Рішення

від 10.06.2024 по справі 910/3438/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.06.2024Справа № 910/3438/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина»

про стягнення 116 250,00 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» (далі - відповідач) про стягнення 116 250,00 грн., з яких: 72 500,00 грн. - основний борг за договором про виконання робіт від 09.08.2019 року № 9.08/19 (далі - Договір про виконання робіт), а також 43 750,00 грн. - основний борг за договором про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта від 22.10.2019 року № 22.10/19 (далі - Договір про надання послуг).

Крім того, у позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» зазначило, що вартість понесених останнім станом на день подання позову витрат на оплату професійної правничої допомоги склала 10 080,00 грн., а також просило суд на підставі, зокрема, статті 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодувати йому означені витрати на суму 10 080,00 грн. та всі інші витрати, які будуть понесені позивачем в ході розгляду справи.

Ухвалою від 26.03.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/3438/24 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

11.04.2024 року через систему «Електронний суд» надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивача про стягнення 72 500,00 грн. основного боргу за Договором про виконання робіт з огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» з 2019 року по 2022 рік не повідомляло відповідача про закінчення робіт за цим правочином. Також відповідач наголосив на тому, що строк дії Договору про виконання робіт закінчився після 30.12.2019 року, а відтак позивач після спливу означеного строку фактично не міг виконувати роботи за цією угодою та складати і направляти відповідачу акт приймання-передачі робіт від 12.08.2022 року на суму 72 500,00 грн. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» зазначило про порушення позивачем вимог статті 201 Податкового кодексу України.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» вказало, що позивач пропустив строк позовної давності на звернення до суду з наведеним позовом.

Інших клопотань чи заяв по суті спору від сторін не надходило.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.08.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» (замовник) було укладено Договір про виконання робіт, за умовами якого виконавець зобов`язався виконати електромонтажні роботи по встановленню обладнання системи контролю доступу в кабіни ліфтів (далі - роботи), а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток цих суб`єктів господарювання.

У пункті 1.3 Договору про виконання робіт сторони передбачили, що роботи виконуються, приймаються та оплачуються частинами.

За умовами пункту 2.1 Договору про виконання робіт загальна вартість робіт за цим правочином становить 172 500,00 грн. за шість ліфтів, за адресою: м. Київ, вул. Григорія Андрющенка, буд. 6-Г.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору про виконання робіт замовник вносить попередню оплату в сумі 128 750,00 грн. протягом п`яти календарних днів з моменту підписання договору по об`єкту. Остаточну суму замовник сплачує протягом п`яти банківських днів після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору про виконання робіт відповідач сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» 100 000,00 грн. попередньої оплати, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 13.08.2019 року № 2782.

За змістом розділу 4 Договору про виконання робіт початок виконання робіт - протягом 5 календарних днів з моменту передплати. Строк виконання робіт - тридцять п`ять робочих днів від початку робіт.

Приймання-передача закінченої частини робіт проводиться сторонами протягом трьох робочих днів з моменту повідомлення виконавцем замовника про готовність робіт (пункт 5.1 Договору про виконання робіт).

Пунктом 5.3 цієї угоди передбачено, що при відсутності або усуненні недоліків виконавець складає акт приймання виконаних робіт та передає роботи замовнику в порядку, встановленому цим договором.

Згідно з пунктом 5.4 Договору про виконання робіт замовник підписує акт, засвідчує підпис печаткою (якщо він її використовує) і у триденний строк повертає один примірник виконавцю. У випадку, якщо замовник у триденний строк не надав виконавцю підписаний зі своєї сторони примірник акту і не надав письмову мотивовану відмову від прийняття робіт, роботи вважаються такими, що виконані виконавцем якісно та у повному обсязі.

За умовами пунктів 9.1, 9.2 Договору про виконання робіт останній набирає чинності з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором, але не більше 30.12.2019 року. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» вказувало, що на виконання умов Договору про виконання робіт воно виконало передбачені цією угодою роботи загальною вартістю 172 500,00 грн.

Листом від 28.01.2024 року позивач надіслав відповідачу акт надання послуг від 12.08.2022 року № 178 на суму 72 500,00 грн. з метою підтвердження виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» електромонтажних робіт за Договором про виконання робіт.

Проте, вказаний акт відповідач залишив без підписання. Більше того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» не оплатило вартості виконаних позивачем робіт, зазначених у цьому акті, заборгувавши таким чином позивачу 72 500,00 грн.

Разом із тим, 22.10.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» (абонент) був укладений Договір про надання послуг, за умовами якого абонент доручив, а виконавець прийняв на себе зобов`язання з технічного обслуговування і ремонту устаткування контролю доступу до ліфтів, підтримки ключів, далі - система, встановлена за адресою: м. Київ, вул. Андрющенка, 6 Г.

Означений правочин також підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток цих юридичних осіб.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Договору про надання послуг вартість робіт з технічного обслуговування системи на момент підписання даного договору становить 8 750,00 грн. з ПДВ на місяць. Оплата робіт здійснюється абонентом щомісячно не пізніше 25-го числа місяця.

У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» також зазначало, що на виконання умов Договору про надання послуг воно надало відповідачу передбачені цією угодою послуги на суму, зокрема, 43 750,00 грн.

Проте всупереч взятим на себе зобов`язанням Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» оплату вартості цих послуг також не здійснило, заборгувавши таким чином позивачу за Договором про надання послуг 43 750,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією від 18.01.2024 року № 18/01-2024/4, в якій просив Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» підписати, оформити та повернути на адресу позивача долучені до цієї претензії акти, а також сплатити виконавцю грошові кошти у загальній сумі 116 250,00 грн., з яких: 72 500,00 грн. - оплата за виконані роботи на підставі Договору про виконання робіт, 43 750,00 грн. - оплата за надані послуги на підставі Договору про надання послуг.

Листом від 26.02.2024 року № 28/2 відповідач відмовив позивачу в задоволенні його претензії від 18.01.2024 року № 18/01-2024/4 щодо сплати заборгованості за Договором про виконання робіт на суму 72 500,00 грн., посилаючись на закінчення строку дії означеного правочину. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» вказало, що позивач не дотримався вимог статті 201 Податкового кодексу України, оскільки не склав податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та не зареєстрував її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений законом термін.

При цьому, в листі від 26.02.2024 року № 28/2 відповідач визнав факт наявності простроченої заборгованості в сумі 43 750,00 грн. за Договором про надання послуг та вказав про готовність оплатити означений борг рівними частинами протягом 2024 року.

Враховуючи відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» в задоволенні претензії позивача від 18.01.2024 року № 18/01-2024/4 у добровільному порядку, Товариство з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» звернулося до господарського суду міста Києва з означеним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням такого.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину, суд приймає Договір про виконання робіт та Договір про надання послуг як належну підставу для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір про виконання робіт є договором підряду.

За умовами частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (частина 2 статті 844 Цивільного кодексу України).

За умовами частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Заперечуючи проти вимог позивача в частині стягнення 72 500,00 грн. заборгованості за Договором про виконання робіт, відповідач посилався на закінчення строку дії цього договору після 30.12.2019 року та відсутність у позивача можливості виконувати передбачені означеною угодою роботи та складати і направляти відповідачу акт приймання-передачі робіт від 12.08.2022 року № 178 на суму 72 500,00 грн.

Проте, суд оцінює такі твердження відповідача критично, з огляду на таке.

Положеннями статті 631 Цивільного кодексу України зазначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно зі статтями 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 Цивільного кодексу України та частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 202 Господарського Кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 року в справі № 910/9072/17.

Крім того, у цій постанові, з огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи скаржника про те, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору є неможливим виконання відповідачем робіт за цим договором та їх прийняття позивачем.

Так, припинення зобов`язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов`язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов`язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом (пункт 68 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2021 року в справі № 908/288/20).

За таких обставин, передбачені Договором про виконання робіт зобов`язання сторін, зокрема щодо оплати виконаних позивачем робіт, після 30.12.2019 року не припинилися.

Як було зазначено вище, згідно з пунктом 3.2 Договору про виконання робіт остаточну суму замовник сплачує протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт.

Замовник підписує акт, засвідчує підпис печаткою (якщо він її використовує) і у триденний строк повертає один примірник виконавцю. У випадку, якщо замовник у триденний строк не надав виконавцю підписаний зі своєї сторони примірник акту і не надав письмову мотивовану відмову від прийняття робіт, роботи вважаються такими, що виконані виконавцем якісно та у повному обсязі (пункт 5.4 Договору про виконання робіт).

З матеріалів справи вбачається, що цінним листом від 28.01.2024 року № 0203402882636 Товариство з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» направило на адресу відповідача, зокрема, копію акту надання послуг від 12.08.2022 року № 178 на суму 72 500,00 грн. Проте, відповідач означений акт залишив без підписання, надіславши позивачу відповідь від 26.02.2024 року № 28/2 на претензію, в якій відмовився від оплати робіт за вказаним актом.

В силу положень частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті від 12.08.2022 року № 178 позивач вказав про відмову замовника від підпису акта та підписав його в односторонньому порядку. У свою чергу, відповідач не надав жодних документів, що свідчать про фактичне невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» зазначених в акті від 12.08.2022 року № 178 робіт, неналежну якість таких робіт чи обґрунтовану відмову замовника від їх прийняття і підписання відповідного акту.

Зважаючи на викладені обставини, суд приймає акт від 12.08.2022 року № 178 в якості належного доказу на підтвердження виконання та передання виконавцем замовникові робіт на суму 72 500,00 грн.

При цьому, умови Договору про виконання робіт не містять посилань про наявність у відповідача обов`язку сплатити вартість виконаних позивачем робіт лише після реєстрації відповідної податкової накладної, що свідчить про необґрунтованість заперечень відповідача проти позову з посиланням на порушення виконавцем вимог статті 201 Податкового кодексу України та не звільняє Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» від обов`язку сплатити вартості виконаних позивачем робіт за Договором про виконання робіт на суму 72 500,00 грн.

З урахуванням наведеного, оскільки сума основного боргу відповідача за Договором про виконання робіт, яка складає 72 500,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, тоді як відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про обґрунтовану відмову від прийняття таких робіт та підписання відповідного акту з переліком зауважень до виконаних робіт, а також не надав доказів погашення вказаної заборгованості перед позивачем, беручи до уваги відсутність будь-яких зауважень до фактично виконаних позивачем робіт, відображених в акті від 12.08.2022 року № 178, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» до відповідача про стягнення заборгованості за Договором про виконання робіт у розмірі 72 500,00 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» заборгованості за Договором про надання послуг у розмірі 43 750,00 грн., суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається та відповідачем не оспорюється, що на виконання умов Договору про надання послуг позивач протягом липня-серпня 2021 року та липня-вересня 2022 року надав Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» послуги з технічного обслуговування і ремонту устаткування контролю доступу до ліфтів, підтримки ключів на загальну суму 43 750,00 грн.

Однак відповідач оплату вартості наведених послуг не здійснив, заборгувавши таким чином Товариству з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» 43 750,00 грн.

За умовами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за Договором про надання послуг, яка складає 43 750,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, у тому числі підписаним сторонами та скріпленим відбитками їх печаток актом звірки взаєморозрахунків, не оспорюється відповідачем і останній не надав докази, які свідчать про погашення наведеної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» означеної суми заборгованості за Договором про надання послуг.

Разом із тим, у відзиві на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» посилалося на пропуск позивачем позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

З урахуванням наведеної заяви, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання.

За приписами статей 257, 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Суд звертає увагу на те, що у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, прострочення боржника починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Як було зазначено вище, за умовами пункту 3.2 Договору про виконання робіт сторони погодили, що остаточну суму замовник сплачує протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що право позивача на стягнення з відповідача основного боргу за Договором про виконання робіт у розмірі 72 500,00 грн. виникло після направлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» претензії від 18.01.2024 року № 18/01-2024/4 з долученим до неї актом від 12.08.2022 року № 178, тобто у 2024 році.

При цьому, право на стягнення з відповідача 43 750,00 грн. основного боргу за Договором про надання послуг виникло у позивача за кожним спірним місяцем окремо відповідно з 26 числа липня 2021 року, серпня 2021 року, липня 2022 року, серпня 2022 року та вересня 2022 року.

З наведеним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» звернулося до господарського суду міста Києва 21.03.2024 року через систему «Електронний суд», що підтверджується відміткою означеної системи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» звернулося до суду з наведеним позовом у межах встановленого законом трирічного строку позовної давності.

Суд додатково звертає увагу відповідача на положення пунктів 12 та 19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, за якими під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові зобов`язання за Договором про виконання робіт та за Договором про надання послуг, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» заборгованості у загальному розмірі 116 250,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, з огляду на посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» у позовній заяві на наявність підстав для відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 080,00 грн. та всіх інших витрат, які будуть понесені позивачем в ході розгляду справи (без зазначення у прохальній частині позовної заяви конкретної суми таких судових витрат), суд зазначає про те, що позивач не позбавлений можливості чітко визначити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в даній справі та надати докази на підтвердження розміру відповідних витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» (01011, місто Київ, вулиця Печерський узвіз, будинок 19; код ЄДРПОУ 36520848) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрон Сервіс» (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 32; код ЄДРПОУ 41923392) 72 500 (сімдесят дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. основного боргу за договором про виконання робіт від 09.08.2019 року № 9.08/19, 43 750 (сорок три тисячі сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу за договором про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта від 22.10.2019 року № 22.10/19, а також 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 10.06.2024 року.

Суддя В.С. Ломака