Ухвала

від 07.06.2024 по справі 523/9382/24

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/9382/24

Провадження №2/523/4366/24

У Х В А Л А

"07" червня 2024 р. м. Одеса

Суддя Суворовського районного суду м. Одеси Далеко К.О., розглянувши в м. Одесі клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Олійника О.О. про звільнення від сплати судового збору по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «ІЛЛІЧІВСЬКИЙ -25» про визнання дії відповідача неправомірними щодо закриття сміттєпроводу в житловому будинку та зобов`язання відновити його експлуатацію,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 вособі свогопредставника адвоката ОлійникаО.О. звернулася до суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «ІЛЛІЧІВСЬКИЙ -25» про визнання дії відповідача неправомірними щодо закриття сміттєпроводу в житловому будинку та зобов`язання відновити його експлуатацію.

Разом із позовною заявою представник позивача адвокат Олейник О.О. подав заяву про звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір». Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є пенсіонеркою та єдиним її доходом є пенсія розмір якої складає 37991,85 грн. за попердній рік.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши підстави заявленого клопотання, суд доходить такого висновку.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантуєкожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави».

Відповідно до ч. 2 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік суб`єктів, які мають пільги та звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Судом встановлено, що позивач не відноситься до жодної з пільгових категорій та повинний сплачувати судовий збір за подачу позовної заяви до суду.

Крім того, судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя, суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ст. 136 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сімї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Фактичний аналіз змісту вищевказаних законодавчих норм свідчить про те, що процесуальна можливість відстрочки судом належних до оплати судових витрат, зокрема й судового збору, належить до дискреційних повноважень суду, а тому немає імперативного характеру.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст. 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Основна умова, за якою може мати місце відстрочка чи розстрочка, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати - це майновий стан сторони, який повинен бути підтверджений суду достовірними доказами.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України», зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»).

Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ЦПК України обов`язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву заявнику.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Отже враховуючи вищезазначене, суд не знайшов підставі для звільнення позивача від сплати судового збору, але вважає за можливе відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору заподачудоСуворовського районного суду м.Одеси даного позову.

Керуючисьст.ст.133,136,353 ЦПК України,ст. 8 Закону України «Про судовий збір»,

ПОСТАНОВИВ

Клопотанняпредставника позивача ОСОБА_1 адвоката ОлейникаО.О.прозвільнення відсплати судовогозбору - задовольнити частково.

Відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору заподачудоСуворовського районного суду м.Одеси позовудоЖитлово-будівельного кооперативу «ІЛЛІЧІВСЬКИЙ -25» про визнання дії відповідача неправомірними щодо закриття сміттєпроводу в житловому будинку та зобов`язання відновити його експлуатацію, до моменту ухвалення рішення по даній справі.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги нарішення суду.

Суддя: