Рішення

від 30.05.2024 по справі 917/40/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2024 Справа № 917/40/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Керівника Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, м-н Незалежності, 1-Б, м. Полтава, Полтавська обл., 36003

в інтересах Держави в особі Щербанівської сільської ради Полтавського р-ну Полтавської області, вул. Центральна, 2, с. Щербані, Полтавського р-ну Полтавської області, 38750

до відповідачів:

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕД-Мобайл", вул. Нікітченка, буд. 4, корп. 2, кв. 81, м. Полтава, Полтавська обл., 36023 (вул. Винниченка, буд. 1А, м. Карлівка, Полтавський р-н, Полтавська обл., 39500)

Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, вул. Центральна, 2, с. Щербані, Полтавського р-ну Полтавської області, 38750

про:

1) визнання недійсним пункт 3.2 Договору № 29/08 від 29.08.2023 з відповідними змінами в частині включення до ціни суми ПДВ 20%, що укладений між Виконавчим комітетом Щербанівської сільської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕД-Мобайл",

2) стягнення 106 410,17 грн,

Секретар судового засідання Ісенко В.М.

Представники учасників процесу: відповідно до протоколу судового засідання,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Керівник Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону звернувся до Господарського суду Полтавської області з даним позовом в інтересах Держави в особі Щербанівської сільської ради Полтавського р-ну Полтавської області до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕД-Мобайл" та Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області з вимогами про визнання недійсним пункт 3.2 Договору № 29/08 від 29.08.2023 з відповідними змінами в частині включення до ціни суми ПДВ 20%, що укладений між Виконавчим комітетом Щербанівської сільської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕД-Мобайл" та стягнення 106 410,17 грн. як безпідставно отриманих.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що операції з постачання Виконавчому комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області квадрокоптерів та монокулярів нічного бачення для передання їх для потреб військових частин міністерства оборони України за Договором № 29/08 оподатковуються за нульовою ставкою, що свідчить про безпідставне включення в ціну вказаного договору, зазначену в п. 3.2 договору, сум податку на додану вартість, що суперечать п. 32 підрозділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, тому вказаний пункт договору має бути визнаний недійсними на підставі ст. 203, 215, 217 Цивільного кодексу України в цій частині.

На думку прокурора, грошові кошти в сумі 103 523,33 грн підлягають стягненню з відповідача 1 на користь позивача як такі, що безпідставно отримані внаслідок незаконного збагачення згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України. Також підлягають стягненню 1 012,54 три відсотки річних та 1 874,30 грн інфляційні втрати, нараховані на суму основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на приписи ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 3, 15, 16, 203, 215, 217, 625, 1212 Цивільного кодекс України, ст. 195 Податкового Кодексу України.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази: копія договору №29/08 від 29.08.2023 з додатком; копія листа командира військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2023 №350/102/1/1814/пс; копія листа командира військової частини НОМЕР_2 від 01.08.2023 №105; копія квитанції на оплату №76 від 29.08.2023; копія видаткової накладної №94 від 29.08.2023; копія платіжної інструкції про оплату товару №3 від 29.08.2023; копія розпорядження виконкому Щербанівської сільської ради №92-ОД від 01.09.2023; копія акту приймання-передачі основних засобів військовій частині НОМЕР_2 від 01.09.2023; копія розпорядження виконкому Щербанівської сільської ради №93-ОД від 01.09.2023; копія акту приймання-передачі основних засобів військовій частині НОМЕР_1 від 01.09.2023; копія довідки №01.2-08/239 від 07.12.2023; копія листа Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони від 09.11.2023 №46-3212 вих-23; копія листа Щербанівської сільської ради від 15.11.2023 №02-28/5394; копія листа Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони від 17.11.2023 за №46-3326 вих-23; копія листа Щербанівської сільської ради від 12.12.2023 за №02-28/5289; копія листа Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони від 25.12.2023за №46-3793 вих-23; копія виписки з ЄДРПОУ щодо Щербанівської сільської ради; витяг з ЄДРПОУ щодо ТОВ «ЗЕД-МОБАЙЛ»; копія наказу на призначення керівника Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону; копія витягу № 381693 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС; платіжна інструкція про сплату судового збору № 2110 від 25.12.2023; докази направлення позовної заяви та доданих до неї документів сторонам.

Позивач Щербанівська сільська рада Полтавського р-ну Полтавської області надала суду заяву вх. № 1134 від 29.01.2024 року, відповідно до якої повідомляє, що при розгляді справи покладається на розсуд суду.

Інших заяв по суті спору не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

04.01.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Керівника Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах Держави в особі Щербанівської сільської ради Полтавського р-ну Полтавської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕД-Мобайл" про :

1) визнання недійсним пункт 3.2 Договору № 29/08 від 29.08.2023 з відповідними змінами в частині включення до ціни суми ПДВ 20%, що укладений між Виконавчим комітетом Щербанівської сільської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕД-Мобайл",

2) стягнення 106 410,17 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2024 року справу № 917/40/24 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 09.01.2024 року прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив управу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 08.02.2024 року на 09:00 год та встановив сторонам і прокуратурі строки для подання заяв по суті спору.

Суд ухвалою від 08.02.2024 залучив до участі у справі співвідповідачем Виконавчий комітет Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 41856395, вул. Центральна, 2, с. Щербані, Полтавського р-ну Полтавської області, 38750); відклав підготовче судове засідання на 07.03.2024 року на 09:30 год.

Судове засідання, призначене на 07.03.2024 року, не відбулося в зв`язку з перебуванням судді Ківшик О.В. на лікарняному.

Суд ухвалою від 15.03.2024 продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів; призначив дату підготовчого засідання на 09.04.2024 року на 09:30.

У судовому засіданні 09.04.2024 року суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.05.2024 року на 10:30.

Суд ухвалою від 07.05.2024 року з огляду на факт внесення 01.03.2024 року у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань запису про зміну місцезнаходження юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕД-Мобайл" (код ЄРПОУ 41367067), відповідно до якого місцезнаходженням відповідача у даній справі є: вул. Винниченка, буд. 1А, м.Карлівка, Полтавський район, Полтавська область, 39500, відклав розгляд справи по суті на 30.05.2024 на 11:30 з повідомленням відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання.

У судове засідання 30.05.2024 року учасники процесу представництво не забезпечили.

Представник прокуратури надав суду заяву вх. 7663 від 30.05.2024 року про розгляд справи за його відсутності, у заяві повідомляє про підтримання позовних вимог.

Інші учасники причин неявки у судове засідання не повідомили, були належним чином повідомлені судом про дату, час і місце проведення судових засідань.

Про час та місце судового засідання позивач належним чином повідомлявся судом у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази (довідки про доставку електронного листа в електронний кабінет (а.с. 69, 97, 108, 120, 135).

Відповідачі правом на участь в судових засіданнях та подачу відзиву на позов з дотриманням приписів ГПК України не скористалися.

Про час та місце судового засідання відповідачі належним чином повідомлялися судом у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

В матеріалах справи наявні поштові повідомлення про вручення відповідачу 1 - Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗЕД-Мобайл" - ухвал суду (а.с. 72, 98).

Ухвали суду у даній справі від 15.03.2024 року та від 09.04.2024 року, надіслані відповідачеві 1 на зазначену позивачем у позові адресу, що співпадала з адресою реєстрації згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулися до суду з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с. 110-113, 122-125), з огляду на що розгляд справи було відкладено.

Ухвала суду у даній справі від 07.05.2024 року, надіслана відповідачеві 1 на змінену під час провадження адресу згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 06.05.2024 року, повернулася до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою поштового відділення (а.с. 139-143).

В матеріалах справи наявні поштові повідомлення та довідки про доставку в електронний кабінет відповідача 2 - Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області - ухвал суду (а.с. 103, 109, 119, 136).

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку - суду.

Із змісту ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

З огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, предметом доказування у даній справі є обставини укладання Договору № 29/08 від 29.08.2023 з відповідними змінами в частині включення до ціни суми ПДВ 20% між Виконавчим комітетом Щербанівської сільської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕД-Мобайл", наявність/відсутність підстав для включення до договірної ціни податку на додану вартість, наявність/відсутність підстав для визнання недійсними пунктів 3.2 договору в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, факт поставки товару, строк оплати, строк дії договору, наявність/відсутність підстав для стягнення сплаченої суми податку на додану вартість, включену до ціни товару, з урахуванням відсотків річних та інфляційних втрат; наявність/відсутність підстав для звернення прокуратури з даним позовом.

29.08.2023 між Виконавчим комітетом Щербанівської сільської ради (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕД-Мобайл" (постачальник) був укладений Договір про закупівлю № 29/08 (далі - Договір, а.с. 24-26-28), у якому сторони узгодили, зокрема, наступне:

- постачальник зобов`язується передати у власність замовника, а замовник оплатити квадрокоптер DJI Mavic 3 Pro Fly Combo, монокуляр нічного бачення AGM PVC-14 NW1 Gen 2+ з кріпленням для шолому та голови AGM Helmet Rhino Mount (Original) відповідно до Специфікації, що додається до Договору та є його невід`ємною частиною (п. 1.1. Договору);

- ціна цього Договору становить всього 621 140,00 грн, у тому числі ПДА 103 523,33 грн (п. 3.2 Договору);

- Договір набирає чинності з дати підписання обома сторонами та діє до завершення воєнного стану в Україні відповідно до Указів Президента України. Строк цього Договору автоматично пролонговується у разі продовження дії воєнного стану в Україні, але не більше ніж до 31.12.2023 року (п. 9.1 Договору).

29.08.2023 між Виконавчим комітетом Щербанівської сільської ради (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕД-Мобайл" (постачальник) було підписано Специфікацію до Договору (далі - Специфікація, а.с. 27), відповідно до якої сторони, зокрема, визначили найменування, кількість та ціну товару:

- квадрокоптер DJI Mavic 3 Pro Fly Combo 2 шт, ціна за одиницю з ПДВ 132 970,00 грн, сума з ПДВ 265 940,00 грн;

- монокуляр нічного бачення AGM PVC-14 NW1 Gen 2+ з кріпленням для шолому та голови AGM Helmet Rhino Mount (Original) 2 шт, ціна за одиницю з ПДВ 177 600,00 грн, сума з ПДВ 355 200,00 грн.

Загальна вартість товару становить 517 616,67 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 103 523,33 грн, всього з ПДВ 621 140,00 грн.

На виконання цього договору Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕД-Мобайл" (постачальник) було передано обумовлений товар на суму 6921 140,00 грн, а Виконавчим комітетом Щербанівської сільської ради (замовник) прийнято та сплачено вказані кошти в повному обсязі, включаючи ПДВ 103 523,33 грн, що підтверджується видатковою накладною № 94 від 29.08.2023 року (а.с. 31) та платіжною інструкцією № 3 від 29.08.2023 року (а.с. 32). Дані обставини відповідачами не спростовані.

В подальшому, на підставі розпорядження виконкому Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області №93-ОД від 01.09.2023 та акту приймання-передачі основних засобів від 01.09.2023 виконкомом Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області передано, а т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 прийнято квадрокоптери DJI Mavic З Pro Fly More Combo у кількості 2 шт.; на підставі розпорядження виконкому Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області №92-ОД від 01.09.2023 та акту приймання-передачі основних засобів від 01.09.2023 виконкомом Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області передано, а військовою частиною НОМЕР_2 прийнято монокуляри нічного бачення AGM PVS-14 NW1 Gen 2+ з кріпленням для шолому та голови AGM Helmet Rhino Mount (Original) у кількості 2 шт (а.с. 33-38).

Прокурор посилається на те, що умови пункту 3.2 Договору в частині включення сум податку на додану вартість суперечать п. 32 підрозділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, тому вказані пункти підлягають визнанню недійсними на підставі статей 203, 215, 217 Цивільного кодексу України в цій частині, грошові кошти в сумі 103 523,33 грн (сума податку на додану вартість) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача як такі, що безпідставно отримані внаслідок незаконного збагачення (крім того, 1 012,54 три відсотки річних та 1 874,30 грн інфляційні втрати), які відповідачем 1 не сплачено, що і є причиною виникнення спору.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписи частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частин 1, 3 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

У даних правовідносинах можливо припустити, що пункт 3.2 спірного Договору міг бути укладені сторонами без включення до нього умов щодо ПДВ в розмірі 20%. При цьому, суд зауважує, що хоча ПДВ і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну (істотною умовою) в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися за погодженням сторін.

Подібний за змістом правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01.06.2021 року по справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 по справі № 910/12764/20.

Податок на додану вартість, визначений в підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).

Законом України «Про внесення змін до підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання/ввезення товарів для потреб безпеки і оборони у період воєнного стану» від 10.04.2023 №3019-ІХ та Законом України «Про внесення змін до пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо особливостей ввезення на митну територію України товарів для потреб безпеки і оборони» від 28.07.2023 за №3287-ІХ внесено зміни до п. 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та станом на момент укладення Договору №29/08 від 29.08.2023 діяли наступні положення.

Відповідно до пп. 5 п. 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів, кінцевим отримувачем яких відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб`єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, підприємства, які є виконавцями (співвиконавцями) державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель:

- безпілотних літальних апаратів без озброєння та їх частин, що класифікуються у товарних позиціях 8806, 8807 згідно з УКТЗЕД;

- тепловізійні біноклі, монокуляри та бінокуляри, прилади нічного бачення (біноклі та монокуляри), що класифікуються у товарних підкатегоріях 8525 89 00 10, 8525 89 00 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Оскільки договір між відповідачами укладено під час дії пп. 5 п. 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України у наведеній вище редакції із звільненням від оподаткування податком на додану вартість для операцій з операції постачання на митній території України товарів, фактично товар придбавався на прохання військових частин (а.с. 28, 29), кінцевими одержувачами товару є військові частини (а.с. 33-39), то включення до ціни договору ПДВ у розмірі 20 % суперечить пп. 5 п. 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Водночас судом прийнято до уваги правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 про те, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Відтак, Верховний Суд у вказаній постанові відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справи № 922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору), та зазначив про незгоду із висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 910/22319/16, від 08.08.2019 у справі № 911/1626/18.

Виходячи з приписів статті 217 Цивільного кодексу України законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними пункту 3.2 Договору в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість.

Прокурор просить стягнути з відповідача 1 на користь позивача сплачену ним за вказаними Договорами суму податку на додану вартість у розмірі 103 523,23 грн.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

З огляду на те, що відповідачем сума податку на додану вартість у розмірі 103 523,33 грн отримана за товар, операції з постачання якого були звільнені від оподаткування податком на додану вартість, дана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 916/707/21.

За викладеного, суд дійшов висновку про правомірність позовної вимоги про стягнення з відповідача 1 отриманої суми податку на додану вартість у загальному розмірі 103 523,33 грн за Договором як безпідставно набуті грошові кошти.

Прокурором нараховані та заявлені до стягнення з відповідача 1 на користь позивача 1 012,54 грн 3 % річних за період з 01.09.2023 (наступний день з дня здійснення операції з поставки товару) по 28.12.2023 (визначений прокурором день за розрахунком) та 1 874,30 грн інфляційних втрати за загальний період з вересня 2023 року по грудень 2023 року.

За змістом статей 625, 1212 Цивільного кодексу України, положення ст. 625 Цивільного кодексу України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, а тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

При цьому суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, якою Велика Палата Верховного Суду підтвердила аналогічний висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 15.04.2015 у справі № 910/2899/14 та від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

При цьому суд враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, в якій Верховний Суд погодився з аналогічними висновками, наведеними Верховним Судом у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 16.11.2018 у справі № 918/117/18, від 30.01.2019 у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Відповідачі контррозрахунку не надали, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку не висловили, вимогу не заперечили.

Згідно з приписами частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Суд перевірив розрахунок зазначених сум та визнає його математично правильним та нормативно обґрунтованим.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді суд зазначає наступне: прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частина 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Звертаючись з позовною заявою, прокурор зазначає, що на виконання вимог, установлених абз. 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", звертався до позивача із запитами про надання інформації щодо спірних договорів та про виявлення порушення, однак останній не вжив належних заходів щодо усунення виявленого порушення (копії а.с. 40-41, 43-44).

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п.43).

Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з положеннями 13 Господарського процесуального кодексу України. судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, оцінивши надані сторонами докази, зазначає, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими як поданими доказами, так і нормами права, відповідачем не спростовані, а тому судом задовольняються.

Стосовно розподілу судових витрат.

При пред`явленні даного позову прокурором сплачено до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в загальному розмірі 5 368,00 грн, про що свідчить відповідна виписка (а.с. 64).

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним пункт 3.2 Договору № 29/08 від 29.08.2023 з відповідними змінами в частині включення до ціни суми ПДВ 20%, що укладений між Виконавчим комітетом Щербанівської сільської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕД-Мобайл",

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕД-Мобайл" (вул. Винниченка, буд. 1А, м. Карлівка, Полтавський р-н, Полтавська обл., 39500, код ЄДРПОУ 41367067) на користь Щербанівської сільської ради Полтавського р-ну Полтавської області (вул. Центральна, 2, с. Щербані, Полтавського р-ну Полтавської області, 38750, код ЄДРПОУ 37959255), ГУК у Полт.обл/тг с. Щербані/24060300, банк отримувача : казначейство україни, рахунок UА688999980314020544000016648, код класифікації доходів бюджету 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету : інші надходження - грошові кошти у розмірі 106 410,17 грн, з яких : 103 523,33 грн безпідставно сплачена сума ПДВ, 1 874,30 інфляційні втрати та 1 012,54 3% річних.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕД-Мобайл" (вул. Винниченка, буд. 1А, м. Карлівка, Полтавський р-н, Полтавська обл., 39500, код ЄДРПОУ 41367067) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (м-н Незалежності, 1-Б, м. Полтава, Полтавська обл., 36003, код ЄДРПОУ 38347014), рахунок UА478201720343140002000082966, МФО 820172 в ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ 39969443) 5 368,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати накази із набранням рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 10.06.2024 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик