Ухвала

від 11.06.2024 по справі 522/8991/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/8991/24

Провадження № 2/522/5288/24

УХВАЛА

11 червня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючої судді Косіциної В.В. розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвокат Досковського Віталія Геннадійовича про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

06 червня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним шлюбного договору, договору дарування, визнання права на частку в спільному майні, у якому позивач просить:

- визнати недійсним шлюбний договір, укладений 30.10.2020 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу -Алєксєєвою О.О., реєстраційний номер 1212;

- визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 30.10.2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу - Алєксєєвою О.О., реєстраційний номер 1213;

- в порядку поділу спільного майна визнати за ОСОБА_4 : 1/2 частки у праві власності на наступні об`єкти нерухомого майна: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 , машиномісце № НОМЕР_1 ; АДРЕСА_6 , нежитлове приміщення АДРЕСА_7 ; АДРЕСА_8 ; машиномісце та два нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_8 ; квартину в незавершеному будівництвом будинку АДРЕСА_9 .

Разом із позовною заявою до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 адвокат Досковського Віталія Геннадійовича про забезпечення позову, у якій заявник просить накласти арешт на наступні об`єкти нерухомого майна:

- АДРЕСА_2 ;

- АДРЕСА_3 ;

- АДРЕСА_4 ;

- АДРЕСА_5 ;

- АДРЕСА_6 , машиномісце № НОМЕР_1 ;

- АДРЕСА_6 , нежитлове приміщення №130К;

- АДРЕСА_8 .

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до подальшого відчуження спірного об`єкту нерухомості на користь третіх осіб, що утруднить виконання рішення по справі.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

У п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України вказано, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Постанова ВП ВС від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 містить висновок про те, що тлумачення наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.

Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред`явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.

У частині першій статті 150 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову, серед яких у пункті 1 законодавець вирізняє накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.

Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом:

1) наявності спору між сторонами;

2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду;

3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами;

4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно постанови КЦС ВС від 04.10.2023 у справі № 504/158/22, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.

Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу».

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).

Суд звертає увагу на те, що заявлений захід забезпечення позову не відповідає критерію співмірності з огляду на наступне.

Предметом спору є, зокрема, визнання права власності на частки об`єктів нерухомого майна в порядку поділу спільного майна подружжя.

Проте, заявник просить застосувати захід забезпечення позову у вигляді арешту майно у повному обсязі.

У постанові Одеського апеляційного суду від 12.12.2022 року у справі №522/11554/22, суд дійшов до висновку про те, що разом із цим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що фактично позивачем пред`явлено позовні вимоги про визнання за нею права власності лише на Ѕ частину квартири, а відтак, ураховуючи що заходи забезпечення позову мають бути застосовані лише щодо спірного майна, колегія суддів приходить до висновку про необхідність змінити ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 05 вересня 2022року шляхом накладення арешту на Ѕ частину квартиру загальною площею 69,3 кв м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1742329551101, та належить на праві власності ОСОБА_1 .

Саме з цих міркувань і підстав суд вважає, що співмірним заявленим позовним вимогам буде накладання арешту на частини нерухомого майна, визнати право власності на яке просить позивач.

Враховуючи те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження спірного майна на користь третіх осіб, що в подальшому може впливати на строки процесуального розгляду справи, спричинити труднощі під час виконання рішення по справі, беручи до уваги те, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою, а арешт майна, як захід забезпечення позову, який просить застосувати заявник є належним та збалансованим відносно заявлених позовних вимог, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.149-154,157,259-261,353-355 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 адвокат Досковського Віталія Геннадійовича про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на 1/2 частки об`єктів нерухомого майна, що належать на праві власності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , а саме:

- АДРЕСА_2 , загальною площею - 115,6 кв.м., житловою площею 97,2 кв.м.;

- АДРЕСА_3 , загальною площею 23,7 кв.м.;

- АДРЕСА_4 , загальною площею 74,2 кв.м., житловою площею 33,2 кв.м.;

- АДРЕСА_5 , загальна площа 114,3 кв.м., житловою площею 34,1 кв.м.;

- АДРЕСА_6 , машиномісце № НОМЕР_1 , загальною площею 17,9;

- АДРЕСА_6 , нежитлове приміщення №130К, загальною площею 5,00 кв.м.;

- АДРЕСА_8 , загальною площею 100,6 кв.м., житловою площею 32,9 кв.м.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 15-ти днів.

Суддя Косіцина В.В.