Відповідь відповідача у матеріалах справи відсутня.

Наведені обставини стали причиною звернення Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кобоз" 4798,31 грн збитків, завданих позивачеві внаслідок порушення відповідачем п.2.1.3. договору, п.201.10 ст.201 ПК України щодо виконання обов`язку щодо реєстрації податкових накладних.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`яза Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом вище, на підставі укладеного між сторонами договору позивач здійснив попередню оплату 50% вартості товару, а саме у сумі 14 394,92 грн, в т.ч. 20% ПДВ 2 399,15 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2058 від 02.05.2018

Згідно із видатковою накладною №РН-000018 від 14.05.2018 відповідач поставив, а позивач прийняв товар на загальну суму 28 789,84 грн, в т.ч. ПДВ у сумі 4 798,31 грн.

У позові позивач зазначив, що відповідач свого обов`язку з реєстрації податкової накладної на суму ПДВ 4 798,31 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних не виконав.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 та Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 911/224/19 при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

За змістом статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З урахуванням предмету позову для висновку щодо заподіяння збитків предметом доказування у цій справі є установлення обставин, пов`язаних з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (пункт 14 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

При цьому доведеність протиправних дій/бездіяльності відповідача у цій справі, з урахуванням підстав позову, потребує доведенню факту порушення відповідачем податкового законодавства стосовно невчиненням дій з реєстрації в установлений спосіб податкової накладної (її відсутність в Єдиному державному реєстрі податкових накладних).

Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок, як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки, полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу (пункт 37 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.22018 у справі № 918/219/17).

Факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни (постанова Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №916/334/22).

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно із п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Враховуючи вказані норми ПК України на відповідача, як платника податків, покладено обов`язок з реєстрації податкових накладних з дати вчинення господарської операції.

Отже, відповідач мав зареєструвати податкові накладні на загальну суму ПДВ 4798,31 грн до 31.05.2018 (за фактом здійснення попередньої оплати та за фактом постачання товару за видатковою накладною №РН-000018 від 14.05.2018).

Враховуючи зазначені приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивач мав законне очікування про виконання відповідачем обов`язку щодо реєстрації податкових накладних, реєстрація яких надавала позивачу право на отримання податкового кредиту у розмірі 4798,31 грн.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №925/17/18.

Однак, згідно із наявної у матеріалах справи роздруківки з податкової декларації за травень 2018 року в реєстрі виданих та отриманих накладних за травень 2018 року, податкова накладна на суму 4798,31 грн відсутня.

Таким чином, відповідач в порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 4798,31 грн.

Судом враховано, що відповідно до приписів абз.4 п.198.6 ст.198 ПК України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Приймаючи до уваги положення п.198.6 ст.196 ПК України, судом встановлено, що позивач втратив право на внесення податкового кредиту у сумі 4798,31 грн.

З огляду на викладене, у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач заперечень проти позову та доказів на спростування обставин наведених позивачем у позові, не надав.

Враховуючи приписи ст.76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу Україні, з огляду на встановлені вище обставини, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків розмірі 4798,31 грн.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кобоз" збитків у розмірі 4798,31 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кобоз" (02081, місто Київ, вулиця Тепловозна, будинок, 18-Г ідентифікаційний код 38806422) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок, 3-5, ідентифікаційний код 00135390) збитки у сумі 4798,31 грн та судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 10.06.2024.

Суддя С.О. Турчин