Рішення

від 06.06.2024 по справі 920/141/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.06.2024м. СумиСправа № 920/141/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши матеріали справи № 920/141/24

за позовом Першого заступника керівника Сумської окружної прокуратури (вул. Магістратська, 12, м. Суми, 40000) в інтересах Держави в особі

Білопільської міської ради (вул. Старопутивльська, буд. 35, м. Білопілля, Сумський район, Сумська область, 41800, код ЄДРПОУ 04058019)

до відповідачів: 1. Комунальної установи Благоустрій Білопілля (вул. Стуса Василя, буд. 1 (колишня Суворова, 1), м. Білопілля, Сумський район, Сумська область, 41800, код ЄДРПОУ 43536170)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Нурмат ЛТД (вул. Кооперативна, буд. 18, м. Житомир, Житомирська область, 10001, код ЄДРПОУ 43621716)

про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю товарів та стягнення 104 520 грн 80 коп

за участю представників сторін:

прокурор: Васянович М.В.

від позивача: Глущенко А.О.,

від відповідачів: не прибули,

при секретарі судового засідання Щербак Н.М.

Суть спору: 09.02.2024 прокурор в інтересах Держави в особі Білопільської міської ради звернувся до суду з позовом, в якому просить суд:

1. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 12.04.2021 до договору про закупівлю товару № 10 від 24.02.2021, укладеного між комунальною установою Благоустрій Білопілля та товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Міжрегіональна Трейдингова Компанія, в частині, а саме: пункти 3 та 4 Спеціфікації, що міститься у Додатку № 1 до додаткової угоди №2 від 12.04.2021.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 17.06.2021 до договору про закупівлю товару №10 від 24.02.2021, укладеного між комунальною установою Благоустрій Білопілля та товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Міжрегіональна Трейдингова Компанія в частині, а саме: пункти 3,4,6-8 Специфікації, що містяться у Додатку 1 до додаткової угоди №3 від 17.06.2021.

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 25.08.2021 до договору про закупівлю товару №10 від 24.02.2021, укладеного між комунальною установою Благоустрій Білопілля та товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Міжрегіональна Трейдингова Компанія в частині, а саме: пункти 3,4,6-10 Спеціфікації, що містяться у Додатку 1 до додаткової угоди №4 від 25.08.2021.

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 11.10.2021 до договору про закупівлю товару №10 від 24.02.2021, укладеного між комунальною установою Благоустрій Білопілля та товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Міжрегіональна Трейдингова Компанія в частині, а саме: пункти 3,4,6-10 Спеціфікації, що містяться у Додатку 1 до додаткової угоди №5 від 11.10.2021.

5. Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 19.11.2021 до договору про закупівлю товару №10 від 24.02.2021, укладеного між комунальною установою Благоустрій Білопілля та товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Міжрегіональна Трейдингова Компанія в частині, саме: пункти 3,4,6-12 Спеціфікації, що містяться у Додатку 1 до додаткової угоди №6 від 19.11.2021.

6. Визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 23.12.2021 до договору про закупівлю товару №10 від 24.02.2021, укладеного між комунальною установою Благоустрій Білопілля та товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Міжрегіональна Трейдингова Компанія в частині, а саме: пункти 3,4,6-12 Спеціфікації що містяться у Додатку 1 до додаткової угоди №7 від 23.12.2021.

7. Визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 28.01.2022 до договору про закупівлю товару №10 від 24.02.2021, укладеного між комунальною установою Благоустрій Білопілля та товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Міжрегіональна Трейдингова Компанія;

8. Визнати недійсною додаткову угоду № 10 від 28.03.2022 до договору про закупівлю товару №10 від 24.02.2021, укладеного між комунальною установою Благоустрій Білопілля та товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Міжрегіональна Трейдингова Компанія.

9. Стягнути з ТОВ НУРМАТ ЛТД на користь Білопільської міської ради кошти в сумі 104 520,8 грн.

10. Стягнути з ТОВ НУРМАТ ЛТД на користь Сумської обласної прокуратури (код 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) судовий збір, сплачений за пред`явлення позовної заяви до суду, у розмірі 27252 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2024 справу розподілено судді Заєць С.В.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 13.02.2024 відкрито провадження у справі № 920/141/24 та призначено підготовче засідання у справі на 12.03.2024, 10:00.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 08 год. 48 хв. до 13 год. 45 хв. 12.03.2024 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 12.03.2024 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 12.03.2024 призначено підготовче засідання у справі №920/141/24 на 26.03.2024, 10:40.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 10 год. 27 хв. до 11 год. 16 хв. 26.03.2024 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 26.03.2024 не відбулось.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 10 год. 27 хв. до 11 год. 16 хв. 26.03.2024 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 26.03.2024 не відбулось.

Ухвалою суду від 26.03.2024 призначено підготовче засідання на 04.04.2024, 10:30.

При цьому суд зазначає, що Ухала суду про відкриття провадження у справі від 13.02.2023, направлена на адресу відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю Нурмат ЛТД (вул. Кооперативна, буд. 18, м. Житомир, Житомирська область, 10001, код ЄДРПОУ 38772399) повернута відділенням поштового зв`язку з зазначенням причин повернення: не правильно зазначена (відсутня) адреса.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 29.03.2024 на підставі ч. 11. ст. 176 ГПК України залишено без руху позовну заяву. Встановлено прокурору строк та спосіб унесення недоліків позовної заяви.

29.03.2024 на виконання ухвали суду від 29.03.2024 прокурор надав до суду Письмові пояснення від 29.03.2024 №54-2391вих24 54-57-24 (вх. № 1761 від 29.03.2024) про усунення недоліків позовної заяви на докази в підтвердження.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 01.04.2024 продовжено розгляд справи № 920/141/24; призначено підготовче засідання у справі на 04.04.2024, 10:30.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 10 год. 19 хв. до 10 год. 59 хв. 04.04.2024 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 04.04.2024 не відбулось.

Ухвалою суду від 04.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі №920/141/24 на 30 днів до 15.05.2024; призначено підготовче засідання у справі на 18.04.2024, 11:20.

Проте, судове засідання 18.04.2024 не відбулось, у зв`язку з тим, що, відповідно до Акту Господарського суду Сумської області від 18.03.2024 до приймальні Господарського суду Сумської області 18.04.2024 о 10:12 надійшов телефонний дзвінок про мінування приміщення суду, у зв`язку з чим вхід до приміщення суду було обмежено.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 18.04.2024 призначено підготовче засідання у справі №920/141/24 на 23.04.2024, 12:00.

У судовому засіданні 23.04.2024, за участю прокурора та представника позивача, суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні у справі №920/141/24 до 07.05.2024, 10:30, із занесенням зазначеної ухвали до протоколу судового засідання від 23.04.2024 згідно з ч. 5 ст. 233 ГПК України.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 10 год. 13 хв. до 10 год. 41 хв. 07.05.2024 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 07.05.2024 не відбулось.

07.05.2024 представником Відповідача 1 надано до суду клопотання від 02.05.2024 № 54, відповідно до змісту якого просить суд провести підготовче засідання та судовий розгляд справи без участі представника комунальної установи «Благоустрій Білопілля». Окрім цього зазначає, що проти позову не заперечує.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 07.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу № 920/141/24 до судового розгляду по суті, призначено розгляд справи по суті на 06.06.2024,10:00.

06.06.2024 прокурором надано Заяву, відповідно до змісту якої прокурор просить долучити до матеріалів справи копію рішення Білопільської міської ради від 30.11.2022 № 739 «Про перейменування вулиць та провулків Білопільської міської територіальної громади» на підтвердження адреси Відповідача 1 Комунальної установи «Благоустрій Білопілля» (код ЄДРПОУ 43536170, вул. Стуса Василя, буд 1, м. Білопілля, сумський район, Сумська область).

В судовому засіданні 06.06.2024 прокурор надав усні пояснення в обґрунтування позовних вимог, в свою чергу просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання 06.06.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідачів в судове засідання 06.06.2024 не прибули, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 25.04.2024 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, під час опрацювання Сумською окружною прокуратурою інформації, яка міститься в системі публічних закупівель «PROZORRO», виявлено порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» під час укладання комунальною установою «Благоустрій Білопілля» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Міжрегіональна Трейдингова Компанія» додаткових угод до договору про закупівлю товару №10 від 24.02.2021.

Зокрема встановлено, що за результатами проведених відкритих торгів (№UA -2021-01-21 -005340-b) між КУ «БЛАГОУСТРІЙ БІЛОПІЛЛЯ» та ТОВ «Торговий дім Міжрегіональна Трейдингова Компанія» укладено договір від 24.02.2021 №10 про закупівлю товару (бензин та дизельне паливо) на суму 771 540 грн (далі - Договір).

Згідно з інформацією розміщеною на сайті https//opendatabot.ua/c/43621716 (яка є загальнодоступною) 22.07.2022 ТОВ ««Торговий дім Міжрегіональна Трейдингова Компанія» змінило назву на товариство з обмеженою відповідальністю «НУРМАТ ЛТД» без зміни коду ЄДРПОУ (43621716).

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов`язується до 31.12.2021 (за заявою замовника) поставити покупцеві «Код за ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» - 09130000-9 - Нафта та дистиляти (дизельне паливо, бензин марки А-92, бензин марки А-95) товар, зазначений у специфікації (Додаток №1), а покупець прийняти і оплатити товар.

Згідно з додатком №1 до Договору специфікацією товару є:

- Бензин А-92 у кількості 10500 літрів за ціною 22,92 грн за 1 літр на загальну суму 240 660 грн з ПДВ;

- Бензин А-95 у кількості 970 літрів за ціною 24 грн за 1 літр на загальну суму 23 280 грн з ПДВ;

- Дизельне паливо у кількості 22500 літрів за ціною 22,56 грн за 1 літр на загальну суму 507 600 грн з ПДВ.

Пунктом 3.1 Договору, визначено що його ціна становить 771 540 грн у тому числі: ПДВ 20%.

Згідно з п. 5.1 Договору строк поставки товарів до 31.12.2021.

Відповідно до п. 10.2 строк цього Договору визначений до 31.12.2021.

Умови даного Договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов`язковим складанням відповідної додаткової угоди до цього Договору.

У подальшому сторонами укладено ряд додаткових угод до Договору, якими збільшено вартість одиниці товару, а саме:

1) додатковою угодою № 1 від 12.04.2021 визначено ціну за одиницю товару та зменшено об`єм його поставки, про що зазначено у п. 1-5 специфікації ( додаток № 1 до додаткової угоди № 1), зокрема:

- за 800 літрів бензину А-92 визначено ціну 22,92 грн (за початковою ціною);

- за 200 літрів бензину А-95 визначено ціну 24 грн. (за початковою ціною);

- за 8822,38095238 літрів бензину А-92 збільшено ціну з 22,92 грн. до 25,2 грн. за літр (тобто на 9,95 % від початкової ціни);

- за 700 літрів бензину А-95 збільшено ціну з 24 грн. до 26,4 грн за літр тобто на 10 % від початкової ціни);

- за 20484,2615012 літрів дизельного палива збільшено ціну з 22,56 грн. до 24,78 грн за літр (тобто на 9,84 % від початкової ціни).

Відповідно до п. 6 додаткова угода № 1 набирає чинності з моменту її підписання і діє протягом строку дії зазначеного договору.

2) додатковою угодою № 2 від 14.04.2021 визначено ціну за одиницю товару та зменшено об`єм його поставки, про що зазначено у п. 1-5 специфікації (додаток № 1 до додаткової угоди №2), зокрема:

- за 800 літрів бензину А-92 визначено ціну 22,92 грн (за початковою ціною);

- за 200 літрів бензину А-95 визначено ціну 24 грн. (за початковою ціною);

- за 8143,73626373 літрів бензину А-92 збільшено ціну з 22,92 грн. до 27,3 грн. за літр (тобто на 19,11 % від початкової ціни);

- за 660,94442206008 літрів бензину А-95 збільшено ціну з 24 грн. до 27,96 грн за літр (тобто на 16,5 % від початкової ціни);

- за 20484,2615012 літрів дизельного палива збільшено ціну з 22,56 грн. до 24,78 грн за літр (тобто на 9,84 % від початкової ціни).

Відповідно до п. 6 додаткова угода № 2 набирає чинності з моменту її підписання і діє протягом строку дії зазначеного договору.

3) додатковою угодою № 3 від 17.06.2021 збільшено ціну за одиницю товару та зменшено об`єм його поставки, про що зазначено у п. 1-8 специфікації (додаток 1 до додаткової угоди №3), зокрема:

- за 800 літрів бензину А-92 визначено ціну 22,92 грн (за початковою ціною);

- за 200 літрів бензину А-95 визначено ціну 24 грн. (за початковою ціною);

- за 2500 літрів бензину А-92 збільшено ціну з 22,92 грн. до 27,3 грн. за літр (тобто на 19,11 % від початкової ціни);

- за 400 літрів бензину А-95 збільшено ціну з 24 грн. до 27,96 грн за літр (тобто на 16,5 % від початкової ціни);

- за 2000 літрів дизельного палива збільшено ціну з 22,56 грн. до 24,78 грн за літр (тобто на 9,84 % від початкової ціни);

- за 5522,3655 літрів бензину А-92 збільшено ціну з 22,92 грн. до 27,9 грн. за літр (тобто на 21,73 % від початкової ціни);

- за 250 літрів бензину А-95 збільшено ціну з 24 грн. до 28,8 грн за літр (тобто на 20 % від початкової ціни);

- за 17197,2972 літрів дизельного палива збільшено ціну з 22,56 грн. до 26,64 грн за літр (тобто на 18,09 % від початкової ціни).

Відповідно до п. 6 додаткова угода № 3 набирає чинності з моменту її підписання і діє протягом строку дії зазначеного договору.

4) додатковою угодою № 4 від 25.08.2021 збільшено ціну за одиницю товару та зменшено об`єм його поставки, про що зазначено у п. 1-10 специфікації (додаток № 1 до додаткової угоди №4), зокрема:

- за 800 літрів бензину А-92 визначено ціну 22,92 грн (за початковою ціною);

- за 200 літрів бензину А-95 визначено ціну 24 грн. (за початковою ціною);

- за 2500 літрів бензину А-92 збільшено ціну з 22,92 грн. до 27,3 грн. за літр (тобто на 19,11 % від початкової ціни);

- за 400 літрів бензину А-95 збільшено ціну з 24 грн. до 27,96 грн за літр (тобто на 16,5 % від початкової ціни);

- 2000 літрів дизельного палива збільшено ціну з 22,56 грн. до 24,78 грн за літр (тобто на 9,84 % від початкової ціни);

- за 1000 літрів бензину А-92 збільшено ціну з 22,92 грн. до 27,9 грн. за літр (тобто на 21,73 % від початкової ціни);

- за 250 літрів бензину А-95 збільшено ціну з 24 грн. до 28,8 грн за літр (тобто на 20 % від початкової ціни);

- за 2460 літрів дизельного палива збільшено ціну з 22,56 грн. до 26,64 грн за літр (тобто на 18,09 % від початкової ціни).

- за 4248,2828 літрів бензину А-92 збільшено ціну з 22,92 грн. до 29,7 грн. за літр (тобто на 29,58 % від початкової ціни);

- за 14078,2078 літрів дизельного палива збільшено ціну з 22,56 грн. до 27,9 грн за літр (тобто на 23,67 % від початкової ціни).

Відповідно до п. 6 додаткова угода № 4 набирає чинності з моменту її підписання і діє протягом строку дії зазначеного договору.

5) додатковою угодою № 5 від 11.10.2021 зменшено суму основного Договору на 27 000 грн та визначено ціну за одиницю товару та зменшено об`єм його поставки, про що зазначено у п. 1-10 специфікації (додаток № 1 до додаткової угоди №5), зокрема:

- за 800 літрів бензину А-92 визначено ціну 22,92 грн (за початковою ціною);

- за 200 літрів бензину А-95 визначено ціну 24 грн. (за початковою ціною);

- за 2500 літрів бензину А-92 збільшено ціну з 22,92 грн. до 27,3 грн. за літр (тобто на 19,11 % від початкової ціни);

- за 400 літрів бензину А-95 збільшено ціну з 24 грн. до 27,96 грн за літр (тобто на 16,5 % від початкової ціни);

- 2000 літрів дизельного палива збільшено ціну з 22,56 грн. до 24,78 грн за літр (тобто на 9,84 % від початкової ціни);

- за 1000 літрів бензину А-92 збільшено ціну з 22,92 грн. до 27,9 грн. за літр (тобто на 21,73 % від початкової ціни);

- за 250 літрів бензину А-95 збільшено ціну з 24 грн. до 28,8 грн за літр (тобто на 20 % від початкової ціни);

- за 2460 літрів дизельного палива збільшено ціну з 22,56 грн. до 26,64 грн за літр (тобто на 18,09 % від початкової ціни).

- за 4248,2828 літрів бензину А-92 збільшено ціну з 22,92 грн. до 29,7 грн. за літр (тобто на 29,58 % від початкової ціни);

- за 13104 літрів дизельного палива збільшено ціну з 22,56 грн. до 27,9 грн за літр (тобто на 23,67 % від початкової ціни).

Відповідно до п. 6 додаткова угода № 6 набирає чинності з моменту її підписання і діє протягом строку дії зазначеного договору.

6) додатковою угодою № 6 від 19.11.2021 визначено ціну за одиницю товару та зменшено об`єм його поставки, про що зазначено у п. 1-12 специфікації (додаток № 1 до додаткової угоди №6), зокрема:

- за 800 літрів бензину А-92 визначено ціну 22,92 грн (за початковою ціною);

- за 200 літрів бензину А-95 визначено ціну 24 грн. (за початковою ціною);

- за 2500 літрів бензину А-92 збільшено ціну з 22,92 грн. до 27,3 грн. за літр (тобто на 19,11 % від початкової ціни);

- за 400 літрів бензину А-95 збільшено ціну з 24 грн. до 27,96 грн за літр (тобто на 16,5 % від початкової ціни);

- 2000 літрів дизельного палива збільшено ціну з 22,56 грн. до 24,78 грн за літр (тобто на 9,84 % від початкової ціни);

- за 1000 літрів бензину А-92 збільшено ціну з 22,92 грн. до 27,9 грн. за літр (тобто на 21,73 % від початкової ціни);

- за 250 літрів бензину А-95 збільшено ціну з 24 грн. до 28,8 грн за літр (тобто на 20 % від початкової ціни);

- за 2460 літрів дизельного палива збільшено ціну з 22,56 грн. до 26,64 грн за літр (тобто на 18,09 % від початкової ціни).

- за 2800 літрів бензину А-92 збільшено ціну з 22,92 грн. до 29,7 грн. за літр (тобто на 29,58 % від початкової ціни);

- за 3700 літрів дизельного палива збільшено ціну з 22,56 грн. до 27,9 грн за літр (тобто на 23,67 % від початкової ціни);

- за 1392,0388 літрів бензину А-92 збільшено ціну з 22,92 грн. до 30,9 грн. за літр (тобто 34,82 % від початкової ціни);

- за 8574,2325 літрів дизельного палива збільшено ціну з 22,56 грн. до 30,6 грн. за літр (тобто на 35,64 % від початкової ціни);

Відповідно до п. 6 додаткова угода № 6 набирає чинності з моменту її підписання і діє протягом строку дії зазначеного договору.

7) додатковою угодою № 7 від 23.12.2021 визначено ціну за одиницю товару та зменшено об`єм його поставки, про що зазначено у п. 1-12 специфікації (додаток № 1 до додаткової угоди №7), зокрема:

- за 800 літрів бензину А-92 визначено ціну 22,92 грн (за початковою ціною);

- за 200 літрів бензину А-95 визначено ціну 24 грн. (за початковою ціною);

- за 2500 літрів бензину А-92 збільшено ціну з 22,92 грн. до 27,3 грн. за літр (тобто на 19,11 % від початкової ціни);

- за 400 літрів бензину А-95 збільшено ціну з 24 грн. до 27,96 грн за літр (тобто на 16,5 % від початкової ціни);

- 2000 літрів дизельного палива збільшено ціну з 22,56 грн. до 24,78 грн за літр (тобто на 9,84 % від початкової ціни);

- за 1000 літрів бензину А-92 збільшено ціну з 22,92 грн. до 27,9 грн. за літр (тобто на 21,73 % від початкової ціни);

- за 300 літрів бензину А-95 збільшено ціну з 24 грн. до 28,8 грн за літр (тобто на 20 % від початкової ціни);

- за 2460 літрів дизельного палива збільшено ціну з 22,56 грн. до 26,64 грн за літр (тобто на 18,09 % від початкової ціни).

- за 2800 літрів бензину А-92 збільшено ціну з 22,92 грн. до 29,7 грн. за літр (тобто на 29,58 % від початкової ціни);

- за 3700 літрів дизельного палива збільшено ціну з 22,56 грн. до 27,9 грн за літр (тобто на 23,67 % від початкової ціни);

- за 1390 літрів бензину А-92 збільшено ціну з 22,92 грн. до 30,9 грн. за літр (тобто 34,82 % від початкової ціни);

- за 8530 літрів дизельного палива збільшено ціну з 22,56 грн. до 30,6 грн. за літр (тобто на 35,64 % від початкової ціни);

Відповідно до п. 6 додаткова угода № 7 набирає чинності з моменту її підписання і діє протягом строку дії зазначеного договору.

Крім того, додатковою угодою №8 від 30.12.2021 строк дії основного Договору продовжено до 31.03.2022.

Пунктом 2 додаткової угоди №8 визначено, що загальна вартість товарів, що будуть закуплені в період з 01.01.2022 по 31.03.2022 визначається окремою додатковою угодою між сторонами та не може перевищувати 20% від суми Договору №10 від 24.02.2021.

Додатковою угодою №9 від 28.01.2022 визначено її суму - 139 980 грн та викладено специфікацію з наступними цінами, що перевищують 10% від початкової ціни, визначеної в основному Договорі, зокрема:

- 1000 літрів бензину А-92 за ціною 30,9 грн, тобто на 34,82 % вище від початкової ціни визначено у розмірі 22,92 грн;

- 600 літрів бензину А-95 за ціною 31,8 грн, тобто на 32,5 % вище від початкової ціни визначено у розмірі 24 грн;

- 3000 літрів дизельного палива за ціною 30 грн, тобто на 32,98 % вище від початкової ціни визначено у розмірі 22,56 грн.

У той же час, додатковою угодою №10 від 28.03.2022 зменшено суму додаткової угоди №9 від 28.01.2022 та визначено її у розмірі 49980 грн та викладено специфікацію з наступними цінами, що перевищують 10% від початкової ціни, визначеної в основному Договорі, зокрема:

- 1000 літрів бензину А-92 за ціною 30,9 грн, тобто на 34,82 % вище від початкової ціни визначено у розмірі 22,92 грн;

- 600 літрів бензину А-95 за ціною 31,8 грн, тобто на 32,5 % вище від початкової ціни визначено у розмірі 24 грн;

З аналізу вищевказаних додаткових угод встановлено, вартість бензину А-92 збільшилась загалом з 22,92 грн за літр до 30,9 грн за літр, що склало 34,82 % від початкової вартості товару.

Вартість бензину А-95 збільшилась загалом з 24 грн за літр до 31,8 грн за літр, що склало 32,5 % від початкової вартості товару.

Вартість дизельного палива збільшилась загалом з 22,56 грн за літр до 30,6 грн за літр, що склало 35,64 % від початкової вартості товару.

При цьому, на підставі додаткової угоди №1 від 12.04.2021 ціни на бензин марки А-92 та А-95 та дизельне паливо підвищено на 9,95%, 10% та 9,84% відповідно у порівнянні із ціною, визначеною у основному договорі, тобто в межах максимального ліміту у 10%.

У той же час, підписуючи Договір із ціновою пропозицією за пальне бензин А-92 у сумі 22,92 грн за літр, А-95 у сумі 24 грн за літр та дизельного палива у сумі 22,56 грн за літр, Відповідачам було достеменно відомо про те, що ціна на вказані марки палива є вищою.

Як зазначає Прокурор, відповідно до даних сайту державної служби статистики України, що є у вільному доступі (https://ukrstat.gov.ua) ціни на пальне, зокрема марки А-92 та А-95 та дизельного пального по Сумській області у лютому 2021 року становила 25,89 грн, 26,56 та 24,97 за 1 л відповідно.

Крім того, згідно з інформацією із сайту https://vseazs.com:

- середня ціна на бензин А-92 по Сумській області станом на 24.02.2021 (на момент укладення договору) становить 26,94 грн;

- середня ціна на бензин А-95 по Сумській області станом на 24.02.2021 (на момент укладення договору) становить 27,75 грн;

- середня ціна на дизельне паливо по Сумській області станом на 24.02.2021 (на момент укладення договору) становить 26,55 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор зазначає, що ТОВ «ТД МТК», будучи постачальником палива достовірно знав про середні ціни на пальне, які були значно вищі ніж зазначені у Договорі. Водночас під час участі у публічній закупівлі запропонував ціни нижчі з метою одержання перемоги та укладення Договору із замовником.

Відтак, підписавши Договір, відповідач погодився з його умовами, в тому числі щодо ціни товару. Натомість з метою приведення цін за Договором до рівня середньоринкових відповідачем ініційовувалось неправомірне внесення змін до Договору.

Прокурор обґрунтовуючи позов, зазначає, що додаткові угоди № 2-7 та 9-10 якими підвищено ціни на пальне, укладені в порушення вимог ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та повинні бути визнані недійсними, що і стало підставою для звернення Прокурора з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір у даній справі, суд керується наступним:

Законом України «Про публічні закупівлі» встановлюються правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Одними з основних засад (принципів) бюджетного законодавства та Закону України «Про публічні закупівлі» є максимальна економія, ефективність та пропорційність, добросовісна конкуренція серед учасників.

На момент підписання договору за результатами процедури закупівлі, відповідачеві було відомо про ціни на пальне що існували на ринку. Підписавши Договір, відповідач погодився з його умовами, в тому числі щодо ціни товару.

Поряд із цим, Відповідач 2 мав право відмовитися від укладення відповідного договору згідно з ч. 7 ст. 33 Закону України «Про публічні закупівлі», в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, однак не скористалося цим.

При цьому, ст. 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тож рішення переможця про підписання договору є його добровільним волевиявленням, про те, що він згоден на умови договору, в тому числі ціну за одиницю товару на день підписання договору.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції на час укладення договору).

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново - господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України (істотні умови господарського договору) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 656 Цивільного кодексу України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

У абзаці 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Отже, Закон встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону, зокрема, - у випадку коливання цін товару на ринку чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

Тобто, неухильним аспектом при застосуванні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни такого товару на ринку та встановлення саме пропорції такого коливання.

Аналогічну правову позицію щодо підстав зміни ціни за одиницю товару у договорі про закупівлю підтримав суд касаційної інстанції (постанови Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/4474/17 та від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, постанова Вищого господарського суду України від 15.05.2014 у справі № 904/3255/13).

Так, суди переглядаючи справи за касаційними скаргами відповідачів погодились із висновками судів апеляційної інстанції, що сторони у випадку коливання цін на ринку (як в бік зменшення, так і в бік збільшення ціни) наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Для внесення змін до умов договору щодо ціни товару визначальним є не просто коливання ціни, а й те, що таке коливання сторонами не було враховано попередніми змінами. Суд звернув увагу, що існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинно бути доведеним, документально підтвердженим. Тобто відповідні документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Разом з тим, внесення таких змін до основного договору без належного обґрунтування коливання ціни на ринку є підставою для визнання правочинів, якими підвищується ціна, - недійсними.

До того ж, законодавець не пов`язує підвищення закупівельних цін для постачальника як підставу для зміни істотних умов договору про закупівлю, передбачену ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 звертає увагу, що право тлумачити норму права є виключним правом суду.

У цій же постанові Верховний Суд зазначає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (п. 123-124 постанови ВСУ від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами вносилися зміни до договору, що призвело до підвищення ціни на бензин А-92 на 34,82%, А-95 на 32,5% та дизельне паливо на 35,64% порівняно з первинною ціною.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 цього ж Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно норм частини 1 статті 216 названого Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013 (далі - Постанова №11), правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

У вказаному випадку сторонами всупереч інтересів держави в порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі», підписано додаткові угоди №№ 2-7 та 9-10 до Договору № 10 від 24.02.2021, якими суттєво збільшено ціну за одиницю товару, що, в свою чергу, не відповідає очікуванням замовника щодо економного витрачання бюджетних коштів.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що додаткові угоди №№ 2-7 та 9-10 до Договору № 10 слід визнати недійсними, оскільки вони не відповідають вимогам Закону України «Про публічні закупівлі» та порушують встановлені даним законом принципи.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Враховуючи недійсність укладених додаткових угод №2-7 та 9-10 до Договору № 10 - вартість за одиницю поставленого товару має визначатися положеннями визначених додатковою угодою № 1 від 12.04.2021.

Таким чином, грошові кошти в сумі 104520 грн 80 коп. є такими, що були безпідставно одержані Відповідачем 2 (ТОВ «ТД МТК», правонаступником якого є ТОВ «Нурмат ЛТД»), підстава їх набуття внаслідок недійсності додаткових угод № 2-7 та 9-10 до Договору відпала, а тому Відповідач 2 зобов`язаний їх повернути Білопільській міській раді, що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.

Зазначене відповідачє висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правові акти, що містять відповідну норму права.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, про обґрунтованість і доведеність належними доказами позовних вимог та задовольняє їх у повному обсязі.

Підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Білопільської міської ради:

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Згідно з ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно

визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Відтак, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Порушеннями інтересів держави у спірних правовідносинах є те, що внаслідок неправомірного підвищення цін на паливо на підставі додаткових угод до договору публічної закупівлі, територіальна громада, інтереси якої представляє орган місцевого самоврядування, позбавилась можливості отримати паливо у необхідній кількості, при цьому сплачуючи значні кошти з місцевого бюджету за набагато менші обсяги придбаного товару.

Водночас визнання відповідних додаткових угод недійсними та стягнення на користь місцевого бюджету надмірно сплачених за договором коштів відповідає інтересам держави та територіальної громади, оскільки у разі їх стягнення у судовому порядку стане можливим їх використання для фінансування потреб територіальної громади, виконання важливих соціальних та економічних функцій держави та місцевого самоврядування.

Закон України «Про публічні закупівлі» установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Отже правильне, в порядку, визначеному законодавством, використання бюджетних коштів беззаперечно становить державний інтерес.

Суперечності, які виникають у бюджетних правовідносинах, зачіпають як інтереси держави, так і суспільні інтереси, тож порушення інтересів держави у цій сфері є порушенням загальнодержавних інтересів, що у відповідності до ст.131-1 Конституції України покладає на прокурора обов`язок представництва в суді.

Прокурор звернувся до господарського суду в інтересах Білопільської міської ради, яка є власником та засновником КУ «Благоустрій Білопілля» з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Статтею 327 ЦК України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, не житлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 2 статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідно до частин 4, 5 цієї ж статті самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Частиною 1 статті 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.

Відповідно до п. 1.1 положення про КУ «Благоустрій Білопілля», затвердженого рішенням Білопільської міської ради від 24.12.2020 № 66 зі змінами від 15.05.2023 №873 (далі - Положення), підприємство є бюджетною некомерційною установою, заснованою на комунальній власності Білопільської міської ради для здійснення господарської діяльності.

Засновником установи є Білопільська міська рада (п.1.2. Положення).

Відповідно до п. 7.1 Положення КУ «Благоустрій Білопілля» є неприбутковою бюджетною установою.

Джерелом формування фінансових ресурсів установи є в тому числі кошти бюджету Білопільської міської ради - п. 7.2 Положення.

Відповідно до частини 1 статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Згідно з частиною 5 статті 22 указаного кодексу головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет).

Таким чином, КУ «Благоустрій Білопілля» є головним розпорядником бюджетних коштів, отриманих за рахунок коштів місцевого бюджету.

Відповідно до листа КУ «Благоустрій Білопілля» від 18.01.2024, остання повідомила, що джерелом формування фінансових ресурсів установи є кошти бюджету Білопільської міської ради, яка повністю утримується за рахунок коштів міського бюджету.

Таким чином, кошти, які перераховані КУ «Благоустрій Білопілля» на рахунок ТОВ «ТД МТК» (Відповідача 2) на виконання умов договору від 24.02.2021 №10 про закупівлю товару є коштами місцевого бюджету Білопільської міської ради.

Крім того, листом Управління державної казначейської служби України в Білопільському районі Сумської області від 01.02.2024 підтверджується факт того, що Білопільська міська рада є розпорядником бюджетних коштів вищого рівня по відношенню до КУ «Благоустрій Білопілля», яка в свою чергу є одержувачем вказаних коштів, які в подальшому були сплачені на користь ТОВ «ТД МТК» в порядку виконання договору від 24.02.2021 № 10.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, в тому числі і місцевих бюджетів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) угод, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України бути дотримано принцип ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

З урахуванням наведеного надмірне витрачання коштів внаслідок укладення додаткових угод щодо збільшення ціни товару понесла саме Білопільська міська рада, як засновник КУ «Благоустрій Білопілля» та особа, яка здійснює його фінансування.

Водночас правильність зазначення у якості позивача органу місцевого самоврядування, який є засновником підприємства та головним розпорядником бюджетних коштів підтверджується позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 09.08.2023 (справа № 924/1283/21).

Зокрема, як зазначено у вказаній постанові, суд касаційної інстанції керувався висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.09.2022 у справі № 126/2157/19, згідно з якими у випадку, коли повернення майна (коштів) стороні правочину не відновлює права позивача, який не є стороною правочину, суд може застосувати інший, крім реституції, ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Якщо позивачем у справі є розпорядник бюджетних коштів, то його правовий статус, повноваження, відповідальність визначаються положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком складання, розгляду, затвердження та основними вимогами до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (далі - Порядок № 228).

Так, абз. 1, 2 п. 5 Порядку № 228 визначено, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду.

Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абз. 2 п. 43 Порядку № 228, розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Ураховуючи наведене, касаційний суд дійшов висновку, що навчальний заклад у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару (природного газу) в обсязі та в межах видатків, визначених селищною радою (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня).

Згідно з ч. 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до ч. 6 цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.

Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав на те, що у цій справі апеляційний суд дійшов помилкових висновків про відмову у стягненні коштів на користь селищної ради з тих підстав, що остання не була стороною договору про закупівлю та додаткових угод до нього, а школа є окремою юридичною особою, що має власні рахунки і самостійно здійснює свою фінансово-господарську діяльність.

Водночас з урахуванням того, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців селища, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладання підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про наявність підстав для стягнення безпідставно отриманих коштів за незаконними правочинами.

Також, у постанові ВП ВС у справі № 905/1907/21 від 21.06.2023, суд зазначив, що, оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Таким чином, з огляду на актуальну судову практику та, враховуючи, що фінансування за оспорюваними додатковими угодами здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету Білопільської громади, належним позивачем у зазначеній справі є Білопільська територіальна громада в особі Білопільської міської ради.

Приймаючи до уваги, що вказані інтереси до цього часу залишаються не захищеними, а уповноваженим органом допущено бездіяльність, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах та підстави для внесення позову прокурором в інтересах держави.

Зазначене є доказом нездійснення захисту інтересів держави уповноваженим суб`єктом владних повноважень та вказує на наявність підстав для застосування представницьких повноважень прокурором.

Водночас, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (рішення у справі «Korolev V. Russia» пункт 33; рішення у справі «Menchinskaya v. Russia», пункт 35).

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковими угодами, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі.

З огляду на викладене, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо належного розпорядження бюджетними коштами з метою захисту інтересів держави.

Окремо слід зазначити, що Велика палата Верховного суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 виклала правову позицію щодо обґрунтування прокурором підстав для представництва інтересів держави в суді.

Зокрема, Велика палата зазначила, що прокурор звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

На виконання вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» направлено відповідний лист-повідомлення до Білопільської міської ради від 01.02.2024, в якому зазначено про наявність порушення інтересів громади та запропоновано вжити заходів стосовно звернення до суду з метою стягнення надмірно сплачених коштів.

Від Білопільської міської ради 08.02.2024 надійшла відповідь на лист окружної прокуратури, з якої слідує, що наміру щодо звернення до суду з позовом про стягнення надмірно сплачених коштів за договором від 24.02.2021 №10 не має та не заперечує проти вжиття відповідних заходів представницького характеру прокуратурою.

Тобто, Білопільською міською радою заходи судового захисту інтересів держави не вживались та вживатись не будуть. Таким чином, з вказаних листів уповноваженого органу наміру вжиття заходів щодо захисту інтересів держави в судовому порядку не простежується.

Вказане розцінюється прокурором як бездіяльність уповноважених органів в даному випадку.

Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 18.06.2021 у справі .N« 927/491/19.

Згідно з позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка викладена в постанові від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган, прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту інтересів держави.

В подальшому, Сумською окружною прокуратурою листом від 09.02.2024 проінформовано Білопільську міську раду в порядку ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» листом від 09.02.2024 про звернення до суду з позовом про визнання додаткових угод № 2-7 та 9-10 до Договору недійсними та стягнення з ТОВ «ТД МКТ» (ТОВ «Нурмат ЛТД») безпідставно сплачених коштів

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом у зв`язку із доведеною бездіяльністю вказаного компетентного органу та необхідністю невідкладного захисту інтересів держави в даному випадку.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, та достовірними доказами, у розумінні статей 76-78 ГПК України, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі з урахуванням вищевикладеного.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 статті 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на зазначене, приймаючи до уваги те, що ТОВ «ТД МТК» ініціювала укладенні спірних додаткових угод до Договору, судові витрати підлягають стягненню саме з Відповідача 2.

Враховуючи зазначене, судовий збір в сумі 27252 грн підлягає відшкодуванню на користь Сумської обласної прокуратури за рахунок Відповідача 2.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240-241, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Першого заступника керівника Сумської окружної прокуратури в інтересах Держави в особі Білопільської міської ради до Комунальної установи Благоустрій Білопілля та Товариства з обмеженою відповідальністю Нурмат ЛТД про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю товарів та стягнення 104 520 грн 80 коп. - задоволено повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 12.04.2021 до договору про закупівлю товару № 10 від 24.02.2021, укладеного між комунальною установою Благоустрій Білопілля та товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Міжрегіональна Трейдингова Компанія, в частині, а саме: пункти 3 та 4 Спеціфікації, що міститься у Додатку № 1 до додаткової угоди №2 від 12.04.2021.

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 17.06.2021 до договору про закупівлю товару №10 від 24.02.2021, укладеного між комунальною установою Благоустрій Білопілля та товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Міжрегіональна Трейдингова Компанія в частині, а саме: пункти 3,4,6-8 Специфікації, що містяться у Додатку 1 до додаткової угоди №3 від 17.06.2021.

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 25.08.2021 до договору про закупівлю товару №10 від 24.02.2021, укладеного між комунальною установою Благоустрій Білопілля та товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Міжрегіональна Трейдингова Компанія в частині, а саме: пункти 3,4,6-10 Спеціфікації, що містяться у Додатку 1 до додаткової угоди №4 від 25.08.2021.

5. Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 11.10.2021 до договору про закупівлю товару №10 від 24.02.2021, укладеного між комунальною установою Благоустрій Білопілля та товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Міжрегіональна Трейдингова Компанія в частині, а саме: пункти 3,4,6-10 Спеціфікації, що містяться у Додатку 1 до додаткової угоди №5 від 11.10.2021.

6. Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 19.11.2021 до договору про закупівлю товару №10 від 24.02.2021, укладеного між комунальною установою Благоустрій Білопілля та товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Міжрегіональна Трейдингова Компанія в частині, саме: пункти 3,4,6-12 Спеціфікації, що містяться у Додатку 1 до додаткової угоди №6 від 19.11.2021.

7. Визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 23.12.2021 до договору про закупівлю товару №10 від 24.02.2021, укладеного між комунальною установою Благоустрій Білопілля та товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Міжрегіональна Трейдингова Компанія в частині, а саме: пункти 3,4,6-12 Спеціфікації що містяться у Додатку 1 до додаткової угоди №7 від 23.12.2021.

8. Визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 28.01.2022 до договору про закупівлю товару №10 від 24.02.2021, укладеного між комунальною установою Благоустрій Білопілля та товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Міжрегіональна Трейдингова Компанія;

9. Визнати недійсною додаткову угоду № 10 від 28.03.2022 до договору про закупівлю товару №10 від 24.02.2021, укладеного між комунальною установою Благоустрій Білопілля та товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Міжрегіональна Трейдингова Компанія.

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нурмат ЛТД» (вул. Кооперативна, буд. 18, м. Житомир, Житомирська область, 10001, код ЄДРПОУ 43621716) на користь Білопільської міської ради (вул. Старопутивльська, буд. 35, м. Білопілля, Сумський район, Сумська область, 41800, код ЄДРПОУ 04058019) кошти в сумі 104 520,8 грн.

11. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нурмат ЛТД» (вул. Кооперативна, буд. 18, м. Житомир, Житомирська область, 10001, код ЄДРПОУ 43621716) на користь Сумської обласної прокуратури (код 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) судовий збір, сплачений за пред`явлення позовної заяви до суду, у розмірі 27252 грн.

12. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 10.06.2024.

СуддяС.В. Заєць