Ухвала

від 29.02.2024 по справі 756/2502/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

29.02.2024 Справа № 756/2502/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/2502/24

1-кс/756/561/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.02.2024 місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

слідчий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні у приміщенні суду в місті Києві клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12023100050003484 від 08.10.2023 за ч. 1 ст. 115 КК України - слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, зареєстрованого та жителя цього АДРЕСА_1 ), такого, що має вищу освіту, одруженого, маючого на утриманні доньку 2009 року народження, офіційно працевлаштованого (директор ТОВ «Віжн ІТ» (код ЄДРПОУ 44763497), раніше несудимого,

за участю учасників судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

підозрюваний ОСОБА_7 ,

захисник ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и в:

27.02.2024 слідчий у кримінальному провадженні - слідчий СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді в рамках кримінального провадження №12023100050003484 від 08.10.2023 з клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах досудового розслідування вказаного кримінального провадження.

З клопотання слідує, що Оболонським УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12023100050003484 від 08.10.2023 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Слідчий у клопотанні посилається на те, що ОСОБА_7 підозрюється в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а також на те, що досудове розслідування не можливо закінчити до закінчення строку дії попередньої ухвали місцевого суду від 04.01.2024, оскільки з метою повного та всебічного дослідження обставин вчинення ОСОБА_7 злочину необхідно провести ряд слідчих та виконати ряд процесуальних дій, при цьому, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та встановлені в ході досудового розслідування, що виправдовують застосування найсуворішого запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 не зменшилися та продовжують існувати, а відтак виникла необхідність у продовженні тримання останнього під вартою, оскільки запобігти їм шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів не можливо.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, просила задовольнити, зазначивши при цьому, що інші, більш м`які запобіжні заходи, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, оскільки ризики у кримінальному провадженні не перестали існувати. Крім того, просила провести розгляд клопотання з урахуванням поданих уточнень, оскільки після звернення до слідчого судді з даним клопотанням 28.02.2024 стороні захисту було повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Захисник заперечив проти задоволення клопотання сторони обвинувачення, зазначивши, що ризики є необгрунтованими, оскільки докази на підтвердження їх існування стороною обвинувачення не надано, а тому просив змінити запобіжний захід на домашній арешт або визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. Крім того, заперечив проти вимог клопотання в частині продовження строку тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, оскільки строки досудового розслідування спливають 10.03.2024, а сторона обвинувачення порушує питання про продовження строку на 60 днів. Також захисник послався на незадовільний стан здоров`я його підзахисного та неможливість отримання необхідного лікування в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Підозрюваний підтримав позицію захисника.

Вивчивши клопотання, заслухавши позиції сторін кримінального провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

09.10.2023 ОСОБА_7 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

10.10.2023 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

11.10.2023 ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва стосовно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, тобто до 07.12.2023 включно без визначення альтернативного запобіжного заходу.

01.12.2023 постановою керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва продовжено строк досудового розслідування кримінального провадження №12023100050003484 від 08.10.2023 до 3 (трьох) місяців, тобто до 10.01.2024.

05.12.2023 ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва продовжено строк тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою до 10.01.2024 включно без визначення альтернативного запобіжного заходу.

04.01.2024 ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва продовжено строк досудового розслідування кримінального провадження №12023100050003484 від 08.10.2023 до 5 (п`яти) місяців, тобто до 10.03.2024.

04.01.2024 ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва продовжено строк тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою до 03.03.2024 включно без визначення альтернативного запобіжного заходу.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частин 3, 4 ст.199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя, окрім іншого, враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У відповідності до положень статей 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на непов`язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжено у разі неможливості закінчення досудового розслідування у строки, встановлені ст. 219 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про продовження застосування підозрюваному запобіжного заходу, слідчий суддя враховує не тільки положення, передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.

Так, слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах, та одночасно враховує, що вказане було встановлено слідчим суддею при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Водночас, відповідно до практики ЄСПЛ вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Наряду з вказаним, у п. 42 рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

Зі змісту клопотання вбачається, що для закінчення досудового розслідування та прийняття остаточного процесуального рішення у кримінальному провадженні, органу досудового розслідування необхідно провести значний обсяг слідчих (розшукових) та виконати ряд процесуальних дій, які об`єктивно неможливо провести та виконати до закінчення строку дії попередньої ухвали слідчого судді, зокрема необхідно:

- виконати вимоги, передбачені ст. 290 КПК України, а саме: ознайомити підозрюваного та його захисника із матеріалами досудового розслідування;

- прийняти законне процесуальне рішення відповідно до положень глави 24 КПК України.

Вирішуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, з огляду на долучені до матеріалів судового провадження матеріали, враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , дані, які характеризують особу останнього, його вік, соціальні зв`язки, сімейний стан, склад сім`ї, майновий стан.

З огляду на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, при цьому враховуючи, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеними, зважаючи на характер інкримінованих кримінальних правопорушень, на дані про особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_7 може вчинити дії щодо переховування від органу досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні та таким чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, з огляду на що, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та заявленим у судовому засіданні, слідчий суддя вважає доведеним необхідність продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, оскільки, на його переконання, саме такий вид запобіжного заходу, забезпечить виконання ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов`язків та надасть можливість органу досудового розслідування досягти завдань, передбачених ст. 2 КПК України.

При цьому слідчий суддя зважив і на доводи сторони захисту щодо застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, проте вважає, що стороною захисту не доведено наявність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не доведено відповідними доказами обставин, на які посилалась сторона захисту при обґрунтуванні необхідності застосування більш м`якого запобіжного заходу, а тому вважає, що в даному випадку такі доводи про застосування більш м`якого запобіжного заходу не перевищують суспільного інтересу в справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків у кримінальному провадженні та запобігання процесуальних ризиків.

Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості, мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи, про що неодноразово зазначав ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях по справах «Лабіта проти Італії» від 06.04.2001, «Рохліна проти Російської Федерації» від 07.04.2005, «Летельє проти Франції» від 26.06.1991, «Маріянчук та інші проти України» від 17.01.2019.

Варто зазначити, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище.

Посилання захисника на неможливість прийняття слідчим суддею до уваги уточнення до клопотання, то слідчий суддя вважає їх безпідставними з огляду на те, що відповідно до ч. 2 ст. 185 КПК України в разі, якщо після подання клопотання про застосування запобіжного заходу слідчому, прокурору стали відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу, він зобов`язаний доповнити або змінити клопотання, або замінити його новим клопотанням.

Так, в ході судового розгляду клопотання прокурор повідомив, що після звернення до слідчого судді із цим клопотанням у кримінальному провадженні стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Отже, закон пов`язує закінчення досудового розслідування з постановленням процесуального рішення постанови про закриття кримінального провадження, або вчиненням комплексу процесуальних дій, пов`язаних з направленням до суду обвинувального акту чи відповідного клопотання. У Параграфі 1 Глави 24 КПК розкриваються відповідні форми закінчення досудового розслідування.

Окрім того, закон містить поняття «завершення» як проміжний етап досудового розслідування. Досудове розслідування, яке має наслідком звернення до суду з обвинувальним актом або з клопотанням про застосування примусових заходів, має три ключові віхи: початок визначається внесенням відомостей до ЄРДР; завершення пов`язується з фактом відкриття матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи та іншим особам відповідно до положень ст. 290 КПК України; закінчення фіксується направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Тобто, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, як це передбачено у ст. 219 КПК України, та не має точок дотику із завершенням досудового розслідування.

Відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

При цьому, Закон не містить застережень щодо того, що такий строк має обов`язково враховуватись в строк, який обчислюється відповідно до вимог ст. 219 КПК України. Невключення у строки, передбачені цією статтею строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не свідчить про неможливість продовження слідчим суддею строку тримання підозрюваного під вартою.

КПК України містить застереження виключно щодо сукупного строку тримання під вартою підозрюваного під час досудового розслідування, який не повинен перевищувати дванадцяти місяців у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів (ч. 3 ст. 197 КПК України), однак не щодо можливості або неможливості продовження строку тримання особи під вартою під вартою в період, визначений ч. 5 ст. 219 КПК України.

До того ж, враховуючи приписи ч. 6 ст. 199 КПК України, а також те, що на момент розгляду клопотання сукупний строк тримання підозрюваного ОСОБА_7 не перевищує граничний строк, визначений ч. 3 ст. 197 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою на строк 60 днів, а в разі здійснення прокурором в межах вказаного строку дій, передбачених п. 3 ч. 2 ст. 283 КПК України, - до вирішення питання судом про обрання, зміну чи скасування запобіжного заходу під час проведення підготовчого судового провадження, що не може перевищувати 28.04.2024 включно, буде відповідати вимогам КПК України, та не приймає доводи сторони захисту з указаних вище підстав.

Що стосується доводів сторони захисту про незадовільний стан здоров`я ОСОБА_7 та необхідність його лікування у спеціалізованих медичних закладах, то слідчий суддя відмічає, що варто розмежовувати неможливість отримання медичної допомоги в умовах СІЗО від неможливості застосування запобіжного заходу у зв`язку зі станом здоров`я підозрюваного.

Так, Порядком взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України №239/5/104 від 10.02.2012 (далі - Порядок №239/5/104), регулюється питання отримання медичної допомоги особами, взятими під варту, у т.ч. поза межами слідчого ізолятора. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця (пункт 2.6 Порядку №239/5/104).

У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров`я з орієнтовного переліку (пункт 2.7 Порядку №239/5/104).

Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров`я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО (пункт 2.8 Порядку №239/5/104).

Отже, вищевказаним Порядком достатньо урегульовано питання отримання медичної допомоги (у т.ч. хірургічне втручання чи необхідна госпіталізація) особами, які перебувають в слідчих ізоляторах.

Слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту про неможливість отримання ОСОБА_7 необхідної медичної допомоги, зумовленої застосованим до останнього запобіжним заходом як такі, що не підтверджені матеріалами справи та не свідчать про необхідність зміни запобіжного заходу.

Доказів порушення Порядку №239/5/104 посадовими особами СІЗО або КММЧ матеріали справи не містять і захисником не надано.

Разом із цим, слідчий суддя зазначає, що процедурні питання отримання медичної допомоги підозрюваним врегульовані Порядком №239/5/104 та не є предметом розгляду судом. Контроль за дотриманням Порядку та вжиття заходів у разі його порушення здійснюють Міністерство юстиції України та Міністерство охорони здоров`я України. Крім того, слідчим суддею при постановленні попередньої ухвали від 04.01.2024 про продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою (справа №756/7/24) вжито заходів по забезпеченню прав підозрюваного та прийнято вищевказане рішення від 04.01.2024, яке згідно ст. 1291 Конституції України, статей 21, 206 КПК України є обов`язковим і підлягає безумовному виконанню зазначеними в ньому особами та установами.

З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що застосований щодо ОСОБА_7 запобіжний захід не є перешкодою для реалізації заходів щодо охорони здоров`я підозрюваного. Варто зазначити, що навіть ініційований стороною захисту запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту виключає вільне пересування та самостійне залишення постійного місця перебування, у тому числі й для отримання медичних послуг без відповідного погодження й дозволу на це правоохоронного чи судового органу. Тому доводи захисту про необхідність вжиття заходів для покращання стану здоров`я ОСОБА_7 не можуть слугувати безумовною підставою для зміни застосованого запобіжного заходу при відсутності достатніх відомостей щодо неможливості перебування останнього в умовах несвободи за станом здоров`я.

Що стосується скарг захисника на незадовільний стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_7 , то слідчий суддя вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

У статті 49 Конституції України задекларовано, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Статтею 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення» передбачено, що медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я.

Порядок надання ув`язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув`язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров`я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.6, 2.7 Порядку №239/5/104, медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров`я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.

Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров`я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування.

У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров`я.

Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО.

Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.

У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров`я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО.

Отже, з огляду на гарантоване Конституцією та законами України право підозрюваного ОСОБА_7 , незалежно від місця його перебування, на належне медичне обслуговування та на належне отримання медичної допомоги, на вільний вибір лікаря-фахівця, а також, враховуючи скарги адвоката на неналежне надання медичної допомоги ОСОБА_7 в умовах слідчого ізолятора, слідчий суддя, в межах своїх повноважень, вважає за необхідне звернути увагу керівництва слідчого ізолятора на необхідність виконання вимог вищевказаних законів та нормативно-правових актів щодо медичного обслуговування та надання належної якості медичної допомоги підозрюваному ОСОБА_7 .

Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про продовження строку тримання під вартою, враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, суспільну небезпечність інкримінованого діяння, не вбачає підстав для визначення альтернативного запобіжного заходу.

Доведеність винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованих злочинів слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалося, оскільки це є предметом встановлення в ході досудового розслідування і судового провадження кримінального провадження по суті обвинувачення.

Керуючись ст. 29 Конституції України, статтями 176-178, 181-186, 193-196, 205, 208, 309, 395, 532, 534 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12023100050003484 від 08.10.2023 за ч. 1 ст. 115 КК України - слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, а в разі здійснення прокурором в межах вказаного строку дій, передбачених п. 3 ч. 2 ст. 283 КПК України, - до вирішення питання судом про обрання, зміну чи скасування запобіжного заходу під час проведення підготовчого судового провадження, що не може перевищувати 28.04.2024 включно.

Зобов`язати керівника ДУ «Київський слідчий ізолятор» та начальника філії ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області невідкладно забезпечити проведення повного медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою отримання об`єктивних висновків про стан його здоров`я та надати необхідне лікування, в тому числі, за необхідності, на базі закладів охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

У разі встановлення лікарями погіршення стану здоров`я підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язати начальника ДУ «Київський слідчий ізолятор» забезпечити його лікування профільними лікарями, у тому числі з наданням можливості його направлення та перевезення до відповідного медичного закладу охорони здоров`я.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_9 , що він має право на вільний вибір лікаря та право на звернення до лікаря медичної частини ДУ «Київський слідчий ізолятор» з проханням про допуск обраного ним лікаря-фахівця. В такому разі відшкодування витрат, пов`язаних із залученням обраного лікаря-фахівця, буде здійснюватись за рахунок особи, якій буде надаватись медична допомога, або її родичів.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1