Рішення

від 10.06.2024 по справі 916/1544/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1544/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінов С.В., розглянувши матеріали за вх.№ 1580/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ХЛІБНА НИВА" (Мирони, Балтський район, Одеська область, 66144) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИК УКРАЇНИ" (вул. Корабельна, буд.12, кв.3-н, Чорноморськ, Одеська область, 68001) про стягнення 130720,9 грн.

Відповідно до ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ХЛІБНА НИВА" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИК УКРАЇНИ" 130 720,9 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору поставки № 23-01/2024 від 23.01.2024р.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 15.04.2024 відкрито провадження у справі. Справу прийнято розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України до електронного кабінету.

Згідно сформованих довідок про доставку електронного листа, ухвала суду була доставлена до електронного кабінету відповідчів 17.04.2024.

При цьому, згідно з ч.ч.4 та 5 ст.6 ГПК України, Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів)..

Частиною 7 статті 6 ГПК України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. В умовах воєнного чи надзвичайного стану у разі знеструмлення електромережі суду чи настання інших обставин, які унеможливлюють функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, суд може вручати особі, яка зареєструвала електронний кабінет, будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, у паперовій формі..

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, оскільки ухвала суд про відкриття провадження у справі направлена судом до електронного кабінету, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач надав відзив на позов відповідно якому вважає, що заявлені позовні вимоги є безпідставними за відсутності обов`язку платити за нестачу товару, а також відсутності заборгованості на яку можливе стягнення суми пені та 3% річних.

Позивач, 29.04.2024 звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог, в зв`язку із погашенням відповідачем заборгованості у розмірі 118181,23грн. та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 6279,90грн., пеню в розмірі 5345,70грн., 3% річних в розмірі 540,69грн., інфляційні в розмірі 373,38грн.

Крім того, 29.04.2024 позивач надав відповідь на відзив відповідно якої вважає, що доводи відповідача викладені у відзиві на позов не підтверджені належними та допустимими доказами.

06.05.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив відповідно яких відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, так як позивач не надав жодних належних доказів порушення відповідачем договірних зобов`язань, а тому у відповідача відсутня заборгованість.

10.05.2024 позивач надав додаткові письмові пояснення по справі.

16.05.2024 позивач надав додаткові письмові пояснення по справі.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

23.01.2024 року між ТОВ «АГРОФІРМА ХЛІБНА НИВА» (Продавець) та ТОВ «ВИРОБНИК УКРАЇНИ» (Покупець) був укладений договір поставки сільськогосподарської продукції № 23-01/2024 (Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупцеві сільськогосподарську продукцію Ячмінь (далі - Товар) відповідної якості згідно накладної та специфікації, а Покупець зобов`язується прийняти Товар згідно накладної та здійснити його оплату на умовах даного договору. Одна партія товару це один ватажний транспортний засіб.

Згідно п. 3.2. Договору кількість і ціна Товару що поставляється за даним Договором вказуються в Специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору, та повинні відповідати кількості і ціні Товару, вказаних в накладних.

П. 4.1. Договору передбачено те, що поставка Товару здійснюється на умовах вказаних в Специфікації. Строки отримання Товару Покупцем від Продавця визначаються Сторонами за попередньою домовленістю та вказуються в Специфікації.

Специфікацією № 1 від 23.01.2024 року передбачено, що поставка товару в кількості 200 тон (+/- 10 % на вибір Покупця) на суму 1039999,20грн. в тому числі ПДВ, здійснюється на умовах РСА, адреса складу: с. Оленівка Балтський р-н. Одеська область, строки поставки: з 24 січня 2024р. до 30 січня 2024р.

Відповідно до п. 2.1. Договору оплата Товару, що поставляється Продавцем, здійснюється Покупцем шляхом перерахування безготівкових коштів у національній грошовій одиниці на поточний рахунок Продавця на наступних умовах:

86% від вартості партії Товару протягом 1 (одного) банківського дня з моменту надання сканованої копії рахунку;

14% від вартості Товару протягом 2 (двох) банківських днів з моменту реєстрації податкової накладної.

Позивач вказує, що 23.01.2024 року Продавець надіслав Покупцю рахунок № 8 від 23.01.2024 року на оплату 1 039 999,20 грн., в тому числі ПДВ. за Товар, який був сплачений Покупцем частково.

Позивач зазначає, що 24.01.2024 року Покупець сплатив попередню оплату (аванс) в сумі 457'599,65 грн. та 30.01.2024 року в сумі 457'599,65 грн., ВСЬОГО в розмірі 915 199,30 грн.

В Додатковій угоді від 31.01.2024 року до Договору Покупець та Продавець домовились зменшити на 2000,00 грн. ціну закупівлі та суму договору та внесли зміни до Специфікації № 1 від 23.01.2024 року, яка склала 1 037 999,20 грн., в тому числі ПДВ.

На виконання зазначеного вище Договору. Продавець відвантажив в транспортні засоби залучені Покупцем (на умовах РСА) «ячмінь врожаю 2023 року», а саме:

25.01.2024 року за видатковою накладною № 40 від 25.01.2024 року в кількості 53,76 тон на суму 279 014.30 грн., в тому числі ПДВ. про що оформлена товарно-транспортна накладна № 1 від 25.01.2024 року про перевезення 25,17 тон Товару, а також товарно-транспортна накладна № 2 від 25.01.2024 року про перевезення 28,59 тон Товару, всього 53.76 тон;

30.01.2024 року за видатковою накладною № 51 від 30.01.2024 року в кількості 53,53 тон на суму 277 820,60 грн., в тому числі ПДВ. про що оформлена товарно-транспортна накладна № 1 від 30.01.2024 року про перевезення 26,73 тон Товару, а також товарно-транспортна накладна № 2 від 30.01.2024 року про перевезення 26,80 тон Товару, всього 53,53 тон;

31.01.2024 року за видатковою накладною № 52 від 31.01.2024 року в кількості 93,03 тон на суму 482 825,53 грн., в тому числі ПДВ, про що оформлена товарно-транспортна накладна № 1 від 31.01.2024 року про перевезення 31,42 тон Товару товарно-транспортна накладна № 2 від 31.01.2024 року про перевезення 28,29 тон Товару а також товарно-транспортна накладна № З від 31.01.2024 року про перевезення 33,32 тон Товару, всього 93.03 тон:

Всього Продавцем було відвантажено: 53,76 + 53,53 + 93,03 = 200,32 тон на загальну суму: 279 014,30 + 277'820.60 + 482 825,53 = 1 039 660,43 грн., в тому числі ПДВ.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання щодо здійснення поставки товару.

Позивач звертає увагу на те, що Покупець затвердив податкові накладні на відвантажений Товар № 32 від 24.01.2024 року. № 36 від 30.01.2024 року, № 44 від 31.01.2024 року, які 07.02.2024 року були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що свідчить про узгодження сторонами загальної вартості Товару яка підлягає сплаті Покупцем. Таким чином, згідно п. 2.1. Договору Покупець повинен був сплатити залишок вартості Товару в строк по 09.02.2024 року включно.

На момент звернення позивача із позовом борг Покупця складає124 461,13 грн., який не погашено.

У зв`язку з порушенням Відповідачем зобов`язань за договором Позивачем було нараховано Відповідачу пеню у розмірі 5345,70 грн., 3% річних у розмірі 540,69 грн. та інфляційних втрати у розмірі 373,38грн.

Позивач, 29.04.2024 звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог, в зв`язку із погашенням відповідачем заборгованості у розмірі 118181,23грн. та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 6279,90грн., пеню в розмірі 5345,70грн., 3% річних в розмірі 540,69грн., інфляційні в розмірі 373,38грн.

Враховуючи вищевикладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ХЛІБНА НИВА" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИК УКРАЇНИ" заборгованість в розмірі 6279,90грн., пеню в розмірі 5345,70грн., 3% річних в розмірі 540,69грн., інфляційні в розмірі 373,38грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч.1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Як встановлено судом, 23.01.2024 року між ТОВ «АГРОФІРМА ХЛІБНА НИВА» (Продавець) та ТОВ «ВИРОБНИК УКРАЇНИ» (Покупець) був укладений договір поставки сільськогосподарської продукції № 23-01/2024 (Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавецьзобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупцеві сільськогосподарську продукцію Ячмінь (далі - Товар) відповідної якості згідно накладної та специфікації, а Покупець зобов`язується прийняти Товар згідно накладної та здійснити його оплату на умовах даного договору. Одна партія товару це один ватажний транспортний засіб.

Згідно п. 3.2. Договору кількість і ціна Товару що поставляється за даним Договором вказуються в Специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору, та повинні відповідати кількості і ціні Товару, вказаних в накладних.

П. 4.1. Договору передбачено те, що поставка Товару здійснюється на умовах вказаних в Специфікації. Строки отримання Товару Покупцем від Продавця визначаються Сторонами за попередньою домовленістю та вказуються в Специфікації.

Специфікацією № 1 від 23.01.2024 року передбачено, що поставка товару в кількості 200 тон (+/- 10 % на вибір Покупця) на суму 1039999,20грн. в тому числі ПДВ, здійснюється на умовах РСА, адреса складу: с. Оленівка Балтський р-н. Одеська область, строки поставки: з 24 січня 2024р. до 30 січня 2024р.

В Додатковій угоді від 31.01.2024 року до Договору Покупець та Продавець домовились зменшити на 2000,00 грн. ціну закупівлі та суму договору та внесли зміни до Специфікації № 1 від 23.01.2024 року, яка склала 1 037 999,20 грн., в тому числі ПДВ.

Як зазначає позивач, на виконання зазначеного вище Договору. Продавець відвантажив в транспортні засоби залучені Покупцем (на умовах РСА) «ячмінь врожаю 2023 року» 200,32 тон на загальну суму 1 039 660,43 грн., в тому числі ПДВ.

На момент звернення позивача із позовом борг Покупця складає124 461,13 грн., який не погашено.

Позивач, 29.04.2024 звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог, в зв`язку із погашенням відповідачем заборгованості у розмірі 118181,23грн. та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 6279,90грн.

Відповідач вказує, що згідно умов Договору Позивачем було поставлено товар за видатковою накладною №52 від 31.01.2024 з заліковою вагою, яка мала велику розбіжність у вазі в кількості 1210 кг, та це в свою чергу призвело до нестачі в пункту розвантаження за адресою: с. Орлівка, Ізмаїльський район, Одеська область, Україна.

Факт виявлення розбіжності ваги відповідач підтверджує зважуванням товару в пункті розвантаження, де було проведено контрольне зважування, й визначено масу отриманого товару за показниками вагового комплексу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ «РІЧКОВИЙ ПОРТ «ОРЛІВКА» (код ЄДРПОУ 43605427). Відповідно до Декларації про відповідність №1531 від 02.07.2023р. зважування проводилось неавтоматичним зважувальним приладом 80ВА-1-2ПМ-18 заводський №1531 ваги автомобільні, які пройшли оцінку відповідності Технічному регламенту щодо неавтоматичних зважувальних приладів за модулем В та отримали сертифікат перевірки типу UA.TR.002.СТ.0188-18 Rev.1 від 25.01.2021р. до 12.10.2028 р., виданий ДП «Харківстандартметрологія». За результатами контрольного зважування було виявлено нестачу товару в кількості 1210 кг , що складає 6 279,9 грн.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки - дослідження засобів вимірювальної техніки з метою визначення їх метрологічних характеристик та встановлення придатності цих засобів до застосування.

Частиною 2 статті 39 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що метрологічна атестація та оформлення її результатів проводяться в порядку, встановленому нормативними документами з метрології ЦОВМ (спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері метрології).

Отже, метрологічну атестацію проводять щодо кожного окремого засобу вимірювальної техніки, який має відповідний серійний номер, про що зазначається і в протоколі метрологічної атестації і в свідоцтві про метрологічну атестацію.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме листом (вих. 16/02/2024 від 16.02.2024) відповідачем було запрошено у відповідача акт повірки засобів вимірювальної техніки (вагів), проте відповідь відсутня.

Суд зазначає, що позивач, подаючи позов самостійно визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги. Також і відповідач, надаючи заперечення проти позову викладає свої доводи та визначає відповідні докази, які, за його твердженням можуть спростувати доводи позивача. Проте, обов`язок надання правового аналізу як заявлених вимог, так і поданих заперечень та доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

При цьому, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Судом встановлено, що факт виявлення розбіжності ваги підтверджується зважуванням товару в пункті розвантаження, де було проведено контрольне зважування, й визначено масу отриманого товару за показниками вагового комплексу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ «РІЧКОВИЙ ПОРТ «ОРЛІВКА».

Відповідно до Декларації про відповідність №1531 від 02.07.2023р. зважування проводилось неавтоматичним зважувальним приладом 80ВА-1-2ПМ-18 заводський №1531 ваги автомобільні, які пройшли оцінку відповідності Технічному регламенту щодо неавтоматичних зважувальних приладів за модулем В та отримали сертифікат перевірки типу UA.TR.002.СТ.0188-18 Rev.1 від 25.01.2021р. до 12.10.2028 р., виданий ДП «Харківстандартметрологія».

За результатами контрольного зважування відповідачем складено акт про нестачу товару від 05.02.2024 та виявлено нестачу товару в кількості 1210 кг, що складає 6 279,9 грн.

Суд зазначає, що обов`язок надання Продавцем Покупцю повірки засобів вимірювальної техніки (вагів) не передбачено ані чинним законодавством України ані укладеним між сторонами Договору, але вважає, що відмова Позивача надати відомості щодо повірки засобів вимірювальної техніки (вагів) слід розглядати як не доведеність з боку відповідача належними та допустимими доказами поставки за видатковою накладною № 52 від 31.01.2024 року товару саме в кількості 93,03 тон.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Отже, за час розгляду справи встановлено, та не спростовано з боку позивача належними та допустимими доказами, що за видатковою накладною № 52 від 31.01.2024 року було виявлено нестачу товару в кількості 1210 кг , що складає 6 279,9 грн.

Таким чином, судом встановлено, що з урахуванням погашенням під час розгляду справи відповідачем заборгованості у розмірі 118181,23грн. у відповідача відсутня заборгованість за поставлений товар.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі в розмірі 5345,70грн., 3% річних в розмірі 540,69грн., інфляційні в розмірі 373,38грн.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

П. 7.3. Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати за поставлену партію Товару Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк партії Товару за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє Покупця від виконання зобов`язань по оплаті.

Наданий позивачем розрахунок пені, 3% та інфляційних, на думку суду, здійснений не належним чином, та як судом встановлено порушення відповідачем умов договору щодо оплати товару саме в розмірі 118181,23грн.

Враховуючи вищевикладене, відповідачу нараховується:

- пеня у розмірі 4982,34 грн. ( 09.02.2024 - 14.03.2024 : 15,00 (облікова ставка НБУ) 118 181,23 (Сума боргу) x (2 x 15,00 : 366 ) x 35 днів (прострочення) : 100 = 3 390,45 грн.), 15.03.2024 - 31.03.2024 : 14,50 (облікова ставка НБУ)118 181,23 (Сума боргу) x (2 x 14,50 : 366 ) x 17 днів (прострочення) : 100= 1 591,89 грн.);

- інфляційні в розмірі 354,54грн. (лютий 2024 -118 181,23 x 1.00300000 - 118 181,23 = 354,54 грн.);

- 3% річних в розмірі 503,72грн. (з 09/02/2024 до 31/03/2024 118 181,23 x 3 % x 52 : 366 : 100)

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та не погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині 3% річних в розмір 503,72 грн., інфляційних втрати в розмірі 354,54грн. та пені в розмірі 4982,34грн..

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИК УКРАЇНИ" (вул. Корабельна, буд.12, кв.3-н, Чорноморськ, Одеська область, 68001, код: 44835629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ХЛІБНА НИВА" (Мирони, Балтський район, Одеська область, 66144, код: 32631266) 3% річних в розмір 503,72 грн., інфляційних втрати в розмірі 354,54грн. та пені в розмірі 4982,34грн..та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2725,2 грн .

3. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 10 червня 2024 р.

Суддя С.В. Літвінов