Ухвала

від 10.06.2024 по справі 916/2532/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

"10" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2532/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши заяву про забезпечення позову до подання позову

за заявою: Фермерського господарства "Ромашка Плюс" (код ЄДРПОУ 34323576, 19502, Черкаська область, м.Городище, вул.Трипільська, 106)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг ДІС" (код ЄДРПОУ 39945333, 65003, м.Одеса, вул.Чорноморського Козацтва, 115, офіс 409)

про стягнення 717395,81 грн.

в с т а н о в и в:

Фермерське господарство "Ромашка Плюс" звернулося до Господарського суду Одеської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг ДІС" із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову.

10.06.2024 заявником подано заяву про уточнення заяви про забезпечення позову.

Обгрунтовуючи заяву Фермерське господарство "Ромашка Плюс" зазначає, що 01.03.2024 року між заявником (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг ДІС" (боржник, покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 20240045, відповідно до умов п.1.1 якого передбачено, що продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату. Згідно до п. 1.2. Договору, Товаром є сільськогосподарська продукція, що зазначається в Специфікаціях і є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до Специфікацій, видаткових накладних, товаро-транспортних накладних та податкових накладних, що додані до заяви, станом на 06.06.2024 року у покупця перед продавцем у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору утворилась заборгованість в сумі 717395,81 грн.

Разом з тим, як стверджує заявник, ТОВ "Агрохолдінг ДІС", порушуючи вимоги Договору, а також ст. 193 ГК та ст. 509, 525, 526 629 ЦК України, ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо сплати грошових коштів за поставлений Товар. Так, 07.05.2024 на адресу покупця було направлено претензію № 5/05-24 з вимогою належним чином виконати умови Договору та погасити заборгованість в сумі 717395,81 грн. задля уникнення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених Договором та чинним законодавствам України. Станом на 06.06.2024 року відповіді на претензію не отримано.

Також, продавцю стало відомо, що покупець не виконує договірні зобов`язання перед іншими приватними підприємствами, про що свідчить інформація з офіційного сайту Господарського суду Одеської області про призначення до розгляду справ №916/1767/24, № 9162250/24, відповідачем в яких зазначено ТОВ "Агрохолдінг ДІС", і відповідно до ухвал суду про відкриття провадження в справах сума боргу в разі задоволення позовних вимог буде перевищувати 1000000,00 грн.

Фермерське господарство "Ромашка Плюс" зазначає, що має намір звернутись до суду із позовом про стягнення наявної заборгованості за спірним договором, у зв`язку з чим, з метою забезпечення вимог просить накласти арешт на грошові кошти у розмірі 717395,81 грн., що знаходяться на всіх розрахункових (поточних) рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг ДІС", у тому числі, але не виключно, на рахунку, відкритому в АТ "КЛІРИНГОВИЙ ДІМ" UA 063006470000026005011159708.

При цьому заявник вважає, що невжиття заходів щодо накладення арешту на грошові суми, що належать ТОВ "Агрохолдінг ДІС", може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. На переконання фермерського господарства, даний захід забезпечення позову безпосередньо пов`язаний з предметом позовної заяви, яка буде подана до суду, та є адекватним, оскільки відповідає змісту та розміру вимог, на забезпечення яких він вживається; відповідає збалансованості інтересів сторін, оскільки накладення заборони на право розпоряджатися майном та(або) грошовими коштами, це тимчасовий захід, який триває до визначення подальшої долі відповідного майна та(або) грошових коштів; є ефективним, оскільки спрямований запобігти виведенню грошових коштів з рахунків ТОВ "Агрохолдінг ДІС" з метою ухилення від виконання грошових зобов`язань за результатами розгляду судової справи; не призведе до невиправданого обмеження прав відповідача, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні ТОВ "Агрохолдінг ДІС", а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір. Вважає, що єдиним джерелом погашення існуючої заборгованості є грошові кошти на рахунках ТОВ "Агрохолдінг ДІС", якими він на даний час має можливість розпоряджатись безперешкодно, а у разі задоволення позову, фактичне виконання судового рішення суду буде залежати від наявності коштів на рахунку ТОВ "Агрохолдінг ДІС", а витрачання наявних у нього грошових коштів для здійснення розрахунків з іншими контрагентами може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по справі.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

За приписами частини 1 статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову (такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у cправі № 904/1045/22).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України", засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" було зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч.3 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 13.07.2022 у справі №904/4710/21.

Частиною 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до частини першої статті 139 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У пункті 8.8 постанови від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача.

Вжиття заходів забезпечення позову, відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2021 у справі № 910/18193/21 міститься висновок, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас, судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Так, предметом позову Фермерського господарства "Ромашка Плюс" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг ДІС", з яким позивач має намір звернутись до господарського суду, є вимога майнового характеру про стягнення 717395,81 грн. заборгованості, отже виконання в майбутньому судового рішення у справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, тому застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Таким чином, суд вважає, що запропоновані заходи забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїми коштами) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, постанові Верховного Суду від 09.06.2023 у справі №37з-23).

До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту", кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Суд враховує, що заходи забезпечення позову, виконуючи роль гарантії виконання судового рішення з конкретним предметом спору, водночас не повинні припиняти чи іншим чином негативно впливати на діяльність сторони зобов`язання чи інших осіб. Проте, у заявлений позивачем спосіб і в межах суми спору законні права відповідача не порушуються. Арешт на грошові кошти, який накладається судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, має на меті подальше звернення стягнення на них в разі задоволення позову. Відповідний спосіб забезпечення позову не порушує балансу інтересів сторін, а є законним тимчасовим заходом до результатів вирішення спору, спрямованим на забезпечення гарантії виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що обраний позивачем захід до забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти, належні Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг ДІС", в межах суми позову, з яким позивач має намір звернутисть до суду, відповідає предмету позовних вимог і може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд дійшов до висновку про обґрунтованість поданої заяви та задовольняє її в повному обсязі.

Наразі судом не розглядається питання щодо зустрічного забезпечення, оскільки частиною 1 статті 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Розгляд судом першої інстанції заяви про забезпечення позову, яка не містить конкретних пропозицій щодо зустрічного забезпечення, не є порушенням вимог ст.141 ГПК України та не свідчить про допущення судом істотних процесуальних порушень, достатніх для скасування судового рішення, яким вжито відповідні заходи забезпечення позову, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення.

Наведена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у поста-новах від 18.07.2018 у справі №916/2851/17, від 26.11.2018 у справі №904/2925/18, від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 18.06.2019 у справі №904/661/19, від 24.06.2019 у справі №916/2933/18, від 10.10.2019 у справі №916/1572/19, від 16.12.2021 у справі №911/1658/21, від 23.12.2021 у справі №927/762/21.

Частиною 6 ст.140 ГПК України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

1. Заяву Фермерського господарства "Ромашка Плюс" про забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнити.

2. Накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх розрахункових (поточних) рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг ДІС" (код ЄДРПОУ 39945333, 65003, м.Одеса, вул.Чорноморського Козацтва, 115, офіс 409), у тому числі, але не виключно на рахунку, відкритому в АТ "КЛІРИНГОВИЙ ДІМ", НОМЕР_1 , в межах суми позову, який буде подано до господарського суду, в розмірі 717395 (сімсот сімнадцять тисяч триста дев`яносто п`ять) грн. 81 коп.

Стягувачем за даною ухвалою є: Фермерське господарство "Ромашка Плюс" (код ЄДРПОУ 34323576, 19502, Черкаська область, м.Городище, вул.Трипільська, 106).

Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг ДІС" (код ЄДРПОУ 39945333, 65003, м.Одеса, вул.Чорноморського Козацтва, 115, офіс 409).

Суддя Сулімовська Марина Богданівна

Ухвала є виконавчим документом в розумінні Закону України "Про виконавче провадження", може бути пред`явлена до примусового виконання у строк, передбачений ст.12 Закону України "Про виконавче провадження", і підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст.235 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.8 ст.140 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено у строки та в порядку, визначені ст.ст.254-257 Господарського процесуального кодексу України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвалу складено і підписано 10.06.2024.