Постанова

від 04.06.2024 по справі 380/8753/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/8753/21 пров. № А/857/6714/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судових засідань Максим Х.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Захід Львів» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

суддя у І інстанціїСакалош В.М.,

час ухвалення судового рішення 12 год 56 хв,

місце ухвалення судового рішенням. Львів,

дата складення повного тексту рішення 06 вересня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Агро Захід Львів (далі ТОВ «Агро Захід Львів») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (далі ППР) Головного управлінням ДПС у Львівській області (далі ГУ ДПС) від 19 травня 2021 року:

№ 10969/13-01-07-02 про збільшення товариству грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) на суму 4 214 862,50 грн, з яких 3 371 890 грн за основним платежем та 842 972,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 10970/13-01-07-02 про збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток (далі ПНП) на суму 3 793 375 грн, з яких 3 034 700 грн за основним платежем та 758 675 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року у справі №380/8753/21 позов було задоволено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що спірні господарські операції є реальними та підтверджені всіма необхідними і належним чином оформленими первинними документами. Позивачем дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі ПК) умови для формування показника податкового кредиту з ПДВ. ГУ ДПС при ухваленні оспорюваних ППР діяло без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року у справі було скасовано та у задоволенні позову ТОВ Агро Захід Львів відмовлено.

Згодом постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При цьому суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд з дотриманням принципу офіційності з`ясування всіх обставин справи не дослідив комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими пов`язане нарахування податкового зобов`язання, обставини справи встановлено неповно, вимоги процесуального законодавства щодо безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів виконано не було.

ГУ ДПС у своїй апеляційній скарзі просило скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову ТОВ Агро Захід Львів.

На обґрунтування апеляційних вимог покликалося на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору.

Зазначало, що під час проведеної контролюючим органом перевірки було встановлено здійснення ТОВ Агро Захід Львів фінансово-господарських операцій із контрагентами Фермерськими господарствами (далі ФГ) Ноженко, ФГ Вісла Сад, ФГ Скарбниця-Агро, ФГ Левченко, Виробничим кооперативом (далі ВК) Паросток, ТОВ Абрау Купаж, суми податкового кредиту та валових витрат за якими віднесені позивачем до фінансового результату та податкового кредиту за цей період. При цьому за наявною податковою інформацією в інформаційних базах податкового органу у вказаних контрагентів позивача відсутні можливості здійснювати вирощування сільськогосподарської продукції (кукурудзи, пшениці) впродовж червня-липня 2020 року, а отже її подальшої реалізації товариству.

Водночас представлені позивачем видаткові накладні не містять реквізитів відповідальних осіб суб`єктів господарювання і довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (далі ТМЦ), товарно-транспортні накладні (далі ТТН) не зазначають супровідних документів на вантаж, а також містять недостовірні дані щодо державної реєстрації транспортних засобів.

Окрім того звертає увагу на те, що ТОВ Агро Захід Львів не представлено доказів приймання товарів із дотриманням Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Мінагрополітики № 661 від 13 жовтня 2008 року, а також документів щодо зберігання зерна, складених відповідно до норм Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні та документів про якість товару, оскільки умовами укладених договорів між позивачем та його контрагентами обумовлено наявність сертифікатів якості, сертифікатів відповідності.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ТОВ Агро Захід Львів підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник ГУ ДПС у судовому засіданні апеляційного суду підтримала подану апеляційну скарги доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову ТОВ Агро Захід Львів повністю.

Представник ТОВ Агро Захід Львів у ході апеляційного розгляду заперечив обґрунтованість вимог апелянта доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу. Просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ГУ ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань проведення взаємовідносин ТОВ Агро Захід Львів із контрагентами ФГ Ноженко, ФГ Вісла Сад, ФГ Скарбниця-Агро, ФГ Левченко, ВК Паросток, ТОВ Абрау Купаж та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з ПДВ за червень - серпень 2020 року та податковій декларації з ПНП за 2020 рік, за результатами якої складено акт №9852/13-01-07-02/43183899 від 27 квітня 2021 року.

За висновками вказаного акту перевірки контролюючим органом зроблено висновок про встановлення порушення ТОВ Агро Захід Львів вимог:

пунктів 5, 6, 7, 9 П(С)БО 16, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК, у результаті чого товариством було занижено ПНП за 2020 рік на загальну суму 3 034 700 грн;

пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК, внаслідок чого позивачем занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, за період з 01 червня 2020 року по 31 серпня 2020 року на суму 3 371 890 грн, у тому числі за червень 2020 року на суму 291753 грн, за липень 2020 року на суму 907 993 грн, за серпень 2020 року на суму 2172144 грн.

З урахуванням вказаних висновків ГУ ДПС 19 травня 2021 року були винесені ППР:

№ 10969/13-01-07-02 про збільшення ТОВ Агро Захід Львів грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 4 214 862,50 грн, з яких 3 371 890 грн за податковими зобов`язаннями та 842 972,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 10970/13-01-07-02 про збільшення позивачу грошового зобов`язання з ПНП на загальну суму 3 793 375 грн., з яких 3 034 700 грн за податковими зобов`язаннями та 758 675 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Зазначені рішення ґрунтувалися на висновках контролюючого органу про те, що ТОВ Агро Захід Львів безпідставно відобразило у своєму податковому обліку господарські операції щодо придбання товарів у ФГ Ноженко за період червень 2020 року, ФГ Вісла Сад за період червень 2020 року, ФГ Скарбниця-Агро за період липень 2020 року, ВК Паросток за період липень 2020 року, ФГ Левченко за період серпень 2020 року, ТОВ Абрау Купаж за період серпень 2020 року з огляду на їх нереальність (безтоварність). Вказані висновки були зроблені на підставі інформації, отриманої з інформаційних систем податкового органу, відповідно до якої встановлено реалізацію товарів за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання, відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН); відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів наявним трудовим ресурсом з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного; відсутність документального підтвердження зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання товарно-матеріальних цінностей (далі ТМЦ), відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власних складських приміщень/орендодавця); відсутність необхідної площі земельних ділянок для вирощування реалізованої сільськогосподарської продукції; оформлення проведення господарських операцій первинними документами, заповненими з порушенням вимог чинного законодавства до первинного документа; відсутність документів про перевезення частини товарів, а також документів про якість товарів.

ТОВ Агро Захід Львів не погодилося із такими рішеннями контролюючого органу та звернулося до адміністративного суду із позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами пункту 1.2 статті 1, підпунктів 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, статей 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК бюджетне відшкодування це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК встановлено, що податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.

За підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Правилами пункту 185.1 статті 185 ПК передбачено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України; відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

За вимогами пункту 198.1 статті 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із приписами пункту 198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Разом із тим, приписами пункту 198.6 статті 198 ПК встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи нр підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

За змістом пункту 200.4 цієї статті при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту200-1.3 статті 200-1цьогоКодексуна момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За правилами пункту 200.7 статті 200 ПК платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи та наданих суду поясненнях, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновків сторін щодо наявності у ТОВ Агро Захід Львів достатніх доказів про реальність його господарських операцій з ФГ Ноженко, ФГ Вісла Сад, ФГ Скарбниця-Агро, ФГ Левченко, ВК Паросток, ТОВ Абрау Купаж, а відтак правомірність відображення результатів таких господарських операцій у його податковому обліку.

Як свідчать матеріали справи, основним видом діяльності ТОВ Агро Захід Львів є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, згідно із КВЕД 46.21. Директором товариства відповідно до наказу №8 від 29 квітня 2020 року є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

23 червня 2020 року ФГ «Ноженко» та ТОВ «Агро Захід Львів» уклали договір №23/06-20 на поставку зернових культур, за умовами якого постачальник зобов`язувався поставити і передати у власність покупця кукурудзу в кількості 210т. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом перевізника, з яким покупцем укладено договір.

Згідно із Специфікацією № 1 від 23 червня 2020 року до вказаного договору предметом поставки визначено кукурудза в кількості 210 т за ціною 4900 грн/т на загальну суму 1 029 000 грн.

Поставка кукурудзи насипом в кількості 178,82 т оформлена у червні 2020 року; оплата товару здійснена платіжними дорученнями № 330 від 09 липня 2020 року на суму 250 000 грн, №331 від 09 липня 2020 року на суму 362 499,50 грн, №333 від 10 липня 2020 року на суму 152 781,88 грн; №334 від 10 липня 2020 року на суму 263 717,78 грн, а всього на суму 1 028 999,16 грн.

Транспортування всієї партії товару (кукурудза) в кількості 178,82 т здійснювалось автотранспортом ФОП ОСОБА_2 згідно із договором на перевезення вантажу № 86 від 02 січня 2020 року на підставі товарно-транспортної накладної (далі ТТН) №676/1 від 24 червня 2020 року; №676/2 від 24 червня 2020 року; №676/3 від 24 червня 2020 року; №676/4 від 24 червня 2020 року; №677/1 від 26 червня 2020 року; №677/2 від 26 червня 2020 року.

Отриману від ФГ «Ноженко» кукурудзу ТОВ «Агро Захід Львів» реалізувал Державному підприємству спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі ДП «Укрспирт») згідно з договором купівлі-продажу №02-20-03 від 22 січня 2020 року, додатковими угодами №7 від 20 травня 2020 року, №8 від 15 липня 2020 року, №9 від 07 серпня 2020 року.

04 червня 2020 року ФГ «Вісла Сад» і ТОВ «Агро Захід Львів» уклали договір №23/06-20 на поставку зернових культур, за умовами якого постачальник зобов`язувався поставити і передати у власність покупця пшеницю в кількості 200 т. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом перевізника, з яким покупцем укладено договір.

Згідно із Специфікацією № 1 від 04 червня 2020 року до вказаного договору предметом поставки визначено пшеницю в кількості 200 т по ціні 6100 грн/т на загальну суму 1 220 000 грн.

Поставка пшениці насипом в кількості 199,54 т була оформлена у червні 2020 року; оплата за товар здійснена платіжними дорученнями №303 від 19 червня 2020 року на суму 200 000 грн, №302 від 19 червня 2020 року на суму 200 000 грн, №301 від 19 червня 2020 року на суму 200 000 грн, №304 від 19 червня 2020 року на суму 240 000 грн, №305 від 22 червня 2020 року на суму 200 000 грн.

Транспортування всієї партії товару (пшениця) в кількості 178,82 т здійснювалось автотранспортом ФОП ОСОБА_2 згідно з умовами договору на перевезення вантажу №86 від 02 січня 2020 року відповідно до ТТН №23/1 від 04 червня 2020 року; №23/2 від 04 червня 2020 року; №23/3 від 04 червня 2020 року; №24/1 від 05 червня 2020 року; №24/2 від 05 червня 2020 року; №24/3 від 05 червня 2020 року.

Отриману від ФГ «Вісла Сад» пшеницю ТОВ «Агро Захід Львів» реалізувало ДП «Укрспирт» згідно з договором купівлі-продажу №33-20-01 від 15 січня 2020 року, додатковими угодами №10 від 05 червня 2020 року, №11 від 12 червня 2020 року, №12 від 14 липня 2020 року, №13 від 24 липня 2020 року, №14 від 04 серпня 2020 року.

20 липня 2020 року ФГ «Скарбниця-Агро» і ТОВ «Агро Захід Львів» уклали договір №20/07-20 на поставку зернових культур, за умовами якого постачальник зобов`язувався поставити і передати у власність покупця пшеницю у кількості 227 т. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом перевізника, з яким покупцем укладено договір.

Згідно із Специфікацією №1 від 20 липня 2020 року до вказаного договору предметом поставки є пшениця у кількості 227 т за ціною 4992 грн/т на загальну суму 1 133 184 грн.

Поставка пшениці насипом у кількості 226,8 т оформлена у липні 2020 року; оплата товару здійснена платіжними дорученнями №378 від 30 липня 2020 року на суму 232 185,60 грн, №379 від 30 липня 2020 року на суму 200 000 грн, №381 від 30 липня 2020 року на суму 45000 грн, №383 від 31 липня 2020 року на суму 230 000 грн, № 382 від 31 липня 2020 року на суму 225 000 грн.

Транспортування всієї партії товару (пшениця) у кількості 226,8 т здійснено автотранспортом ФОП ОСОБА_2 згідно з умовами договору на перевезення вантажу №86 від 02 січня 2020 року відповідно до ТТН №б/н від 20 липня 2020 року, №б/н від 20 липня 2020 року, №б/н від 20 липня 2020 року, №б/н від 20 липня 2020 року, №б/н від 20 липня 2020 року, №б/н від 20 липня 2020 року.

Отриману від ФГ «Скарбниця-Агро» пшеницю ТОВ «Агро Захід Львів» реалізувало ДП «Укрспирт» згідно з договором купівлі-продажу №33-20-01 від 15 січня 2020 року та додатковою угодою № 12 від 14 липня 2020 року.

01 липня 2020 року ВК «Паросток» і ТОВ «Агро Захід Львів» уклали договір №01/07-20 на поставку зернових культур, за умовами якого постачальник зобов`язувався поставити і передати у власність покупця кукурудзу та пшеницю. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом перевізника, з яким покупцем укладено договір.

Згідно із Специфікацією № 1 від 01 липня 2020 року до вказаного договору предметом поставки визначено пшеницю в кількості 33,5 т за ціною 5850 грн/т на загальну суму 195 975 грн та кукурудзу в кількості 500 т за ціною 5340 грн/т на загальну суму 2 670 000 грн.

Поставка кукурудзи насипом в кількості 500 т і пшениці в кількості 33,38 т оформлена у липні 2020 року; оплата товару здійснена платіжними дорученнями №336 від 15 липня 2020 року на суму 195 273 грн, №337 від 15 липня 2020 року на суму 200 000 грн, №338 від 15 липня 2020 року на суму 200 000 грн, №339 від 15 липня 2020 року на суму 200 000 грн, №340 від 15 липня 2020 року на суму 227 700 грн, №341 від 15 липня 2020 року на суму 207 800 грн, №342 від 16 липня 2020 року на суму 200 000 грн, №343 від 16 липня 2020 року на суму 250 000 грн, №344 від 17 липня 2020 року на суму 250 000 грн, №345 від 17 липня 2020 року на суму 275 000 грн, №346 від 17 липня 2020 року на суму 275 000 грн, №349 від 21 липня 2020 року на суму 200 000 грн, №350 від 21 липня 2020 року на суму 184 500 грн, №351 від 22 липня 2020 року на суму 200 000 грн, №352 від 22 липня 2020 року на суму 181 064 грн, №357 від 22 липня 2020 року на суму 250 000 грн, №358 від 23 липня 2020 року на суму 100 000 грн, №361 від 24 липня 2020 року на суму 250 000 грн, №362 від 24 липня 2020 року на суму 250 000 грн, №364 від 27 липня 2020 року на суму 250 000 грн, №366 від 28 липня 2020 року на суму 300 000 грн.

Транспортування всієї партії товару (пшениці та кукурудза) в кількості відповідно 33,38 т та 500 т здійснювалось автотранспортом ФОП ОСОБА_2 згідно з умовами договору на перевезення вантажу №86 від 02 січня 2020 року на підставі ТТН №б/н від 07 липня 2020 року; №700/3 від 07 липня 2020 року; №б/н від 07 липня 2020 року; №б/н від 07 липня 2020 року; №700/4 від 07 липня 2020 року; №701/1 від 08 липня 2020 року; №б/н від 08 липня 2020 року; №б/н від 08 липня 2020 року; №б/н від 08 липня 2020 року; №699 від 09 липня 2021 року; №б/н від 10 липня 2020 року; №б/н від 10 липня 2020 року; №б/н від 10 липня 2020 року; №б/н від 10 липня 2020 року; №702/1 від 10 липня 2020 року.

Отриману від ВК «Паросток» пшеницю та кукурудзу ТОВ «Агро Захід Львів» реалізувало ДП «Укрспирт» згідно із договором купівлі-продажу №26-20-02 від 23 січня 2020 року та додатковою угодою № 13 від 15 липня 2020 року.

23 липня 2020 року ФГ «Левченко» і ТОВ «Агро Захід Львів» уклали договір №ЛЛ2307/123 на поставку зернових культур, за умовами якого постачальник зобов`язувався поставити і передати у власність покупця пшеницю. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом перевізника, з яким покупцем укладено договір.

Згідно із Специфікацією №1 від 23 липня 2020 року до вказаного договору предметом поставки визначено пшеницю в кількості 123,3 т за ціною 4992 грн/т на загальну суму 615 513,60 грн, а відповідно до Специфікації № 5 від 23 липня 2020 року до вказаного договору предметом поставки визначено пшеницю в кількості 1000 т за ціною 6360 грн/т на загальну суму 6 360 000 грн.

Поставка пшениці насипом в кількості 1500 т була оформлена у серпні 2020 року; оплата товару здійснена платіжними дорученнями (т.3, а.с.5-21).

Транспортування всієї партії товару (пшениця) в кількості 1500 т здійснювалось автотранспортом ФОП ОСОБА_2 згідно з умовами договору на перевезення вантажу № 86 від 02 січня 2020 року.

Отриману від ФГ «Левченко» пшеницю ТОВ «Агро Захід Львів» реалізувало ДП «Укрспирт» згідно із договором купівлі-продажу №03-20-03 від 05 травня 2020 року.

14 серпня 2020 року ТОВ «Абрау Купаж» та ТОВ «Агро Захід Львів» уклали договір №14/08/20-1 на поставку зернових культур, за умовами якого постачальник зобов`язувався поставити і передати у власність покупцю пшеницю. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом перевізника, з яким покупцем укладено договір.

Згідно із Специфікацією №1 від 14 серпня 2020 року до вказаного договору предметом поставки визначено пшеницю в кількості 1000 т за ціною 4740 грн/т на загальну суму 4 740 000 грн.

Поставка пшениці насипом в кількості 1000 тон оформлена у серпні 2020 року; оплата товару здійснена платіжними дорученнями №27 від 31 серпня 2020 року на суму 546 800 грн, №28 від 31 серпня 2020 року на суму 550 000 грн, №29 від 31 серпня 2020 року на суму 600 000 грн, №34 від 03 вересня 2020 року на суму 600 000 грн, №35 від 04 вересня 2020 року на суму 700 000 грн, №39 від 07 вересня 2020 року на суму 300 000 грн, №47 від 09 вересня 2020 року на суму 700 000 грн, №49 від 10 вересня 2020 року на суму 400 000 грн, №57 від 11 вересня 2020 року на суму 343 200 грн, №63 від 15 вересня 2020 року на суму 630 000 грн, №69 від 16 вересня 2020 року на суму 980 000 грн, №72 від 17 вересня 2020 року на суму 800 000 грн.

Транспортування всієї партії товару (кукурудза) в кількості 178,82 т здійснювалось автотранспортом ФОП ОСОБА_2 згідно з умов договору на перевезення вантажу №86 від 02 січня 2020 року відповідно до ТТН № 36/1 від 17 серпня 2020 року; № 36/2 від 17 серпня 2020 року; №36/3 від 17 серпня 2020 року; №36/4 від 17 серпня 2020 року; №36/5 від 17 серпня 2020 року; № 37/1 від 20 серпня 2020 року; № 37/2 від 20 серпня 2020 року; № 37/3 від 20 серпня 2020 року; № 37/4 від 20 серпня 2020 року; № 37/5 від 20 серпня 2020 року; № 37/6 від 20 серпня 2020 року; № 38/1 від 24 серпня 2020 року; № 38/2 від 24 серпня 2020 року; № 38/3 від 24 серпня 2020 року; № 38/4 від 24 серпня 2020 року; № 38/5 від 24 серпня 2020 року; № 38/6 від 24 серпня 2020 року; № 39/1 від 26 серпня 2020 року; № 39/2 від 26 серпня 2020 року; № 39/3 від 26 серпня 2020 року; № 39/4 від 26 серпня 2020 року; № 39/5 від 26 серпня 2020 року; № 39/6 від 26 серпня 2020 року; № 40/1 від 31 серпня 2020 року; № 40/2 від 31 серпня 2020 року; № 40/3 від 31 серпня 2020 року; № 40/4 від 31 серпня 2020 року; № 40/5 від 31 серпня 2020 року; № 91/1 від 15 серпня 2020 року; № 91/2 від 15 серпня 2020 року.

Отриману від ТОВ «Абрау Купаж» пшеницю ТОВ «Агро Захід Львів» реалізувало ДП «Укрспирт».

На виконання вказівок касаційного суду, викладених у постанові від 26 лютого 2024 року у справі, що розглядається, ТОВ «Агро Захід Львів» було надано апеляційному суду копії Журналу реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах за період червень-грудень 2020 року, а також Книги кількісно-якісного обліку зерна та продуктів його переробки за період з червня по жовтень 2020 року.

Виявлені контролюючим органом неточності у товаросупровідних документах у частині реєстраційних даних автотранспорту представник ТОВ «Агро Захід Львів» пояснив допущеними працівниками бухгалтерії описками внаслідок зношеності реєстраційних документів автомобілів ФОП ОСОБА_2 .

Щодо відсутності у деяких видаткових накладних прізвища, ім`я та по-батькові відповідальних посадових осіб позивача за господарськими операціями щодо придбання у ФГ Ноженко, ФГ Вісла Сад , ФГ Скарбниця- Агро, ВК Паросток, ФГ Левченко, ТОВ Абрау Купаж, а також реквізитів довіреностей на отримання ТМЦ, суд апеляційної інстанції враховує пояснення представника позивача про те, що на вказаних первинних документах наявні підпис та печатка товариства. При цьому оформлення вказаних документів було здійснено безпосередньо директором ТОВ «Агро Захід Львів» ОСОБА_1 , який в силу приписів цивільного законодавства та установчих документів позивача вправі діяти від імені товариства безпосередньо без оформлення додаткових уповноважуючих документів.

Щодо дотримання приписів Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» в частині оформлення документів про зберігання зерна апеляційний суд зазначає таке.

Згідно із приписами статі 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію.

Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.

Після заповнення обов`язкових реквізитів простого або подвійного складського свідоцтва на зерно, реєстрації їх у реєстрі з присвоєнням порядкового номера заповнений бланк простого або подвійного складського свідоцтва на зерно передається особі, яка здала зерно на зберігання.

Зерновий склад зобов`язаний виписувати окремо складські документи на зерно для партій зерна, що належать різним товарним класам, відповідно до державних стандартів.

За приписами пункту 1 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам та типового договору складського зберігання зерна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2003 року № 510, підставою для видачі складських документів на зерно (далі складські документи) є прийняття зерна зерновим складом на зберігання.

Згідно із пунктом 1.9 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Мінагрополітики від 27 червня 2003 оку № 198, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16 липня 2003 року за № 605/7926, зерновий склад не повинен видавати поклажодавцю складські документи на зерно, якщо зерно не було прийняте зерновим складом на зберігання.

Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерновий склад - суб`єкт підприємництва, що є власником зерносховища і надає фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно та в передбаченому законом порядку отримав право на здійснення такої діяльності шляхом участі в Гарантійному фонді виконання зобов`язань за складськими документами на зерно.

Пунктом 24 частини 1 статті 1 цього ж Закону складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Відтак, слід погодитися із доводами позивача про те, що складські документи на зерно не можуть бути у нього чи його контрагента, оскільки таке не придбавалося через зерновий склад і не зберігалося у ньому.

Водночас апеляційний суд звертає увагу на те, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формуються дані бухгалтерського і податкового обліку а отже ненадання такого не може бути доказом наявності складу податкового правопорушення.

Окрім того, слід погодитися із позивачем у тому, що придбаний ним товар належить до зерна технічного призначення, тобто зерна, що призначене для промислової переробки на інші продукти (спирт, крохмаль, медичні препарати тощо) у відповідності до пункту 13 частини 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні». Відтак, з урахуванням приписів Порядку видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2009 року № 848, відповідний сертифікат мав видаватися на продукт переробки такого зерна.

При дослідженні робіт по вивантаженню зерна апеляційним судом враховано неспростовані представником відповідача пояснення представника позивача про те, що такий процес здійснювався без використання додаткових механізмів та людського ресурсу безпосередньо автомобілями-самоскидами перевізника.

Разом із тим, у ході апеляційного розгляду представником контролюючого органу не заперечувалося те, що ТОВ «Агро Захід Львів» було проведено повний розрахунок за отриманий у контрагентів товар у безготівковий спосіб, який у подальшому реалізований ДП «Укрспирт».

Водночас апеляційний суд в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вважає за необхідне при вирішенні спору орієнтуватися на висновки, викладені у постановах Верховного Суду.

Так, апеляційний суд звертає увагу на те, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 20 березня 2018 року по справі № 804/939/16, від 26 червня 2018 року по справі №826/3006/14, від 06 листопада 2018 року по справі № К/9901/3443/18.

Попри те, апеляційний суд враховує висновки, що містяться у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2021 року по справі № 803/1684/17, від 21 січня 2021 року по справі №813/2204/17, від 24 травня 2019 року по справі №826/7423/16, відповідно до яких транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки. Вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.

Водночас апеляційний суд погоджується із доводами позивача про те, що за умовами господарських договорів той не зобов`язаний контролювати договірні відносини своїх контрагентів.

Виходячи із правових позицій Верховного Суду у постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі № 809/2918/13-а, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також застосував Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішеннях у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», визначивши, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.

Зокрема, у пунктах 70, 71 рішення у справі «Булвес АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов висновків, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Ураховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків з декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Водночас апеляційний суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду (зокрема, постанови від 02 квітня 2019 року у справі № 826/6245/18; від 20 серпня 2020 року у справі №380/10381/20) непідтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Висновки про відсутність у контрагентів позивача трудових та матеріальних ресурсів зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, така інформація не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону, сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається відповідач.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №П/811/3228/14, будь-яка податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, у тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що відсутність у підприємства матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Норми ПК не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Лише у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які не підтверджують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.

Припускаючи, що певні ТМЦ могли бути передані, а роботи виконані іншими контрагентами позивача за спірний період, придбані в необлікованому порядку чи здійснені власними силами за рахунок робочої сили власних працівників, відповідач не вказав якими саме суб`єктами господарювання здійснено таке постачання товарів і виконання робіт, якими ідентичними по кількості, сумі і характеристиці бухгалтерськими документами із іншими постачальниками і контрагентами сформовано податковий облік позивача на спірну суму податкового кредиту з ПДВ і обліковано його витрати.

У постанові від 16 квітня 2020 року у справі №805/5017/15-а Верховний суд зазначив, що податковим органом не спростовано, що внаслідок проведення даних операцій позивач мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, не підтверджено, що позивач не прагнув отримати вигоду виключно переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість (безпідставного формування податкового кредиту). Відповідачем не доведено неотримання позивачем товару та послуг.

Відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано презумпцію правомірності правочинів, добросовісності платника податку та достовірності поданих документів.

Касаційний суд неодноразово зазначав, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19, платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Водночас контролюючий орган не надав належних доказів, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними.

При цьому згідно із усталеною практикою Верховного Суду платник (покупець товарів/робіт/послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо суд не встановить фактів , які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (постанови Касаційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 520/2388/2020, від 05 жовтня 2022 року у справі № 640/12691/19, від 06 жовтня 2022 року у справі № 160/8965/19, від 23 травня 2023 року у справі №360/1283/20).

Згідно із приписами частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 110 рішення ЄСПЛ від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

У пункті 38 рішення ЄСПЛ у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію ЄСПЛ, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10 лютого 2010 року ЄСПЛ Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

У Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відтак, на думку апеляційного суду, огляду на встановлені фактичні обставини та наведені правові норми у суду першої інстанції були належні підстави для висновку про протиправність оспорюваних позивачем ППР ГУ ДПС від 19 травня 2021 року № 10969/13-01-07-02 та № 10970/13-01-07-02, а отже необхідність їх скасування задля відновлення порушеного права платника податків.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року у справі №380/8753/21 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Постанова у повному обсязі складена 10 червня 2024 року.