Постанова

від 10.06.2024 по справі 140/20390/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/20390/23 пров. № А/857/6311/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Луцької міської ради на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року (судді Валюха В.М., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Луцьк) у справі №140/20390/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 20.07.2023 звернувся в суд з позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради в якому просить визнати неправомірними дії Департаменту щодо припинення надання матеріальної допомоги як ВПО та повідомлення про повернення надміру виплачених коштів, а саме про повернення надміру виплачених коштів, починаючи з березня по грудень 2022 року та з лютого по березень 2023 року, та зобов`язати відповідача призначити допомогу на проживання як ВПО відповідно до вимог чинного законодавства з дати звернення (повторно після припинення виплат з 01.04.2023 - а саме з 17.04.2023) із заявою, та скасувати повідомлення про повернення надміру виплачених коштів, а саме про повернення надміру виплачених коштів починаючи з березня по грудень 2022 року та з лютого по березень 2023 року.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року задоволено позов частково. Визнано протиправними дії Департаменту соціальної політики Луцької міської ради щодо припинення виплати ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та щодо направлення ОСОБА_1 повідомлення про повернення надміру виплачених коштів у формі листів від 26.04.2023 № 11.2-8.6/3980/2023 та від 08.06.2023 № 11.2-8.4/5198/2023. Зобов`язано Департамент соціальної політики Луцької міської ради здійснити призначення ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до заяви від 17.04.2023. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Головне управління ДПС у Закарпатській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що позивач мав право на отримання грошової допомоги по постанові 505 в той же час за отриманням вказаної допомоги не звертався.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Згідно статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус ВПО, зареєстрованим місцем проживання якого є: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особа від 21.01.2019 №764-5000016763 (а. с. 6).

У зв`язку із припиненням нарахування адресної допомоги ВПО в січні 2023 року, ОСОБА_1 28.02.2023 звернувся із заявою до Департаменту, в якій просив нарахувати виплату за січень 2023 року (а. с. 8).

Листом Департаменту від 17.03.2023 № 11.2-9/2675/2023 повідомлено, що за даними Єдиної інформаційної бази даних ВПО позивач перебуває на обліку в м. Луцьку як ВПО з 21.01.2019, але щомісячної адресної допомоги ВПО для покриття витрат на проживання, в т. ч. на оплату житлово-комунальних послуг, не отримував. Враховуючи наведене та відсутність підтвердних документів повторного переміщення після 24.02.2022, законні підстави для призначення допомоги на проживання як ВПО відсутні. Тому виплату раніше призначеної допомоги на проживання буде припинено з 01.04.2023. Про обсяг надміру виплачених коштів за період з 01.03.2022 по 30.04.2023 та спосіб повернення коштів буде повідомлено додатково (а. с. 11).

17.04.2023 позивач в мобільному застосунку "ДІЯ" подав повідомлення про пошкоджене або втрачене нерухоме майно, яке зареєстроване під номером 23-04-0000377276-01 щодо об`єкту нерухомості: квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка є частково пошкодженою, а саме: ушкоджені тримальні стіни та покрівля, знищено частину багатоквартирного будинку, все згоріло внаслідок влучання снарядів (а. с. 20). У зв`язку із цим, позивач також звернувся із заявами до відповідача від 17.04.2023 та від 30.05.2023, в яких просив надати допомогу на проживання ВПО у зв`язку із непридатністю вказаного житла для проживання (а. с. 7, 9).

Департамент соціальної політики Луцької міської ради листами від 27.04.2023 № 11.2-9/4013/2023 (а. с. 12-13) та від 09.06.2023 № 11.2-8.6/5242/2023 (а. с. 16-17) повідомив, що оскільки позивач не отримував щомісячної адресної допомоги ВПО для покриття витрат на проживання, в т. ч. на оплату ЖКП, відсутність підтвердних документів повторного переміщення після 24.02.2022 чи зруйнованого/пошкодженого житла, прийнято рішення про відмову у призначенні допомоги на проживання ВПО.

Крім того, Департамент соціальної політики Луцької міської ради надіслав позивачу повідомлення від 26.04.2023 № 11.2-8.6/3980/2023 про повернення надміру виплачених коштів в розмірі 36000,00 грн до 25.07.2023 за період березень-грудень 2022 року та лютий-березень 2023 року у зв`язку з відсутністю права на виплату допомоги на проживання ВПО (а. с. 19) та від 08.06.2023 № 11.2-8.4/5198/2023 про повернення виплаченої допомоги на проживання ВПО за травень-червень 2023 року в сумі 6000,00 грн (а. с. 25).

Не погоджуючись із діями і рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (частина друга статті 1 Закону № 1706-VII).

Згідно із частинами першою, другою статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Частиною першою статті 5 Закону № 1706-VII визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

За змістом частини першої статті 2 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Згідно із частинами другою та третьою статті 7 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

До 20.03.2022 механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначався Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" (далі - Постанова № 505).

У зв`язку із набранням чинності 22.03.2022 постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам", якою був затверджений Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок № 332), Постанова № 505 втратила чинність.

Пунктами 2, 3 Порядку № 332 (в первісній редакції) передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка", затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204. Облік внутрішньо переміщених осіб ведеться відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб" (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312).

Допомога надається щомісячно з місяця звернення на період введення воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням та дати припинення чи скасування воєнного стану.

Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 1 березня 2022 р. отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" (Офіційний вісник України, 2014 р., № 80, ст. 2271). Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.

Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р. у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.04.2022 № 457 "Про підтримку окремих категорій населення, яке постраждало у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України" пункт 3 Порядку № 332 було доповнено абзацами такого змісту:

"Починаючи з травня 2022 р. допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема через Єдиний державний вебпортал електронних послуг.

Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затверджується Мінреінтеграції за погодженням з Міноборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.".

01.08.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 31.07.2023 № 789 "Про внесення змін до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам", відповідно до якої:

абзац перший викладено в такій редакції:

" 2. З 1 серпня 2023 р. допомога призначається на шість місяців внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця внутрішньо переміщеній особі або уповноваженій особі на внутрішньо переміщену особу у випадку недієздатності отримувача або дитину (далі - уповноважена особа) у такому розмірі:";

абзац четвертий викласти в такій редакції: "Допомога призначається на кожну внутрішньо переміщену особу (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.".

2. Пункт 3 викладено в редакції: "З 1 листопада 2023 р. допомога призначається на шість місяців на сім`ю, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця одному з членів сім`ї (далі - уповноважена особа) у такому розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога призначається на кожного члена сім`ї (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення.

До складу сім`ї уповноваженої особи включаються (незалежно від наявності відомостей щодо включення їх до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб) чоловік, дружина, діти, прийомні діти, діти, які виховуються батьками-вихователями в дитячих будинках сімейного типу, усиновлені діти, діти, над якими встановлено опіку або піклування, а також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (зокрема у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим рівнем за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; діти з інвалідністю після досягнення ними 18-річного віку до визнання їх особами з інвалідністю з дитинства I та II групи; не перебувають в шлюбі повнолітні діти; визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи, які проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв`язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім`єю і мають спільних дітей, та/або особи, які встановили у судовому порядку факт проживання однією сім`єю. Членом сім`ї може вважатися одинока особа, а також неповнолітня дитина, якщо така особа не входить до складу сім`ї.

Склад сім`ї уповноваженої особи визначається на дату звернення за призначенням допомоги.

До складу сім`ї уповноваженої особи не включаються: особа, яка перебуває на повному державному утриманні; особа, яка представляє інтереси дитини (переміщеної без супроводження законного представника) та перебуває з дитиною у сімейних, родинних відносинах (баба, дід, прабаба, прадід, повнолітні брат, сестра, тітка, дядько, вітчим, мачуха), але не є внутрішньо переміщеною особою, за наявності виданого службою у справах дітей за місцем звернення документа, що підтверджує такі відносини з дитиною; особа, яку батьки або інші законні представники уповноважили супроводжувати дитину, що підтверджується письмовою заявою одного із законних представників, завіреною органом опіки та піклування; особа, у сім`ю якої влаштовано дитину, яка залишилася без батьківського піклування (за наявності копії наказу служби у справах дітей про тимчасове влаштування); особа, яка разом не проживає із отримувачем та не пов`язана з ним спільним побутом, що підтверджено документально, або перебуває за кордоном/зникла безвісти/депортована за межі України; законний представник (для недієздатних або обмежено дієздатних осіб, а також дітей, яким призначено опікуна або піклувальника).

З 1 листопада 2023 р. для призначення допомоги уповноважена особа подає заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком 5 (далі - заява).".

Колегія суддів погоджується із посиланням суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 160/12308/22.

Проаналізувавши положення пунктів 2 та 3 Порядку № 332, колегія суддів Верховного Суду у вказаній постанові прийшла до висновку про те, що внутрішньо переміщена особа має право на допомогу на проживання, визначену Порядком № 332 незалежно від дати взяття її на облік як внутрішньо переміщені особи, якщо вона перемістилась з території, яка відповідає двом умовам: на цій території проводяться бойові дії та ця територія міститься в переліку, затвердженому Розпорядженням № 204-р. При цьому, у разі якщо внутрішньо переміщена особа станом на 01.03.2022 отримувала щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до постанови № 505, допомога на проживання, яка передбачена Порядком № 332 призначається автоматично без подання додаткового звернення. Випадок, за якого допомога на проживання, визначена Порядком № 332, не надається, законодавець пов`язав з умовою невключення регіону до переліку, затвердженого Розпорядженням № 204-р, до якого внутрішньо переміщена особа перемістилась до 24.02.2022, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до Постанови № 505, а не з датою включення певного регіону до переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка".

Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус ВПО, зареєстрованим місцем проживання якого є: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особа від 21.01.2019 № 764-5000016763 (а. с. 6). Крім того, позивач отримував допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам, а саме в розмірі 36000,00 грн за період березень-грудень 2022 року, лютий-березень 2023 року та 6000,00 грн за травень, червень 2023 року, про що свідчать повідомлення про повернення коштів від 26.04.2023 № 11.2-8.6/3980/2023 (а. с. 19) та від 08.06.2023 № 11.2-8.4/5198/2023 (а. с. 25).

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р "Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми "єПідтримка" (далі - Розпорядження № 204-р) Донецька область, з якої в січні 2019 року перемістився позивач, включена до переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка". При цьому, Волинська область, до якої позивач перемістився до 24.02.2022 також включена до переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка".

За таких обставин, оскільки позивач перемістився з території, яка відповідає двом умовам, визначеним пунктом 2 Порядку № 332 (на цій території проводяться бойові дії та ця територія визначена в переліку, затвердженому Розпорядженням № 204-р), він належить до кола осіб, що мають право на допомогу на проживання відповідно до Порядку № 332, оскільки не підпадає під виключення, за якого таким особам допомога на проживання не надається, а відтак відмова відповідача у ненаданні заявленої позивачем допомоги не відповідає критеріям, визначеним статтею 19 Конституції України та статті 2 КАС України.

Вказані висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 160/12308/22, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Крім того, з вказаних вище мотивів необхідно дійти висновку про те, що позивачу безпідставно були направлені повідомлення у формі листів від 26.04.2023 № 11.2-8.6/3980/2023 (а. с. 19) та від 08.06.2023 № 11.2-8.4/5198/2023 (а. с. 25) про повернення надміру виплачених коштів за період березень-грудень 2022 року та лютий-березень 2023, травень-червень 2023 року.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги судом першої інстанції правомірно задоволено в частині визнання протиправними дій Департаменту щодо припинення виплати ОСОБА_2 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та направлення повідомлення про повернення надміру виплачених коштів у формі листів від 26.04.2023 № 11.2-8.6/3980/2023, від 08.06.2023 № 11.2-8.4/5198/2023, та зобов`язання відповідача здійснити призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до заяви від 17.04.2023, а доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків суду та не дають підстав вважати, що цим судом невірно застосовано норми матеріального чи порушено норми процесуального права.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Луцької міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі №140/20390/23 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді Р.В. Кухтей

С.М. Шевчук

Повний текст постанови складено 10.06.2024