Рішення

від 03.06.2024 по справі 638/12647/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа №638/12647/23

Провадження № 2/638/1726/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Подус Г.С.,

за участю секретаря Кордіварової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання Співвласників Багатоквартирного будинку "АЗАРІН", третя особа: Харківська міська рада про визнання права власності -

встановив:

Позивач звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовом Об`єднання Співвласників Багатоквартирного будинку "АЗАРІН", третя особа: Харківська міська рада про визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог зазначає вона зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 15.05.2007 року. Будинок АДРЕСА_2 було заселено у 2004 році. У підвальному приміщенні цього будинку був облаштований поверх (майданчик) для паркування транспортних засобів мешканців будинку. Починаючи з 2007 року, як позивач почала мешкати у будинку АДРЕСА_2 , вона користувалась підвальним приміщенням для паркування свого автомобіля та розміщення своїх побутових речей (автомобільне приладдя, дитяча коляска, дитячий велосипед та інше). Вибір місця для паркування був обраний випадковим образом, вільне місце для паркування, поруч із виходом з підального приміщення. Протягом періоду користування з 2007 року по теперішній час 2023 рік, що становить більше 16 років, зауважень щодо використання паркувального майданчика чи саме конкретного місця на паркувальному майданчику до позивача від третіх осіб не надходило. У 2011 році власники квартир у будинку АДРЕСА_2 звернулись до суду з позовом про визнання права власності на конкретні паркувальні місця на паркувальному майданчику (підвалі) цього будинку. Рішенням суду було визнано право власності на конкретні паркувальні місця (машино-місця) за певними власниками. Тобто з 2011 року, після задоволення позову, підвальне приміщеня будинку АДРЕСА_2 стало складатись з певних об`єктів права власності - машиномісця, яким були присвоєні ідентифікаційні номери, які мали своїх власників. У період з 2011 року, після задоволення позову, по теперішній час до позивача не надходило жодних зауважень (як вже зазначалось вище) щодо користування місцем для паркування, яким вона продовжувала користуватись. ОСББ «АЗАРІН» планує ввести плату за обслуговування паркувального майданчика та планує обраховувати плату за обслуговування паркувального майданчика пропорційно площі машиномісця до загальної площі, а тому просить власників та користувачів машиномісць надати документи, що підтверджують право користування машиномісцем та площу машиномісця. З огляду на це позивач вирішила звернутись до суду з позовом про визнання права власності в порядку набувальної давності. Відповідно до рішення Дзержинського районного суду від 07.07.2011 року по справі № 2-2814/11 визнані права власності на машиномісця № НОМЕР_1 , 11-13,15,17-26, 28- 34. Згідно з встановленого планування розміщення машиномісць у будинку АДРЕСА_2 , Позивач користується машиномісцем під умовним номером 14. Відповідно до інформації з реєстрів права власності 231853741 від 10.11.2020 року, наданої за заявою ОСББ «АЗАРІН» відомостей про будь-які права за машиномісцем АДРЕСА_3 не містяться. Відповідно до інформації з реєстрів права власності № 346530037 від 14.09.2023 року та № 346532944 від 14.09.2023 року відомостей про будь-які права за машиномісця не містяться. Згідно витягу з ЄДР Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «АЗАРІН» було створено та зареєстровано 12.11.2007 році. Відповідно до статутних документів ОСББ «АЗАРІН» здійснює обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2 . Листом від 28.08.2023 року ОСББ «АЗАРІН» надало інформацію, що йому відомо, що з 2008 року позивач користується паркувальним місцем у підвалі житлового будинку 16-Б. Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДГРУПП» (код 42393957) виготовило на ім`я позивача технічний паспорт на машиномісце № НОМЕР_2 у будинку 16-Б із зазначеням технічних характеристик паркувального місця Позивача. Зазначений технічний паспорт було зареєстровано у Реєстрі будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Тип технічної інвентаризації визначений як первинний. Позивач, почавши мешкати у будинку 16-Б, одразу користувалась підвальним приміщенням цього будинку для паркування свого автомобіля, оскільки це було дуже зручним. Станом на 2007 рік підвальне приміщення ще не мало окремих об`єктів нерухомого майна (машиномісць), тобто підвальне приміщення мало вигляд звичайного паркувального майданчика, як у будь-якому торговому чи офісному центрі. Оскільки мешканці будинку періодично бачаться та знають один одного, то місце, де залишала свій автомобіль позивач ніхто крім неї не займав, до того ж біля будинку 16-Б також є відкритий (вуличний) майданчик для паркування, який займають гості або відвідувачі, оскільки вони не мають ключей доступу до підвального паркувального майданчика. Таким чином позивач на момент початку користування підвальним паркінгом не знала про неправомірність заволодіння майном, тому що вважала паркувальний майданчик місцем загального користування для усіх мешканців будинку 16-Б. Позивач відкрито та тривалий час користувалась (володіла) паркувальним місцем, оскільки про це було відомо всім мешканцям будинку 16-Б, хто паркував свої автомобілі у підвальному приміщенні цього будинку, а також ОСББ «АЗАРІН» - підприємству, що обслуговує цей будинок. Строк користування паркувальним місцем позивачем становить більше 16 років, що є суттєво більшим строку, встановленого частиною 1 статті 344 ЦК України. Об`єкт права власності нерухомого майна - машиномісце № 14 з певними технічними характеристиками (ширина, довжина) було сформовано вперше ТОВ «БУДГРУПП» 07.11.2022 року, з реєстрацією у Реєстрі будівельної діяльності 08.11.2022 року. Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 13.09.2023 року, унікальний номер 201-20230913-0006593239, оціночна вартість об`єкта оцінки становить 38802,58 гривень. На підставі вищевикладеного позивачем подано позов до суду, в якому просила суд визнати за нею право власності на машино-місце АДРЕСА_4 .

В судове засідання позивач не з`явилась, просила прозглянути позовну заяву за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила про їх задоволення.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, просив справу розглянути за його відсутності.

Представник третьої особи до суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо, у їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст.12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

В силуст.16ЦК Україникожна особамає правозвернутися досуду зазахистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно п. 1 ч. 2 вказаної статті визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950р.), ратифікована Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі- Конвенція), зокрема ст. 1 Протоколу № 1 (1952 р.) передбачає право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускає позбавлення особи свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнає право держави на здійснення контролю за використанням власності у відповідності з загальними інтересами або для забезпечення податків, інших зборів чи штрафів.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено та не заперечується самими сторонами наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 15.05.2007 року.

У підвальному приміщенні цього будинку був облаштований поверх (майданчик) для паркування транспортних засобів мешканців будинку. Починаючи з 2007 року, як позивач почала мешкати у будинку АДРЕСА_2 , вона користувалась підвальним приміщенням для паркування свого автомобіля та розміщення своїх побутових речей. Вибір місця для паркування був обраний випадковим образом, вільне місце для паркування, поруч із виходом з підального приміщення.

Протягом періоду користування з 2007 року по теперішній час 2023 рік, що становить більше 16 років, зауважень щодо використання паркувального майданчика чи саме конкретного місця на паркувальному майданчику до позивача від третіх осіб не надходило.

У 2011 році власники квартир у будинку АДРЕСА_2 звернулись до суду з позовом про визнання права власності на конкретні паркувальні місця на паркувальному майданчику (підвалі) цього будинку. Рішенням суду було визнано право власності на конкретні паркувальні місця (машино-місця) за певними власниками. Тобто з 2011 року, після задоволення позову, підвальне приміщеня будинку АДРЕСА_2 стало складатись з певних об`єктів права власності - машиномісць, яким були присвоєні ідентифікаційні номери, які мали своїх власників.

Оскільки, ОСББ «АЗАРІН» планує ввести плату за обслуговування паркувального майданчика та планує обраховувати плату за обслуговування паркувального майданчика пропорційно площі машиномісця до загальної площі, а тому просить власників та користувачів машиномісць надати документи, що підтверджують право користування машиномісцем та площу машиномісця.

Відповідно до рішення Дзержинського районного суду від 07.07.2011 року по справі № 2-2814/11 визнані права власності на машиномісця № НОМЕР_1 , 11-13,15,17-26, 28- 34.

Згідно з встановленого планування розміщення машиномісць у будинку АДРЕСА_2 , позивач користується машиномісцем під умовним номером 14. Відповідно до інформації з реєстрів права власності 231853741 від 10.11.2020 року, наданої за заявою ОСББ «АЗАРІН» відомостей про будь-які права за машиномісцем АДРЕСА_3 не містяться.

Відповідно до інформації з реєстрів права власності № 346530037 від 14.09.2023 року та № 346532944 від 14.09.2023 року відомостей про будь-які права за машиномісця не містяться.

Згідно витягу з ЄДР Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «АЗАРІН» було створено та зареєстровано 12.11.2007 році.

Відповідно до статутних документів ОСББ «АЗАРІН» здійснює обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2 .

Листом від 28.08.2023 року ОСББ «АЗАРІН» надало інформацію, що йому відомо, що з 2008 року позивач користується паркувальним місцем у підвалі житлового будинку 16-Б.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДГРУПП» (код 42393957) виготовило на ім`я позивача технічний паспорт на машиномісце № НОМЕР_2 у будинку 16-Б із зазначеням технічних характеристик паркувального місця позивача.

Зазначений технічний паспорт було зареєстровано у Реєстрі будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Тип технічної інвентаризації визначений як первинний.

Позивач відкрито та тривалий час користувалась (володіла) паркувальним місцем, оскільки про це було відомо всім мешканцям будинку 16-Б, хто паркував свої автомобілі у підвальному приміщенні цього будинку, а також ОСББ «АЗАРІН» - підприємству, що обслуговує цей будинок.

Строк користування паркувальним місцем позивачем становить більше 16 років, що є суттєво більшим строку, встановленого частиною 1 статті 344 ЦК України. Об`єкт права власності нерухомого майна - машиномісце № 14 з певними технічними характеристиками (ширина, довжина) було сформовано вперше ТОВ «БУДГРУПП» 07.11.2022 року, з реєстрацією у Реєстрі будівельної діяльності 08.11.2022 року. Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 13.09.2023 року, унікальний номер 201-20230913-0006593239, оціночна вартість об`єкта оцінки становить 38802,58 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набуваються за рішенням суду. Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація). Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі No 910/17274/17; постанові Верховного суду від 26.05.2021 року у справі No214/3083/18; постанові Верховного суду від 05.04.2022 року у справі No 642/3930/20

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Належність доказів- правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, оскільки позивач на виконання свого процесуального обов`язку надала належні та неспростовні докази на підтвердження своєї позиції, а також оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 316, 319, 321, 328, 344, ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Об`єднання Співвласників Багатоквартирного будинку "АЗАРІН", третя особа: Харківська міська рада про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на машино-місце АДРЕСА_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 11.06.2024 року.

Головуючий суддя: