Рішення

від 30.05.2024 по справі 369/11095/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/11095/23

Провадження № 2/369/1686/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

30.05.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Волчка А. Я.,

при секретарі Ведмеденко Н. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково селекційний центр рибництва» про стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2023 року позивач звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом.

Свої вимоги мотивував тим, що судовим рішенням по справі 369/6481/16 визнано його звільнення незаконним та поновлено на посаді директора підприємства. Під час перебування у трудових відносинах з відповідачем йому була нарахована, але не виплачена заробітна плата. Так, середньомісячна заробітна плата становить 2970,00 грн. Період вимушеного прогулу з 18 квітня 2016 року (дата незаконного звільнення) по 11 липня 2018 року (дата законного звільнення) становить 27 місяців, що складає 80190,00 грн. Оскільки своєчасно кошти не були сплачені, відповідач на підставі ст.625 ЦК України має сплатити цю заборгованість з урахуванням трьох відсотків річних в розмірі 7217,10 грн. та індексу інфляції в розмірі 30290,84 грн. Таким чином загальна заборгованість становить 117697,84 грн. У добровільному порядку відповідач кошти не сплачує, вважає своє право грубо порушеним.

Враховуючи вищевикладене, просив суд стягнути з державного підприємства «Науково селекційно-генетичний центр рибництва» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних в розмірі 117697,84 грн.

Ухвалою від 08.09.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 02.02.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, відзив на позов суду не подав.

Відповідно до положень частини першої статті 280 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що позивач проти заочного розгляду справи не заперечувала, суд, на підставі частини першої статті 280 та відповідно до частини першої статті 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Так, КЦС ВС у Постанові від 30 вересня 2022 року № 761/38266/14 (61-1091св21) роз`яснив, що якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, Якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що з 2014 року ОСОБА_1 працював на посаді директора ДП «Науково селекційно-генетичний центр рибництва».

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебувала цивільна справа №369/6481/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства рибного господарства України, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 квітня 2018 року позов задоволено. Визнано звільнення ОСОБА_1 з посади Директора ДП «Науковий селекційно-генетичний центр рибництва» незаконним. Скасувано наказ Голови Державного агентства рибного господарства України від 18.04.2016 № 12-К про звільнення з посади Директора ДП «Науковий селекційно-генетичний центр рибництва» ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді Директора ДП «Науковий селекційно-генетичний центр рибництва».

Додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 квітня 2018 року допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі. Стягнено з Державного агентства рибного господарства України на користь держави судовий збір в розмірі 1653 грн. 60 коп.

З Єдиного реєстру судових рішень вбачається, що постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 квітня 2018 року - залишено без змін.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 наказом №2-к від 14 травня 2018 року ОСОБА_1 поновлено на посаді директора; наказом №5-к від 11 липня 2018 року звільнений з займаної посади за згодою сторін з 16 липня 2018 року.

За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Статтею 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗПП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За ст. 233 КЗпП працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) Велика Палата Верховного Суду, з`ясовуючи питання про те, чи можна вважати середній заробіток за час вимушеного прогулу складовою заробітної плати та чи поширюється на вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу положення частини першої статті233КЗпП України про тримісячний строк звернення до суду, дійшла таких правових висновків.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин.

Спір щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці.

Аналізуючи зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору та відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, і не залежить від здійснення роботодавцем нарахування таких виплат.

Таким чином, у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Об`єднаної палати Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18 (провадження № 61-9664сво19), задля формування єдиної судової практики щодо застосування частини другої статті 233 КЗпП України, оскільки середній заробіток за час вимушеного прогулу є, по суті, неотриманою заробітною платою за невиконання трудової функції не з вини працівника, на яку поширюються норми законодавства про оплату праці.

Також позивач стверджував, що після його незаконного звільнення у 2016 році (18 квітня 2016 року) по день його законного звільнення у 2018 році (11 липня 2018 року) минуло 27 місяців, за який відповідач зобов`язаний сплатити 80190,00 грн. (середньо місячний заробіток 2970 грн.). Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що після поновлення позивача, його звільнення за власним бажанням існувала заборгованість по виплатам. Суд враховує, що позивача було поновлено на посаді директора підприємства. Не надав позивач ні наказу про поновлення, ні наказу про звільнення з відповідними нарахуваннями, які сплачується роботодавцем при звільненні працівника. Також не вказується про нарахування жодних сум до виплати і в розглянутих судових рішеннях.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок № 100).

Згідно з п.7 Порядку № 100 Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів

розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, число календарних днів за цей період. ( Абзац перший пункту 8 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1398 від 30.07.99).

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

При вирішенні питання про суми виплат, суд враховує обставини, встановлені судовим рішенням.

Позивач не надав доказів про розмір його заробітної плати за останні місяці роботи перед звільненням ще у 2016 році, оскільки ним заявлені вимоги про виплату заробітку за час вимушеного прогулу, що позбавляє суд можливості перевірити нарахування наведені позивачем або здійснити власний розрахунок заборгованості. Судом також враховується те, що відповідач відзиву хоч і не подав, але в матеріалах справи відсутня первинна документація, що позбавляє суд можливості вирішити спір по суті. Позивачем не заявлено і клопотань про витребування таких доказів у разі складнощів в їх отриманні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 117697,84 грн. з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 13, 247, 258, 263, 267, 273, 355, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до державного підприємства «Науково селекційно-генетичний центр рибництва» про стягнення сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача:Державне підприємство «Науково селекційно-генетичний центр рибництва», ЄДРПОУ 004722609, адреса: Київська область, м. Вишневе, вул. Обухівська. 135.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Андрій ВОЛЧКО