Ухвала

від 04.06.2024 по справі 555/1260/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Рівненський апеляційний суд

У Х В А Л А

Іменем України

04 червня 2024 року м. Рівне

Справа № 555/1260/22

Провадження № 11-кп/4815/92/24

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі :

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника-адвоката ОСОБА_7 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12021181060000048 за апеляційною скаргою прокурора Березнівського відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Березнівського районного суду Рівненської області від 01 червня 2023 року стосовно

ОСОБА_6 , котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Крупець Радивилівського району Рівненської області, громадянина України, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

в с т а н о в и л а :

Вироком Березнівського районного суду Рівненської області від 01 червня 2023 року ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за ч.1 ст.286 Кримінального кодексу України (далі - КК) на 2 роки обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК, ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 цього Кодексу.

Судом задоволено цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області, лікувального закладу комунального некомерційного підприємства "Березнівська центральна міська лікарня" про стягнення витрат на лікування потерпілого, та цивільний позов ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Вироком вирішено питання стосовно речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 23 березня 2021 року близько 09 години 15 хвилин, керуючи сідловим тягачем марки «DAF» моделі «FT XF 105.410» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Українська сірникова фабрика», та перебуваючи на території вказаного підприємства, що знаходиться в АДРЕСА_2 , поблизу автозаправочної станції, маючи намір на вищевказаному автомобілі здійснити рух заднім ходом, під час виїзду в напрямку розвороту поблизу теплиці № 908, всупереч вимог пунктів 1.5, 2.3 (б), 10.1, 10.9, 12.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, діючи недбало, не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху або загрози життю та здоров`ю громадян, розпочав рух автомобіля заднім ходом, в результаті чого здійснив наїзд задньою центральною частиною керованого ним автомобіля на потерпілого ОСОБА_5 , який рухався позаду вищезгаданого автомобіля у попутному з останнім напрямку по проїзній частині території підприємства. Порушення ОСОБА_6 вимог пункту 10.9 та пункту 12.3 ПДР, знаходяться у прямому безпосередньому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезпечними наслідками, що настали. В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді множинних саден перенісся, підборіддя, правої та лівої кистей, гематоми правого стегна, обширної рваної рани лівої гомілки, закритого підвертельного багатоуламкового перелому правої стегнової кістки, закритого перелому лівої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням, які згідно п.2.2.3. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р., №6, відносяться до середнього ступеня тяжкості. Таким чином, дії ОСОБА_6 , які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_9 просить цей вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК, та призначити йому покарання - 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі ст.75 КК звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 цього Кодексу.

Обґрунтовує свої вимоги апелянт тим, що санкція ч.1 ст.286 КК, передбачає обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами при призначенні будь-якого з альтернативних основних покарань. Тому, на думку прокурора, місцевий суд, безпідставно не призначив ОСОБА_6 додаткове покарання, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_4 , яка вказала про наявність підстав для застосування положень ст.49 КК, міркування обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , які просили звільнити його від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить таких висновків.

Згідно приписів ч.ч.1, 2 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК, санкція якого встановлює покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Колегія суддів визнає слушними доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки санкцією вказаної норми передбачено обов`язковим призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами і жодних обставин, які дають підстави для призначення покарання із застосуванням ст.69 КК, у вироку не зазначено З цих підстав та згідно приписів ст.ст.407, 409 КПК вирок підлягає скасуванню

Водночас колегія суддів зауважує, що відповідно до ч.4 ст.12 КК, даний злочин відноситься до категорії нетяжких злочинів. При цьому, вказаний злочин було вчинено ОСОБА_6 23 березня 2021 року.

Приписами пункту 2 ч.1 ст.49 КК визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Так, пунктом 1 ч.2 ст.284 КПК передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч.1 ст.49 КК строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч.1 ст.49 КК строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч.1 ст.49 КК, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.

Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з`ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.

Отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності із закриттям кримінального і в ході судового розгляду в загальному порядку, керуючись положеннями ст. 49 КК.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що обвинуваченого ОСОБА_6 слід звільнити від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження - закриттю.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 418 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора Березнівського відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити частково.

Вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 01 червня 2024 року стосовно ОСОБА_6 - скасувати.

На підставі ст.49 КК України ОСОБА_6 звільнити від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 - у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження №12021181060000048 - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3