Рішення

від 05.06.2024 по справі 916/1000/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1000/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Павлова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул.Шолуденка, буд. 1)

до відповідача: Комунальної установи "Одеський муніципальний музей особистих колекцій імені О.В.Блещунова" (65014, Одеська обл., м. Одеса, вул. Польська, буд.19)

про стягнення 11 290,50 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Бень В.Е. довіреність №01/02-2024 від 01.02.2024;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ

1. Зміст позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".

11.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунальної установи "Одеський муніципальний музей особистих колекцій імені О.В.Блещунова", в якій просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 12 665,82 грн, пеню у сумі 2 108,74 грн; 3% річних у сумі 497,10 грн; інфляційні втрати у сумі 2 216,66 грн.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 18.03.2024 відкрито провадження у справі №916/1000/24 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на "17" квітня 2024 р. об 11:00.

09.04.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання, відповідно до якого останній просить суд продовжити строк для подання відзиву на позовну заяву по справі №916/1000/24 та відкласти розгляд справи на іншу дату.

В судове засідання 17.04.2024 з`явився представник позивача. Відповідач до суду не з`явився.

Протокольною ухвалою від 17.04.2024 судом задоволено клопотання відповідача, відкладено судове засідання при розгляді справи по суті на 08.05.2024 о 14:00 та продовжено строк на подання відзиву на позовну заяву до 25.04.2024.

07.05.2024 до суду надійшло клопотання відповідача про залучення документів до справи, зокрема, платіжної інструкції №32 від 27.02.2024 на суму 6 197,82 грн з призначенням платежу: "оплата природного газу за січень 2024 року".

В судове засідання 08.05.2024 з`явився представник позивача. Відповідач до суду не з`явився.

Протокольною ухвалою від 08.05.2024 судом було відкладено судове засідання при розгляді справи на 27 травня 2024 о 14:30 у зв`язку з оголошенням у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

У судове засідання 27.05.2024 з`явився позивач. Відповідач в судове засідання не з`явився.

Протокольною ухвалою від 27.05.2024 оголошено перерву в судовому засіданні при розгляді справи по суті до "05" червня 2024 об 11:15.

28.05.2024 до суду від позивача надійшли пояснення по справі, у яких останній підтверджує отримання коштів від відповідача у сумі 6 197,82 грн та просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 6 468 грн, пеню у сумі 2 108,74 грн; 3% річних у сумі 497,10 грн; інфляційні втрати у сумі 2 216,66 грн.

Як встановлено судом, фактично у зазначених поясненнях позивачем зменшено розмір позовних вимог з урахуванням оплати відповідачем основного боргу у сумі 6 197,82 грн.

Водночас, відповідно до п.2 ч.1 ст.46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, а перше судове засідання при розгляді справи відбулося 17.04.2024, суд не приймає до розгляду вказану заяву позивача та вважає за необхідне розглядати справу у межах первісних позовних вимог.

03.06.2024 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, у яких останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання 05.06.2024 з`явився позивач. Відповідач в судове засідання не з`явився.

У судовому засіданні 05.06.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали, відповідно до якої судом провадження у справі №916/1000/24 у частині позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 6 197,82 грн закрито.

3. Позиція учасників справи.

3.1. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".

ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 880 від 04.07.2017 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №917-р від 22.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Відповідно до п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою регулятором.

Так, через відсутність постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021, автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" підтверджується інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" з ЕІС-кодом 56XS0000J1IF7003 (форма № 10) від оператора ГРМ та листом оператора ГТС №ТОВВИХ-24-248 від 05.01.2024 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS0000J1IF7003.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил, договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205,633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" затверджений Постановою НКРЕКП №2501 від 30.09.2015.

Позивач, посилаючись на підпункт 4.2 договору, зазначає, що останній проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Відповідно до пункту 4.3. договору постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

На виконання вказаного пункту позивачем направлялись на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, однак, оплату за отриманий природний газ відповідач не здійснив повністю.

Пунктом 4.4. договору визначено порядок здійснення оплати, а саме, передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Так, позивачем було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов`язання за договором, а саме поставлено відповідачу з 14.11.2021 по 30.11.2021 природний газ в об`ємі 0,38500 тис.куб.м. на суму 6 468,00 грн, з 01.04.2023 по 17.04.2023 поставлено відповідачу природний газ в об`ємі 0,20300 тис.куб.м. на суму 6 197,82 грн. Всього було поставлено Відповідачу природного газу 0,58800 тис.куб.м. на загальну суму 12 665,82 грн.

Під час розгляду справи встановлено, що відповідачем сплачено 6 197,82 грн за поставлений природний газ згідно з платіжною інструкцією №32 від 27 лютого 2024. Вказані кошти надійшли на розрахунковий рахунок позивача 28.02.2024 і відповідають сумі, вказаній в акті приймання-передачі природного газу №7603 за квітень 2023 та рахунку на оплату (природного газу) №15473 за період з 1-30 квітня 2023.

Водночас, відповідач оплату за поставлений газ у сумі 6 468 грн не здійснив.

Пунктом 4.5 типового договору визначено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, останній сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Отже, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 2 108,74 грн.

Крім того, позивач посилається на п. 2 ст. 625 ЦК України та зазначає, що оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу, він зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, який складає 2 216,66 грн, а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 497,10 грн.

3.2. Доводи Комунальної установи "Одеський муніципальний музей особистих колекцій імені О.В.Блещунова".

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що Комунальна установа "Одеський муніципальний музей особистих колекцій імені О.В.Блещунова" є розпорядником бюджетних коштів, який, згідно з Порядком реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України №309 та Бюджетним Кодексом України, може сплачувати бюджетні фінансові зобов`язання в межах поточного бюджетного періоду та затверджених бюджетних асигнувань в межах кошторису на 2024 р.

Так, відповідач отримав від ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" договір та акт №7603 у лютому 2024 р., саме тому оплата за актом №7603 відбулась в лютому 2024 р. Проте, фактично оплата відбулась за газ, поставлений у період з 01.04.2023 до 17.04.2023.

Крім того, в поясненнях позивач підтверджує отримання коштів від відповідача щодо оплати природного газу у сумі 6 197,82 грн на підставі акту приймання-передачі природного газу №7603 за квітень 2023.

Стосовно вимог позивача про стягнення оплати за отриманий відповідачем природний газ за листопад 2021 року і штрафних санкцій за порушення строків оплати за квітень 2023 відповідач зазначає, що для проведення платежів по оплаті природного газу потрібні документи, що підтверджують фактичне отримання товарів та послуг (договір, рахунок-фактура; акт наданих послуг/акт приймання передавання тощо), проте, відповідні документи про надання послуг позивачем з 14.11.2021 по 30.11.2021 ані відповідачу, ані до суду не надані.

Таким чином, оплата за природний газ за рахунок бюджету неможлива.

Крім того, відповідач вважає недоведеним зазначений у позові строк надання послуг з постачання природного газу з 14.11.2021 до 30.11.2021 (17 днів).

Так, відповідачем в 2021 році були укладені 2 договори на постачання природного газу: договір з ТОВ "Одесагазпостачання" від 25.01.2021 (термін дії договору до 15.11.2021) та договір з ТОВ ГК "Нафтогаз Трейдінг" від 26.11.2021 (термін дії договору до 31.12.2022).

Таким чином, якщо постачання природного газу позивачем на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" мало місце, то воно здійснювалось протягом 10 днів (до укладення договору з ТОВ ГК "Нафтогаз Трейдінг"), а не протягом 17 днів, як зазначає позивач.

Відповідач також вважає безпідставними позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій за порушення строків оплати за квітень 2023 року, оскільки зобов`язання щодо оплати поставленого газу виникли у відповідача лише після отримання від позивача договору та акту №7603 у лютому 2024 р.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

В матеріалах справи наявний типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (а.с.66-69), затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 р. № 2501, відповідно до п.1.3 якого останній є договором приєднання, укладення якого відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей Договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Згідно з п. 2.1 договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Згідно п. 3.1 договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Відповідно до п. 4.1 договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.

Згідно з п. 4.2 договору об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних оператора ГТС та доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Відповідно до п. 4.4. договору споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Згідно з п.4.5 договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що останній набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником.

Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.

В п. 11.5 договору встановлено, що всі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

В матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем за договором постачання газу ПОН від 14.11.2021 (а.с.77-78).

У матеріалах справи роздруківки з офіційного веб-сайту ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" щодо архіву ціни ПОН для непобутових споживачів за жовтень за лютий 2024 року та квітень 2023 року (а.с.53-57).

Крім того, у матеріалах справи наявний адвокатський запит представника ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (а.с.48-51), адресований ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", щодо надання інформації щодо фактичних обсягів споживання природного газу щодо Комунальної установи "Одеський муніципальний музей особистих колекцій імені О.В.Блещунова" (ЕІС-код 56XS0000J1IF7003) за період з 01 січня 2020 по дату видачі довідки.

Листом від 05.01.2024 ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (а.с.20-22) надало скріншоти з інформаційної платформи щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56XS0000J1IF7003 в реєстрі споживачів постачальника ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В) та щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS0000J1IF7003.

Як вбачається з інформації щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56XS0000J1IF7003 в реєстрі споживачів постачальників, з 01.01.2021 до 31.12.2021 та з 01.01.2023 до 30.11.2023 Комунальна установа "Одеський муніципальний музей особистих колекцій імені О.В.Блещунова" була закріплена за постачальником ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В).

Відповідно до інформації щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS0000J1IF7003 в зазначені періоди у листопаді 2021 року спожито 385 куб.м. природного газу, у квітні 2023 року 203 куб.м. (а.с.19).

В матеріалах справи наявний витяг з інформації щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" (форма №10) (а.с.39-40), з якого вбачається, що Комунальна установа "Одеський муніципальний музей особистих колекцій імені О.В.Блещунова" присвоєно ЕІС-код 56XS0000J1IF7003.

Як вбачається з рахунку на оплату (природний газ) №15473 за розрахунковий період 1-30 квітня 2023 року (а.с.25-26), сума поставленого природного газу становила 6 197,82 грн з ПДВ. Сальдо (борг) на 01.04.2023 становило 6 468 грн.

В матеріалах справи наявний акт №7603 приймання-передачі природного газу за квітень 2023 року на суму 6 197,82 грн (а.с.27).

Відповідно до рахунку на оплату (природний газ) №34227 за розрахунковий період 1-30 листопада 2021 року (а.с.58), сума поставленого природного газу становила 6 468 грн з ПДВ.

В матеріалах справи наявний акт №21488 приймання-передачі природного газу за листопад 2021 року на суму 6 468 грн (а.с.59) та коригуючий акт №27201 до акту №21488 від 30.11.2021 (а.с.60).

Остаточна вартість природного газу, спожитого у листопаді 2021 року, з урахуванням коригування становить 6 468 грн.

Матеріали справи містять докази направлення рахунків, актів та договору на адресу відповідача (а.с.28-34, 61-65, 70-76).

Листом від 08.01.2024 АТ "Ощадбанк" повідомив, що на рахунок позивача у період з 01.01.2020 до 03.01.2024 від відповідача кошти не надходили (а.с.36-38).

Матеріали справи містять вимогу від 25.09.2023 про сплату заборгованості за природний газ у сумі 12 665,82 грн разом з доказами направлення останньої на адресу відповідача (а.с.41-47).

В матеріалах справи наявний договір постачання природного газу №000400(2021) від 25.01.2021, укладений між ТОВ "Одесагаз-Постачання" та відповідачем та додаткові угоди до нього (а.с.118-130).

Додатковою угодою №4 від 15.11.2021 сторонами розірвано договір №000400(2021) від 25.01.2021. Згідно з п.2 додаткової угоди зобов`язання в частині постачання природного газу припиняються 14.11.2021.

Матеріали справи також містять договір №14-1288/21-БО-Т постачання природного газу від 26.11.2021, укладений між позивачем та відповідачем (а.с.132-142). Строк дії договору - до 31.12.2022 включно (п.13.1. договору). Згідно з п.2.1 договору постачальник передає споживачу замовлений ним обсяг природного газу з 1.12.2021 по грудень 2022.

27.02.2024 відповідачем перераховано на рахунок позивача грошові кошти у сумі 6 197,82 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №32 від 27.02.2024 з призначенням платежу: "оплата природного газу за січень 2024 року" (а.с.145) та випискою по рахунку позивача (а.с.165-181).

Доказів оплати вказаної заборгованості у сумі 6 468 грн матеріали справи не містять.

5. Позиція суду.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1-3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи положення ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, який не був визнаний судом недійсним у встановленому порядку, договір поставки є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Обставина поставки відповідачу природного газу, його обсяг та вартість відповідачем жодним чином не спростована.

Прийняття відповідачем від позивача поставленого природного газу є підставою виникнення у відповідача зобов`язання здійснити оплату за поставлений на об`єкти відповідача природний газ.

Натомість, Комунальна установа "Одеський муніципальний музей особистих колекцій імені О.В.Блещунова" лише частково здійснила оплату за поставлений природний газ, доказів оплати залишку заборгованості на суму 6 468 грн матеріали справи не містять.

Враховуючи вищезазначені обставини та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 6 468 грн, відповідач, згідно приписів ст.74, 76-77 ГПК України, суду не надав, а вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" в цій частині цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, доводи відповідача стосовно того, що у разі, якщо постачання природного газу позивачем на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" мало місце, то воно здійснювалось протягом 10 днів (після закінчення дії договору з ТОВ "Одесагазпостачання" (15.11.2021) та до укладення договору з ТОВ ГК "Нафтогаз Трейдінг" (26.11.2021), спростовуються інформацією щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56XS0000J1IF7003 в реєстрі споживачів постачальників, з 01.01.2021 до 31.12.2021 та з 01.01.2023 до 30.11.2023 (а.с.19), а також змістом додаткової угоди №4 до договору №000400(2021) від 25.01.2021, згідно з п.2 якої зобов`язання в частині постачання природного газу припиняються 14.11.2021, та змістом п.2.1 договору №14-1288/21-БО-Т постачання природного газу від 26.11.2021 (а.с.132-142).

Згідно з п. 3.1 договору, який кореспондується з п. 1 розділу ІІ Правил постачання природного газу № 2496 від 30.09.2015, постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За таких обставин, суд вважає встановленим факт того, що у період з 14.11.2021 до 30.11.2021 постачання природного газу здійснювалося саме постачальником "останньої надії" - Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".

Аналізуючи вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд вказує наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже було зазначено судом, відповідальність за невиконання грошового зобов`язання за договором у вигляді пені погоджена сторонами у п. 7.2. договору.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судом обставини несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов`язання, суд зазначає про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Перевіривши додані позивачем до позовної заяви розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає їх вірними в частині нарахованих сум, а вимоги в частині стягнення з відповідача 3% у сумі 497,10 грн та інфляційних втрат у сумі 2 216,66 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені, яка складає 2108,74 грн, суд вважає його вірним.

При цьому, суд не бере до уваги доводи відповідача стосовно того, що позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій за порушення строків оплати за квітень 2023 року є безпідставними, оскільки зобов`язання щодо оплати поставленого газу виникли у відповідача лише після отримання від позивача договору та акту №7603 у лютому 2024 р., адже, як було встановлено судом, договір було направлено відповідачу за допомогою програми 1С:Підприємство 15.05.2023 (а.с.76), акт було направлено 12.05.2023 (а.с.33), а також засобами поштового зв`язку (а.с.28-32).

Таким чином, з урахуванням п. 4.4. договору, суд зазначає, що кінцевим терміном оплати поставленого у квітні 2023 природного газу є 31.05.2024, з огляду на що нарахування штрафних санкцій позивачем за порушення строків оплати за квітень 2023 року, починаючи з 01.06.2023, є правомірним.

Поряд з цим, суд також зауважує, що ч.1 ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Оцінюючи можливість зменшення суми пені, суд враховує, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача, не надано.

Поряд з цим, суд також вважає за необхідне відзначити, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст. 219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваного штрафу є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.

З урахуванням викладеного у сукупності, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Росії проти України, а також з огляду на часткову сплату суму боргу, суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені до 1 000 грн.

На думку суду, стягнення з відповідача такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строків сплати боргу, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. Суд враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того, суд також бере до уваги, що пеня не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру кредитор не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до п. 4.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Приймаючи до уваги, що часткове задоволення позовних вимог зумовлено виключно зменшенням пені судом з власної ініціативи, а розмір судового збору є мінімальним, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунальної установи "Одеський муніципальний музей особистих колекцій імені О.В.Блещунова" (65014, Одеська обл., м. Одеса, вул. Польська, буд.19, код ЄДРПОУ 19054547) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул.Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 40121452) основний борг у сумі 6 468 /шість тисяч чотириста шістдесят вісім/ грн, пеню у сумі у сумі 1 000 /одна тисяча/ грн, 3% річних у сумі 497 /чотириста дев`яносто сім/ грн 10 коп., інфляційні втрати у сумі 2 216 /дві тисячі двісті шістнадцять/ грн 66 коп., судовий збір 2 422 /дві тисячі чотириста двадцять дві/ грн 40 коп.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 10 червня 2024 р.

Суддя Ю.М. Щавинська