Рішення

від 10.06.2024 по справі 357/1376/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/1376/24

Провадження № 2/357/1617/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 червня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Орєхова О. І. ,

за участі секретаря Вальчук М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ), Фастівський відділ державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) про зняття арешту, -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2024 року позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 звернулися до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи: Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ), Фастівський відділ державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) про зняття арешту, посилаючись на наступні обставини.

Так, ОСОБА_1 має у власності: 1/2 частку земельної ділянки кадастровий номер 3220486501:03:005:0180, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав;

1/2 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав.

Наразі він вирішив реалізувати своє право на відчуження своєї власності, в зв`язку з чим звернувся до органів нотаріату, де дізнався, що все його майно перебуває під арештом, який накладено районним відділом державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 346243014.

В зв`язку з цим, у вересні 2023 р. ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області із заявою про зняття арешту з його майна.

Відповідно до відповіді на дану заяву листом № 100908 від 21.09.2023 р. йому було повідомлено, що відповідно до даних АСВП (спец-розділ) на примусовому виконані перебував виконавчий лист № 2-1950а від 28.07.2005 р., виданий Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з нього - ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (ВП № 9643256).

Відповідно до п.10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (чинної редакції під час прийняття рішення) 13.08.2010 р. державним виконавцем Семеняк О.В. винесено постанову про завершення виконавчого документу та направлено по територіальності до ВДВС Фастівського МРУЮ. Під час завершення виконавчих проваджень на підставі п.10 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт з майна державним виконавцем не знімається.

Щодо вирішення питання про зняття арешту з майна боржника до відділу необхідно надати підтверджуючі документи про відсутність заборгованості, а саме: постанову про закінчення виконавчого провадження ВДВС Фастівського МРУЮ по вищевказаному виконавчому документу та копію постанови на підставі якої зареєстровано обтяження №9993816 від 02.07.2010 р. на майно.

27.09.2023 року представник скаржника адвокат Коннова Н.І. подала до Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області адвокатський запит № 247, у якому просила надати постанову про закінчення виконавчого провадження ВДВС Фастівського МРУЮ по виконавчому листу № 2- 1950а від 28.07.2005 р., виданому Білоцерківським міськрайонним судом Київської області та надати копію постанови, на підставі якої зареєстровано обтяження №9993816 від 02.07.2010 року на майно.

12.10.2023 року з Фастівського відділу ДВС у Фастівському районі Київської області була отримана відповідь № 63705-2, у якій зазначається, що згідно даних бази ВП - Спецрозділ встановлено - 13.09.2010 року до відділу надійшов виконавчий лист № м2-1950а від 28.07.1995 року, виданого Фастівським мрс про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 щодо стягнення аліментів.

14.09.2010 року державним виконавцем відділу винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі ст. 49 п.8. ч. 1 ЗУ «Про виконавче провадження». Постанови про арешт майна боржника в межах виконавчого провадження не виносилися.

23.10.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області із заявою про зняття арешту з його майна.

22.11.2023 року ОСОБА_1 отримав відповідь на свою заяву з Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області № 153250 від 22.11.2023 року, де зазначається, що відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень будь-які відкриті виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 на примусовому виконанні у відділі не перебувають.

Відповідно до даних АСВП (спец-розділ) на примусовому виконанні перебував виконавчий лист № 2-1950а від 28.07.2005 р., виданий Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (ВП № 9643256).

Відповідно до п. 10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (чинної редакції під час прийняття рішення) 13.08.2010 р. державним виконавцем Семеняк О.В. винесено постанову про завершення виконавчого документу та направлено по територіальності до ВДВС Фастівського МРУЮ. Під час завершення виконавчих проваджень на підставі п.10 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт з майна державним виконавцем не знімається. Тому підстав, для зняття арешту, у державного виконавця Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) немає.

Згідно п. 9.9 наказу Міністерства юстиції України № 2392/5 від 08.12.2009 року «Про порядок роботи з документами в органах державної виконавчої служби» - строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання становить три роки, по рішеннях в адміністративних справах один рік.

Під час перевірки бази даних АСВП не можливо встановити під час якого примусового виконання виконавчого провадження внесено обтяження з реєстраційним обтяження 9993816 від 02.07.2010 року.

Враховуючи вищевикладене, було запропоновано надати до відділу копію постанови на підставі якої зареєстровано обтяження, внесеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АК № 724662 від 01.07.2010 на майно ОСОБА_1 .

Наразі в позивача відсутня постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АК № 724662 від 01.07.2010 р. оскільки в свій час вона позивачу не надсилалася і про її існування йому нічого невідомо.

Таким чином, при направленні виконавчого провадження до Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області у державного виконавця не було підстав для знятгя арешту з майна ОСОБА_1 .

Відповідно до відповіді Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області ВП щодо ОСОБА_1 наразі знищено.

Відповідно до відповіді з Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області № 153250 від 22.11.2023 року ВП щодо ОСОБА_1 також знищено.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону «Про виконавче провадження», державний виконавець не має підстав самостійно зняти арешт з майна, який накладений за постановою ДВС, оскільки ВП знищено.

В даному випадку виконавче провадження в рамках якого було накладено арешт на майно, не існує, матеріали провадження знищено за закінченням терміну зберігання. Відповідно до відповіді Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області виконавче провадження закрито в зв`язку з фактичним повним виконанням рішення.

Крім того, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інших підстав обтяження як постанова про арешт майна боржника та заборони на його відчуження АК724662 від 01.07.2010 р., винесеної районним відділом державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції не зазначено.

Відповідно до відповіді з Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області № 153250 від 22.11.2023 року інших виконавчих проваджень в Білоцерківському відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області не було і не має.

Інших підстав для обтяження на все майно ОСОБА_1 в Україні не існує.

А тому наразі підстав для існування арешту на все майно ОСОБА_1 відсутні.

Тому, просили суд зняти арешт накладений на все нерухоме майно належне ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 постановою районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції від 01.07.2010 р. АК724662 ( а. с. 1-6 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2024 року ( а. с. 21 ) головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

23 січня 2024 року судом здійснено запит стосовно відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача ( а. с. 26 ).

16 лютого 2024 року за вх. № 9158 судом отримано з відділу обліку та моніторингу інформацію про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача ( а. с. 27 ).

Згідно отриманої інформації, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 28.04.2004 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Ухвалою судді від 20 лютого 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній цивільній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 11 годину 00 хвилин 21 березня 2024 року ( а. с. 28-29 ).

21 березня 2024 року розгляд справи було відкладено на 26.04.2024 року ( а. с. 35 ) у зв`язку із клопотанням представника позивача ( а. с. 34 ).

Ухвалою суду від 26 квітня 2024 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 10.06.2024 року ( а. с. 45-46 ).

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, 06.06.2-024 року за вх. № 30884 судом отримано заяву від адвоката Коннової Н.І., в якій просила проводити судовий розгляд даної справи 10.06.2024 року без її участі та участі позивача. Позов підтримують в повному обсязі та просили його задовольнити ( а. с. 48 ).

Позивач ОСОБА_4 не з`явився, 25.01.2023 року за вх. № 3244 судом отримано

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, 22.03.2024 року за вх. № 16079 судом отримано заяву, в якій остання просила справу розглядати за її відсутністю, позов визнає в повному обсязі ( а. с. 38 ).

Треті особи Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ), Фастівський відділ державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) в судове засідання своїх представників не направили, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників судового розгляду, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів ( ч. 3 ст. 211 ЦПК України ).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

Так, згідно наявних в матеріалах справи Витягів з Державного реєстру речових прав, дата формування 12.09.2023 року ( а. с. 9-10 ), позивачу ОСОБА_1 на праві свідоцтва про право на спадщину належить 1/2 частка земельної ділянки, кадастровий номер 3220486501:03:005:0180 та 1/2 частка житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 12.09.2023 року вбачається, що на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АК 724662, 01.07.2010, Районний відділ державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції наклав арешт на невизначене майно, все нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 9993816 ( а. с. 11 ).

Відповідно до відповіді на заяву ОСОБА_1 від 14.09.2023 року, з якою останній звертався до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області про зняття арешту з його майна, листом № 100908 від 21.09.2023 р. останньому було повідомлено, що відповідно до даних АСВП (спец-розділ) на примусовому виконані перебував виконавчий лист № 2-1950а від 28.07.2005 р., виданий Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з нього - ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (ВП № 9643256). Відповідно до п.10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (чинної редакції під час прийняття рішення) 13.08.2010 р. державним виконавцем Семеняк О.В. винесено постанову про завершення виконавчого документу та направлено по територіальності до ВДВС Фастівського МРУЮ. Під час завершення виконавчих проваджень на підставі п.10 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт з майна державним виконавцем не знімається. Щодо вирішення питання про зняття арешту з майна боржника до відділу необхідно надати підтверджуючі документи про відсутність заборгованості, а саме: постанову про закінчення виконавчого провадження ВДВС Фастівського МРУЮ по вищевказаному виконавчому документу та копію постанови на підставі якої зареєстровано обтяження №9993816 від 02.07.2010 р. на майно ( а. с. 12 ).

27 вересня 2023 року представник скаржника адвокат Коннова Н.І. подала до Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області адвокатський запит № 247, у якому просила надати постанову про закінчення виконавчого провадження ВДВС Фастівського МРУЮ по виконавчому листу № 2- 1950а від 28.07.2005 р., виданому Білоцерківським міськрайонним судом Київської області та копію постанови, на підставі якої зареєстровано обтяження №9993816 від 02.07.2010 року на майно ( а. с. 13 ).

12 жовтня 2023 року з Фастівського відділу ДВС у Фастівському районі Київської області була отримана відповідь № 63705-2, у якій зазначається, що згідно даних бази ВП - Спецрозділ встановлено - 13.09.2010 року до відділу надійшов виконавчий лист № 2-1950а від 28.07.1995 року, виданого Фастівським мрс про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 щодо стягнення аліментів. 14.09.2010 року державним виконавцем відділу винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі ст. 49 п.8. ч. 1 ЗУ «Про виконавче провадження». Постанови про арешт майна боржника в межах виконавчого провадження не виносилися ( а. с. 14, 15 ).

23 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області із заявою про зняття арешту з його майна ( а. с. 16 ).

22 листопада 2023 року ОСОБА_1 отримав відповідь на свою заяву з Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області № 153250 від 22.11.2023 року, де зазначається, що відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень будь-які відкриті виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 на примусовому виконанні у відділі не перебувають. Відповідно до даних АСВП (спец-розділ) на примусовому виконанні перебував виконавчий лист « 2-1950а від 28.07.2005 р., виданий Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (ВП № 9643256). Відповідно до п. 10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (чинної редакції під час прийняття рішення) 13.08.2010 р. державним виконавцем Семеняк О.В. винесено постанову про завершення виконавчого документу та направлено по територіальності до ВДВС Фастівського МРУЮ. Під час завершення виконавчих проваджень на підставі п.10 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт з майна державним виконавцем не знімається. Тому підстав, для зняття арешту, у державного виконавця Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) немає. Згідно п. 9.9 наказу Міністерства юстиції України № 2392/5 від 08.12.2009 року «Про порядок роботи з документами в органах державної виконавчої служби» - строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання становить три роки, по рішеннях в адміністративних справах один рік. Під час перевірки бази даних АСВП не можливо встановити під час якого примусового виконання виконавчого провадження внесено обтяження з реєстраційним обтяження 9993816 від 02.07.2010 року. Враховуючи вищевикладене, було запропоновано надати до відділу копію постанови на підставі якої зареєстровано обтяження, внесеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АК № 724662 від 01.07.2010 на майно ОСОБА_1 ( а. с. 17 ).

В свою чергу, позивач наголошує, що в нього відсутня постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АК № 724662 від 01.07.2010 р. оскільки в свій час вона позивачу не надсилалася і про її існування йому нічого невідомо.

Таким чином, відповідно до відповіді Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області ВП щодо ОСОБА_1 наразі знищено та з відповіді з Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області № 153250 від 22.11.2023 року ВП щодо ОСОБА_1 також знищено.

Отже, в даному випадку виконавче провадження в рамках якого було накладено арешт на майно, не існує, матеріали провадження знищено за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до відповіді Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області виконавче провадження закрито в зв`язку з фактичним повним виконанням рішення, а відповідно до відповіді з Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області № 153250 від 22.11.2023 року, інших виконавчих проваджень в Білоцерківському відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області не було і не має.

Оскільки інших підстав для обтяження на все майно ОСОБА_1 не існує, останній звернувся до суду з даним позовом, згідно якого просить зняти арешт накладений на все нерухоме майно, постановою районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції від 01.07.2010 р. АК724662.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Постанова № 5) від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини.

Відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Стаття 391 ЦК України визначає, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності зі ст. 41 Конституції України, кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод. Першого протоколу та протоколів № 2, 4. 7. та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

За приписами ч. 3 ст. 3 ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час проведення окремих процесуальних дій, розгляду та вирішення справи.

Згідно положень ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Частиною 2 цього Закону передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15 травня 2013 року.

Згідно із ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Як зазначено вище, з відповіді Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області виконавче провадження закрито в зв`язку з фактичним повним виконанням рішення, а з відповіді з Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області № 153250 від 22.11.2023 року, інших виконавчих проваджень в Білоцерківському відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області не було і не має стосовно позивача.

Тобто, з вищенаведеного суд приходить до висновку, що наразі відкритих виконавчих проваджень відносно позивача на виконанні у державній виконавчий службі не існує.

Жодних належних та допустимих доказів в зворотному, суду не надано.

Навпаки, особа, в інтересах якої було накладено арешт виконавчою службою на все майно позивача у 2010 році ( ОСОБА_2 ), визнала вимоги позивача.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників ( ч. 1 ст. 82 ЦПК України ).

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд ( ч. 4 ст. 206 ЦПК України ).

Під час розгляду справи, судом не було встановлено, що визнання позову відповідачем ( стягувачам у виконавчому провадження ), суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Отже, безпідставна наявність арешту не все майно, яке належить позивачу, порушує права останнього на вільне володіння та розпорядження майном на власний розсуд.

Тому, не зняття державними виконавцями арешту з майна боржника у виконавчому провадженні, відсутністю відкритого виконавчого провадження, порушує право позивача на володіння, користування та розпорядження майном.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року по справі № 817/928/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на ту обставину, що виконавчим провадженням, за яким було накладено арешт на все майно позивача виконано, наразі відсутні на примусовому виконанні виконавчі провадження стороною у яких є позивач, а захист прав позивача у спосіб оскарження бездіяльності державного виконавця неможливий, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку, що права останнього підлягають захисту шляхом зняття арешту з майна, накладеного постановою районного відділу ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 328, 391 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 10, 12, 19, 30, 76, 77, 81, 82, 89, 133, 141, 206, 211, 247, 263-265, 273, 353-355 ЦПК України, п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ), Фастівський відділ державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) про зняття арешту, - задовольнити.

Зняти арешт накладений на все нерухоме майно, належне ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , який було накладено постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АК 724662, 01.07.2010 року Районним відділом державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_4 );

Третя особа: Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) ( адреса місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, бульвар Олександрійський, буд. 94, ЄДРПОУ: 34846037 );

Третя особа: Фастівський відділ державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) ( адреса місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Тимофія Рудяка, буд. 1, ЄДРПОУ: 34446916 ).

Повне судове рішення складено 10 червня 2024 року.

Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О. І. Орєхов