Ухвала

від 10.06.2024 по справі 320/26004/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

10 червня 2024 року м. Київ № 320/26004/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 Громадська організація «Міжнародне антикорупційне бюро», ОСОБА_2 Голови правління Українського міжнародного комерційного центру (колективне підприємство) до директора Департаменту територіального контролю м.Києва Буділова М.М., Першого заступника директора Департаменту територіального контролю м.Києва Абрамова М., заступника директора Департаменту територіального контролю м.Києва Чіріна К. про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі, ОСОБА_1 , Громадська організація «Міжнародне антикорупційне бюро», ОСОБА_2 , Голова правління Українського міжнародного комерційного центру (колективне підприємство) звернулися до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до директора Департаменту територіального контролю м.Києва Буділова М.М., Першого заступника директора Департаменту територіального контролю м.Києва Абрамова М., заступника директора Департаменту територіального контролю м.Києва Чіріна К., в якому просять суд:

1. зобов`язати Голову Київській міської державної адміністрації пана Кличка В.В. звільнити з займаної посади директора Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Буділова М.М.,

2. визнати протиправними та незаконними діями, за підробним документом ОСОБА_3 заступника керівника відділу Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

3. визнати протиправними та незаконними діями, за підробним документом, заступника директора Чіріна К.,

4. зобов`язати ОСОБА_4 - директора Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відновити порушене право «Українському міжнародному комерційному центру», шляхом приведення у попередній стан незаконно демонтований приватний кований металевий паркан в кількості 15 /п`ятнадцять/ секцій протяжністю два метри кожна, розсувні ворота протяжністю 4 /чотири/ метри, хвіртку протяжністю один метр, пульт керування воротами, кабель електричний 25 /двадцять п`ять/ метрів, та дерев`яну огорожу 35 /тридцять п`ять/ метрів за адресом: вул. Велика Житомирська 18-Б, м. Києва,

5. зобов`язати ОСОБА_4 відшкодувати нанесення моральної шкоди Голові правління УМКЦ ОСОБА_2 в сумі - 1 000 000, 00 /один мільйон/ гривень.

Відповідно до положень статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником), відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суд доходить висновку про те, що дана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог статей 160, 161 КАС України з огляду на наступне.

За змістом пункту 4 частини 5 статті 160 КАС України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно частини 1 статті 5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.

При цьому, предметом оскарження до адміністративного суду у розумінні частини 1 статті 5 КАС України можуть бути рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а позовні вимоги про зобов`язання вказаного суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії є способом поновлення порушених прав позивача, які мають бути похідними від основної вимоги про визнання протиправним відповідного рішення, дій чи бездіяльності відповідача.

Суд зазначає, що обов`язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України.

Цей обов`язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному захисті своїх прав та ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.

Великою Палатою Верховного Суду у справі №640/7310/19 зазначено: особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв`язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб`єкт владних повноважень (а якщо відповідачем може бути суб`єкт господарювання, то який саме) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать. Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.

У контексті наведеного позовна заява повинна містити максимально чітко і зрозуміло сформовані позовні вимоги.

Разом з тим, зі змісту позовних вимог, заявлених під пунктами «2» та « 3» неможливо чітко встановити предмет позову, оскільки не зазначено в чому саме полягають протиправні дії відповідачів заступника керівника відділу Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Гранкіна М., заступника директора Департаменту територіального контролю м.Києва Чіріна К.

Також у якості відповідачів, позивачі визначають директора Департаменту територіального контролю м.Києва Буділова М.М., Першого заступника директора Департаменту територіального контролю м.Києва Абрамова М., заступника директора Департаменту територіального контролю м.Києва Чіріна К.

Поряд з цим, у прохальній частині позивачем визначені позовні вимоги до Голови Київській міської державної адміністрації ОСОБА_5 , заступника керівника відділу Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Гранкіна М., заступника директора Департаменту територіального контролю м.Києва Чіріна К., директора Департаменту територіального контролю м.Києва Буділова М.М.

Отже, позивачам необхідно надати суду нову редакцію позовної заяви з її копіями відповідно до кількості учасників справи, з чітким викладенням змісту позовних вимог у пунктах « 2» та « 3» прохальної частини позовної заяви, а також уточнити позовні вимоги щодо всіх відповідачів або конкретизувати суб`єктний склад учасників справи.

Окрім того, згідно з частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" 3674-VI від 08.07.2011 року встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання позову до адміністративного суду немайнового характеру, який подано фізичною особою, підлягає сплаті в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 1.1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2024 становить 3028 грн.

В силу вимог абз.2 ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Суд також ураховує, що Верховний Суд у постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 640/21330/18 дійшов правового висновку про те, що «системний аналіз частини першої статті 6 Закону України «Про судовий збір», частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою».

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Крім цього, суд бере до уваги положення частини третьої статті 23 Цивільного кодексу України, згідно із якими моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою, а тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Отже, вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 08 листопада 2019 року у справі № 400/100/19 та постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц (61-2367св18), а також в ухвалах від 09 вересня 2020 року у справі № 202/507/20, від 30 липня 2020 року у справі № 9901/194/20.

З огляду на вищенаведені правові висновки Верховного Суду у цій позовній заяві позивачами заявлено три вимоги немайнового характеру, кожна з яких у розумінні Закону України «Про судовий збір» є окремим об`єктом справляння судового збору та одну вимогу майнового характеру.

Таким чином, позивачам необхідно було сплатити судовий збір за подання позову з трьома немайновими вимогами у сумі 3 633,60 грн. та за одну вимогу майнового характеру 10 000,00 грн.(1 000 000,00 х 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), на загальну суму 13 633,60 грн.

В порушення зазначеної вимоги позивачами надано документу про сплату судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що позивачами не сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі, який становить 10 605,60 грн.

Частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачам 10-денного строку з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків, шляхом подання до суду нової редакції позовної заяви з її копіями відповідно до кількості учасників справи, з чітким викладенням змісту позовних вимог у пунктах « 2» та « 3» прохальної частини позовної заяви, а також уточнити позовні вимоги щодо всіх відповідачів або конкретизувати суб`єктний склад учасників справи, оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 10 605 (десять тисяч шістсот п`ять гривень) 60 копійок.

Інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судова влада України" за інтернет-адресою https://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/gromadyanam/tax/, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.

При цьому суд зазначає, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 Громадська організація «Міжнародне антикорупційне бюро», ОСОБА_2 Голови правління Українського міжнародного комерційного центру (колективне підприємство) до директора Департаменту територіального контролю м.Києва Буділова М.М., Першого заступника директора Департаменту територіального контролю м.Києва Абрамова М., заступника директора Департаменту територіального контролю м.Києва Чіріна К. про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Встановити позивачам строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду нової редакції позовної заяви з її копіями відповідно до кількості учасників справи, з чітким викладенням змісту позовних вимог у пунктах « 2» та « 3» прохальної частини позовної заяви, а також уточнити позовні вимоги щодо всіх відповідачів або конкретизувати суб`єктний склад учасників справи, оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 10 605 (десять тисяч шістсот п`ять гривень) 60 копійок.

У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала прийнята в нарадчій кімнаті, оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Кочанова П.В.