Постанова

від 07.06.2024 по справі 400/167/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/167/24

Перша інстанція: суддя Брагар В. С.,

повний текст судового рішення

складено 19.02.2024, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКВІД КАРГО ТЕРМІНАЛ» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІКВІД КАРГО ТЕРМІНАЛ» (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі ГУДПС) та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.10.2023 року №00089890406.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем недотримано законності процедури прийняття податкових повідомлень-рішень, а саме не розгляду поданих заперечень на акт перевірки, за результатами якої було прийнято податкове повідомлення-рішення.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ГУДПС подало апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову повністю.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.09.2023 року головним державним інспектором відділу податків та зборів з юридичних осіб м.Миколаєва управління оподаткування юридичних осіб ГУДПС Поліводою В.С. проведено камеральну перевірку позивача щодо дотримання порядку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в ЄРПН за листопад 2022 року.

За результатами камеральної перевірки ГУДПС було складено акт №8244/14-29-04-06-08/40210285 від 13.09.2023 року (далі - Акт перевірки), згідно якого, ГУДПС дійшло висновку про порушення ТОВ пункту 201.10 статті 201 розділу V «Перехідні положення» ПК України, а саме: несвоєчасно подано на реєстрацію податкові накладні /розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) на загальну суму ПДВ 148443,63 грн., у тому числі до 15 календарних днів на суму ПДВ 148443,63 гривень.

Позивач, не погоджуючись із зазначеними в Акті перевірки висновками податкового органу, 02 жовтня 2023 року в термін, передбачений пунктом 86.7. статті 86 ПК України, що є десятим робочим днем з дня наступного за днем отримання Акту перевірки, а саме 02.10.2023р. засобами поштового зв`язку направило на адресу ГУДПС заперечення за вих.№61/лкт-10 від 02.10.2023 року.

13 жовтня 2023 року за адресою позивача було отримано лист ГУДПС про розгляд заперечень на акт про результати камеральної перевірки вих.№22248/6/14-29-04-06-05 від 06.10.2023 року, в якому ГУДПС зазначило, що заперечення на Акт перевірки були отриманні податковим органом 04.10.2023 року, що є порушенням строку, передбаченого пунктом 86.7. статті 86 ПК України для надання платниками податків заперечень на акти перевірки. Ґрунтуючись на позиції того, що направлення заперечень на Акт перевірки позивачем було здійснено після спливу терміну, визначеного пунктом 86.7. статті 86 ПК України, податковий орган взагалі не здійснив розгляд по суті отриманих заперечень.

Одночасно з листом ГУДПС, ТОВ отримало податкове повідомлення-рішення №00089890406 від 06.10.2023 року, в якому зазначено, що:

1. Платником податків заперечення, письмові пояснення та додаткові документи ТОВ в термін, визначений законодавством до контролюючого органу не надавались;

2. Встановлені порушення граничних строків реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригувань до податкових накладних, визначених статтею 201 та згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування накладних в ЄРПН до ТОВ застосовано штраф у сумі 14844 (чотирнадцять тисяч вісімсот сорок чотири) гривні 36 копійок.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 06.10.2023 року №00089890406 року, вважаючи його необґрунтованим, прийнятим незаконно, з порушенням норм матеріального права, позивач 26 жовтня 2023 року з метою його скасування в адміністративному порядку подав скаргу вих.№78/лкт-10 на оскаржуване податкове повідомлення-рішення до ДПС України.

Рішення про результати розгляду скарги вих.№37461/6/99-00-06-03-01 було винесене 20.12.2023 року, яким податкове повідомлення-рішення від 06.10.2023 року №00089890406 залишено без змін, а скарга ТОВ - без задоволення.

Вважаючи спірне ППР протиправним та таким, що прийнято з порушенням встановленої законом процедури, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали адміністративної справи не містять належних та достатніх доказів виконання відповідачем вимог пунктів 86.7, 86.8 статті 86 ПК України. Тобто, спірне рішення прийняте відповідачем з порушенням закону, а тому лише з цих підстав є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова (п.76.1 ст.76 ПК України).

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (п.76.2 ст.76 ПК України).

Згідно із п. 86.2 ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до п.86.7 ст.86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Згідно з пунктом 86.7.2 ст.86 ПК України у разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду.

За приписами п.86.7.4 ст.86 ПК України за результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Відповідно до п.86.7.5. ст.86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.

У пункті 86.8 статті 86 ПК України вказано, що податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав акт 18.09.2023 року. Отже, строк для подання заперечень (10 робочих днів) розпочався 19.09.2023 року та закінчився 02.10.2023 року.

При цьому, заперечення були подані в межах передбаченого законодавством строку 02.10.2023 року, тому відповідач був зобов`язаний розглянути їх у порядку, встановленому статтею 86 ПК України.

Апеляційний суд зазначає, що з огляду на наведені вище приписи ПК України та встановлену судом дату відправлення позивачем заперечень на акт перевірки, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції про те, що такі подані до контролюючого органу у встановлений ПК України строк (протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки), й фактично спірне податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом без урахування й надання оцінки своєчасно поданим підприємством заперечень на акт перевірки.

Не вирішуючи наперед результат розгляду контролюючим органом наданих позивачем документів та пояснень, та їх позитивний чи негативний вплив на встановлені перевіркою обставини, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України, оскільки прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для його рішення (пункт 3), та без урахування права особи (в даному випадку платника податку на участь у процесі прийняття рішення (пункт 9). Неврахування контролюючим органом при прийнятті податкового повідомлення-рішення своєчасно поданих заперечень на акт перевірки є підставою для його скасування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.02.2022 у справі № 560/8980/20.

Резюмуючи усе вищевикладене, апеляційний суд зазначає, що матеріали адміністративної справи не містять належних та достатніх доказів виконання відповідачем вимог пунктів 86.7, 86.8 статті 86 ПК України.

Тобто, спірне рішення прийняте відповідачем з порушенням закону, а тому лише з цих підстав є протиправними та підлягають скасуванню.

Аналогічна правова позиція щодо застосування пунктів 86.7, 86.8 статті 86 ПК України викладена у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №826/3576/15, від 09.04.2019 у справі №826/19830/16, від 17.02.2020 у справі №808/7101/15, від 28.09.2020 у справі №520/2305/19, від 14.01.2021 у справі №808/9011/15.

Як вірно зазначив суд 1-ї інстанції, у справі, що розглядається, слід враховувати, що прийняття рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Лише їх дотримання може бути належною підставою для прийняття правомірного рішення. Невиконання вимог вищенаведених норм призводить до визнання такого спірного рішення незаконним та відсутності правових наслідків такого.

Так, незабезпечення відповідачем прийняття та розгляду наданих, у строк передбачений законодавством, позивачем заперечень на акт перевірки мають наслідком визнання податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки, протиправним.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук