Ухвала

від 11.06.2024 по справі 591/12015/23

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа №591/12015/23

Провадження № 2/591/1910/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2024 року Зарічний районний суд м. Суми у складі:

головуючого - судді Сидоренко А.П.,

з участю секретаря судового засідання - Чмуневич М.О.,

представника позивача - Верем`юка Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Верем`юка Дмитра Анатолійовича до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту, що має юридичне значення, та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Верем`юка Д.А. звернулася до суду з вказаним позовом до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та просить встановити факт неправильності актового запису про народження ОСОБА_3 №504, складеного 21 лютого 1974 року Сумським міським відділом РАЦС, встановивши, що вірною національністю батька ОСОБА_4 є «поляк», замість зазначеного «українець»; зобов`язати відповідача внести зміни до зазначеного актового запису із відповідною зміною національності її батька ОСОБА_4 з «українець» на « поляк ».

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 22 січня 2024 року відкрито провадження у вказаній справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 14 березня 2024 року закрите підготовче провадження у зазначеній справі з призначенням її для розгляду по суті на 13 год. 00 хв.11 червня 2024 року.

В судовому засіданні представник позивачки підтримав позовні вимоги.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Під час судового розгляду судом порушено питання щодо можливості закриття провадження у справі, з приводу чого представник позивачки заперечував.

Вислухавши думку представника позивачки, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_2 просить суд встановити факт неправильності записів щодо національності в актовому записі цивільного стану та внести відповідні зміни, а саме: встановити факт неправильності запису про національність її батька в актовому записі про народження позивачки та внести відповідні зміни.

Відповідно до частин першої-третьої статті 49 ЦК України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Згідно з частиною першою статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюється Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила).

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та в яких зазначено про можливість оскарження його у судовому порядку.

Підпунктами 2.13.1, 2.13.2 пункту 2.13 розділу ІІ Правил визначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану, постанова адміністративного суду.

Отже, органи державної реєстрації актів цивільного стану за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін.

Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України від 31 грудня 1991 року № 24 «Про порядок зміни громадянами України національності», відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Зазначений Указ Президента України втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99.

Чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

У статті 11 Конституції України визначено, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.

Відповідно до статті 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин, ратифікованої Україною 09 грудня 1997 року, кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв`язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Згідно зі статтею 300 ЦК України особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 810/2732/18, провадження № 11-381апп19 зроблено висновок, що «відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах органів державної реєстрації актів цивільного стану відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Отже, національна належність особи є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу» (пункти 34, 35).

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18, провадження № 14-215цс19 та неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 січня 2020 року у справі № 754/7901/19 (провадження № 61-16791св19), від 18 березня 2020 року у справі № 761/36561/19 (провадження № 61-21818св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 759/13784/19 (провадження № 61-1024св20), від 30 березня 2022 року у справі № 458/1176/20 (провадження № 61-15907св21).

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у справі № 216/1899/22 від 14 березня 2023 року.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Позивачка, звертаючись до суду з указаним позовом, фактично просить встановити її національність та національність її батька, а також внести відповідні зміни в актові записи цивільного стану.

За таких обставин вказана справа не підлягає розгляду не лише в порядку цивільного судочинства, а й судовому розгляду взагалі, у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Верем`юка Дмитра Анатолійовича до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту, що має юридичне значення, та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з моменту її складання апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя А.П.Сидоренко