Рішення

від 28.05.2024 по справі 925/286/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року

м. Черкаси Справа № 925/286/24

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Костянтина ДОВГАНЯ, розглянувши в порядку письмового провадження справу №925/286/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Технології анкерного кріплення до Приватного підприємства Єврохім Одеса про стягнення 66598,71 грн,

ВСТАНОВИВ:

04.03.2024 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Технології анкерного кріплення звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача Приватного підприємства Єврохім Одеса 6 180,82 грн. 3% річних та 60 417,89 грн. втрат внаслідок інфляції за неналежне виконання грошового зобов`язання за період з 03.01.2022 по 06.04.2022 по договору про надання поворотної фінансової допомоги від 11.08.2021 № 22ФД.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов вище вказаного договору в частині своєчасного повернення суми фінансової допомоги.

Ухвалою суду від 06.03.2024 порушено провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

06 березня 2024 року сторонам за вказаними у позові адресами адресами їх місцезнаходження Господарський суд Черкаської області надіслав копії ухвали від 06.03.2024.

В матеріалах справи містяться довідки про наявність зареєстрованого особистого електронного кабінету ЄСІТС позивача і відповідача, тому ухвала суду від 06.03.2024 р. була направлена до їх електронних кабінетів.

22.03.2024 відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову та вказав, що у відповідь на претензію позивача листом №20 від 12.01.2023 відповідач запропонував графік погашення заборгованості в якому також пояснив причини несвоєчасної оплати форм мажорні обставини, підтверджені Торгово промисловою палатою України. Оскільки позивач жодних зауважень не висловив, то на думку відповідача, за принцом «мовчазної згоди» він погодив новий графік повернення платежів, який був виконаний завчасно.

25.03.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказав на таке:

- зобов`язання по сплаті боргу у відповідача виникло до 24.02.2022, а саме до 31.12.2021;

- посилання на дію форс мажорних обставин законодавчо відповідачем не обґрунтовано, тому не могло братися до уваги позивачем задля продовження термінів виконання грошового зобов`язання з боку відповідача;

- відповідно до п. 7.2. Договору №22ФД про надання поворотної фінансової допомоги від 11.08.2021 строк повернення фінансової допомоги може бути продовжено за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до договору, яка є його невід`ємною частиною. Однак між сторонами не було укладено жодної додаткової угоди щодо погодження термінів чи графіків виконання грошового зобов`язання.

28.03.2024 до суду надійшло заперечення (на відповідь на відзив) в якому відповідача вказав на те, що заборгованість сплачена відповідно запропонованого графіку, незважаючи на те, що робота підприємств споживачів не відновилась, відповідач не мав наміру ухилятися від виконання зобов`язань та сплатив усі платежі. Тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, оцінивши наявні у справі докази, встановив наступне.

11.08.2021 між сторонами був укладений Договір про надання поворотної фінансової допомоги №22ФД (далі Договір №1), відповідно до умов якого Позикодавець надає Позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі, установленому п. 2.1. цього Договору, для поповнення обігових коштів та здійснення платежів, а Позичальник зобов`язується повернути їх Позикодавцю на умовах цього Договору (п. 1.1. Договору).

Умовами Договору сторони передбачили таке:

П.2.1. Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 800 000,00 (вісімсот тисяч гривень 00 копійок).

П. 4.1. Строк повернення Позичальником Позикодавцю суми поворотної фінансової допомоги становить до 31.12.2021.

П.6.1. Сторони за цим Договором несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

П. 6.2. Сторони звільняються від відповідальності за порушення умов даного Договору у разі дії форс мажорних обставин (стихійні лиха, війни, військові дії тощо). У цих випадках строк виконання зобов`язань за Договором відсувається на термін дії цих обставин. У разі виникнення таких обставин одна Сторона зобов`язана інформувати іншу не пізніше трьох днів з початку їх виникнення. Факт настання і закінчення форс мажорних обставин повинен бути підтверджений Торгово Промисловою Палатою Стороною, у якої наступили дані обставини. Якщо ці обставини діють більш, ніж три місяці, то Сторони мають право відмовитись подальшого виконання Договору. Не повідомлення про виникнення форс - мажорних обставин, не звільняє від відповідальності за порушення умов даного Договору.

П. 7.1. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання а діє до повного виконання Позичальником своїх зобов`язань за Договором.

П. 7.2. Строк повернення фінансової допомоги, зазначений в п. 4.1. цього Договору, може бути продовжено за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до Договору, яка є його невід`ємною частиною.

На виконання умов договору позивач платіжною інструкцією №498 від 11.08.2021 надав відповідачу поворотну фінансову допомогу в сумі 800 000,00 грн.

Відповідач в період з 07.04.2022 по 30.01.2023 повернув позивачеві коштів в сумі 800 000,00 грн.

Отже, як зазначив позивач, відповідач прострочив виконання зобов`язання по Договору про надання поворотної фінансової допомоги №22ФД від 11.08.2021.

Відповідач направив позивачу лист №20 від 12.01.2023 та запропонував графік погашення заборгованості, оскільки у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні з 24.02.2022, який унеможливив виконання зобов`язань по Договору про надання поворотної фінансової допомоги №22ФД від 11.08.2021 через втрату частини доходу підприємства.

12.02.2024 позивач на адресу відповідача направив Претензію №18 в якій повідомив про термін прострочення виконання зобов`язання з 03.01.2022 по 06.04.2022 в зв`язку з чим просив сплатити 60 417, 89 грн. інфляційних та 6 180, 82 грн. 3% річних, всього 66 598,71 грн.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі за тектсом - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 2 ст.175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Визначення поняття "поворотна фінансова допомога" наведено у абзаці 8 підп.14.1.257 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, згідно якого, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Згідно із частиною першою статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями статей 525, 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Матеріалами справи встановлено, що позивач перерахував на виконання умов Договору про надання поворотної фінансової допомоги №22ФД від 11.08.2021 800 000,00 грн. несвоєчасно - 30.01.2023, термін повернення 31.12.2021.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначеному Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок 3% річних в сумі 6 180,82 грн. та інфляційних втрат в сумі 60 417,89 грн. позивача на суму 66 598,71 грн, вважає його арифметично правильним, і таким, що підлягає до задоволення.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

Пунктами 1, 2 статті 86 ГПК України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач в заперечення позовних вимог посилається на лист №20 від 12.01.2023 де він запропонував графік погашення заборгованості та пояснив причини несвоєчасної оплати форм мажорні обставини, які підтверджені Торгово промисловою палатою України.

Однак судом встановлено, що відповідно до п. 7.2 Договору строк повернення фінансової допомоги, зазначений в п. 4.1. цього Договору, може бути продовжено за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до Договору, яка є його невід`ємною частиною.

Проте, матеріали справи не містять доказів, що свідчать про укладення сторонами додаткової угоди. Тому, загальна сума, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача становить 66 598,71 грн.

Крім того, позивач, заявляючи позов, просив суд стягнути з відповідача 12 500,00 грн. понесених витрат на правничу допомогу адвоката.

В якості доказів понесених витрат позивач надав суду документи:

-договір №11 про надання правничої допомоги від 23.02.2024;

-додаткова угода від 27.02.2024;

-платіжна інструкція №119 від 26.02.2024 на суму 12 500,00 грн.;

-свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльністю серія ДП №4908;

-ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АЕ №1266750;

-акт про надання правової допомоги від 27.02.2024 від 27.02.2024.

Частиною 1 статті ст. 16 ГПК України, встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Згідно з ч. 2 названої статті, представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 ГПК України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч.ч. 1, 3 п. 1).

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Суд, враховуючи викладене, приходить до висновку, що заявлена вимога позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на оплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, ст.ст.233, 236-241 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства Єврохім Одеса (код ЄДРПОУ: 41947764; вул. Гоголя, 221, м. Черкаси, 18001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Технології анкерного кріплення (код ЄДРПОУ: 39668863; вул. Гаванська, 4, м. Дніпро, 49112)):

- 6 180,82 грн. (шість тисяч сто вісімдесят гривень 82 копійки) 3% річних,

- 60 417,89 грн. (шістдесят тисяч чотириста сімнадцять гривень 89 копійок) інфляційних;

- 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень) витрат по сплаті судового збору;

- 12 500,00 грн. (дванадцять тисяч п`ятсот гривень) витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 03.06.2024.

Суддя Костянтин ДОВГАНЬ