Постанова

від 10.06.2024 по справі 599/13/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 599/13/24Головуючий у 1-й інстанції Снігурський В.В. Провадження № 22-ц/817/468/24 Доповідач - Хома М.В.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,

секретар - Сович Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Заводовської Марії Любомирівни на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 13 лютого 2024 року, ухвалене суддею Снігурським В.В., повний текст якого складено 16 лютого 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Зборівської міської ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року ОСОБА_3 звернувся в суд із вказаним позовом, який обгрунтовано тим, що сторони перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Зборівського районного суду від 20 березня 2015 року. У шлюбі народилися діти син: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та повнолітній син ОСОБА_5 .

Рішенням Зборівського районного суду від 27.04.2015 року визначено місце проживання сина ОСОБА_6 разом із позивачем ОСОБА_1 .

З моменту розірвання шлюбу між сторонами і по даний час син ОСОБА_6 проживає з позивачем у місті Зборів по АДРЕСА_1 , він його виховує самостійно, забезпечує усім необхідним.

Мати дитини ОСОБА_2 з сином не зустрічається, у вихованні участі не приймає, матеріально не забезпечує, моральної підтримки не надає, не цікавиться життям сина. ОСОБА_6 не хоче бачити мами, яка проживає окремо від нього.

Позивач має переживання з приводу того, що мати дитини через багато років буде зобов`язувати повнолітнього сина здійснювати за нею догляд, оскільки це передбачено законом.

Тому вважає, що наявні підстави для позбавлення відповідачки батьківських прав відносно сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Зборівського районного суду від 13.02.2024 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовлено у зв`язку з безпідставністю позовних вимог.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Заводовська М.Л. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Зазначає, що судом невірно трактовано наявну у справі інформацію Служби у справах дітей Зборівської міської ради № 22 від 24.01.2024 року про відсутність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_6 , оскільки під час вирішення вказаного питання службою у справах дітей лише констатовано неможливість надання чіткого висновку про доцільність чи недоцільність позбавлення відповідачки батьківських прав.

Судом першої інстанції не врахована думка дитини щодо доцільності позбавлення матері батьківських прав, а також підтверджений факт невиконання нею батьківських обов`язків відносно сина, заяву ОСОБА_2 , у якій вона не заперечувала позовних вимог про позбавлення її батьківських прав, що на думку представника апелянта є свідомою винною поведінкою матері та нехтуванням, ухиленням від виконання батьківських обов`язків по утриманню та вихованню сина.

Висновок суду щодо недоцільності у позбавленні відповідача батьківських прав не відповідає інтересам дитини.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони у судове засідання не зявилися, хоча були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Заводовської М.Л. надійшла заява про розгляд справи без участі апелянта та його представника.

Ознайомившись з матеріалами справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Обставини справи.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Зборівського районного суду від 20.03.2015 року (справа № 599/413/15-ц).

Від шлюбу у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та повнолітній син ОСОБА_5 .

Рішенням Зборівського районного суду від 27 квітня 2015 року у справі визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . (справа № 599/493/15-ц).

Згідно витягу № 1427/04-19 про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку, та витягу з реєстру територіальної громади від 30.05.2023 року, разом із ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 зареєстрований та проживає його син ОСОБА_6 .

Вищевказаний будинок належить на праві власності відповідачці ОСОБА_2 (свідоцтво про право власності від 15.02.2010 року).

Згідно довідки відділу соціального забезпечення № 3 Управління соціального захисту населення Тернопільської РДА від 19.12.2023 року, ОСОБА_1 відповідно до Закону України Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям призначено допомогу з 01.08.2023 року до 01.02.2024 року.

Відповідно до довідки Тернопільського обласного центру зайнятості від 19.12.2023 року № 497, ОСОБА_1 перебуває на обліку як безробітній в Тернопільській філії Тернопільського обласного центру зайнятості з 22.09.2022 року.

Довідкою Управління соціального захисту відділу соціального забезпечення №3 міста Зборів від 21.12.2023 року №420 установлено, що розмір отриманої ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям за період з червня 2023 року по грудень 2023 року становить 11471,84.

Згідно декларації № 001-6М1Т-КОАО видно, що дитині ОСОБА_6 надається медична допомога лікарем ОСОБА_9 КНП Зборівський районний центр первинної медико санітарної допомоги, де довіреною особою пацієнта та законним представником пацієнта визначено ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Кабаровецької сільської ради, площею 3,96 га. (державний акт від 20.02.2002 року).

19.01.2024 року відповідач ОСОБА_2 надіслала до Зборівського районного суду нотаріально посвідчену заяву, у якій зазначено, що син ОСОБА_6 проживає зі своїм батьком ОСОБА_10 , який взяв на себе виховання сина та його повне матеріальне забезпечення. Тому просила здійснювати розгляд даної справи без її участі, проти позбавлення її батьківських прав та задоволення позовних вимог не заперечувала.

Згідно інформації Служби у справах дітей Зборівської міської ради від 24.01.2024 року №22, яку надано службою згідно Ухвали Зборівського районного суду від 03..01.2024 року, за результатами обстеження місця проживання неповнолітнього ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_1 , встановлено, що у вищевказаному приватному будинку створені всі необхідні умови для проживання дитини, її життю та здоров`ю нічого не загрожує. Згідно бесіди працівників служби з ОСОБА_6 , він бажає проживати з батьком, мати дитини ОСОБА_2 на момент обстеження була відсутня.

Відповідно до наданих Службі у справах дітей документів, відповідач жодного разу не притягувалась до адміністративної відповідальності, сім`я не потрапляла в поле зору соціальних служб та не перебувала на обліку Служби у справах дітей як така, що опинилась в складних життєвих обставинах. ОСОБА_2 не притягувалась до відповідальності за ухиляння від виконання батьківських обов`язків щодо виховання неповнолітнього ОСОБА_8 , до Служби у справах дітей Зборівської міської ради не поступало жодного подання з органів поліції щодо виявлення фактів невиконання встановлених законом батьківських обов`язків ОСОБА_2 та обставин, які б характеризували її особливості як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її життю та психічному розвитку.

Крім того, 23.01.2024 року до Служби у справах дітей надійшла заява від ОСОБА_2 щодо розгляду комісією питання про позбавлення її батьківських прав відносно сина ОСОБА_6 без її присутності. Також, відповідачем було надіслано нотаріально посвідчену заяву, у якій зазначено, що ОСОБА_2 проти позбавлення її батьківських прав відносно сина не заперечує. Батько дитини на засідання комісії також не з`явився та повідомив про неможливість взяти участь у засіданні комісії.

У зв`язку із відсутністю батьків на засіданні комісії не вияснено їх поведінку, їхні взаємовідносини з дитиною та ставлення кожного з них до своїх батьківських обов`язків.

Службою у справах дітей Зборівської міської ради констатовано про неможливість надання чіткого висновку про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Тому третя особа просила суд прийняти рішення у даній справі на розсуд суду із урахуванням інтересів дитини.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 Сімейного кодексу України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06 зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Strand Lobben and Others v. Norway» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції надано належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам і не встановлено підстав для застосування до відповідачки такого крайнього, виключного і надзвичайного способу впливу, як позбавлення її батьківських прав відносного малолітнього сина ОСОБА_6 .

При вирішенні даного спору враховано інформацію Служби у справах дітей Зборівської міської ради про неможливість надання чіткого висновку про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки докази, подані позивачем, не свідчать про умисне свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, а також про необхідність застосування такого виключного заходу як позбавлення батьківських прав.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом невірно трактовано наявну у справі інформацію Служби у справах дітей Зборівської міської ради № 22 від 24.01.2024 року не спростовують законності та обгрунтованості оскаржуваного судового рішення та не дають підстав для застосування до ОСОБА_2 такого виключного заходу як позбавлення батьківських прав.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батьків до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав, які надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок суду щодо недоцільності у позбавленні відповідача батьківських прав не відповідає інтересам дитини, колегія суддів вважає необгрунтвоаними, оскільки позивачем не доведено, що інтереси дитини потребують позбавлення матері батьківських прав щодо нього.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для застосування до ОСОБА_2 такого виключного і надзвичайного способу впливу, як позбавлення її батьківських прав відносного малолітнього сина ОСОБА_6 .

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Заводовської Марії Любомирівни залишити без задоволення.

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 13 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 11 червня 2024 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Костів О.З.

Храпак Н.М.