Рішення

від 22.04.2024 по справі 915/1913/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 року Справа № 915/1913/23 м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ткаченка О. В., при секретарі судового засідання Сулеймановій С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Баловнянська виробнича база» (код ЄДРПОУ 32818720, 56663, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Костянтинівка, вул. Миколаївська, 1);

до відповідача: Державного підприємства «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України» (код ЄДРПОУ 34792373, 56564, Миколаївська область, Вознесенський район, с. Яструбинове)

про: стягнення заборгованості за договором від 01.06.2023 № 08-06/2023 у розмірі 1 026 693,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Баловнянська виробнича база» (далі позивач) пред`явлено позов до Державного підприємства «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України» (далі відповідач) про стягнення заборгованості за договором складського зберігання від 01.06.2023 № 08-06/2023 у розмірі 1 026 693,92 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення п. 7.2, 7.10 договору від 01.06.2023 № 08-06/2023, не здійснив в повному обсязі оплату послуг, наданих позивачем, в зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 1 026 693,92 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2023 - справу № 915/1913/23 призначено головуючому судді Ткаченку О. В.

28.12.2023 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.02.2024.

Ухвалою суду від 12.02.2024 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду п суті на 28.03.2024.

Ухвалою суду від 28.03.2024 сторони повідомлені про відкладення судового засідання у справі на 22.04.2024.

Ухвали суду від 28.12.2023, від 12.02.2024 та від 28.03.2024 були доставлені до електронного кабінету відповідача, зареєстрованого в підсистемі «Електронний суд».

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

В судове засідання 22.04.2024 відповідач явку повноважного представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

Враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України, справу вирішено розглядати за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 22.04.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Баловнягська виробнича база» (далі позивач) в особі директора Литвинюка Є. Є. та Державним підприємством «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України (далі поклажодавець або відповідач), в особі в. о. директора Добровольського П. А. був укладений договір № 08-06/2023.

За умовами п. 1.1 Договору зерновий склад зобов`язується надати поклажедавцю послуги із зберігання зерна (плоди зернових, зернобобових та олійних культур врожаю 2023 року шляхом приймання, доробки (сушіння, очищення, по необхідності знезараження) до якісних показників, визначених в п. 2.4 договору, зберігання, оформлення/переоформлення складських документів відвантаження зерна на визначених договором умовах, а поклажодавець зобов`язується прийняти надані зерновим складом послуги та оплатити їх вартість.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що зерновий склад приймає на зберігання зерно, а саме: пшеницю, ячмінь, соняшник, сою, кукурудзу, насіння ріпаку.

Послуги надаються за місцем розташування зернового складу за адресою 56663, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Костянтинівка, вул. Миколаївська, 1 (п. 1.4 Договору).

Порядок приймання зерна регламентований розділом 3 Договору.

Згідно з п. 3.3 Договору датою початку надання послуг зерновим складом вважається дата відмітки про заїзд транспортного засобу поклажодаця на територію зернового складу зробленою відповідальним працівником зернового складу на товарно-транспортній накладній, за умови вивантаження зерна.

Відповідно до товарно-транспортних накладних від 23.08.2023 № 61, від 24.08.2023 № 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68; від 25.08.2023 № 69, 70, 71; від 29.08.2023 № 86, 87, 88, 89, 90; від 05.09.2023 № 91, 92, 93, 94, 95, 96; від 06.09.2023 № 97, 98, 99, 100, 101, 102, 103, 104, 105; від 07.09.2023 № 106, 107, 108, 109, 110, 111, 112; від 16.09.2023 № 117, 118, 119, 120, 121, 122; від 17.09.2023 № 123, 124, 125, 126, 127; від 18.09.2023 № 128, 129, 130, 131, 132, 133; від 19.09.2023 № 134, 135, 136, 137; від 20.09.2023 № 138, 139, 140, 141; від 21.09.2023 № 143, 144, 145, 146; від 22.09.2023 № 147, 148, 149, 150; від 23.09.2023 № 151, 152, 153, 154, 155; від 24.09.2023 № 156, 157, 158, 159, 160, 161, 162; від 03.10.2023 № 163, 164, 165, 166; від 04.10.2023 № 167, 168, 169; від 05.10.2023 № 171, 172, 173 здійснювався заїзд транспортних засобів поклажодавця на територію зернового складу та здійснювалось вивантаження зерна.

На виконання п. 3.10 Договору зерновим кладом видано відповідачу складські квитанції на зерно.

Таким чино, протягом серпня жовтня 2023 року позивачем надавались відповідачу послуги з приймання та доробки соняшника, що підтверджується актами приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 31.08.2023 № 182; від 30.09.2023 № 214; від 06.10.2023 № 270.

Позивач зазначає, що ним виконані умови договору складського зберігання від 01.06.2023 № 08-06/2023 в повному обсязі.

Зауважень від відповідача з приводу неналежного виконання позивачем умов Договору не надходило.

Згідно п. 7.2 Договору розрахунки за надані послуги проводяться в національній валюті шляхом безготівкового перерахування грошових коштів згідно з рахунком на оплату за надані послуги зі зберігання зерна.

В п. 7.10. договору зазначено, що послуги зернового складу зі зберігання зерна, передбачені даним договором, нараховані згідно тарифів, сплачуються поклажодавцем, починаючи з першого дня надання послуг, до 15 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг на підставі виставленого зерновим складом рахунку та акту приймання-передачі наданих послуг.

Станом на 25.12.2023 заборгованість відповідача за надані позивачем послуги складає 1 026 693,92 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 по 06.10.2023 між позивачем та відповідачем.

Вищевказані обставини спонукали позивача звернутись до суду за захистом своїх прав.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 294 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Відповідно до ч. 1 ст. 961 ЦК України товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

Згідно ст. 938 ЦК України, якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

У ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» в редакції, чинній на момент укладення договору, визначено, що: зберігання зерна - це комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа; якість зерна та продуктів його переробки - сукупність споживчих властивостей зерна та продуктів його переробки, які відповідають вимогам державних стандартів, технічних умов, фітосанітарних і ветеринарно-санітарних норм та інших нормативних документів.

Відповідно до частин 1-4 ст. 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов`язаний здійснити аналіз його якості. Зерновий склад зобов`язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

Статтею 27 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна. Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення.

Згідно ст. 28 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна.

З матеріалів справи вбачається, що у період з серпня по жовтень 2023 року здійснювався заїзд транспортних засобів відповідача на територію зернового складу та здійснювалось вивантаження зерна, що підтверджується товарно-транспортним накладними (а.с. 82 266).

Факт надання послуг позивачем також підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт (а.с. 79-81).

Наведені вище обставини свідчать про те, що позивачем фактично надавались послуги із зберігання переданого відповідачем зерна за Договором.

Згідно ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, оскільки протягом серпня жовтня 2023 року позивач надавав відповідачу послуги із складського зберігання зерна, які відповідно до законодавства є оплатними, відповідач зобов`язаний оплатити вказані послуги зберігання.

Доказів оплати відповідачем наданих позивачем за Договором послуг зі зберігання зерна за спірний період матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України» (код ЄДРПОУ 34792373, 56564, Миколаївська область, Вознесенський район, с. Яструбинове) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баловнянська виробнича база» (код ЄДРПОУ 32818720, 56663, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Костянтинівка, вул. Миколаївська, 1) 1 026 693,92 грн. заборгованості за договором складського зберігання від 01.06.2023 № 08-06/2023 та 15 400,41 грн. судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 05.06.2024.

Суддя О. В. Ткаченко