Рішення

від 28.05.2024 по справі 916/183/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2024 р. Справа № 916/183/24Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4-а; код ЄДРПОУ 14305909),

до відповідача-1: Приватного багатопрофільного підприємства "ПАРІТЕТ" (73486, м. Херсон, смт. Антонівка, вул. Шахтарська, буд. 27; код ЄДРПОУ 30768013),

до відповідача-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),

про стягнення 1023006,92 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - адвокат Куриш В.І., довіреність № 638/21-Н від 30.07.2021;

від відповідача-1 - не з`явився;

від відповідача-2 - адвокат Харченко Д.М., ордер серія ВТ 1044699.

Обставини справи.

Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного багатопрофільного підприємства "ПАРІТЕТ" та ОСОБА_1 , в якій просить:

- Стягнути солідарно з Приватного багатопрофільного підприємства "ПАРІТЕТ" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" заборгованість за Кредитним договором № 011/89811/01361783 від 21 січня 2022 року у сумі 1 023 006,92 грн, з яких: заборгованість за кредитом 824 240,74 грн та заборгованість за відсотками 198 766,18 грн;

- Витрати зі сплати судового збору у розмірі 15345,10 гривні покласти на відповідачів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2024 справу № 916/183/24 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою суду від 19.01.2024 прийнято позовну заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/183/24. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 13.02.2024 о 12:55 год.

02 лютого 2024 року до суду від позивача у справі надійшла заява про розгляд справи без участі АТ "Райффайзен Банк".

Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 13.02.2024 відкладено підготовче засідання у справі на 19.03.2024 об 11:00 год. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 19.03.2024 об 11:00 год.

18 березня 2024 року до суду від представника відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

18 березня 2024 року до суду від позивача у справі надійшла заява про розгляд справи без участі Банку.

Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 19.03.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 916/183/24 на 30 днів. Призначено підготовче засідання у справі на 16.04.2024 об 11:30 год. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 16.04.2024 об 11:30 год.

16 квітня 2024 року до суду від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 просить суд відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю. В обґрунтування вказаного відзиву представник відповідача-2 зазначає, що при наявності заборгованості за попереднім кредитним договором банк не мав права видавати позичальнику новий кредит, обґрунтовуючи тим, що 01.04.2024 Господарський суд Одеської області ухвалив рішення у справі № 916/177/24, яким стягнув з ПБП «ПАРІТЕТ» на користь АТ «Райффайзен Банк» заборгованість за кредитним договором № 011/89811/01058311 від 21.04.2021 у розмірі 903140,14 грн.

Крім того, позивач в порушення досягнутих домовленостей звернувся за вирішенням спору не в той орган про який домовилися сторони, оскільки відповідно до додаткової угоди від 21.04.2021 до Генерального договору сторони погодили, що у разі неможливості вирішити спори шляхом переговорів, всі спори між сторонами, які виникають за Генеральним договором/Договорами підлягають передачі на розгляд і остаточне вирішення до Постійно діючого третейського суду при асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» або до Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків а тому позивач звернувся за вирішенням спору не в той орган про який домовилися сторони.

Також в матеріалах справи міститься вимога про виконання грошових зобов`язань за договором за відсутності доказів відправки цієї вимоги за всіма адресами зазначеними в Генеральному договорі. Відповідно до п.п. 9.1.3 п. 9.1 Генерального договору, у разі настання обставин дефолту кредитор має безумовне право вжити один або декілька таких заходів: вимагати дострокового повного/часткового погашення заборгованості. При цьому, відповідно до п. 9.3 Генерального договору, якщо кредитор вирішив скористатися правами, передбаченими п.п. 9.1.1-9.1.3 п. 9.1 Генерального договору, він повідомляє про це позичальника шляхом направлення письмового повідомлення. Таким чином, за умовами укладених між сторонами договорів останнім днем строку погашення заборгованості за кредитним договором є 25.03.2024, в той час як позивач звернувся до суду із вказаним позовом 16.01.2024, тому позивач скористався правом вимагати дострокового повного/часткового погашення заборгованості.

Представник відповідача-2 також зазначає, що при наявності заборгованості за попереднім кредитним договором (№ 011/89811/01058311 від 21.04. 2021) банк не мав права видавати позичальнику новий кредит, тим самим збільшуючи загальний розмір заборгованості за Генеральним договором до 3000000,00 грн.

Вказаний відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 16.04.2024 судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 30.04.2024 о 09:30 год.

Ухвалою суду від 16.04.2024 повідомлено Приватне багатопрофільне підприємство "ПАРІТЕТ", що наступне підготовче засідання у справі № 916/183/24 призначене на 30.04.2024 о 09:30 год. Неявка учасників справи у підготовче засідання не перешкоджає проведенню підготовчого засідання.

22 квітня 2024 року до суду від позивача у справі надійшла відповідь на відзив. В обґрунтування вказаної відповіді на відзив позивач зазначає, що на дату укладення Кредитного Договору № 011/89811/01361783 від 21.01.2022 у позичальника - Приватного багатопрофільного підприємства «ПАРІТЕТ» була відсутня прострочена за кредитним договором № 011/89811/01058311 від 21.04.2021. Проте, банк навіть при наявності не погашеного іншого кредиту, в т.ч. і при наявності прострочених платежів по ньому, погодити позичальнику видачу нового кредиту, що не суперечить умовам кредитного договору та нормам чинного законодавства України.

Щодо тверджень представника відповідача-2 про звернення за вирішенням спору не в той орган про який домовилися сторони, позивач звертає увагу на те, що представник відповідача-2 представляє інтереси виключно фінансового поручителя ОСОБА_1 , проте сам позичальник ПБП «ПАРІТЕТ» не заперечує факт розгляду даної справи в порядку господарського судочинства.

Позивач зазначає, що відповідно до умов Договору поруки сторони (кредитор та фінансовий поручитель) не погоджували, що всі спори між сторонами, підлягають передачі на розгляд і остаточне вирішення до Постійно діючого третейського суду, а тому спір між кредитором та фінансовим поручителем вирішуються згідно чинного законодавства України та згідно норм ГПК України що в даному випадку під юрисдикцією господарських судів.

Також позивач вказує, що останнім абзацом п. 1.8. додаткової угоди від 21.04.2021 до Генерального договору сторони погодили, що у разі виникнення спору, сторона яка вважає, що її права порушено, самостійно обирає спосіб захисту своїх прав між зверненням до Третейського суду згідно із цим застереженням або зверненням до місцевого суду відповідно до законодавства України. Тому в даному випадку позивач (сторона права якої порушено) обрав спосіб захисту шляхом зверненням до місцевого господарського суду, що не суперечить умовам кредитного договору, договору поруки та нормам чинного законодавства.

Щодо тверджень відповідача-2 про досудове врегулювання спору, а саме відсутності доказів відправки вимоги, позивач наголошує, що п. 1.5. Кредитного договору № 011/89811/01361783 від 21.01.2022 сторони погодили, що кінцевим терміном погашення даного кредиту є 21.01.2023. З позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 011/89811/01361783 від 21.01.2022 Кредитор звернувся до суду 15.01.2024, а тому не скористався правом дострокового стягнення боргу оскільки повний строк виконання зобов`язань настав, ще 21.01.2023.

Не зважаючи на те, що строк виконання основного зобов`язання уже настав і направлення досудових вимог не було обов`язковим, однак позивачем вживались заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення вимоги про виконання грошових зобов`язань за кредитним договором відповідачу-1 (ПБП «ПАРІТЕТ»), надавши можливість добровільно врегулювати заборгованість за Кредитним договором. Вказана вище вимога, направлялась засобами поштового зв`язку на адресу для листування 73000, Херсонська обл., м. Херсон, проспект Ушакова, буд. 25, та на електронну адресу: paritet-kherson@ukr.net (докази направлення в матеріалах справи). Також АТ «Райффайзен Банк» вживались заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення вимоги відповідачу-2 ( ОСОБА_1 ) про виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, надавши можливість добровільно врегулювати заборгованість за Кредитним договором. Вказана вище вимога направлялась на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, п. 6.4. Договору поруки сторони зобов`язались своєчасно письмово інформувати одна одну про будь-які зміни, що стались в їх поштових та інших реквізитах. У випадку порушення цієї вимоги відповідна кореспонденція вважається направленою належним чином, якщо її було направлено за адресою Сторони, зазначеною у цьому договорі або останньому повідомленні відповідної Сторони.

В порушення зазначеної норми поручитель про зміну свого місця фактичного проживання не повідомила. Більш того, продовжуючи приховування свого місця фактичного проживання не повідомляє і суд. У зв`язку із чим позивач вважає, що з метою належного повідомлення сторін щодо подальшого розгляду даної справи у суді необхідно витребувати у ОСОБА_1 та/або її представника інформацію про фактичне місце проживання згідно довідки внутрішньо-переміщеної особи.

Щодо наданих до відзиву копій документів, представником відповідача-2 не наводиться жодних доводів, як саме зазначені докази додані до відзиву на позов можуть підтвердити чи спростувати ті чи інші обставини.

Щодо тверджень відповідача-2 про збільшення загального розміру заборгованості за Генеральним договором до 3000000,00 грн, позивач звертає увагу, що на час підписання та видачі кредитних коштів за кредитним договором № 011/89811/01361783 від 21.01.2022 у позичальника ПБП "ПАРІТЕТ" була відсутня прострочена заборгованості за попереднім кредитним договором № 011/89811/01058311 від 21.04. 2021.

Вказану відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 30.04.2024 суд протокольною ухвалу відмовив позивачу у задоволенні клопотання АТ "Райффайзен Банк" про витребування доказів.

Щодо клопотання відповідача про витребування доказів, то суд зазначає, що відповідно до приписів частин 1, 2 ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Тобто, заявляючи клопотання про витребування доказів особа повинна зазначити причини, з яких вона не може одержати цей доказ самостійно, до клопотання обов`язково долучаються письмові докази (відомості), які підтверджують неможливість одержання таких доказів самостійно. При цьому, необхідним є обґрунтування, які саме обставини можуть бути підтверджені витребуваними доказами, а також їх значення для правильного розгляду та вирішення справи.

В порушення вказаних вимог, позивачем не надано відомостей щодо неможливості самостійно одержати запитувані документи, оскільки клопотання не містить доказів звернення з метою отримання запитуваних документів та відмову у їх наданні.

Таким чином, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 30.04.2024 закрито підготовче провадження у справі № 916/183/24. Призначено справу до судового розгляду по суті на 28.05.2024 об 14:10 год. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 28.05.2024 об 14:10 год.

Представник відповідача-1 у судове засідання 28.05.2024 не з`явився, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Представник позивача у судовому засіданні 28.05.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у заявах по суті справи.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні 28.05.2024 позовні вимоги не визнав та у задоволенні позову просив відмовити, надавши аналогічні пояснення тим, які викладені у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 28.05.2024 після повернення з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представнику позивача та відповідача-2 про орієнтовний час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 25 березня 2019 року між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов`язками є Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (надалі - позивач або кредитор) і Приватним багатопрофільним підприємством "ПАРІТЕТ" (надалі - відповідач-1 або позичальник) був укладений Генеральний договір на здійснення кредитних операцій № 01/81-1/218 (надалі - Генеральний договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Генерального договору кредитор зобов`язується здійснювати на користь позичальника кредитні операції у межах загального ліміту, передбаченого п. 1.2 Генерального договору, в порядку, визначеному ст. 2 Генерального договору, а позичальник зобов`язаний виконати зобов`язання, що витікають зі змісту кредитної операції, Генерального договору, умов та договорів, і здійснити повне погашення заборгованості у строки передбачені Генеральним договором та/або Договором, але не пізніше останнього дня строку дії ліміту кредитної операції.

Відповідно до умов п. 1.2 Генерального договору, загальний ліміт становить 2000000,00 гривень.

Позивач зазначає, що позичальник, який має намір ініціювати укладання Договору щодо здійснення кредитної операції повинен надати кредитору ряд документів, що передбачені п. 2.4 Генерального договору.

Кредитні операції (у тому числі надання кредитних коштів) за укладеними договорами здійснюється кредитором при дотримані умов п. 2.6 Генерального договору, в т.ч. надання позичальником відповідної заяви про здійснення кредитної операції у письмовому вигляді.

Як вказує позивач, позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості в порядку визначеному генеральним договором та договорами, не пізніше відповідного останнього дня строку дії ліміту кредитної операції, та виконати зобов`язання щодо сплати комісії за обслуговування загального ліміту (п. 5.1. Генерального договору).

Відповідно до умов статті 11 Генерального договору позичальник засвідчує та гарантує, що на момент укладення договору володів достатнім рівнем плато і кредитоспроможності, необхідним для вчасного виконання ним своїх зобов`язань за договором, та не існує відомих позичальнику обставин, які можуть негативним чином вплинути на рівень його платоспроможності і кредитоспроможності, має всі повноваження для укладання та виконання умов Договору та не існує жодної із обставин дефолту, умови договору зрозумілі та відповідають інтересам позичальника, є розумними та справедливим.

Позивач зазначає, що позичальник також засвідчив, що всі ризики пов`язані із істотною зміною обставин, з яких він виходив при укладені Генерального договору та/або договорів, договорів забезпечення останній приймає на себе, і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання позичальником Генерального договору, Договорів, договорів забезпечення, а також не є підставою для невиконання своїх кредитних зобов`язань. У разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань, встановлених цим Генеральним договором, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства та положень цього генерального договору (п. 12.1 Генерального договору).

21 січня 2022 року між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" (надалі - позивач або кредитор) і Приватним багатопрофільним підприємством "ПАРІТЕТ" (надалі - відповідач-1 або позичальник) був укладений Кредитний договір № 011/89811/01361783 до Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/81-1/218 від 25.03.2019 (надалі - Кредитний договір), згідно умов якого Банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти з лімітом кредитної операції - 1580000,00 гривень із кінцевим терміном погашення 21.01.2023, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені договором.

Вид ліміту - відновлювальний ліміт з видачею кредитних коштів частинами (траншами) (п. 1.2. Кредитного договору).

21.01.2022, 10.02.2022, 11.02.2022 та 21.02.2022 позичальник звернувся до кредитора із заявами щодо надання кредитних коштів згідно Кредитного договору у сумах відповідно 490000,00 грн, 65000,00 грн, 200000,00 грн та 69240,74 грн, шляхом перерахування їх на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 , відкритий в АТ "Райффайзен Банк", для подальшого перерахування згідно зазначеного цільового використання (т.1, а.с. 53-54, 63-64).

Оскільки банківські виписки є належними та допустимими доказами у справі щодо підтвердження видачі кредитних коштів, позивачем додано до позовної заяви виписку по рахунку щодо надання кредитних коштів відповідачу-1 (т.1, а.с. 17-21).

Таким чином, банк виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу-1 кредитні кошти у порядку, сумі, строки та на умовах, передбачених Кредитним договором.

Цільове призначення кредиту - придбання сировини та матеріалів, оплата товарів та послуг; виплата заробітної плати та сплата обов`язкових платежів до ДБ, ПСУ та фінансування інших поточних потреб (п. 1.3 Кредитного договору).

Відповідно до умов п. 1.4 Кредитного договору проценти за користування кредитом розраховуються на основу фіксованої процентної ставки в розмірі 13.5 %. Нарахування процентів за кредитом здійснюється кредитом не рідше одного разу на місяць. У випадку неповернення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту. Позичальник зобов`язаний сплатити кредитору проценти, що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 13,5% річних та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом (в т .ч. простроченої) з дня, наступного за кінцевим терміном погашення кредиту до дня фактичного погашення кредиту (як відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України).

Як вказує позивач, позичальник зобов`язаний здійснювати погашення основної заборгованості та сплату процентів за схемою зниження ліміту відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 розділу 1 Умов, відповідно до графіку зниження ліміту (Додаток 1 до договору). Сплата процентів здійснюється у валюті кредиту щомісячно, кожного 21 числа та при погашені заборгованості за кредитом в повному обсязі. (п. 1.9. Кредитного договору).

Відповідно до умов п. 5 Кредитного договору, зокрема, підписанням Договору позичальник підтверджує, що він ознайомлений та згоден із тарифами, чинними на дату укладення Договору та засвідчує, що до укладення договору він отримав всю інформацію, передбачену ч.2 ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», така інформація є повною та достатньою для правильного розуміння суті фінансових послуг, що надаються кредитором.

У відповідності до п. 6 Кредитного договору, Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками та діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань за договором.

Позивач вказує, що з укладенням кредитного договору у позичальника виник обов`язок повернути банку кредит та відсотки за користування кредитом у строки та в розмірах чітко встановлених Договором.

Додатково, з метою забезпечення належного виконання зобов`язань позичальника за Генеральним договором, разом з умовами проведених кредитних операцій у межах Генерального договору, 21 квітня 2021 року між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" (надалі - позивач або кредитор) і ОСОБА_1 (надалі - відповідач-2 або поручитель) був укладений Договір поруки № 149029/89811/328351 (надалі - Договір поруки), відповідно до умов якого поручитель, зобов`язався відповідати перед кредитором солідарно із позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору.

Відповідно до умов п. 2.1. Договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань Кредитор набуває права вимагати від поручителя виконання ним як солідарним боржником забезпечених зобов`язань та сплати заборгованості за забезпеченими зобов`язаннями, а поручитель зобов`язаний виконати вимоги Кредитора щодо виконання забезпечених зобов`язань та сплатити заборгованість за забезпеченими зобов`язаннями.

Відповідно до умов п. 1.3. Договору поруки зокрема, без додаткового отримання попередньої згоди поручителя (у тому числі без додаткового повідомлення поручителя та без укладання додаткових угод до Договору), підписанням цього Договору поручитель надає свою згоду на поширення поруки на будь-які зміни до Основного договору, внаслідок яких може бути збільшено розмір його відповідальності перед Кредитором.

Позивач зазначає, що всупереч вимогам Кредитного договору та Договору поруки відповідачі не виконують взяті на себе договірні зобов`язання, не здійснюють погашення кредитної заборгованості, у зв`язку з чим станом на 05.12.2023 заборгованість останніх перед АТ "Райффайзен Банк" за Кредитним договором № 011/89811/01361783 від 21.01.2022 становить 1023006,92 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 824240,74 грн та заборгованості за відсотками - 198766,18 грн.

Станом на день звернення позивача з позовною заявою до суду, заборгованість за Кредитним договором та Договором поруки відповідачами погашена не була.

Таким чином, невиконання відповідачами своїх договірних зобов`язань є порушенням умов Кредитного договору і Договору поруки.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" підлягають задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Приписами ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що відповідач-1 на виконання умов укладеного з позивачем кредитного договору № 011/89811/01361783 від 21.01.2022, отримав від позивача кредитні кошти в розмірі 824240,74 грн, що підтверджується випискою по рахунку відповідача-1 (т.1, а.с. 17-21).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Приписами статті 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що відповідач-1 не виконав умови Кредитного договору щодо своєчасного повернення позивачу кредиту у повному обсязі.

Таким чином, станом на 05.12.2023 за відповідачем-1 рахується прострочена кредитна заборгованість перед позивачем у розмірі 824240,74 грн.

Жодних доказів, які б підтверджували повне погашення відповідачем-1 заборгованості за наданим кредитом до суду не надано, у зв`язку з чим суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивачем доведено та належним чином обґрунтовано правомірність заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача-1 заборгованості за отриманим кредитом у розмірі 824240,74 грн, у зв`язку з чим, суд вважає вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за користування кредитом за період з 21.06.2022 по 05.12.2023 позивачем нараховані відсотки у розмірі 198766,18 грн.

Судом перевірено правильність виконаного позивачем розрахунку відсотків (т. 1 а.с. 65), вважає його вірним, обґрунтованими та здійсненими відповідно до вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, вимоги про стягнення з відповідача-1 суми відсотків у розмірі 198766,18 грн є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Приписами ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вищевстановлено судом, відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань за Кредитним договором № 011/89811/01361783 від 21.01.2022, про що між позивачем і відповідачем-2 укладено відповідний договір поруки.

Відповідно до умов п. 1.1 Договору поруки поручитель, зобов`язався відповідати перед кредитором солідарно із позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору.

Відповідно до умов п. 2.1. Договору поруки, у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань Кредитор набуває права вимагати від поручителя виконання ним як солідарним боржником забезпечених зобов`язань та сплати заборгованості за забезпеченими зобов`язаннями, а поручитель зобов`язаний виконати вимоги Кредитора щодо виконання забезпечених зобов`язань та сплатити заборгованість за забезпеченими зобов`язаннями.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на день розгляду справи, відповідачами заборгованість за Кредитним договором № 011/89811/01361783 від 21.01.2022 не погашена.

Отже, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачами, що у останніх існує прострочена заборгованість за кредитом перед позивачем у розмірі 824240,74 грн та заборгованість за процентами у розмірі 198766,18 грн.

Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми заборгованості відповідачами суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів суми заборгованість за кредитом у розмірі 824240,74 грн та заборгованості за процентами у розмірі 198766,18 грн є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, враховуючи положення Договору поруки № 149029/89811/328351, суд вказує, що обов`язок з повернення заборгованості, наявний як у відповідача-1, як позичальника, так і у відповідача-2 як поручителя, з урахуванням чого суд доходить висновку про стягнення вказаної суми у солідарному порядку.

Щодо доводів відповідача-2, викладених у відзиві у відзиві на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог, суд зазначає, що на дату укладення Кредитного Договору №011/89811/01361783 від 21.01.2022 у позичальника - ПБП «ПАРІТЕТ» була відсутня прострочена за кредитним договором № 011/89811/01058311 від 21.04.2021. Заборгованість по іншому кредитному договору (№ 011/89811/01058311 від 21.04.2021) у позичальника виникла лишень після закінчення терміну дії цього договору а саме 21.04.2022. Крім того, факт наявності чи відсутності заборгованості за іншим кредитним договором ні в якому разі не може свідчити про те, що позивач не мав права видавати позичальнику новий кредит. В даному випадку позивач навіть при наявності не погашеного іншого кредиту, в т.ч. і при наявності прострочених платежів по ньому, банк може погодити позичальнику видачу нового кредиту, що не суперечить умовам Кредитного договору та нормам чинного законодавства України.

Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають під час укладання, зміни, розірвання й виконання правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Зі змісту норми п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України слідує, що починаючи з 15.12.2017 господарським судам підвідомчі будь-які спори, що виникають із господарських договорів (тобто таких, що укладені між юридичними особами у процесі здійснення ними господарської діяльності), а також спори щодо правочинів, які хоча й укладені між юридичною та фізичною особами, проте забезпечують виконання господарського зобов`язання.

Таким чином, спір щодо стягнення заборгованості з фінансового поручителя - фізичної особи за правочином, укладеним для забезпечення виконання господарського зобов`язання, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України підлягає розгляду за правилами господарського судочинства та на такі правовідносини поширюється юрисдикція господарських судів.

Стосовно підвідомчості господарським судам спорів про стягнення заборгованості з фізичної особи, яка не є підприємцем, за договором поруки, який забезпечує виконання господарського зобов`язання, є висновок Великої Палати Верховного Суду, що міститься у постанові від 13.03.2018 р. у справі № 415/2542/15-ц.

Враховуючи приписи ГПК України, умови Генерального договору, Кредитного договору та Договору поруки, суд вважає, що у позивача був вибір як подачі до Третейського суду так і подачі позову до місцевого господарського суду. Окрім того Третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а одним зі способів реалізації права на захист своїх прав. У зв`язку з викладеним у сторін існує виключно правова можливість, а не обов`язок звертатись до третейського суду. При цьому обмеження права звернення до господарського суду не допускається.

Також відповідно до умов п.1.3. Генерального договору встановлений строк дії загального ліміту до 25.03.2024.

Водночас відповідно до п. 1.5. Кредитного Договору сторони погодили, що кінцевим терміном погашення даного кредиту є 21.01.2023. З позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за Кредитним договором позивач звернувся до суду 15.01.2024. Таким чином позивач не скористався правом дострокового стягнення боргу, оскільки повний строк виконання зобов`язань настав ще 21.01.2023.

Також сторони в п. 1.1. Договору поруки погодили, що Поручитель зобов`язується відповідати перед Кредитором солідарно з Позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов Основного договору. Порукою за цим Договором забезпечується виконання Забезпечених зобов`язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум тощо.

З викладеного слідує, що з метою забезпечення належного виконання зобов`язань Позичальника за Генеральним договором, разом з умовами проведених кредитних операцій у межах Генерального договору (в тому числі змінами, доповненнями та додатковими договорами/угодами до них що внесені та будуть внесені в майбутньому), між Банком та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 149029/89811/328351 від 21 квітня 2021 року, відповідно до умов якого відповідач-2, зобов`язався відповідати перед кредитором солідарно із позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору.

Таким чином, Договір поруки, який був укладений між позивачем та відповідачем-2 поширюється в тому числі на зобов`язання позичальника, які виникли на підставі Кредитного договору від 21.01.2022.

Інші доводи відповідача-2, викладені ним у відзиві на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.

Щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для задоволення позову.

Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідач-1 позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 15345,10 грн, що слідує із платіжної інструкції № 20806 від 15.01.2024.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позов сформовано у системі «Електронний суд», то належний розмір судового збору становить 12276,083 грн /1,5% від ціни позову * 0,8 коефіцієнт/.

Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір у розмірі 12276,083 грн підлягає стягненню з відповідачів у рівних частках.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Приватного багатопрофільного підприємства "ПАРІТЕТ" (73486, м. Херсон, смт. Антонівка, вул. Шахтарська, буд. 27; код ЄДРПОУ 30768013) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4-а; код ЄДРПОУ 14305909) заборгованість за Кредитним договором № 011/89811/01361783 від 21 січня 2022 року у сумі 1023006,92 грн, з яких: заборгованість за кредитом 824240,74 грн та заборгованість за відсотками 198766,18 грн;

3. Стягнути з Приватного багатопрофільного підприємства "ПАРІТЕТ" (73486, м. Херсон, смт. Антонівка, вул. Шахтарська, буд. 27; код ЄДРПОУ 30768013) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4-а; код ЄДРПОУ 14305909) суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 6138,04152 грн.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4-а; код ЄДРПОУ 14305909) суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 6138,04152 грн.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 10 червня 2024 р.

Суддя Нікітенко С.В.