Постанова

від 06.06.2024 по справі 921/677/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 921/677/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 )

на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 23.01.2024 про повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору (суддя Сидорук А.М.)

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 (головуючий суддя: Бонк Т.Б., судді: Бойко С.М., Якімець Г.Г.)

у справі № 921/677/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Катма Груп»</a> (далі - ТОВ «Катма Груп»)

до державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод» (далі - ДП «Зарубинський спиртовий завод»),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство «Українська технологічна компанія» (далі - ПрАТ «Українська технологічна компанія»),

про зобов`язання виконати обов`язок за договором оренди обладнання від 29.12.2017 № 29/12 щодо повернення з оренди обладнання в натурі.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «Катма Груп» звернулося до суду з позовом до ДП «Зарубинський спиртовий завод» про зобов`язання виконати обов`язок за договором оренди обладнання від 29.12.2017 № 29/12 щодо повернення з оренди обладнання в натурі та повернути його ТОВ «Катма Груп».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариством з обмеженою відповідальністю «Українські енергетичні системи» та ДП «Зарубинський спиртовий завод» укладений договір оренди обладнання від 29.12.2017 № 29/12, предметом якого є передання товариством з обмеженою відповідальністю «Українські енергетичні системи» та приймання відповідачем у строкове платне користування обладнання. Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські енергетичні системи» та позивачем 01.10.2019 укладений договір поставки, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю «Українські енергетичні системи» взяло на себе зобов`язання поставити та передати у власність позивача обладнання/матеріали згідно зі специфікаціями, які є додатками договору поставки. Позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Українські енергетичні системи» 30.07.2022 підписаний акт № 1 приймання-передачі товару до договору поставки, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю «Українські енергетичні системи» передало, а ТОВ «Катма Груп» прийняло об`єкт оренди. Наслідком підписання товариством з обмеженою відповідальністю «Українські енергетичні системи» та ТОВ «Катма Груп» акта № 1 стало, окрім приймання-передачі об`єкта оренди, набуття 30.07.2022 ТОВ «Катма Груп» права власності на об`єкт оренди. Позивач вважає, що з 30.07.2022 ТОВ «Катма Груп» є стороною договору оренди обладнання від 29.12.2017 № 29/12 і у відповідача перед ним виникло зобов`язання повернути з оренди обладнання.

ОСОБА_1 звернувся до суду як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, з позовом до ТОВ «Катма Груп», в якому просив суд:

- прийняти позовну заяву про визнання недійсним договору поставки від 01.10.2019 № 01.10/19 та акта приймання-передачі товару від 30.07.2022 до розгляду та залучити ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі № 921/677/22;

- визнати недійсним договір від 01.10.2019 № 01.10/19 та акт № 1 приймання-передачі товару від 30.07.2022, укладені товариством з обмеженою відповідальністю «Українські енергетичні системи» та ТОВ «Катма Груп».

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав про те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Українські енергетичні системи» незаконно відчужило на користь ТОВ «Катма Груп» майно, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю «Українські енергетичні системи», та яке є предметом спору у справі № 921/677/22. Разом з тим ОСОБА_1 вказує на те, що йому стало відомо про прийняту 10.04.2024 постанову Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду у справі № 921/39/23, зміст якої містить інформацію про вартість договору поставки від 01.10.2019 № 01.10/19, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю «Українські енергетичні системи» та ТОВ «Катма Груп» та акта приймання-передачі товару від 30.07.2022. Зокрема, ОСОБА_1 зауважує, що укладення даного правочину було можливим виключно після отримання відповідного погодження від загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Українські енергетичні системи». ОСОБА_1 зазначає про те, що як учасник товариства з обмеженою відповідальністю «Українські енергетичні системи» не надавав згоди на відчуження майна за оспорюваним договором від 01.10.2019 № 01.10/19 та актом №1 приймання-передачі товару від 30.07.2022, та має обґрунтовані підстави вважати що мало місце перевищення повноважень директором товариства, що призвело до порушення прав учасника згідно зі статутом товариства, зокрема, але не виключно, пунктом 4.1.2, який передбачає право брати участь в розподілі прибутку товариства та отримувати дивіденди від діяльності товариства пропорційно своїй частці.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 23.01.2024 зі справи № 921/677/22, яка залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2024, відмовлено ОСОБА_1 у вступі у справу № 921/677/22 як третій особі, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору; позовну заяву ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поставки від 01.10.2019 № 01.10/19 та акта № 1 приймання-передачі товару від 30.07.2022 з матеріалами повернуто заявнику.

Судові акти попередніх інстанцій мотивовано тим, що заявлений ОСОБА_1 позов не є взаємопов`язаним з первісним позовом, оскільки вимоги за цим позовом виникли з інших правовідносин, які врегульовані нормами права з питань корпоративних правовідносин, що унеможливлює його спільний розгляд з первісним позовом. Самостійна вимога повинна бути спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем. Тобто обов`язковою умовою спільного розгляду вимог позивача і третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, є єдиний предмет спору. Вимога, спрямована на те, що перебуває поза цим предметом, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, ухвалити нове рішення про прийняття позову ОСОБА_1 до розгляду та залучити останнього в статусі третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів статті 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та порушення статті 49 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Катма Груп» просило Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін. У відзиві наведений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ТОВ «Катма Груп» очікує понести у зв`язку з розглядом справи № 921/677/22 у суді касаційної інстанції, а саме 15 000,00 грн.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу.

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 28.05.2024 № 32.2-01/959 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 921/677/22 у зв`язку з відпусткою судді Ємця А.А.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала місцевого господарського суду, яка залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, про повернення позовної заяви ОСОБА_1 , який не є учасником цієї справи, на підставі частини шостої статті 180 ГПК України.

Як встановлено місцевим господарським судом, предметом спору у справі № 921/677/22 є вимога ТОВ «Катма Груп» про зобов`язання виконати обов`язок за договором оренди обладнання від 29.12.2017 № 29/12 щодо повернення з оренди обладнання в натурі та повернути його ТОВ «Катма Груп».

ОСОБА_1 звернувся до суду як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, з позовом до ТОВ «Катма Груп», в якому просив суд:

- прийняти позовну заяву про визнання недійсним договору поставки від 01.10.2019 № 01.10/19 та акта приймання-передачі товару від 30.07.2022 до розгляду та залучити ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі № 921/677/22;

- визнати недійсним договір від 01.10.2019 № 01.10/19 та акт № 1 приймання-передачі товару від 30.07.2022, укладені товариством з обмеженою відповідальністю «Українські енергетичні системи» та ТОВ «Катма Груп».

Відповідно до приписів статті 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу. До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.

Отже, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме на предмет спору у справі. Відтак вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

При цьому предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Подібна правова позиція щодо визначення предмета спору викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18, від 01.08.2019 у справі № 916/1743/18.

Таким чином, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає належним їй право на предмет спору чи його частину. Вимога, спрямована на будь-що, що знаходиться поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи, а має бути здійснена через подання самостійного позову. Тобто обов`язковою умовою спільного розгляду вимог позивача та третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору є єдиний предмет спору.

Водночас ОСОБА_1 заявляє вимоги не на предмет спору у справі - майно, яке перебуває в оренді і яке позивач просить повернути, а заявляє вимоги щодо правомірності правочину - договору поставки від 01.10.2019 № 01.10/19 та складеного до договору акта приймання-передачі товару від 30.07.2022.

За таких обставин, предмети спору є різними, такими, що можуть бути предметами самостійних, незалежних одне від одного позовних проваджень, що не враховує у доводах касаційної скарги скаржник.

Оскільки заява, з якою звернувся ОСОБА_1 по своїй суті не є позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі № 921/677/22 у розумінні вимог частини першої статті 49 ГПК України, її правомірно повернуто на підставі частини шостої статті 180 цього Кодексу.

Відхиляючи доводи скаржника, Суд враховує висновки, викладені в рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Проніна проти України», згідно з яким пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

За наведених обставин, Суд дійшов висновку про те, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження і підстави для зміни чи скасування судових рішень попередніх інстанцій відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції Суд вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, тому підстави для їх скасування відсутні.

Судові витрати

Судовий збір з касаційної скарги покладається на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 23.01.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 у справі № 921/677/22 залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова