Ухвала

від 05.06.2024 по справі 385/840/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційнийсуд

№ провадження 11-кп/4809/357/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 366 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2024 року. м. Кропивницький

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020120000000242 по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 240, ч. 2 ст. 366 КК України заапеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні, на вирок Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 06.03.2024, яким

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, українця, громадянина України, маючого вищу освіту, працюючого заступником директора ТОВ «Оазіс-Т», неодруженого, на утриманні має малолітнього сина ОСОБА_7 , 2021 року народження, депутатом не являється, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 240, ч.2 ст. 366КК України та виправдано у зв`язку із недоведеністю того, що в діянні обвинуваченого є склад цих кримінальних правопорушень.

Судові витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз на загальну суму 13084,44 грн - віднесено на рахунок держави.

За участі учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_8 ,

захисника адвоката - ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_10

ВСТАНОВИЛА:

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, а також у службовому підробленні, складанні, видачи службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України за таких обставин.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чарнокіт», код ЄДРПОУ 32954158, юридична адреса: Кіровоградська область, Гайворонський район смт. Салькове, вул. Павлова, 1, засноване згідно домовленості засновників (учасників) шляхом об`єднання їхнього майна з метою одержання прибутку, дата державної реєстрації 09.04.2004. Засновниками та учасниками ТОВ «Чарнокіт» є юридична особа Приватне Акціонерне товариство «Інвестбудсервіс», код ЄДРПОУ 32244833, юридична адреса: м. Київ, вул. Омельяновича Павленко, 4. Одним із основних видів діяльності ТОВ«Чарнокіт» є добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю, з цією метою ТОВ «Чарнокіт» звернулось до Державної служби геології та надр України та 09.12.2004 отримало спеціальний дозвіл на користування надрами за № 3552. Мета користування надрами видобування корисної копалини загальнодержавного значення чарнокіту, придатних для виробництва будівельного щебню на території Заваллівського родовища, Гайворонського району, Кіровоградської області на загальній площі 16,25 га.

Так, 31.05.2018 ОСОБА_6 , заступника директора ТОВ «Чарнокіт», код ЄДРПОУ 32954158 відповідно до наказу № 134-К, призначено на посаду виконавчого директора товариства. В свою чергу директором ТОВ «Чарнокіт» код ЄДРПОУ 32954158 з 13.12.2017 являвся ОСОБА_11 .

Відповідно до посадової інструкції виконавчого директора, затвердженої директором ТОВ «Чарнокіт» від 30.05.2018 ОСОБА_6 наділений повноваженнями, а саме: відповідно до розділу 2 «Завдання та обов`язки» виконавчий директор підприємства: виконує сформульовані завдання, планує, здійснює і координує діяльність підприємства в межах своєї компетенції; забезпечує виконання цінової, кредитно-банківської, податкової та страхової політики, соціальної і зовнішньоекономічної діяльності; організовує роботу і ефективну взаємодію виробничих одиниць, цехів та інших структурних підрозділів підприємства; координує відповідність продукції (послуг) належної якості, сприяє підвищенню продуктивності праці, ефективності виробництва і якості продукції; сприяє забезпеченню дотримання законності, використання правових заходів удосконалення управління, зміцнення договірної дисципліни і обліку, господарського розрахунку; представляє підприємство в органах державної влади і у взаємодіях з партнерами; готує проекти нормативних документів.

Розділом 4. «Відповідальність» посадової інструкції виконавчого директора ТОВ «Чарнокіт» несе персональну відповідальність за: за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, які передбачаються даною посадовою інструкцією, в межах, визначених чинним законодавством України про працю; за правопорушення, вчинені в процесі здійснення своєї діяльності, в межах визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України; за завдання матеріальної шкоди - в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про руду України; виконавчий директор підприємства несе персональну відповідальність за наслідки прийнятих ним рішень, які виходять за межі його повноважень, які визначені чинним законодавством, статутом підприємства, іншими нормативно-правовими актами; виконавчий директор підприємства не звільняється від відповідальності, якщо дії, що тягнуть відповідальність, були здійснені особами, яким він делегував свої права; виконавчий директор підприємства, який недобросовісно використовує майно та кошти товариства у власних інтересах, або в інтересах, протилежних статутним цілям, несе відповідальність в межах, визначених цивільним, кримінальним та адміністративним правом.

Таким чином, ОСОБА_6 займаючи посаду виконавчого директора ТОВ«Чарнокіт» являвся службовою особою, наділеною на виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Проте, ОСОБА_6 займаючи посаду виконавчого директора ТОВ«Чарнокіт», будучи службовою особою, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, діючи з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, а саме: ТОВ «Чарнокіт» вчинив незаконні дії направленні на видобування товариством на території Заваллівського родовища, Гайворонського району, Кіровоградської області корисних копалин чарнокіту, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення», відноситься до корисних копалин загальнодержавного, шляхом проведення вибухових робіт за наступних обставин:

17.10.2017Державноюслужбоюгеології танадрУкраїнивідповідно доНаказу №449 від 17.10.2017зупиненодіюспеціального дозволунакористування надрами№3552від09.12.2004видануТОВ «Чарнокіт».01.11.2017наадресуТОВ «Чарнокіт»направленолист № 24467/03/14-17 з повідомленням про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами.

Відповідно до ст. 56. Основні вимоги в галузі охорони надр Кодексу України про надра Основними вимогами в галузі охорони надр є: забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр; додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами; раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів; недопущення шкідливого впливу робіт, пов`язаних з користуванням надрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи законсервовані, а також підземних споруд; охорона родовищ корисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж та інших факторів, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх розробку; запобігання необґрунтованій та самовільній забудові площ залягання корисних копалин і додержання встановленого законодавством порядку використання цих площ для інших цілей; запобігання забрудненню надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захороненні шкідливих речовин і відходів виробництва, скиданні стічних вод; додержання інших вимог, передбачених законодавством про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно до ст. 57 Обмеження, тимчасова заборона (зупинення) або припинення користування надрами Кодексу України про надра зазначено, що у разі порушення вимог статті 56 та інших статей цього Кодексу користування надрами може бути обмежено, тимчасово заборонено (зупинено) або припинено центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або іншим державним органом, уповноваженим на застосування таких заходів реагування, в порядку, встановленому законодавством.

При користуванні надрами відповідно до умов угоди про розподіл продукції право користування надрами може бути припинено, обмежено чи тимчасово заборонено (зупинено) на умовах та в порядку, передбачених Законом України «Про угоди про розподіл продукції» і такою угодою, і лише у випадках, зазначених у частині четвертій статті 26 цього Кодексу.

Крім того, згідно з п. 1 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1174, Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

23.10.2018 на підставі наказу № 290 від 23.08.2018 Державною службою геології та надр України проводилася планова перевірка ТОВ «Чарнокіт», щодо дотримання товариством вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин за результатами якої виявлено наступні порушення, а саме: ТОВ«Чарнокіт» продовжило видобування корисних копалин чарнокіту після зупинення дії дозволу чим порушило вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011 «Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами».

Зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами є механізмом виконання повноважень щодо зупинення права користування надрами, наслідком застосування якого є вимоги п. 22 Порядку, зобов`язання надрокористувача після зупинення дії дозволу зупинити проведення на наданій йому в користування ділянці надр робіт, передбачених дозволом. Під час зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами останній хоч і залишається дійсним протягом строку на який він був виданий, проте втрачає дію (є недіючим).

У своючергу, ОСОБА_6 достовірно знаючи,що діюспеціального дозволуна користуваннянадрами №3552 від 09.12.2004, відповідно до наказу Державної служби геології та надр України за №449від 17.10.2017, зупинено, діючи умисно у порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011 «Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами» та п. 3 ст. 26, ст. 24 Кодексу України про надра, маючи намір на незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення шляхом проведення вибухових робіт, не зупинив та продовжив видобування чарнокіт на Заваллівському родовищі, хоча був обізнаний про вимоги законодавства України щодо негайного зупинення видобування та використання корисних копалин.

Так, ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій діючи умисно і цілеспрямовано, всупереч інтересам служби та в інтересах третіх осіб, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання у період часу з 11.05.2018 по 03.10.2018 здійснив всі необхідні дії спрямовані на незаконний видобуток та користування надрами ТОВ «Чарнокіт» під час зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №3552 від 09.12.2004, тобто в період між прийняттям Державною службою геології та надр України рішення про зупинення дії спеціального дозволу та до прийняття рішення Державною службою геології та надр України про поновлення дії спеціального дозволу на користування надрами є самовільним користуванням надрами, оскільки здійснювалось за відсутності діючого спеціального дозволу на користування надрами № 3552 від 09.12.2004.

Зокрема встановлено, що ОСОБА_6 реалізуючи свій злочинний умисел з метою продовження видобування корисних копалин чарнокіт підписав та видав від імені ОСОБА_11 директора ТОВ«Чарнокіт» накази про проведення вибухових робіт на Заваллівському родовищі, а саме: наказ №92-0 від 11.05.2018, № 119-0 від 13.07.2018 та наказ № 151-0 від 02.10.2018, які в подальшому з метою незаконного видобутку корисних копалин надав представникам ПрАТ«Украгровибухпром», які виконуючи свої господарські зобов`язання за раніше укладеним Договором від 21.01.2016 на проведення буро-вибухових робіт, методом свердловинних зарядів, із застосуванням тротиловмісних речовин провели вибухові роботи.

При цьому, ОСОБА_6 , бажаючи приховати вчинюваний ним злочин, умисно не повідомив представників ПрАТ «Украгровибухпром» про те, що наказом Державної служби геології та надр України № 449 від 17.10.2017 дію спеціального дозволу на користування надрами № 3552 від 09.12.2004 ТОВ«Чарнокіт» зупинено.

У свою чергу, представниками ПрАТ «Украгровибухпром» 11.05.2018, 14.07.2018 та 03.10.2018 було проведено три масових вибухи на Заваллівському родовищі, у результаті вказаних вибухів підприємством ТОВ «Чарнокіт», згідно актів здачі-прийняття незаконно видобуто наступну кількість чарнокіту: акт №98 від 11.05.2018 25,500 тис.м3; акт № 165 від 14.07.2018 24,938 тис. м3; акт № 254 від 03.10.2018 12,700 тис. м3.

У подальшому ОСОБА_6 реалізовуючи свійзлочинний умиселдіючи умисноі цілеспрямованов інтересахтретіх осіб,вчинив всінеобхідні діїнаправлені,щодо переробкичарнокіту натериторії Заваллівськогородовища задопомогою власнихдробарок,а такожподальшої реалізаціїпідприємствам ТОВ«ГермесЛТД» ЄДРПОУ39987038,ТОВ«Гранресурси»ЄДРПОУ 37170646,ТОВ «Будівельнакомпанія«ДОРЛІДЕР» ЄДРПОУ37468590,ПП«ЛегатСтрой»ЄДРПОУ35051106,ПП«Полтавабудцентр»ЄДРПОУ24565511,ТОВ «СКК-Адєп»ЄДРПОУ 34130511.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 102 від 21.06.2019 Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України досліджувані підписи, розташовані в графі «Прийняв» в актах №98 від 11.05.2018, № 165 від 14.07.2018 та № 254 від 03.10.2018 виконанні ОСОБА_6 .

Згідно висновку судово-економічної експертизи № 19 від 12.06.2020 проведено розрахунок розміру збитків завданих державі внаслідок самовільного видобутку корисних копалин загальнодержавного значення чарнокіту, складає 2107677, 30 грн.

Таким чином, ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді виконавчого директора ТОВ «Чарнокіт» в порушення вимог Кодексу України про надра у період часу з 11.05.2018 по 12.10.2018 вчинив всі необхідні дії, безпосередньо спрямовані на вчинення незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення чарнокіту, який згідно постанови Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994 «Про затвердження переліку корисних копалин загальнодержавного значення» відноситься до переліку корисних копалин загальнодержавного значення, в загальному об`ємі 63,138 тис. м3, що завдало збитків державі на суму 2107677, 30 грн.

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, тобто у незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення.

Крім того, ОСОБА_6 , будучи службовою особою, за зазначених вище обставин, склав та видав завідомо неправдиві офіційні документи.

Так, ОСОБА_6 , займаючи посаду виконавчого директора ТОВ«Чарнокіт» являючись службовою особою, наділеною на виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, діючи з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, а саме: ТОВ «Чарнокіт» код ЄДРПОУ 32954158, склав та засвідчив власними підписами накази про проведення вибухових робіт на Заваллівському родовищі, Гайворонського району, Кіровоградської області з метою видобування ТОВ «Чарнокіт» на території родовища корисних копалин чарнокіту, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення», відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення.

З цією метою 11.05.2018, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , склав та видав наказ №92-0 від імені директора ТОВ «Чарнокіт» ОСОБА_11 , який засвідчив своїм підписом та наніс відтиск печатки товариства, в якому зазначив наступне: Для забезпечення товариства гірничою масою провести масовий вибух на блоці Заваллівського гранітного кар`єру 11.05.2018 час вибуху з 09:00 годин місцевого часу до 16:00 годин.

Крім того, 13.07.2018 більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , склав та видав наказ №119-0 від імені директора ТОВ «Чарнокіт» ОСОБА_11 , який засвідчив своїм підписом та наніс відтиск печатки товариства, в якому зазначив наступне: Для забезпечення товариства гірничою масою провести масовий вибух на блоці Заваллівського гранітного кар`єру 13.07.2018 час вибуху з 09:00 годин місцевого часу до 16:00 годин.

Також, 02.10.2018 більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , склав та видав наказ №151-0 від імені директора ТОВ «Чарнокіт» ОСОБА_11 , який засвідчив своїм підписом та наніс відтиск печатки товариства, в якому зазначив наступне: Для забезпечення товариства гірничою масою провести масовий вибух на блоці Заваллівського гранітного кар`єру 02.10.2018 час вибуху з 09:00 годин місцевого часу до 16:00 годин.

Таким чином, ОСОБА_6 , на виконання раніше розробленого злочинного плану не маючи на те повноважень, склав та засвідчив документи, які були необхідні для незаконного видобутку та користування надрами ТОВ «Чарнокіт» під час зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №3552 від 09.12.2004, тобто в період між прийняттям Державною службою геології та надр України рішення про зупинення дії спеціального дозволу та до прийняття рішення про поновлення дії спеціального дозволу на користування надрами є самовільним користуванням надрами, оскільки здійснювалось за відсутності діючого спеціального дозволу на користування надрами № 3552 від 09.12.2004.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 102 від 21.06.2019 Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України досліджувані підписи, розташовані в графі «Директор ООО «Чарнокіт» в наказах №92-0 від 11.05.2018, № 151-0 від 02.10.2018 та №119-0 від 13.07.2018, виконані ОСОБА_6 .

В подальшому ОСОБА_6 , реалізовуючи свій злочинний план використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, діючи з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, а саме: ТОВ «Чарнокіт» код ЄДРПОУ 32954158 та бажаючи приховати вчинюваний ним злочин, умисно не повідомив представників ПрАТ «Украгровибухпром» про те, що наказом Державної служби геології та надр України № 449 від 17.10.2017 дію спеціального дозволу на користування надрами № 3552 від 09.12.2004 ТОВ«Чарнокіт» зупинено.

У свою чергу представниками ПрАТ «Украгровибухпром» 11.05.2018, 14.07.2018 та 03.10.2018 було проведено три масових вибухи на Заваллівському родовищі, у результаті вказаних вибухів підприємством ТОВ «Чарнокіт», згідно актів здачі-прийняття незаконно видобуто наступну кількість чарнокіту: акт №98 від 11.05.2018 25,500 тис.м3; акт № 165 від 14.07.2018 24,938 тис. м3; акт № 254 від 03.10.2018 12,700 тис. м3.

У результаті вчинених ОСОБА_6 умисних протиправних дій ТОВ «Чарнокіт», код ЄДРПОУ 32954158, здійснено незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення чарнокіту, який згідно постанови Кабінету Міністрів України №827 від 12.12.1994 "Про затвердження переліку корисних копалин загальнодержавного значення" відноситься до переліку корисних копалин загальнодержавного значення, в загальному об`ємі 63, 138 тис. м3, що завдало збитків державі на загальну суму 2107677,30 грн.

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, тобто службове підроблення, складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки.

Виправдовуючи ОСОБА_6 ,судпершої інстанціїсвоє рішеннямотивував тим,що прокурором долучено до матеріалів судового провадження ксерокопії письмових доказів по справі, які не є оригіналами, а тому вони не можуть бути допустимими доказами факту чи обставин, що встановлюються під час цього кримінального провадження, а інших належних та допустимих доказів вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 кримінального правопорушення стороною обвинувачення до суду не надано.

У своїй апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить вирок суду першої інстанції - скасувати у зв`язку із допущеннямсудом істотногопорушення вимогкримінального процесуальногозакону,невідповідності висновківсуду,викладеним усудовому рішенні,фактичним обставинамкримінального провадження,неповнотою судовогорозгляду,неправильним застосуваннямзакону Українипро кримінальнувідповідальність та ухвалити новий вирок, яким визнати изнати ОСОБА_6 винним в скоєнні злочинів передбачених: ч. 2 ст. 240, ч. 2 ст. 366 КК України та призначити йому покарання: за ч. 2 ст. 240 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки. На підставі п. 3 ч.1 ст. 49, ч.5 ст.74 КК України звільнити від відбування призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Прийняти рішеннящодо процесуальнихвитрат,а саместягнути з ОСОБА_6 судові витратипов`язані ізпроведенням судовихекспертиз назагальну суму13084,44гривні.

Свої доводи прокурор мотивує тим, що районний суд визнав всі подані стороною обвинувачення письмові докази - документи недопустимими доказами через подання їх суду в копіях. Також, судом зазначається, що оригіналів всієї документації по даному кримінальному провадженні для ознайомлення стороні захисту не надано та безпосередньо оригінали в судовому засіданні не оглядались.

Також у вироці зазначено, що сторона обвинувачення не повідомила правові підстави отримання вказаних доказів та посилається на постанову про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме кримінальне провадження від 23.07.2020, яка не містить додатків щодо переліку виділених матеріалів.

Крім цього, судом зазначається, що з приводу оригіналів письмових документів по даному кримінальному провадженню, а також можливості надання їх для огляду в судове засідання стороною обвинувачення також не надано будь-яких відомостей чи підтверджень.

Вказані твердження суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки в судовому засіданні стороною обвинувачення зазначено, що оригінали матеріалів кримінального провадження знаходяться у первинному кримінальному провадженні № 42018121230000064 від 07.11.2018, з якого у подальшому виділено матеріали кримінального провадження № 12020120000000242 від 23.07.2020.

Більше того, прокурор у судовому засіданні заявляв клопотання про дослідження оригіналів документів, які подано суду в копіях, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження № 12020120000000242 від 23.07.2020 (справа 385/919/20, провадження № 1-кп/385/5/23), яке слухалось судом у складі цього ж головуючого судді, однак суд залишив клопотання прокурора без задоволення.

Посилання суду в даному випадку на частину 3 ст. 99 КПК України щодо зобов`язання сторони обвинувачення надати суду оригінал документу є суперечливим, оскільки з кримінального провадження № 42018121230000064 від 07.11.2018 виділено декілька кримінальних проваджень стосовно різних осіб, яким у подальшому повідомлено про підозри у вчиненні кримінальних правопорушень та скеровано обвинувальні акти до суду, при цьому одні і ті ж документи є доказами у різних кримінальних провадженнях, а оригінал документу може бути лише один.

За таких обставин у виділених кримінальних провадженнях сторона обвинувачення не мала об`єктивної можливості надати на підтвердження вини осіб оригінали документів, які наявні у матеріалах первинного кримінального провадження та відповідно матеріали надавались у копіях.

При цьому суд, посилаючись на положення ч. 5 ст. 99 КПК України, не враховує, що станом на час скерування до суду кримінального провадження неможливо було вилучити оригінали документів з матеріалів первинного кримінального провадження та долучити їх до виділеного, тобто фактично наявна ситуація, передбачена п. 2 ч. 5 ст. 99 КПК України, а саме оригінал документа не може бути отриманий за допомогою доступних правових процедур.

Разом з цим, на час подання прокурором клопотання про дослідження оригіналів документів кримінального провадження кримінальне провадження № 42018121230000064 від 07.11.2018 вже було розглянуто та дослідити ці матеріали, які є оригіналами документів, можливість була, однак суд обмежив в цьому праві відмовивши в задоволенні такого клопотання.

Крім цього, судом зазначається, що стороною обвинувачення порушено вимоги щодо затвердження копій документів та посилається на порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.27 Національного стандарту України Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55 та розділ 10 Правил Організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування та підприємствах, установах та організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 10000/5 від 18.06.2015, згідно яких копія набуває юридичної сили лише після її засвідчення в установленому порядку.

Разом з цим, в даному випадку судом першої інстанції не враховано, що матеріали кримінального провадження подавались суду на дослідження у прошитому, пронумерованому вигляді з описом та усіма необхідними реквізитами. Тобто документи подавались з дотриманням вимог щодо їх засвідчення відповідно до вимог національного стандарту щодо оформлення документів та порушень в даному випадку не допущено.

Крім того, сторона захисту при виконанні вимог ст. 290 КПК України у відповідному протоколі не вказала жодних зауважень з приводу відкритих їм матеріалів та не заявляли клопотань про пред`явлення їм на огляд оригіналів документів. Зауваження щодо цього питання стороною захисту було висловлено лише в судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження по суті.

Також, у вироку суду від 06.03.2024 зазначається, що суд вважає недоведеним склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 240 КК України, оскільки згідно посадової інструкції виконавчого директора та показанням свідка ОСОБА_12 вбачається, що у виконавчого директора не було повноважень на зупинення видобування корисних копалин підприємством, а такі повноваження мав директор або Загальні збори.

Такі висновки суду є суперечливими та не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження з огляду на те, що в ході досудового розслідування встановлено та підтверджено в ході судового розгляду, що ОСОБА_6 склав та видав ряд наказів від імені директора ТОВ «Чарнокіт» ОСОБА_11 , які засвідчив своїм підписом та наніс відтиск печатки товариства, в якому зазначив наступне: Для забезпечення товариства гірничою масою провести масовий вибух на блоці Заваллівського гранітного кар`єру, що і стало підставою для проведення вибухових робіт та завдяки яким видобуток корисних копалин продовжився не дивлячись на зупинення дії спеціального дозволу.

Даний факт підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи № 102 від 21.06.2019 Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, згідно якого досліджувані підписи, розташовані в графі «Директор ООО «Чарнокіт» в наказах № 92-0 від 11.05.2018, № 151-0 від 02.10.2018 та №119-0 від 13.07.2018 виконані ОСОБА_6 .

Разом з цим, судом проігноровано зазначені обставини та зроблено хибний висновок, що ОСОБА_6 не міг вчинити даний злочин через відсутність відповідних повноважень.

Також, вказує і на необ`єктивність суду першої інстанції, оскільки суд в частині доводів на підтвердження вини ОСОБА_6 не приймає жодні документи, визнає їх недопустимими, а в частині обставин, які нібито виправдовують обвинуваченого суд приймає та обґрунтовує свої висновки цими ж документами.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 6 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України.

Положеннями п. 15 ч. 2 ст. 36 КПК України передбачені повноваження прокурора щодо підтримання державного обвинувачення в суді, відмови від підтримання державного обвинувачення, зміни його або висунення додаткового обвинувачення в порядку, встановленому КПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 338 КПК України з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа. Дійшовши до переконання, що обвинувачення потрібно змінити, прокурор, після виконання вимог ст. 341 КПК України, складає обвинувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення. Частиною 1 ст. 341 КПК України визначено, що якщо в результаті судового розгляду прокурор, крім випадку, коли ним є Генеральний прокурор, дійде переконання, що необхідно відмовитися від підтримання державного обвинувачення, змінити його, висунути додаткове обвинувачення або розпочати провадження щодо юридичної особи, він повинен погодити відповідні процесуальні документи з прокурором вищого рівня. Суд за клопотанням прокурора відкладає судове засідання та надає прокурору час для складення та погодження відповідних процесуальних документів.

В судовому засіданні суду І-ої інстанції, прокурором у кримінальному провадженні було заявлено клопотання про необхідність зміни обвинувачення та відкладення судового засідання для складання та погодження зміненого обвинувального акту, але судом І - ої інстанції безпідставно та необгрунтовано відмовлено в задоволенні даного клопотання.

Таким чином, відмовляючи в задоволенні клопотання прокурора про відкладення судового засідання у зв`язку з необхідністю зміни обвинувачення, суд І-ої інстанції перешкодив реалізації прокурором своїх процесуальних прав щодо зміни обвинувачення в суді, визначених п. 16 ч. 2 ст. 36, ст. 338 КПК України, чим порушив принцип диспозитивності, визначений ст. 26 КПК України.

Водночас, суд виправдовуючи ОСОБА_6 у вироку зазначає, що дії останнього необхідно кваліфікувати за ч. 4 ст. 240 КК України, а не за ч. 2 заззначеної статті закону про кримінальну відповідальність тим самим підтверджуючи необхідність зміни кваліфікації кримінального правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_6 .

Вказані доводи суду є особливо суперечливими з огляду на відмову прокурору у зміні обвинувачення, тобто судом обмежено прокурора в можливості змінити обвинувачення і при цьому у рішенні зазначається про неналежну кваліфікацію, що черговий раз свідчить про однобічність та упередженість суду.

Отже, на думку прокурора, висновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що як наслідок призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, і разом з цим - до безпідставного виправдання ОСОБА_6 , а також, судом істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону, що у відповідності до п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

На апеляційнускаргу прокуроравід захисника-адвоката ОСОБА_9 надійшли заперечення, в яких він вказує на її необґрунтованість та безпідставність, оскільки вважає, що суд першої інстанції, надав належну оцінку показам свідків та доказам дослідженим під час судового розгляду і правильно визнав, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_6 складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 240, ч. 2 ст. 366КК України, а тому захисник вважає, що апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а вирок районного суду без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, у ній зазначених, міркування обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника- адвоката ОСОБА_9 , які заперечили проти апеляційної скарги прокурора та просили залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції без зміни, думку представника потерпілого ОСОБА_10 , який підтримав подану апеляційну скаргу прокурора та просив її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження з підстав зазначених в апеляційній скарзі та обговоривши наведені у ній доводи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно дост. 404 КПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.

Частиною 1ст. 337 КПК Українипередбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Разом з тим, згідно з ч. 2ст. 337 КПК України, під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.

З огляду на положення статей 338, 341 КПК Українизметою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

Дійшовши до переконання, що обвинувачення потрібно змінити, прокурор після виконання вимогстатті 341 цього Кодексу складає обвинувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 364 КПК України якщо під час судових дебатів виникне потреба подати нові докази, суд відновлює з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, після закінчення якого знову відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин.

Як встановлено апеляційним судом, із журналу судового засідання та технічного запису до нього від 06.03.2024, прокурор укримінальному провадженніпід чассудових дебатівзаявив клопотанняпро необхідністьзміни обвинуваченнята відкладеннясудового засіданнядля складаннята погодженнязміненого обвинувальногоакту,однак судпершої інстанціївідмовив взадоволенні даногоклопотання прокурората продовживстадію судовихдебатів. (Т.9 а.к.п.67-69)

На переконання колегії суддів, відмовляючи в задоволенні клопотання прокурора про відкладення судового засідання у зв`язку з необхідністю зміни обвинувачення, суд першої інстанції перешкодив реалізації стороні обвинувачення своїх процесуальних прав щодо зміни обвинувачення в суді, визначених п. 16 ч. 2 ст. 36, ст. 338 КПК України, чим порушив принцип диспозитивності, визначений ст. 26 КПК України.

На переконання колегії суддів вказане порушення процесуальних прав сторони обвинувачення, відповідно до положень ч. 1 ст. 412 КПК України, є істотним, оскільки могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення

Врахувавши наведене, колегія суддів дійшла висновку, що дане кримінальне провадження розглянуто в суді першої інстанції із істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, і які неможливо усунути під час апеляційного розгляду, а тому апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити частково, вирок суду першої інстанції - скасувати, призначивши новий судовий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі.

Оскільки вирок скасовується у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, тому колегія суддів, згідно положень ч. 2ст. 415 КПК України, не має права наперед вирішувати питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, а тому під час нового судового розгляду, суду першої інстанції необхідно врахувати зазначене у даній ухвалі апеляційного суду, усунути порушення вимог кримінального процесуального закону, які стали підставами для скасування вироку суду та призначення нового судового розгляду, повно, всебічно і об`єктивно дослідити всі зібрані докази по справі, ретельно перевірити усі наявні в матеріалах кримінального провадження докази, дати кожному зібраному доказу належну правову оцінку, відповідно дост. 94 КПК України, перевірити усі доводи викладені в апеляційній скарзі прокурора, усунути всі вищевказані недоліки, та за результатами розгляду ухвалити мотивоване, законне та обґрунтоване судове рішення.

Беручи до уваги викладене апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду кримінального провадження у тому ж суді першої інстанції в іншому складі суду.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково, а вирок Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 06.03.2024, яким ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 240, ч. 2 ст. 366КК України та виправдано у звязку із недоведеністю того, що в діянні обвинуваченого є склад цих кримінальних правопорушень скасувати та призначити новий судовий розгляд даного кримінального провадження у тому ж суді в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 .

З оригіналом згідно:

Суддя Кропивницького

апеляційного суду ОСОБА_2