Ухвала

від 10.06.2024 по справі 918/540/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"10" червня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/540/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали заяви Фізичної особи-підприємця Цибуляк Юрія Дмитровича про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви.

Без повідомлення сторін справи.

ВСТАНОВИВ:

07 червня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від фізична особа-підприємець Цибуляк Юрія Дмитровича (далі - заявник) надійшла заява про забезпечення позову.

Вказана заява обґрунтована наступними обставинами.

13 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕТРОС ТРАНС" - Замовник або Експедитор та фізичною особою-підприємцем Цибуляк Юрієм Дмитровичем - Перевізник або Експедитор 2, укладено Договір-Заявка № 152 на перевезення вантажу (міжнародне), автомобільним транспортом, а саме: автомобілем MAN д.н.з НОМЕР_1 причіп НОМЕР_2 , за маршрутом Тернопіль (Україна) - Бандирма (Туреччина) з завантаження за адресою: м. Тернопіль, вул. Гайова, 44А. Станом на 06 червня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕТРОС ТРАНС" не виконало взяті на себе згідно Договору зобов`язання та не оплатило надані транспортні послуги за Договором-заявкою № 152 на перевезення вантажу (міжнародне) від 13 вересня 2023 року в сумі 80 450 грн. 00 коп.

13 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕТРОС ТРАНС" - Замовник або Експедитор та фізичною особою-підприємцем Цибуляк Юрієм Дмитровичем - Перевізник або Експедитор 2, укладено Договір-Заявка № 153 на перевезення вантажу (міжнародне), автомобільним транспортом, а саме: автомобілем AN д.н.з НОМЕР_3 причіп д.н.з. НОМЕР_4 , за маршрутом Тернопіль (Україна) - Бандирма (Туреччина) з завантаженням за адресою: м. Тернопіль, вул. Гайова,44А. Станом на 06 червня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕТРОС ТРАНС" не виконало взяті на себе згідно Договору зобов`язання та не оплатило надані транспортні послуги за Договором-заявкою № 153 на перевезення вантажу (міжнародне) від 13 вересня 2023 року в сумі 80 450 грн. 00 коп.

Отже, зважаючи на викладені вище обставини, заявник зазначає, що виникла обґрунтована необхідність в забезпечені позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 195 300 грн. 08 коп., які знаходяться на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРОС ТРАНС" та накладення арешту на рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРОС ТРАНС" (автомобілів, напівпричепи) в частині заборони вчиняти дії щодо його відчуження, так як не вжиття таких заходів істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду та ефективний захист, в тому числі поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких позивач має намір звернутися до суду, після розгляду даної заяви у встановлений законом строк.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, вважає за необхідне зазначити таке.

Так, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/19256/16, від 14 травня 2018 року у справі № 910/20479/17, від 23 червня 2018 року у справі № 916/2026/17, від 16 серпня 2018 року у справі № 910/5916/18, від 11 вересня 2018 року у справі № 922/1605/18, від 14 січня 2019 року у справі № 909/526/18, від 21 січня 2019 року у справі № 916/1278/18, від 25 січня 2019 року у справі № 925/288/17, від 26 вересня 2019 року у справі № 904/1417/19.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом позову є вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за не належне виконання умов договору на перевезення вантажу.

Разом з тим, позивач, з метою забезпечення даного позову, просить суд накласти арешт на грошові кошти в сумі 195 300 грн. 08 коп., які знаходяться на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРОС ТРАНС" та накладення арешту на рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРОС ТРАНС" (автомобілів, напівпричепи) в частині заборони вчиняти дії щодо його відчуження.

Однак суд вважає, що у даному випадку відсутній зв`язок між вказаними заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки заявником не доведено належними та допустимими доказами наявність будь-яких рішень (дій) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРОС ТРАНС" щодо відчуження чи передачі третім особам майна на яке заявник просить суд накласти арешт.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 червня 2018 у справі № 916/10/18.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти: збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Однак підстави забезпечення позову не обмежуються лише пов`язаністю з позовною вимогою. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76 -79 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналогічні приписи викладені у ч. 3 ст. 13 ГПК України, за якими кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

По суті подана позивачем заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення від виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення позову, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення. При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Заява є неконкретизованою, носить загальний характер та складається із загальновживаних неуточнених формулювань.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням наведених законодавчих приписів, за відсутності доказів у підтвердження обставин, викладених у заяві про забезпечення позову та прямої заборони передбаченої у ст. 137 ГПК України щодо обраного заявником (позивачем) способу забезпечення позову, суд не вбачає підстав для її задоволення.

За ч.ч. 1, 6, 8 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Цибуляк Юрія Дмитровича ( АДРЕСА_1 , код. НОМЕР_5 ) від 07 червня 2024 року про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Північно - західного апеляційного господарського суду, через місцевий суд, що її постановив або безпосередньо до апеляційного суду, протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Войтюк В.Р.