Постанова

від 22.05.2024 по справі 638/17158/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року

м. Київ

справа № 638/17158/17

провадження № 61-2037св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр сертифікації Тиск Плюс»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Восьма харківська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр сертифікації Тиск Плюс» (далі - ТОВ «Центр сертифікації Тиск Плюс»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Восьма харківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину у спільному майні подружжя, включення частини майна до спадщини.

Позов обґрунтований тим, що він є сином та спадкоємцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Частина спадкового майна набута батьком у шлюбі на спільні кошти з дружиною ОСОБА_2 , з якою він був одружений з 11 червня 1993 року.

Батько заповів йому та сестрі ОСОБА_4 все своє майно в рівних частках.

Вдова ОСОБА_2 є непрацездатною пенсіонеркою та має право на обов`язкову частку.

25 січня 2013 року рішенням загальних зборів засновників ТОВ «Центр сертифікації Тиск Плюс» ОСОБА_2 прийнято новим учасником товариства, у зв`язку з чим збільшено розмір статутного капіталу товариства на суму 3 403,50 грн, усього 23 472,50 грн. Також перерозподілені частки у статутному капіталі товариства таким чином, що частка ОСОБА_2 становить 14,5 % розміру статутного капіталу.

Половина від 14,50 % статутного фонду ТОВ «Центр сертифікації Тиск Плюс» є матеріальними цінностями померлого ОСОБА_3 , тому підлягає спадкуванню.

Просив визнати за ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину спільного майна подружжя від частки у розмірі 14,5 %, що зареєстрована на дружину померлого ОСОБА_2 у статутному фонді та майні ТОВ «Центр сертифікації Тиск Плюс»; включити до складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , 1/2 частину від частки у розмірі 14,5 %, що зареєстрована на дружину померлого ОСОБА_2 у статутному фонді та майні ТОВ «Центр сертифікації Тиск Плюс».

Короткий зміст рішення суду першої інстанцій

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2020 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину спільного майна подружжя від частки у розмірі 14,5 %, що зареєстрована на дружину померлого ОСОБА_2 у статутному фонді та майні ТОВ «Центр сертифікації Тиск Плюс». Включено до складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , 1/2 частину від частки у розмірі 14,5 %, що зареєстрована на дружину померлого ОСОБА_2 у статутному фонді та майні ТОВ «Центр сертифікації Тиск Плюс». Вирішено питання про судові витрати.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції керувався тим, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Тому за померлим ОСОБА_3 необхідно визнати право власності на 1/2 частину спільного майна подружжя від частки у розмірі 14,5 %, що зареєстрована на дружину померлого ОСОБА_2 у статутному фонді та майні ТОВ «Центр сертифікації Тиск Плюс», та включити зазначене майно до складу спадщини.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2020 року скасоване, у позові відмовлено.

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується у право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним із визначальних є факт набуття подружжям таких грошових коштів у шлюбі.

Отже, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та безпідставно визнав за померлим ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину спільного майна подружжя від частки у розмірі 14,5 %, що зареєстрована на дружину померлого ОСОБА_2 у статутному фонді та майні ТОВ «Центр сертифікації Тиск Плюс», і включив зазначену частку до складу спадщини.

Враховуючи вищевикладене, частка ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ «Центр сертифікації Тиск Плюс» не підлягає поділу як спільне сумісне майно подружжя.

Вимог про виплату половини вартості внесеного майна або отриманого від діяльності товариства доходу позивач не заявляв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2021 року ОСОБА_1 направив засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року, просив її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 10 липня 2019 року у справі № 613/1521/14-ц.

Суд апеляційної інстанції не встановив джерело походження коштів, внесених до статутного капіталу товариства.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012 у справі № 1-8/2012 статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об`єктом спільної сумісної власності.

Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою з`ясування кола суб`єктів, на яких поширюється дія Рішення Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 № 17-рп/2012 у справі № 1-8/2012.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_5 зазначила, що вона є учасником господарського товариства,а грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується у право вимоги на виплату частини вартості такого внеску, що узгоджується з усталеною судовою практикою.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2021 року ОСОБА_2 і ТОВ «Центр сертифікації Тиск Плюс» продовжено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 30 грудня 2022 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 760/20948/16-ц, провадження № 14-70цс22.

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2024 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що згідно зі свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 ( т. 1, а. с. 14).

Відповідно до свідоцтва про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія НОМЕР_2 , ОСОБА_3 помер, що підтверджується ( т. 1, а. с. 15).

ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 є спадкоємцем за заповітом від 06 червня 2000 року (т.1, а. с 9) та за заповітом від 22.02.2013 року щодо квартири, яка не є предметом спору ( т. 1 а.с. 10).

Також спадкоємцем за законом на обов`язкову частку є ОСОБА_6 , яка є вдовою спадкодавця та перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі з 11.06.1993 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 ( т. 1 а.с. 18).

Згідно Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр сертифікації Тиск Плюс» від 24.01.2013 учасниками цього ТОВ є, зокрема, ОСОБА_2 - 3403 грн. 50 коп., що складає 14,5% від розміру статутного капіталі ( т 1 а.с. 192).

Крім того, судом установлено, що 25.01.2013 року за рішенням Загальних зборів товариства ОСОБА_2 призначено на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр сертифікації Тиск Плюс» та прийнято новим учасником товариства, у зв`язку із чим було збільшено розмір статутного капіталу на суму 3403,50 грн. Також було перерозподілено частки у статутному капіталі товариства, у зв`язку із чим було внесено зміни до установчих документів товариства та проведено їх державну реєстрацію.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України вказує на презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з частинами другою та третьою статті 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Вирішуючи спори між подружжям про поділ майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (стаття 57 СК). У разі виникнення спору з цього приводу, має доводитися не факт належності майна до спільної власності, а обставини, які виключають виникнення спільної сумісної власності на спірне майно.

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільності майна подружжя, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

У справі, що переглядається 25 січня 2013 року (під час шлюбу з батьком позивача) рішенням загальних зборів засновників ТОВ «Центр сертифікації Тиск Плюс» ОСОБА_2 прийнято новим учасником товариства, у зв`язку з чим збільшено розмір статутного капіталу товариства та перерозподілені частки у статутному капіталі, зокрема частка ОСОБА_2 становить 14,5 % розміру статутного капіталу, половина якої, як вважає позивач, належить померлому ОСОБА_3 та підлягає спадкуванню.

Скасувавши рішення суду першої інстанції та відмовивши у позові, суд апеляційної інстанції керувався тим, що право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Верховний Суд частково погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 13 Закону України «Про господарські товариства», далі - у редакції на час набуття ОСОБА_2 членства у товаристві). Аналогічна норма передбачена частиною другою статті 115 ЦК України.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів (частина перша статті 144 ЦК України, далі - у редакції на час набуття ОСОБА_2 членства у товаристві).

Товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом (частина перша статті 12 Закону України «Про господарські товариства»). Аналогічна норма передбачена частиною першою статті 115 ЦК України.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом (абзац четвертий частини другої статті 148 ЦК України).

Учасники товариства мають право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом (пункти «б» та «д» частини першої статті 10 Закону України «Про господарські товариства).

У разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства.

Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі. Водночас як учасник товариства, який вносить спільне сумісне майно у статутний капітал цього товариства, так інші його учасники мають розуміти наслідки у випадку ухвалення рішення про виплату вартості частки члена подружжя у статутному капіталі.

Звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред`явлення вимог кредиторами (частина перша статті 149 ЦК України).

Тому інший з подружжя може вимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі, визначеної на дату пред`явлення позовних вимог.

Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16-ц, провадження № 14-70цс22, у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, на яку посилався суд апеляційної інстанції.

Вказаний відступ полягає у тому, що один з подружжя при поділі спільного сумісного майна може претендувати на виплату частки у статутному капіталі, що є відмінним від виплати половини вартості внеску засновника у статутний капітал цього товариства.

У справі, що переглядається, позивач вимоги про виплату вартості частки батька у статутному капіталіне заявив.

З огляду на викладене висновок суду апеляційної інстанції про ефективний спосіб захисту права спадкоємця на частку члена колишнього подружжя після смерті його батька в частині викладення мотивів відмови в позовіє помилковим.

Заявник у касаційній скарзі покликається на те, що суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 10 липня 2019 року у справі № 613/1521/14-ц.

Верховний Суд у постанові від 10 липня 2019 року у справі № 613/1521/14-ц посилався на висновок, сформульований у постанові Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року № 6-79цс13, що «…у разі передання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, заснованого одним із них, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства» та Рішення Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі № 1-8/2012 .

Незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21), від 09 квітня 2024 року у справі № 925/1440/22).

Велика Палата Верховного Суду відступає не від постанови у конкретній справі, а від висновку щодо застосування норм права. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Відсутність згадки повного переліку постанов, від висновку хоча би в одній із яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі є застосовним (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц, від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц).

У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18, від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21, від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц).

Водночас у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16-ц, провадження № 14-70цс22 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого, зокрема у постанові від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13, та зазначила, що у разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства. Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати половини вартості частки члена подружжя у статутному капіталі. Суд керується презумпцією про те, що вартість частки у статутному капіталі відповідає розміру внеску, якщо тільки сторона, яка стверджує про зміну цієї вартості на час розгляду справи, не доведе, що вартість частки змінилась (зросла або внаслідок звичайної діяльності товариства зменшилась).

Верховний Суд частково виходить за межі доводів і вимог касаційної скарги відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України, у зв`язку з необхідністю врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16-ц, провадження № 14-70цс22, після подання касаційної скарги.

З огляду на вказане оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції необхідно змінити в частині мотивів відмови в позові, виклавши їх у редакції цієї постанови.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою з`ясування кола суб`єктів, на яких поширюється дія Рішення Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 № 17-рп/2012 у справі № 1-8/2012

Згідно з частинами четвертою, п?ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Відповідно до статті 403 ЦПК України клопотання має містити обґрунтування необхідності передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

У клопотанні ОСОБА_1 посилається на існування виключної правової проблем та необхідності забезпечення розвитку права у питанні застосування Рішення Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012 у справі № 1-8/2012.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалах від 13 липня 2021 року у справі № 442/4240/14-ц, провадження № 14-103цс21, від 14 вересня 2021 року у справі № 757/7499/17-ц, провадження № 14-88цс21, від 28 вересня 2021 року у справі № 308/10255/17, провадження № 14-132цс21, від 13 квітня 2023 року у справа № 211/4347/15-ц, провадження № 14-26цс23, та інших сформулювала критерії визначення наявності виключності правової проблеми у справі яка може бути передана їй на розгляд з підстав передбачених частиною п`ятою статті 403 ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду зазначала, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників. Кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію на виключність правової проблеми вказують такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Європейський суд з прав людини пов`язує дотримання принципу правової визначеності із забезпеченням єдності судової практики. Однак він не наполягає на її незмінності, оскільки неспроможність забезпечити динамічний та еволюційний підхід у тлумаченні може призвести до ризику створення перепон при проведенні реформ або запровадженні покращень. Разом з тим наявність глибоких та довгострокових розходжень в судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх все ж таки призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Під час визначення того, чи наявність конфліктуючих судових рішень у подібних справах суперечить принципу правової визначеності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції враховується: наявність «глибоких та довгострокових розходжень» у відповідній судовій практиці національних судів; чи передбачає національне законодавство механізми подолання таких розбіжностей та чи були такі механізми запроваджений і, якщо так, то чи були вони ефективні.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16-ц, провадження № 14-70цс22, врахувала Рішення Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012 у справі № 1-8/2012 та відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15. Зазначила, що інший з подружжя може вимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі товариства (членство у якому набуто одним із подружжя під час шлюбу), визначеної на дату пред`явлення позовних вимог.

У клопотанні заявника не наведено будь-якого іншого обґрунтування щодо наявності виключної правової проблеми і необхідності забезпечення розвитку права у цій справі з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду.

З огляду на викладене немає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 .

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, зміну оскаржуваного судового рішення шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки зміна мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення не призвела до іншого результату вирішення справи, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині постанову Харківського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

А. С. Олійник

В. В. Сердюк