Рішення

від 03.06.2024 по справі 916/4151/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"03" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4151/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесторг» (вх. №2-849/24 від 22.05.2024) про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу по справі № 916/4151/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесторг» (вул. Левітана, № 79, м. Одеса, 65114, код ЄДРПОУ 38848127)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесспецторг» (вул. Махачкалинська, № 2, м. Одеса, 65111, код ЄДРПОУ 39509371)

про стягнення 308 550,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

16.05.2024 рішенням Господарського суду Одеської області позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесторг» задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесспецторг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесторг» грошові кошти в розмірі 308 550,00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 628,25 грн.

22.05.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесторг» надійшла заява (вх. № 2-849/24) щодо стягнення та обґрунтування розміру витрат на професійну правничу допомогу, в якій заявник просить суд стягнути з ТОВ «Одесспецторг» судові витрати на професійну правничу у розмірі 55000,00 грн.

Ухвалою суду від 23.05.2024 призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесторг» (вх.№ 2-849/24 від 22.05.2024) про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу по справі № 916/4151/23 на "03" червня 2024 року о 12:00 год. Крім того, відповідачу запропоновано надати до суду письмові міркування та заперечення щодо заяви позивача та документи, що їх обґрунтовують.

В судове засідання 03.06.2024 учасники справи явку уповноважених представників не забезпечили, позивач надав суду заяву (вх. № 21177/2 від 27.05.2024) про розгляд справи без участі його представника, відповідач причини неявки суду не повідомив, хоча про час, дату та місце розгляду справи сторони повідомлялися належним чином відповідно до статті 242 ГПК України, шляхом направлення ухвали суду від 23.05.2024 до його електронного кабінету позивачу та на адресу за місцем реєстрації відповідачу.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, згідно з пунктом третім частини першої, судом не вирішено питання про судові витрати.

Керуючись частиною четвертою статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв рішення про проведення судового засідання за відсутності вказаних представників.

В даному випадку підстави для відкладення розгляду заяви чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Враховуючи пресічний строк, встановлений ч. 3 ст. 244 ГПК України, достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесторг», господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами ч.1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивач у першій заяві по суті спору, а саме у позовній заяві, зазначив, що відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат очікував понести витрати на правову допомогу у розмірі 55000 грн.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта, а відтак, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Згідно з положеннями п.4 ст. 1, ч.3 ст. 27 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 Послуги. Загальні положення цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Предметом договору про надання правової (правничої) допомоги є надання адвокатом послуг, зокрема, у зв`язку з вирішенням спору в суді.

У відповідності до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивачем у порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України додатково було зазначено суду про надання доказів понесення витрат на правничу допомогу після ухвалення рішення суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/4151/23 ухвалено 16.05.2024, повний текст також складено 16.05.2024.

ТОВ «Одесторг» звернулось із заявою про відшкодування судових витрат, до якої додані докази обґрунтування розміру витрат на професійну правничу допомогу, у справі 916/4151/23 21.05.2024 шляхом подання її через систему «Електронний суд». При цьому, відповідна заява зареєстрована судом 22.05.2024.

Таким чином, позивачем дотримано вимоги ч.8 ст.129 ГПК України при зверненні до суду з заявою про розподіл судових витрат.

Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

На підтвердження понесення вищевказаних витрат позивачем надано суду: копію договору № 03-09/23 від 05.09.2023 про надання правової допомоги, укладеним між Адвокатським бюро «Архіпова» та ТОВ «Одесторг»; копію додаткової угоди № 1 від 05.09.2023; копію рахунку № 1 від 22.09.2023 на суму 55 000,00 грн; копію акту від 20.05.2024 про надання правової допомоги (послуг) за додатковою угодою № 1 від 05.09.2023; платіжна інструкція № 359 від 18.10.2023 на суму 55 000,00 грн.

Оцінивши подані докази, суд зазначає наступне.

Представник відповідача у даній справі Архіпов О.Ю. є адвокатом, що підтверджується його даними є Єдиного реєстру адвокатів України, а також керуючим Адвокатського бюро «Архіпова».

Відповідно до укладеного між ТОВ «Одесторг» (клієнт) та Адвокатським бюро «Архіпова» (Адвкатське бюро/Бюро) договору від 05.09.2023 № 03-09/23 бюро бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту за його дорученням на умовах і в порядку, визначних цим договором, а клієнт зобов`язався прийняти та оплатити надану правову допомогу.

Відповідно до п. 4.1 договору обсяги та види правової допомоги, порядок і строки оплати, а також розміри винагороди Адвокатського бюро за надання правової допомоги за цим договором (гонорар) визначаються сторонами в додаткових угодах до цього договору, які становитимуть його невід`ємні частини.

Як погоджено сторонами в п.п. 4.2, 4.3 договору, оплата за надання правової допомоги за відповідною додатковою угодою до договору, здійснюється клієнтом на підставі рахунків, які Адвокатське бюро надає або надсилає клієнтові факсимільним зв`язком, поштою або іншим способом для оплати його клієнтом.

На вимогу клієнта бюро може надавати акти про надання правової допомоги, в яких буде вказано перелік наданої правової допомоги із ідентифікацією та кількістю витрачених годин відповідного адвоката або спеціаліста.

Клієнт зобов`язується в повному обсязі оплачувати надану правову допомогу Адвокатського бюро відповідно до виставлених бюро рахунків, не пізніше 3 днів з дати їх отримання клієнтом (п. 4.4 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору вказаний договір укладений та набирає чинності з моменту його припинення або розірвання за письмовою згодою сторін.

Відповідно до додаткової угоди № 1 бюро та позивачем погоджено про надання останньому правової допомоги щодо належного представництва інтересів клієнта у Господарському суді Одеської області при розгляді справи за позовом клієнта до ТОВ «Одесспецторг» про стягнення грошових коштів.

Пунктом 2.1 додаткової угоди до договору сторонами погоджено, що вартість правової допомоги, що надається клієнтом згідно з цією додатковою угодою, становить фіксований гонорар у розмірі 55 000,00 грн, що підлягає сплаті клієнтом після розгляду справи (незалежно від результату її розгляду), підписання сторонами акту приймання-передачі послуг (надання правової допомоги), на підставі виставленого бюро рахунку.

Бюро виставлено позивачу рахунок № 1 від 22.09.2023 на суму 55 000,00 грн, який був сплачений позивачем згідно з платіжною інструкцією № 359 від 18.10.2023.

Крім того, між бюро та ТОВ «Одесторг» 20.05.2024 складено акт про надання послуг (правової допомоги), згідно з яким бюро у період з 05.09.2023 по 20.05.2024 надано клієнту, а клієнтом прийнято послуги в кількості 17 годин, згідно з переліком, вказаним в акті.

Так, згідно з даним Актом адвокатським бюро надані, а клієнтом прийняті наступні послуги, а саме:

- на вивчення документів, аналіз судової практики, проведення претензійної роботи щодо заборгованості ТОВ «Одесспецторг» перед клієнтом 05.09.2023 адвокат Архіпов О.Ю. витратив 8 годин;

- на підготовку та подання позовної заяви клієнта про стягнення заборгованості з ТОВ «Одесспецторг» до Господарського суду Одеської області адвокат 20.09.2023 адвокат Архіпов О.Ю. витратив 7 годин;

- на моніторинг інформації по справі № 916/4151/23, інформування клієнта про її хід та вчинені процесуальні дії 20.09.2023 та 20.05.2024 адвокат Архіпов О.Ю. витратив загалом 2 години.

Також підписанням цього акту сторони підтвердили факт належного надання бюро та прийняття клієнтом правової допомоги, а також відсутність претензій щодо якості, повноти та своєчасності їх надання (п. 2 договору).

Відповідно до п. 3 акту гонорар бюро за надання послуг становить 55 000,00 грн.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються обставини надання позивачу адвокатським бюро професійної правничої допомоги та належним чином доведено обставини здійснення позивачем оплати послуг за надання правової допомоги в зазначеному розмірі, саме в якості оплати послуг адвокатського бюро, у зв`язку з чим, зазначені витрати є витратами на послуги адвоката та відповідно є судовими витратами в розумінні ст. 123 ГПК України.

Так, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Верховний Суд у постанові від 18.12.2019 у справі №522/17845/15-ц зазначив, що адвокатський гонорар є однією із умов, яка визначається сторонами договору про надання правової допомоги, тому відсутність у договорі розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає підстав вважати, що сторони при укладенні договору про надання правової допомоги погодили розмір адвокатського гонорару.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).

Водночас, у пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, вказано що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи».

У вказаній постанові зазначено, що колегія суддів вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 26.02.2015 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У даній справі суд вважає за необхідне зауважити, що справа № 916/4151/23 розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення з ТОВ «Одесспецторг» грошових коштів у розмірі 308 550,00 грн, які були перераховані позивачем на рахунок відповідача з призначенням платежу: надання поворотної фінансової допомоги за низкою договорів.

Так, виходячи з наданих позивачем доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи суд виходить із загальних критеріїв оцінки послуг з надання правової (правничої) правової допомоги з урахуванням обсягу та змісту підготованих адвокатом документів.

Зокрема, суд оцінює та досліджує подані позивачем документи та встановлює, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не подавав адвокат під час розгляду справи явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено в документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

За результатами здійсненого судом аналізу наданих позивачем доказів, в тому числі акту наданих послуг від 20.05.2024 на суму 55000,00 грн. суд наголошує, що згідно приписів чинного господарського процесуального законодавства вартість наданої учаснику справи професійної правничої допомоги оцінюється судом виходячи з критеріїв складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Так, суд вважає за необхідне зауважити, що справа № 916/4151/23 розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Отже, судові засідання у справі не проводилися, а у зв`язку із ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву, будь-які заяви по суті справи позивачем не подавалися.

Наразі, згідно наданого позивачем акту витрати на професійну правничу допомогу, що пов`язані з наданням правової допомоги з представництва інтересів клієнта у Господарському суді Одеської області по судовій справі №916/4151/23, до якої включені вивчення документів, аналіз судової практики, проведення претензійної роботи, підготовка позовної заяви та подання її до суду, а також моніторинг інформації та інформування про хід справи.

Так, на переконання господарського суду, послуги щодо вивчення нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, аналізу судової практики та проведення претензійної роботи щодо стягнення коштів фактично охоплюються послугою з підготовки позовної заяви.

В свою чергу, як свідчать матеріали справи, з урахуванням предмету позову та фактичних обставин справи, а також враховуючи надані позивачем докази на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, предмет доказування у даній справі №916/4151/23 охоплює незначну кількість доказів, фактів та обставин, обсяг яких є обмеженим, позаяк на підтвердження позовних вимог позивачем надано лише платіжні доручення, які підтверджують перерахування протягом 2017-2019 років коштів на поточний рахунок ТОВ «Одесспецторг» на загальну суму 308550 грн, а також претензію-вимогу з доказами її направлення на адресу відповідача, що, в свою чергу, не потребує ретельного аналізу великого обсягу доказів та додаткового детального вивчення судової практики, оскільки категорія даного спору не відноситься до складної та спір є досить розповсюдженим.

Окрім того, щодо здійснення моніторінгу та відстеження процесуальних дій в рамках справи, суд зауважує, що як у позивача, так і у його представника наразі зареєстровані свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Як передбачено п.п. 24, 37 розділу ІІІ положення про порядок функціонування окремих підсистем ЄСІТС, підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

Документи, які один з учасників справи надіслав до суду, іншого органу чи установи у системі правосуддя з використанням Електронного суду, в передбачених законодавством випадках автоматично надсилаються до Електронних кабінетів інших учасників справи чи їхніх повірених після реєстрації цих документів в АСДС або автоматизованих системах діловодства.

До Електронного кабінету користувачів надсилаються відомості, у тому числі про отримання та реєстрацію документів у справі, а також інші відомості, що призвели до зміни стану розгляду справи.

Отже, така послуга як здійснення моніторінгу та інформування клієнта про вчинення процесуальних дій в рамках справи тривалістю 2 години не відповідає критерію розумності, так як не має характеру необхідної, не відповідає критерію неминучості та не містить обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, у зв`язку з чим її відшкодування, з огляду на обставини цієї справи, матиме надмірний характер.

Таким чином, господарський суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу адвоката, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази та встановлені судом фактичні обставини справи не є безумовною підставою для стягнення судом витрат позивача на професійну правничу допомогу з відповідача саме в розмірі 55000,00 грн., адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований, відповідати критерію розумної дійсності та необхідності таких витрат, співмірності з ціною позову та ринковими цінами на правничу допомогу і адвокатські послуги.

Дослідивши заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, проаналізувавши акт наданих послуг від 20.05.2024, застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених позивачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, господарський суд з урахуванням критерію реальності, дійсності, необхідності, розумності їх розміру, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 55000,00 грн., є необґрунтованими.

Так, дослідивши та оцінивши заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з доданими до неї документами, суд враховує:

1) рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі;

2) обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору;

3) розмір витрат на професійну правничу допомогу становить майже 17,83% від ціни позову.

Відтак, з огляду на складність підготовки позовної заяви та її невеликий обсяг, затрачений адвокатом час на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин докорінно не змінювалось, складання позову не вимагало вивчення та аналізу великого обсягу матеріалів), на думку суду, у даному випадку розумним та пропорційним є стягнення 32353,00 грн (із розрахунку: 3235,30 грн /за годину/ х 10 годин).

ЄСПЛ у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі «Трофимчук проти України»).

Таким чином, виходячи з викладеного вище, суд вважає, що у даному випадку розмір витрат на правничу допомогу, заявлений позивачем у справі, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на предмет спору, складність справи, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, витрачений адвокатом час та вчинені адвокатом дії, розумним та співмірним є стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу 32353,00 грн.

Відтак суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви представника позивача щодо розподілу судових витрат адвоката та стягнення з відповідача на користь позивача 32353,00 грн витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги у даній справі адвокатом Архіповим О.Ю., а у решті витрат на правничу допомогу, пов`язаних із розглядом справи слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 123, 129, 130, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесторг» (вх. №2-849/24 від 22.05.2024) про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу по справі № 916/4151/23 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесспецторг» (вул. Махачкалинська, № 2, м. Одеса, 65111, код ЄДРПОУ 39509371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесторг» (вул. Левітана, № 79, м. Одеса, 65114, код ЄДРПОУ 38848127) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 32 353 (тридцять дві тисячі триста п`ятдесят три) грн 00 коп.

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст. 327 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено 10.06.2024.

Суддя О.В. Цісельський