Рішення

від 07.05.2024 по справі 495/2547/24

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/2547/24

Номер провадження 2/495/2163/2024

07 травня 2024 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Анісімової Н.Д.,

при секретарі судового засідання Червинській І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з цивільним позовом до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності, у якому просить суд визнати за нею право приватної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0,0657 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (колишня - Горького) кадастровий номер 5120887700:02:002:0383.

Стислий виклад позиції позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником житлового будинку під АДРЕСА_1 .

19 березня 2024 року Позивач звернулася до приватного нотаріусу Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Чербаджи К.М. з наміром укласти договорі-купівлі продажу належного їй житлового будинку під АДРЕСА_1 . Водночас, приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Чербаджи К.М. Позивачу було відмовлено в укладенні договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна та рекомендовано звернутися до суду з позовом про визнання права власності з наступних підстав.

У відповідності до відомостей ДЗК власником земельної ділянки загальною площею 0,0657 га під житловим будинком АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5120887700:02:002:0383) є ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ОД 042532.

Водночас позивач зазначає, що 05 травня 2000 року ОСОБА_3 (попередній власник житлового будинку) уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . У відповідності до пункту 7 згаданого договору останній є підставою для видачі державного акту на право приватної власності на землю.

У відповідності до приписів статті 23 Земельного кодексу України 1990 року (в редакції на травень 2000 року) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З 05 травня 2000 року попередній власник неодноразово звертався до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області для отримання державного акту на право приватної власності на землю, а саме на земельну ділянку: за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, отримати державний акт на право приватної власності на землю йому не вдалося.

22 лютого 2024 представник Позивача звернувся до Відділу № 2 управління надання адміністративних послуг Головного управління Геокадастру в Одеській області з адвокатським запитом від 22 лютого 2024 року вих.№1/24АЗ. У відповідності до відповіді ОСОБА_3 не видавався державний акт на право приватної власності на землю на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

З 09 березня 2006 року власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 є Позивач.

З урахуванням наведеного, Позивач як власник житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 обмежена у своєму праві на розпорядження належним майном, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку під цим житловим будинком виданих на її ім`я.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 березня 2024 року провадження по справі було відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено дату судового засідання.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 квітня 2024 року підготовче провадження по справі було закрито, справа призначена до розгляду по суті.

У судове засідання позивач не з`явилася, про те її представник адвокат Берлінський О.А. одав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги просив задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причина неявки суду невідома. Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, враховуючи повторну неявку в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позову.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку під АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 25357493 від 18 лютого 2010 року.

19 березня 2024 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Чербаджи К.М. Позивачу було відмовлено в укладенні договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , зв`язку з тим що згідно відомостям Державного земельного кадастру власником земельної ділянки розташованої під житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю Серія IV-ОД № 042532, виданого Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області від 27.04.2000 року.

Дійсно згідно з Державного акту на право приватної власності на землю Серія IV-ОД № 042532, виданого Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області від 27.04.2000 року власником земельної ділянки за вищевказаною адресою є ОСОБА_2 .

05 травня 2000 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . За цим Договором ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 купив земельну ділянку розміром 0,066 га , розташовану в АДРЕСА_1 надану для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель.

У відповідності до пункту 7 згаданого договору останній є підставою для видачі державного акту на право приватної власності на землю.

ОСОБА_3 неодноразово звертався до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області для отримання державного акту на право приватної власності на землю, а саме на земельну ділянку: за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, отримати державний акт на право приватної власності на землю йому не вдалося.

22 лютого 2024 представник Позивача звернувся до Відділу № 2 управління надання адміністративних послуг Головного управління Геокадастру в Одеській області з адвокатським запитом від 22 лютого 2024 року вих.№1/24АЗ. У відповідності до відповіді ОСОБА_3 не видавався державний акт на право приватної власності на землю на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

З 09 березня 2006 року власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 25357493 від 18 лютого 2010 року.

Норми права, якими керувався суд

Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення.

Частиною 4 статті 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі чи споруди.

Згідно ст. 377 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення договору дарування житлового будинку) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених для попереднього землевласника.

Системний аналіз змісту норм статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлі чи споруди, або їх частини стає власником відповідної земельної ділянки, або її частини на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості (правова позиція Верховного Суду в постанові від 19 листопада 2020 року в справі №686/9580/16-ц).

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 1 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності (правовий висновок Верховного Суду в постанові від 16 червня 2020 року в справі №689/26/17).

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (правова позиція Верховного Суду в постанові від 04 грудня 2018 року в справі № 910/18560/16). Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, отже, у неї виникає право власності на земельну ділянку, на якій розташоване належне йому домоволодіння.

Висновки суду

Оскільки судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, отже, у неї виникає право власності на земельну ділянку, на якій розташоване належне їй домоволодіння.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За вищенаведених обставин суд вважає, що звернення до суду позивача із даним позовом узгоджується з положеннями ст. 15,16 ЦК України і є ефективним способом реалізації нею своїх прав та інтересів як власника.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити.

На підставі ч. 1 ст. 377 ЦК, ст. 30, 120, 125 ЗК України, керуючись ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76, 81, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) право приватної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0,0657 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (колишня - Горького) кадастровий номер 5120887700:02:002:0383.

Заочне рішення може бути переглянуте Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н.Д.Анісімова