Рішення

від 10.06.2024 по справі 916/1370/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1370/24

Господарський суд Одеської області у складі судді С.В. Літвінова, розглянувши справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд.1, код ЄДРПОУ 26302595) до відповідача: Релігійної організації "РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА М.ОДЕСИ, ЩО СПОВІДУЄ ВЧЕННЯ БУДДИ" (65014, Одеська обл., місто Одеса, вул. Троїцька, буд. 4, код ЄДРПОУ 13898132) про стягнення

Відповідно до ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Позивач Департамент комунальної власності Одеської міської ради, звернувся з позовом до Господарського суду Одеської області до Релігійної організації "РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА М.ОДЕСИ, ЩО СПОВІДУЄ ВЧЕННЯ БУДДИ" про тягнення неустойки у розмірі 23333 грн 80 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з Відповідача підлягає стягненню неустойка за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 01.08.2023 р. по 16.10.2023 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.04.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1370/24, Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримана 08.04.2024, що підтверджуєтс=ься поштовим повідомленням.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

Департамент комунальної власності Одеської міської ради зазначає, що згідно з Договором оренди №98/6 від 30.10.2000р., укладеним між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та РО РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА м. ОДЕСИ, ЩО СПОВІДУЄ ВЧЕННЯ БУДДИ (Орендар), останній надано у строкове платне користування нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 96,0 кв.м, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 4.

Згідно п.1.2 Договору термін його дії з 01.01.2000р. по 30.10.2003р. Додатковими погодженнями строк дії Договору неодноразово було продовжено. Зокрема, додатковим договором №11 від 11.07.2019р. продовжено термін дії Договору з 11.07.2019р. до 11.07.2020р. та внесено зміни у частині розрахунку орендної плати.

Додатковою угодою від 26.03.2004р. до Договору оренди №98/6 встановлено строк дії Договору до 26.02.2005р., та визначено розмір орендної плати у розмірі 356 грн 20 коп. (з ПДВ).

Додатковим погодженням від 26.08.2004р. до Договору оренди №98/6 встановлено строк дії Договору до 31.12.2004р., та визначено, що розмір орендної плати з 26.08.2004р. становить 1 грн 20 коп. у рік.

Додатковим погодженням від 18.02.2005р. до Договору №98/6 встановлено строк дії Договору - до 01.12.2005р. та визначено, що розмір орендної плати становить 1 грн 20 коп. у рік.

Додатковим погодженням від 21.03.2006р. до Договору №98/6 встановлено строк дії Договору - до 01.02.2007р. та визначено, що розмір орендної плати становить 1 грн 20 коп. у рік.

Додатковим погодженням від 20.06.2007р. до Договору №98/6 встановлено строк дії Договору - до 20.12.2007р. та визначено, що розмір орендної плати з 01.01.2007р. становить 475 грн 67 коп. ( з ПДВ) у місяць.

Додатковим погодженням від 29.12.2007р. до Договору №98/6 встановлено строк дії Договору - до 29.06.2008р.

Додатковим погодженням від 26.08.2008р. до Договору №98/6 встановлено строк дії Договору - до 26.02.2009р.

Додатковим погодженням від 12.10.2009р. до Договору №98/6 встановлено строк дії Договору - до 12.10.2011р. та визначено, що розмір орендної плати з 12.10.2009р. становить 952 грн 30 коп. ( з ПДВ) у місяць.

Додатковим погодженням від 30.11.2011р. до Договору №98/6 у тексті Договору назву Орендодавця змінено на Департамент комунальної власності Одеської міської ради згідно з рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011р. №384-УІ Про затвердження положень про виконавчі органи Одеської міської ради, встановлено строк дії Договору - до 31.10.2013р. та визначено, що розмір орендної плати з 30.11.2011р. становить 1 209 грн 50 коп. ( з ПДВ) у місяць.

Додатковим договором №9 від 28.10.2013р. про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 30.10.2000р. №98/6 сторони виклали у новій редакції п.1.2 Договору та визначили, що строк дії Договору до 28.08.2016р., та визначили, що розмір орендної плати з 28.10.2013р. становить 1 173 грн 71 коп. ( з ПДВ) у місяць. Крім того, Договір було доповнено п.4.10 щодо сплати орендарем плати за користування земельною ділянкою, а також викладено у новій редакції п.4.7 Договору щодо страхування об`єкту оренди.

Додатковим договором №10 від 05.08.2016р. про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 30.10.2000р. №98/6 сторони виклали у новій редакції п.1.2 Договору та визначили, що строк дії Договору з 05.08.2016р. до 05.07.2019р., та визначили, що розмір орендної плати з 05.08.2016р. становить 2 207 грн 88 коп. ( з ПДВ) у місяць.

Додатковим договором №11 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 30.10.2000р. №98/6 сторони доповнили п.1.2 Договору наступним: Термін дії Договору продовжити на один рік, а саме: з 11.07.2019р. до 11.07.2020р. та визначили, що розмір орендної плати з 11.07.2019р. становить 3 060 грн 98 коп. ( з ПДВ) ( 2 550 грн 82 коп. без ПДВ) у місяць.

Позивач зазначає, що у провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа №916/3634/23 за позовом Департаменту до Релігійної організації «Релігійна громада м. Одеси, шо сповідує вчення Будди» про стягнення.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.02.2024 по справі № 916/3634/23 позовні вимоги Департаменту задоволено частково. Стягненуто неустойку за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 12.07.2020 по 31.07.2023 яка складала 191 054,65 грн.

16.10.2023 Релігійна організація «Релігійна громада м. Одеси, що сповіду є вчення Будди» повернуло, а Орендодавець прийняв нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 96,0 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 4.. що підтверджується актом приймання-передачі.

У зв`язку з невчасним виконанням Орендарем зобов`язання щодо повернення орендованого майна Департаменту самостійно за актом прнймання-передачі, нарахована неустойка за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що у період з 01.08.2023 р. по 16.10.2023 р. складає 23333,80 грн.

Враховуючи вищевикладене, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду із позовом до Релігійної організації «Релігійна громада м. Одеси, шо сповідує вчення Будди» про стягнення 23333,80грн. неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з п 2.4.1. п.п. «в» Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, на Департамент покладено здійснення повноважень орендодавця майна комунальної власності територіальної громади міста Одеси, а також контролю за повнотою та своєчасністю внесення орендної плати за договорами оренди цілісних майнових комплексів, нерухомого майна, будівель, приміщень, споруд комунальної форми власності.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу', сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України підставами для виникнення господарських зобов`язань, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до норм законодавства.

Нормами ч. 1 та 2 ст. 283 Господарського кодексу України, що кореспондуються з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату' на певний строк у користу вання майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України).

У свою чергу, припинення договору оренди свідчить про відсутність у Орендаря правових підстав для подальшого користування об`єктом оренди.

У відповідності до ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України та п. 4.7. Договору, після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання. Орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати об`єкта оренди.

За змістом ст. 610, 611,612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. З ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Законодавець у ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначив, шо особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Невиконання передбаченого ч. 1 ст. 785 вказаного вище Кодексу обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з

урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов Договору, що породжує право на застосування відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 цього Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у правовій позиції Верховного Суду України у постанові від 02.09.2014 у справі № 3-85гс14. а також Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 11.04.2018 у справі № 914 4238/15 від 24.04.2018 у справі Ке 910/14032/1 ~ та від 09.09.2019 у справі Ке 910/16362 18 (пункт 51).

Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарською кодексу України визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов`язання.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Положеннями ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено поняття штрафних санкцій. Ними визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1ст. 548 Цивільного кодексу України).

Тобто, неустойка згідно із ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 зазначеного вище Кодексу, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним.

Аналогічна умова передбачено п. 4.10 Договору, а саме, у випадку припинення дії Договору, у зв`язку із закінченням строку чи дострокового розірвання, Орендар сплачує неустойку у розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання-передачі приміщення.

В пункті 5.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29.05.20 3 р. № 12 зазначено, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язань з повернення обєкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України. Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке сталося під час дії договору (ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, РО РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА м. ОДЕСИ, ЩО СПОВІДУЄ ВЧЕННЯ БУДДИ об`єкт оренди - нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 96,0 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 4, у встановлені Законом строки на користь Орендодавця не повернула.

Отже, судом встановлено, що саме у зв`язку з невиконанням Орендарем зобов`язання щодо повернення орендованого майна Департаменту самостійно за актом приймання-передачі, Релігійній організаціі «Релігійна громада м. Одеси, що сповідує вчення Будди» за прострочення виконання зобов`язань щодо повернення об`єкта оренди нарахована неустойка у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 01.08.2023 по 16.10.2023, яка складає 23 333,80 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що позовні вимоги Департаменту підлягають задоволенню в повному обсязі.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Посилання відповідача у відзиві на позов не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Релігійної організації РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА м. ОДЕСИ, ЩО СПОВІДУЄ ВЧЕННЯ БУДДИ (65014, м. Одеса, вул. Троїцька, 4, код ЄДРПОУ 13898132) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд.1, код ЄДРПОУ 26302595, р\р UA398201720355239012083034299) неустойку у розмірі 23333 грн 80 коп. та витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у сумі 3028 грн.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 10 червня 2024 р. в зв`язку з перебуванням судді Літвінова С.В. у відпустці з 27.05.2024 по 07.06.2024 включно.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов