Рішення

від 07.06.2024 по справі 340/1031/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/1031/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дегтярьової С.В., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача Управління Держпраці у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Театральна, 24, п/с 1/37, ЄДРПОУ 39808965)

про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з Управління Держпраці у Кіровоградській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 79333,80 грн.

Позивач посилається на те, що він був незаконно звільнений в серпні 2023 року з посади начальника Управління Держпраці у Кіровоградській області та поновлений на підставі рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 року у справі №340/1765/23.

Натомість постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.12.2023 року рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року скасоване в частині стягнення з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09.03.2023 по 13.07.2023 включно у розмірі 79333,80 грн, та прийнято нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог. Постанова мотивована тим, що Південно-Східне міжрегіонального управління Державної служби з питань праці не є належним відповідачем щодо позовної вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Тому, оскільки у суду апеляційної інстанції відсутні повноваження щодо залучення до справи Управління Держпраці у Кіровоградській області як співвідповідача, в позові в цій частині відмовлено.

Посилаючись на наявність правових підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 79333,80 грн., позивач звернувся з позовом до Управління Держпраці у Кіровоградській області, як до належного відповідача.

Ухвалою судді від 26.02.2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

14.03.2024 року до матеріалів справи надійшов відзив на позову заяву.

Відповідач вказує, що звільнення позивача відбулось у березні 2023 року, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме: січень, лютий 2023 року.

Згідно з довідкою відповідача, заробітна плата позивача за січень 2023 року складає 18308,00 грн та за лютий 2023 року 18308,00 грн, тому враховуючи кількість відпрацьованих робочих днів у січні 2023 року - 22 та в лютому 2023 року - 20, середньоденна заробітна плата позивача дорівнює 871,80 грн, виходячи з розрахунку (18308 грн + 18308 грн) : (22 + 20) = 871,80 грн.

При цьому, період вимушеного прогулу позивача складає 91 робочий день з наступного дня після звільнення - 09 березня 2023 року та по час ухвалення судом першої інстанції рішення у справі №340/1765/23 - 13 липня 2023 року.

Враховуючи це, розмір середнього заробітку позивача за вказаний час вимушеного прогулу, становить 79333,80 грн виходячи з розрахунку: 871,80 грн х 91 робочих дня.

При цьому, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, дана сума зазначена без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Також вказав, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/1765/23 у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць було допущено до негайного виконання та виконано Державною службою України з питань праці.

Так, Державною службою України з питань праці, якій підпорядковується Управління Держпраці у Кіровоградській області, за період з 09 березня 2023 року по 07 квітня 2023 року (22 робочих дня) було сплачено 19179,60 грн (сума зазначена без утримання прибуткового податку з громадян та інших обов`язкових платежів).

Тому залишилось не виплаченими лише 60154,20 грн. (79333,80 грн -19179,60 грн).

Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд з`ясував такі обставини та дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 , в липні 2020 року призначений на посаду начальника Управління Держпраці у Кіровоградській області.

Наказом №44-КТ від 08.03.2023 ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Управління Держпраці у Кіровоградській області відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з ліквідацією Управління Держпраці у Кіровоградській області.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 року у справі №340/1765/23:

- визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань праці №44-КТ від 08.03.2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 ,

- зобов`язано Державну службу України з питань праці поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці;

- стягнуто з Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 09.03.2023 року.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.12.2023 року апеляційну скаргу Державної служби України з питань праці задоволено частково, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року у справі №340/1765/23 скасовано в частині стягнення з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09.03.2023 по 13.07.2023 включно у розмірі 79 333,80 грн та прийнято нове рішення в цій частині. В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ: 44729283) на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 09.03.2023 відмовлено. В решті рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року у справі №340/1765/23 залишено без змін.

Підставою для відмови зазначено, що позовні вимоги пред`явлено до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні такої позовної вимоги.

З огляду на вищевикладене та, враховуючи відсутність у суду апеляційної інстанції повноважень щодо залучення до справи Управління Держпраці у Кіровоградській області як співвідповідача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09.03.2023 по 13.07.2023 включно у розмірі 79 333,80 грн. підлягає скасуванню, а позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення з Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ: 44729283) на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 09.03.2023, задоволенню не підлягає, оскільки Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці не є належним відповідачем за такою вимогою.

Частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України, передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений змоги працювати.

Згідно із статтею 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Як описано вище, позивач рішення суду поновлений на посаді, оцінка даним обставинам вже надана в іншому провадженні.

Сума середнього заробітку не є спірною, розрахунок, виконаний обома сторонами співпадає та є тотожним.

Натомість відповідач посилається на те, що Державною службою України з питань праці, якій підпорядковується Управління Держпраці у Кіровоградській області, за період з 09 березня 2023 року по 07 квітня 2023 року (22 робочих дня) було сплачено 19179,60 грн в процедурі негайного виконання судового рішення за виконавчим листом, виданим в провадженні справи №340/1765/23 (сума зазначена без утримання прибуткового податку з громадян та інших обов`язкових платежів).

Відповідач посилається на те, що залишилось не виплаченими лише 60154,20 грн. (79333,80 грн -19179,60 грн).

В своїх додаткових поясненнях позивач вказує, що відповідач не надав доказів наявності відомостей про здійснену ним виплату у сумі 19179,60 грн., а також не підтвердив сплату ЄСВ та ПДФО із такої виплати на користь позивача.

Ухвалою про витребування доказів від 26.04.2024 року суд зобов`язав відповідача та Державну службу України з питань праці Документальних надати докази сплати на користь позивача 19179,60 грн.

Лише 06.06.2024 року до матеріалів справи надано копії платіжних інструкцій від 18.08.2024 року, відповідно до змісту яких Державна служба України з питань праці перерахувала ОСОБА_1 15439,58 грн грошової компенсації середнього заробітку за вимушений прогул згідно рішення суду, а також, у зв`язку з даною виплатою, 18% ПДФО (3452,33 грн), 22% ЄСВ (4219,51 грн), 1,5% військового збору (287,69 грн). Тобто всього 19179,60 грн (без врахування 22% ЄСВ).

Позивач факту отримання часткової виплати грошової компенсації середнього заробітку за вимушений прогул не заперечив, доказів повернення коштів не надав. Натомість позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

З огляду на викладене, за наявності доказів часткової сплати середнього заробітку відповідачем, суд вважає наявними підстави для стягнення 60154,20 грн (79333,80 грн - 19179,60 грн).

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу

Відповідач заперечував відносно компенсації судових витрат, в зв`язку з їх завищенням та неспівмірністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з частинами 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 КАС України ("Витрати на професійну правничу допомогу") витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України", заява №19336/04).

Верховний Суд у постановах від 24.11.2021 року у справі №420/1109/20, від 29.11.2021 року у справі №420/13285/20, від 03.12.2021 року у справі №1.380.2019.000502 вказав, що, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Представник позивача на підтвердження розміру витрат на правову допомогу адвоката надав суду копії таких документів:

- копію договору про надання правничої допомоги №20/02 від 20.02.2024 р.,

- копію ордеру,

- копію акту приймання-передачі №1 від 25.04.2024 року,

- копію рахунку №13 від 25.04.2024 року на суму 9000,00 грн.

Доказів оплати суду не надано.

У акті прийняття-передачі правової допомоги №1 від 25.04.2024 року наведено такий опис робіт (наданих послуг) та їх вартість:

- консультація усна 500 грн.,

- підготовка та подання позовної заяви до Кіровоградського окружного адміністративного суду та додатків до позовної заяви - 6000 грн.,

- підготовка та подання до суду додаткових пояснень від 25.04.2024 року на 2 сторінках - 1000,00 грн. (2 сторінки х 500 грн.),

- підготовка та подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу - 1500,00 грн. (5000,00 грн. х 3 сторінки).

Всього - 9000,00 грн.

Оцінюючи документальні докази наявності витрат на правову допомогу, а також складність справи, враховуючи той факт, що така позовна вимога вже була на розгляді в суді та рішення щодо задоволення якої скасоване з процесуальних питань (неналежний відповідач), суд вважає, що адвокат не витрачав часу на додаткові консультації, підготовку заново позовної заяви (вивчення судової практики, тощо), а тому витрати в сумі 9000,00 грн. не є співмірними зі складністю справи та підлягають зменшенню. Суд вважає, що належною та співмірною сумою витрат на правову допомогу на відшкодування є 4000,00 грн., яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39808965). При цьому суд враховує також і часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 132-143, 250, 252, 255, 262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління Держпраці у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39808965) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі з 09.03.2023 року по 13.07.2023 року 60154,20 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39808965) .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

У період з 01.05.2024 року по 31.05.2024 року суддя Дегтярьова С.В. не здійснювала правосуддя, а тому повний текст судового рішення виготовлено після цього періоду.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду С.В. ДЕГТЯРЬОВА