Постанова

від 06.06.2024 по справі 626/1678/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 626/1678/23

Номер провадження 22-ц/818/1887/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2024 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Бурлака І.В, Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Березюк А.І.,

представника позивача прокурора Пескової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 15 лютого 2024 року в складі судді Дудченко В.О. у справі № 626/1678/23 за позовом Красноградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Пісчанська» про припинення права власності на земельні ділянки, шляхом їх конфіскації,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року Красноградська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Пісчанська» про припинення права власності на земельні ділянки, шляхом їх конфіскації.

Позов мотивовано тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 вересня 2021 року, виданого приватним нотаріусом Красноградського районного нотаріального округу Харківської області та зареєстрованого в реєстрі за № 1784 (спадкова справа № 134/2021), ОСОБА_1 , громадянка Російської Федерації, набула право власності на земельні ділянки з кадастровим номером 6323382500:14:000:0133, площею 2,0000 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, землі сільськогосподарського призначення та 6323382500:13:000:0189, площею 5,2382 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території колишньої Мартинівської сільської ради (на даний час Наталинська ОТГ Красноградського району).

На підставі вказаних свідоцтв про право на спадщину за законом ОСОБА_1 зареєструвала у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на вказані земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

На підставі договорів оренди від 21 січня 2005 року та 25 вересня 2009 року земельні ділянки передано в користування ТОВ «Агрофірма «Пісчанська»: з кадастровим номером 6323382500:14:000:0133 до 18 квітня 2030 року, з кадастровим номером 6323382500:13:000:0189 - до 08 вересня 2033 року.

ОСОБА_1 , яка є громадянкою Російської Федерації, у вересні 2021 року в порядку спадкування набула право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, проте протягом року не відчужила земельні ділянки.

Посилаючись на вимоги статті 81 ЗК України Красноградська окружна прокуратура просила припинити громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6323382500:14:000:0133, площею 2,0000 га., з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, землі сільськогосподарського призначення та кадастровим номером 6323382500:13:000:0189, площею 5,2382 га., з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та кадастровим номером 6323382500:13:000:0189, площею 5,2382 га., з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території колишньої Мартинівської сільської ради (на даний час Наталинська ОТГ Красноградського району), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

У січні 2023 року ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, в якому позов просила залишити без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що 06 серпня 2022 року у зв`язку з введенням воєнного стану вона виїхала до Бельгії, де зареєструвала шлюб із громадянином Бельгії. Наразі оформлює документи для отримання громадянства Бельгії, яке надасть можливість в`їжджати на територію України. Зазначила, що їй не було відомо про необхідність відчуження спірних земельних ділянок протягом року з часу державної реєстрації права власності за нею.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 15 лютого 2024 року позовну заяву Керівника Красноградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області задоволено.

Припинено громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6323382500:14:000:0133, площею 2,0000 га., з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, землі сільськогосподарського призначення, яка розташована на території колишньої Мартинівської сільської ради (на даний час Наталинська ОТГ Красноградського району), право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 вересня 2021 року (номер відомостей про речове право 44228456 від 29 вересня 2021 року, індексний номер рішення про державну реєстрацію 60669436 від 29 вересня 2021 року), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Припинено громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6323382500:13:000:0189, площею 5,2382 га., з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території колишньої Мартинівської сільської ради (на даний час Наталинська ОТГ Красноградського району), право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 вересня 2021 року (номер відомостей про речове право 44228190 від 29 вересня 2021 року, індексний номер рішення про державну реєстрацію 60669180 від 29 вересня 2021 року), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури 5368 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_1 , яка є громадянкою російської федерації , не дотримано передбаченої земельним законодавством процедури щодо відчуження набутих у власність іноземцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення протягом року, наявні підстави для конфіскації земельних ділянок з кадастровим номером 6323382500:14:000:0133 та 6323382500:13:000:0189 в судовому порядку.

19 березня 2024 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 на вказане судове рішення подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов залишити без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що невиконання вимог земельного законодавства щодо відчудження земельних ділянок обумовлено об`єктивними причинами.

Спірні правовідносини у більшій частині своєї тривалості (понад 7 місяців) тривали під час військової агресії російської федерації та введення воєнного стану вплинули на роботу загальнодержавних електронних сервісів, які забезпечували доступ до електронних реєстрів, в тому числі й Державного земельного кадастру та Реєстру речових прав, що вплинуло на можливість перереєстрації земельної ділянки.

При оформленні спадщини її не було повідомлено про необхідність відчуження цих земельних ділянок протягом року, що призвело до негативних наслідків, оскільки вона не мала можливості продати земельні ділянки за ринковою ціною.

Також вказувала, що позивачем не здійснювались досудові заходи врегулювання спору, оскільки маючи доступ для відповідних реєстрів і статистичних даних прокуратура мала можливість повідомити її про необхідність вчинення вказаних дій до 30 вересня 2022 року та запобігти порушенню.

08 травня 2024 року ГУ Держгеокадастру у Харківській області подано відзив на апеляційну скаргу, в якому рішення суду просило залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що на момент набуття права власності на земельну ділянку відповідачці мало бути відомим про необхідність відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення протягом строку, визначеного Земельним кодексом України та про можливі наслідки у разі її невідчуження.

Доводи апелянта про неможливість відчуження земельної ділянки у встановлений строк є необґрунтованими, оскільки з 19 травня 2022 року автоматизована система Державного земельного кадастру (ДЗК) відновила роботу в умовах воєнного стану в Україні

ОСОБА_1 залишила територію України у серпні 2022 року. Між тим, нею не обґрунтовано наявність перешкод, які б унеможливили укладання договорів купівлі- продажу, видачі довіреності іншим особам для відчуження земельних ділянок до моменту звернення прокурором.

08 травня 2024 року засобами поштового зв`язку Красноградська окружна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу, в якому рішення суду просила залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_1 , яка є іноземною громадянкою, упродовж року після набуття права власності на земельні ділянки (з 30 вересня 2021 року по даний час) не відчужила їх, а тому наявні підстави для її конфіскації у власність держави.

Обмеження доступу до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було нетривалим (з 24 лютого 2022 року по 03 травня 2022 року), а тому відповідачка, перебуваючи як до початку збройної агресії рф, так і після 03 травня 2022 року на не окупованій території України та мала як технічну так і фізичну можливість виконати приписи щодо необхідності відчуження земельних ділянок.

ОСОБА_1 не надано доказів вчинення дій, спрямованих на відчуження земельної ділянки. Укладення додаткових угод з ТОВ «Агрофірма «Пісчанська» без коригування строку до договорів оренди свідчить про відсутність наміру власника-іноземця відчужувати земельні ділянки.

В судовезасідання відповідач ОСОБА_1 та представники ГУ Держгеокадастру Харківської області та ТОВ «Агрофірма «Пісчанська» не з`явилися.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 06 червня 2024 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:

ГУ Держгеокадастру Харківської області отримано через електронний кабінет 02 травня 2024 року (а.с. 201),

ОСОБА_1 отримано 24 травня 2024 року (а.с. 238),

ТОВ «Агрофірма «Пісчанська» отримано через електронний кабінет 02 травня 2024 року (а.с. 200).

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача прокурора Пескової Ю.В., яка проти апеляційної скарги заперечувала, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації (а.с.99).

29 вересня 2021 року приватним нотаріусом Красноградського районного нотаріального округу Харківської області видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті її бабки ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6323382500:14:000:0133, площею 2,0000 га., з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, землі сільськогосподарського призначення, яка розташована на території колишньої Мартинівської сільської ради (на даний час Наталинська ОТГ Красноградського району) та земельну ділянку з кадастровим номером 6323382500:13:000:0189, площею 5,2382 га., з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території колишньої Мартинівської сільської ради (на даний час Наталинська ОТГ Красноградського району) (а.с. 20, 21).

На підставі вказаних свідоцтв про право на спадщину за законом ОСОБА_1 зареєструвала у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення (ас.14 -19).

На підставі договору оренди від 21 січня 2005 року земельна ділянка з кадастровим номером 6323382500:14:000:0133, передано в користування ТОВ «Агрофірма «Пісчанська»» до 18 квітня 2030 року. Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 лютого 2017 року, номер запису 19284686, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 34115548 від 02 березня 2017 року.

Відповідно до договору оренди від 25 вересня 2009 року земельну ділянку з кадастровим номером 6323382500:13:000:0189 передано в користування ТОВ «Агрофірма «Пісчанська» до 08 вересня 2033 року. Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16 травня 2017 року, номер запису 20496713, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 35276106 від 19 травня 2017 року.

08 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Пісчанська» укладено додаткову угоду до договору оренди з підстав переходу права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6323382500:14:000:0133 в порядку спадкування до ОСОБА_1 (а.с.97).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Конституція України (стаття 13) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено ЗК України.

Частиною 5 статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

За змістом частини 4 статті 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до вимог підпункту «е» частини 1 статті 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно частиною 1, 2, 4 зі статтею 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Частиною 1 статті 348 ЦК України встановлено, що якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду.

Зважаючи, що відповідачка як іноземець набула на праві власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення, не відчужила її протягом строку, встановленого статтею 81 ЗК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для конфіскації земельних ділянок за рішенням суду на підставі статті 145 ЗК України.

Доводи апеляційної скарги щодо неможливості відчуження земельної ділянки у встановлений законом строк мало місце внаслідок об`єктивних обставин є необґрунтованими. Доказів, неможливості продажу земельної ділянки внаслідок непереборних обставин тощо ОСОБА_1 не надано. Відповідачка тривалий час перебувала на території України як до початку військової агресії росії проти України, так і після відновлення роботи автоматизованої системи Державного земельного кадастру, а тому мала можливість укласти відповідні правочини щодо спірних земельних ділянок.

Посилання ОСОБА_1 на юридичну необізнаність як громадянина іншої країни також не є підставою для відмови у задоволенні позову та не звільняє останню від негативних наслідків. За частиною 3 статтею 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 15 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 10 червня 2024 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді І.В. Бурлака

В.Б. Яцина