Рішення

від 23.10.2007 по справі 6411.1-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

6411.1-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 120

РІШЕННЯ

Іменем України

23.10.2007Справа №2-28/6411.1-2007

За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ді Пі Ейч Модус» ЛТД, м. Ялта,

до відповідача – Державного підприємства Ялтинський морський торговельний порт, м. Ялта,

про стягнення 198 984,49 грн.

                                                                                        Суддя С. М. Альошина

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

04.10.2007 р.

23.10.2007 р.

Від позивача – Ручка С.П. – представник по довіреності № 19 від 03.05.2007 р. (довіреність у справі); Веремчук М.А. – представник по довіреності № 33 від    12.08.2005 р. (довіреність у справі).

Від відповідача – Мітянов М.В. – начальник юридичного відділу, довіреність                    № Ю-2376 від 13.09.2007 р. (к/копія довіреності у справі)

За участю прокурора Прокуратури АР Крим – Горної К.В. – старшого прокурора відділу прокуратури АР Крим, посвідчення № 04070

Суть спору:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Ді Пі Ейч Модус» ЛТД,                 м. Ялта, звернулось до господарського суду АР Крим із позовом до відповідача – Державного підприємства Ялтинський морський торговельний порт, м. Ялта, про стягнення 198 984,49 грн. збитків у вигляді неотриманого прибутку.

Заявою від 17.04.2006 р. про збільшення (зміну) позовних вимог позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача збитки у вигляді неотриманого прибутку в сумі 349 991,61 грн.

Рішенням господарського суду АР Крим від 11 травня 2006 р. у справі                        № 2-14/1453-2006 позов, з урахуванням вищезазначеного уточнення позовних вимог, задоволений.

          Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від  23.06.2006 р. апеляційну скаргу Державного підприємства Ялтинський морський торговельний порт, м. Ялта, було залишено без задоволення, а рішення господарського суду АР Крим від 11 травня 2006 року у справі № 2-14/1453-2006 - без змін.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 16.01.2007 р. заяву відповідача  - Ялтинського морського торговельного порту, м. Ялта, задоволено та надано йому відстрочку виконання рішення господарського суду від 11 травня 2006 р. строком до         01 квітня 2007 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2007 року касаційне подання Заступника прокурора АР Крим було задоволено частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від         23.06.2006 року та рішення господарського суду АР Крим від 11 травня 2006 року у справі № 2-14/1453-2006 скасовано.

Справу передано на новий розгляд до господарського суду АР Крим та доручено судді Альошиній С.М. під номером 2-28/6411.1-2007.

Представники позивача у судовому засіданні, яке відбулось 04.10.2007 р., позовні вимоги, з урахуванням вищезазначеної заяви про збільшення (зміну) позовних вимог від 17.04.2006 р., підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник прокурора у цьому ж засіданні суду проти позовних вимог, з урахуванням вищезазначеної заяви про збільшення (зміну) позовних вимог від 17.04.2006 р., заперечував та надав суду письмове пояснення № 05/1-пр від             04.10.2007 р., в якому Прокуратура Автономної Республіки Крим, посилаючись на норми чинного законодавства України, обґрунтувала свої заперечення проти позову.

Представник відповідача у цьому ж засіданні суду з позовними вимогами, з урахуванням вищевказаної заяви про збільшення (зміну) позовних вимог від          17.04.2006 р., не погодився з мотивів, викладених у запереченні на позовну заяву               № ЮО-2458 від 24.09.2007 р., та просив у позові відмовити.     

За результатами судового засідання було оголошено перерву до 23.10.2007 р. до 15 години 00 хвилин для надання сторонами додаткових документів і доказів у справі, в обґрунтування своїх доводів та заперечень.

22.10.2007 р., до продовження розгляду справи у судовому засіданні, позивач, через канцелярію господарського суду, передав письмове заперечення від 19.10.2007 р. на пояснення прокуратури АР Крим від 04.10.2007 р., в якому навів свої заперечення проти доводів прокурора та, додатково обґрунтувавши позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення (зміну) позовних вимог від 17.04.2006 р., просив їх задовольнити.

Після перерви розгляд справи був продовжений за участю тих самих представників сторін та прокурора.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням вищезазначеної заяви про збільшення (зміну) позовних вимог від 17.04.2006 р., підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник прокурора у засіданні суду проти позовних вимог, з урахуванням вищезазначеної заяви про збільшення (зміну) позовних вимог від 17.04.2006 р., заперечував з мотивів, зокрема, викладених у вищевказаному поясненні № 05/1-пр від 04.10.2007 р., залученому до матеріалів справи у попередньому судовому засіданні, та просив у позові відмовити.

Представник відповідача у цьому ж засіданні суду з позовними вимогами, з урахуванням вищезазначеної заяви про збільшення (зміну) позовних вимог від 17.04.2006 р., не погодився з мотивів, викладених у запереченні на позовну заяву              № ЮО-2458 від 24.09.2007 р., та надав суду письмове заперечення на позовну заяву № Ю-2960 від 23.10.2007 р., в якому відповідач, додатково обґрунтувавши свої заперечення проти позовних вимог, просив у позові відмовити.    

Строк вирішення спору був продовжений за згодою сторін у порядку ст. 69 ГПК України для надання сторонами додаткових документів у справі.

          Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався, у зв'язку з неявкою представника відповідача, та необхідністю представлення сторонами суду додаткових доказів у справі, зокрема, відповідачем - письмового пояснення щодо суті даного спору, з урахуванням вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 10.04.2007 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокурора та сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

17.04.2001 р. між сторонами був укладений договір № 188п.

Сторонами також були укладені: доповнення  № 11 від 04.03.2004 р. та додаткові угоди до цього договору № 12 від 09.04.2004 р. і  № 15а від 24.03.2005 р.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору, зміненого п. 1 доповнення № 11 від 04.03.2004 р., «Порт» (відповідач) зобов'язувався надати «оператору» (позивачу) теплохід "Костянтин Паустовський" на час організації морських прогулянок і екскурсій з порта Ялта і приписаних до нього портопунктів на наданому портом «Судні» у період з 30 квітня до 18 вересня, передбачений п. 2.1.2. договору, зміненим додатковою угодою № 15а від 24.03.2005 р.

По своїй правовій природі укладений між сторонами вищезазначений договір є договором про надання послуг, що також встановлено рішенням господарського суду АР Крим від 23.06-04.07.2005 р. у справі № 2-1/7522-2005 за позовом Першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, м. Київ, до відповідачів Ялтинського морського торговельного порту, м. Ялта, та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ді Пі Ейч Модус» ЛТД, м. Ялта, про визнання недійсним договору від 17.04.2001 р., яким у позові було відмовлено.

Вказане рішення господарського суду АР Крим від 23.06-04.07.2005 р. у справі         № 2-1/7522-2005 постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.11.2005 р. та постановою Вищого господарського суду України від 07.02.2006 р. залишене без змін.

У відповідності зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 6.1 вказаного договору цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2001 р.

Додатковими угодами № 12 від 09.04.2004 р. і № 15а від 24.03.2005 р. був змінений, зокрема, п. 6.1 договору, і передбачалось, що договір набирав сили з моменту його підписання і діяв до 31 грудня 2005 р. та до 31 грудня 2006 р., відповідно.

Пунктом 6.3. договору встановлено, що зміна чи розірвання договору можуть мати місце за згодою сторін. Зміни та доповнення, які вносяться, розглядаються сторонами протягом 20 днів. Одностороння відмова від виконання договору та внесення змін не допускається.

Листом № 6 від 27.04.2005 р. позивач просив відповідача виконати умови договору № 188п, з урахуванням додаткової угоди № 15а, та надати теплохід "Костянтин Паустовський" з 30.04.2005 р.

Однак відповідач, направив позивачу листи № Ю-809 від 27.04.2005 р. і                     № Ю-835 від 29.04.2005 р., в яких в однобічному порядку відмовився виконати договірні зобов'язання, посилаючись на неможливість надання теплоходу "Костянтин Паустовський", у зв'язку з необхідністю роботи судна в інтересах судновласника.

Пунктом 6.4. договору № 188п від 17.04.2001 р. передбачалось, що договір може бути розірваний за вимогою однієї з сторін за рішенням арбітражного суду у випадках, визначених чинним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Вищевказані листи, згідно норм чинного законодавства України, не є підставою для розірвання договору № 188п від 17.04.2001 р., оскільки вони не містили пропозиції відповідача про розірвання договору № 188п від 17.04.2001 р., тоді як згідно   ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Жодних доказів розірвання договору № 188п від 17.04.2001 р., у встановленому чинним законодавством України порядку, відповідачем суду представлено не було.

Позивач також звернувся до відповідача з листом від 19.07.2005 р. № 20 з вимогами до відповідача виконати договірні зобов'язання.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання  та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності  конкретних  вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно з ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ді Пі Ейч Модус» ЛТД, м. Ялта, мотивовані тим, що протягом 2001 – 2004 р.р., згідно умов договору № 188п від 17.04.2001 р., позивачем здійснювались морські прогулянки та екскурсії на теплоході "Костянтин Паустовський", у зв'язку з чим був отриманий прибуток, а внаслідок відмови відповідача від виконання договірних зобов'язань щодо надання теплоходу, у період з 30 квітня по 18 вересня 2005 р., розмір збитків у вигляді неотриманого позивачем прибутку склав 198 984,49 грн.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою визначення розміру збитків у вигляді неодержаного прибутку, завданих Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма Ді Пі Ейч Модус» ЛТД, м. Ялта, внаслідок відмови Державного підприємства Ялтинський морський торговельний порт, м. Ялта, від виконання умов договору   № 188п від 17.04.2001 р.,  ухвалою господарського суду АР Крим від 16.12.2005 р. у справі № 2-14/1453-2006 було призначено відповідну судово - бухгалтерську експертизу, згідно висновку № 94/05 від 06.03.2006 р. якої сума збитків Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ді Пі Ейч Модус» ЛТД, м. Ялта, у вигляді неодержаного прибутку внаслідок відмови відповідача, на виконання умов договору  № 188п від 17.04.2001 р., надати судно позивачу, за період з 30 квітня по 18 вересня 2005 р., склала 349 991,61 грн.

За викладених обставин, як було зазначено вище, позивачем було надано суду заяву про збільшення (зміну) позовних вимог від 17.04.2006 р., в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Ді Пі Ейч Модус» ЛТД, м. Ялта, уточнило позовні вимоги та просило стягнути з відповідача 349 991,61 грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку.

Розрахунок суми збитків позивача у вигляді неотриманого прибутку здійснювався експертом на підставі даних бухгалтерського обліку про отриманий доход за 2004 р. і  понесених умовно-змінних витратах (оплата послуг порту, портових зборів). Умовно-змінні витрати фірми на ведення господарської діяльності, засновані на фактичних даних фінансової звітності позивача за 2005 р.

Факт реальної можливості отримання позивачем прибутку, у випадку належного виконання відповідачем договірних зобов'язань по наданню теплохода, підтверджується укладеними позивачем договорами про надання послуг по організації морських прогулянок і екскурсій, а саме: з ЗАТ "Пансіонат "Прибережний"    № 01 від 21.02.2005 р., з СПД Бєльською В.І. від 10.04.2005 р., з СПД Козачук Р.А.  від 08.08.2005 р., з СПД Болотіною О.П. № 05 від 15.04.2005 р., з  СПД Добровольською З.В. № 04 від 15.04.2005 р., з Приватним підприємством "Мир"  № 10 від  20.04.2005  р., з  СПД Літовкіною Н.С. № 12 від 22.04.2005 р., з   СПД Говалло Н.В. № 09 від 25.04.2005 р., з ТОВ "Еліта - Ялос" від 25.04.2005 р., з Санаторієм "Понизовка" № 1/05 від 11.05.2005 р. та з Дитячим Санаторно – оздоровчим центром "Ласпі" № 18 від 29.06.2005 р.

Таким чином, у разі виконання відповідачем своїх зобов'язань, передбачених договором № 188п від 17.04.2001 р. і доповненням до нього № 11 від  04.03.2004 р. та додатковими угодами до нього № 12 від 09.04.2004 р. і № 15а від 24.03.2005 р., належним чином, позивач одержав би прибуток за період з 30 квітня по 18 вересня  2005 р., за організацію морських прогулянок і екскурсій на теплоході "Костянтин Паустовський" у сумі 349 991, 61 грн.

Правопорушенням є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на будь-яку форму права і за яку чинним законодавством передбачено відповідальність.

Визначення особи як правопорушника нероздільно пов'язано з необхідністю доведення наявності причинно – наслідкового зв'язку між винною дією особи та настанням негативних наслідків.

Вина є умовою відповідальності за правопорушення, тобто винною дією є невиконання, неналежне виконання або, у даному випадку, відмова від виконання зобов'язання.

З вищенаведеного вбачається, що відмова Державного підприємства Ялтинський морський торговельний порт, м. Ялта, від виконання умов договору № 188п від 17.04.2001 р., тобто відмова надати теплохід «Костянтин Паустовський», є винною протиправною дією відповідача, яка потягнула спричинення Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма Ді Пі Ейч Модус» ЛТД, м. Ялта, збитків у вигляді неодержаного прибутку.

Таким чином, в поведінці відповідача - Державного підприємства Ялтинський морський торговельний порт, м. Ялта, наявні всі ознаки правопорушення, а саме:

-          протиправна дія, виражена в односторонній відмові відповідача від виконання зобов'язання за договором № 188п від 17.04.2007 р., тобто відмова відповідача надати судно (порушення ст. 525 ЦК України та                 ч. 7 ст. 193 ГК України );

-          вина відповідача, тобто невжиття заходів, спрямованих на уникнення шкідливого результату;

-          причинно – наслідковий зв'язок між протиправною дією та шкідливим результатом (збитками), тобто виражений у неможливості позивача організувати морські прогулянки і екскурсії, пов'язані з ненаданням судна, та одержати прибуток від них;

-          шкідливий результат протиправної дії, тобто спричинення позивачу збитків у вигляді неодержаного прибутку в сумі 349 991,61 грн., розмір яких підтверджений висновком судово – бухгалтерської експертизи № 94/05 від 06.03.2006 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько - правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За викладених обставин, відповідач має бути притягнутий до господарсько – правової відповідальності за вчинене ним правопорушення, тобто він має відшкодувати завдані його протиправними діями збитки.

Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських  відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

З вимог даної норми випливає, що обов'язок по доведенню застосування мір, спрямованих на зменшення збитків закон покладає на сторону господарського відношення, що порушила зобов'язання, тобто на відповідача у даній справі - Державне підприємство Ялтинський морський торговельний порт.

Жодних доказів вжиття заходів, спрямованих на зменшення збитків, відповідач суду не представив.

Частиною 4 ст. 623 Цивільного кодексу України передбачено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Проте, враховуючи те, що позивач знаходиться у м. Ялта та зважаючи на відсутність у м. Ялта іншого порту, позивач не мав можливості вжити вищевказаних заходів та не мав іншої можливості одержання доходів від організації морських прогулянок та екскурсій з порту Ялта.

Посилання відповідача на те, що у з вищенаведених договорів позивача з третіми особами відсутнє вказання саме на теплохід «Костянтин Паустовський» не приймаються судом до уваги, як такі, що не мають суттєвого значення для вирішення даного спору по суті.

Між сторонами було укладено три договори про надання відповідачем трьох суден: «Костянтин Паустовський», «Саманта Смит» та «Маргейт», у зв'язку з чим вказані договори позивача з третіми особами не мають обов'язково містити вказання на назву будь-якого з суден, зокрема, на теплохід «Костянтин Паустовський».

На підставі викладеного, дослідивши всі вказівки, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 10.04.2007 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, з урахуванням вищевказаної заяви позивача про збільшення (зміну) позовних вимог від 17.04.2006 р., підтверджуються матеріалами справи, нормами чинного законодавства України та підлягають задоволенню.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати за проведення судової експертизи відповідно до рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримське експертне бюро" в сумі 2 000,00 грн., сплачені позивачем за платіжним дорученням № 10 від 10.02.2006 р., підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представників сторін та прокурора, згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення  оформлене  у  відповідності  до  ст.  84  ГПК  України  і  підписане 29.10.2007 року.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –          

ВИРІШИВ:

1).  Позов задовольнити.

2). Стягнути з Державного підприємства Ялтинський морський торговельний порт (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Рузвельта, б. 5, р/р 260050173138 в Ялтинській філії «Укрексімбанку», МФО 324786, ідентифікаційний код 01125591) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ді Пі Ейч Модус» ЛТД (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Рузвельта, б. 7, р/р 26000301440700 в ЯФ АКБ «Національний кредит», МФО 384715, ідентифікаційний код 19453388) 349 991,61 грн. збитків у вигляді неотриманого прибутку, а також 3 499,92 грн. державного мита, 118,00  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2 000,00 грн. за проведення судової експертизи.            

Видати наказ після набрання рішенням господарського суду АР Крим  законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Альошина С.М.