Постанова

від 03.06.2024 по справі 907/51/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2024 р. Справа №907/51/19

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача):Якімець Г.Г.,

Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників:

від ТОВ «Іршавське АТП 12143» не з`явився

від ТОВ «Міжгірське АТП 12138» не з`явився

від боржника не з`явився

від скаржника Логойда В.М. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду)

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Закарпатавтотранс від 25 березня 2024 року

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 27 червня 2023 року (повний текст складено та підписано 04.07.2023), суддя Пригара Л.І.

про заміну сторони (стягувача)

у справі №907/51/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Іршавське АТП 12143, м. Іршава, Закарпатська область

до відповідача Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації, м. Хуст, Закарпатська область

про стягнення 440 383,61 грн заборгованості з компенсації витрат за пільгові перевезення пасажирів на міських та приміських маршрутах загального користування

заінтересована особа Приватне акціонерне товариство Закарпатавтотранс

в с т а н о в и в:

29 березня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжгірське АТП 12138» звернулося до Господарського суду Закарпатської області із заявою, в якій просило замінити стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Іршавське АТП 12143» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжгірське АТП 12138». На підтвердження вказаних вимог долучив копію договору про відступлення права вимоги від 09 серпня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27 червня 2023 року у справі №907/51/19 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгірське АТП 12138» про заміну правонаступником сторони стягувача у справі №907/51/19. Суд вирішив замінити стягувача у справі №907/51/19 Товариство з обмеженою відповідальністю «Іршавське АТП 12143» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжгірське АТП 12138».

Ухвала суду мотивована тим, що 09 серпня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іршавське АТП 12143» (первісним кредитором, стягувачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжгірське АТП 12138», від імені якого на підставі довіреності діє представник Колотуха Іван Олексійович, (новим кредитором) укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові на підставі рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.09.2020 по справі №907/51/19. Враховуючи укладення вказаного договору, суд на підставі ст.ст.52, 334 ГПК України вирішив замінити стягувача у справі на його правонаступника.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство «Закарпатавтотранс» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 27 червня 2023 року у справі №907/51/19 та відмовити у задоволенні заяви про заміну позивача його правонаступником. Зокрема, зазначає, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22 листопада 2023 року у справі №907/345/23, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21 березня 2024 року, задоволено позов Приватного акціонерного товариства «Закарпатавтотранс» та визнано недійсним серед інших і договір про відступлення права вимоги від 09 серпня 2022 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іршавське АТП 12143» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжгірське АТП 12138», яким було відступлено право вимоги сплати Управлінням соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації 440 383,61 грн згідно з рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15 вересня 2020 року у справі №907/51/19. Однак, апелянт наголошує, що визнання договорів недійсними з процесуальної точки зору не призводить до автоматичного повернення попереднього суб`єктного складу виконавчого провадження, що перешкоджає його виконанню. Скаржник зазначає, що укладення фраудаторних договорів про відступлення права вимоги спричинило апелянту збитки та не виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 19 вересня 2018 року у справі №907/659/17, де апелянт є стягувачем, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Іршавське АТП 12143» - боржником.

Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників у справі до суду не надходили.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 ГПК України).

Судові засідання в апеляційному суді проводилися в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду на підставі клопотання апелянта та відповідних ухвал суду.

Представник апелянта в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив такі задоволити в повному обсязі: скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 27 червня 2023 року у справі №907/51/19 та відмовити у задоволенні заяви про заміну позивача його правонаступником.

Представники ТОВ «Іршавське АТП 12143», ТОВ «Міжгірське АТП 12138» та боржника (Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації) в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. Слід зазначити, що розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався в межах розумного строку розгляду спору.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки, явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника апелянта, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15 вересня 2020 року у справі №907/51/19, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 24 лютого 2021 року, позов задоволено повністю: присуджено до стягнення з Управління соціального захисту населення Іршавської районної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іршавське АТП 12143» 440 383,61 грн. заборгованості з компенсації витрат за пільгові перевезення пасажирів на міських та приміських маршрутах загального користування за період з січня 2016 року по серпень 2016 року, а також 6 605,77 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

На виконання вказаного рішення 06 травня 2021 року Господарським судом Закарпатської області видано наказ.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18 листопада 2021 року замінено боржника (відповідача) у справі №907/51/19 Управління соціального захисту населення Іршавської районної державної адміністрації на його правонаступника Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації.

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжгірське АТП 12138» звернулося до Господарського суду Закарпатської області із заявою, в якій просило замінити стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Іршавське АТП 12143» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжгірське АТП 12138». На підтвердження вказаних вимог долучив копію договору про відступлення права вимоги від 09 серпня 2022 року.

Як зазначено вище, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27 червня 2023 року у справі №907/51/19 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгірське АТП 12138» про заміну правонаступником сторони стягувача у справі №907/51/19. Суд вирішив замінити стягувача у справі №907/51/19 Товариство з обмеженою відповідальністю «Іршавське АТП 12143» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжгірське АТП 12138».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатавтотранс» звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу про заміну стягувача у справі.

Так, у рішенням Господарського суду Закарпатської області від 19 вересня 2018 року (яке набрало законної сили) у справі №907/659/17 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Закарпатавтотранс» задоволено: присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іршавське АТП 12143» на користь Приватного акціонерного товариства «Закарпатавтотранс» 294 750 грн штрафних санкцій та 4 421,25 грн судового збору.

На виконання рішення від 19 вересня 2018 року у справі №907/659/17 Господарським судом Закарпатської області 16 січня 2019 року видано наказ, який пред`явлено стягувачем (скаржником у даній справі) до примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В., на примусове виконання якого 10 квітня 2019 року відкрито виконавче провадження №58867076.

Під час примусового виконання наказу №907/659/17 від 16 січня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. в межах виконавчого провадження №58867076, в порядку ст.56 ЗУ «Про виконавче провадження», постановою від 10 квітня 2019 року накладено арешт на все належне боржнику (ТОВ «Іршавське АТП 12143») майно, а постановами від 17.04.2019, 26.01.2021, 12.11.2021, 24.08.2022, 29.03.2023 накладено арешт на грошові кошти боржника, які містяться на відкритих ТОВ Іршавське АТП 12143 рахунках в банківських установах.

З наведеного вбачається, що Приватне акціонерне товариство «Закарпатавтотранс» є кредитором у справі №907/659/17 первісного стягувача у цій справі (№907/51/19).

Поряд з тим, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22 листопада 2023 року у справі №907/345/23, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21 березня 2024 року, позовні вимоги ПрАТ «Закарпатавтотранс» задоволено. Визнано недійсними укладені між відповідачами (Товариством з обмеженою відповідальністю «Іршавське АТП 12143» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжгірське АТП 12138») договори, серед яких і договір про відступлення права вимоги від 09 серпня 2022 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іршавське АТП 12143» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжгірське АТП 12138», яким було відступлено право вимоги сплати Управлінням соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації 440 383,61 грн згідно з рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15 вересня 2020 року у справі №907/51/19. Задовольняючи позовні вимоги ПрАТ Закарпатавтотранс, Господарський суд Закарпатської області виходив з наступного:

ТОВ «Іршавське АТП 12143» (яким за оспорюваними договорами відступлено права вимоги на користь ТОВ «Міжгірське АТП 12138») є боржником у зобов`язанні перед позивачем - ПрАТ Закарпатавтотранс, вимоги якого підтверджуються рішенням Господарського суду Закарпатської області від 19.09.2018 у справі №907/659/17, яке набрало законної сили у встановленому законом порядку і примусове виконання за яким здійснюється з квітня 2019 (понад 4 роки). Право грошової вимоги ТОВ Іршавське АТП 12143 до Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації (предмет оспорюваних договорів) є рухомим майном, а відтак з 10.04.2019 (дата накладення арешту на все належне відповідачу-1 майно в межах ВП 58867076) на них поширюються обмеження щодо розпорядження такими, в тому числі їх відчуження шляхом відступлення іншому (новому) кредитору. З наданих позивачем витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.04.2023 щодо ТОВ Іршавське АТП 12143 та ТОВ Міжгірське АТП 12138 вбачається, що на час укладення оспорюваних договорів учасниками - як ТОВ Іршавське АТП 12143, так і ТОВ Міжгірське АТП 12138 є фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , керівником обох юридичних осіб (як первісного кредитора, так і нового кредитора за оспорюваними договорами) є Бабічин М.С., який від імені ТОВ Іршавське АТП 12143 виступив підписантом оспорюваних договорів про відступлення права вимоги. За встановленими обставинами справи, усі оспорювані договори укладені між ТОВ Іршавське АТП 12143 в особі директора Бабічина М.С., що діє на підставі статуту та ТОВ Міжгірське АТП 12138 в особі представника Колотухи Івана Олексійовича, що діє на підставі довіреності від імені ТОВ Міжгірське АТП 12138 (який водночас є представником ТОВ Іршавське АТП 12143, відповідно до договору про надання правової допомоги від 07.04.2021 року). Вказане підтверджує доводи позивача про пов`язаність та афілійованість відповідачів між собою як юридичних осіб, учасниками яких є одні і ті ж самі фізичні особи та які керуються однією особою, яка виконує функції виконавчого органу обох відповідачів. Крім цього, зміст оспорюваних договорів свідчить про їх безоплатний характер, позаяк жодною умовою чотирьох договорів відступлення не визначено обов`язку нового кредитора (ТОВ Міжгірське АТП 12138) здійснити оплату вартості отриманої від первісного кредитора (ТОВ Іршавське АТП 12143) вимоги. Таким чином, вказані обставини в сукупності вказують на фраудаторність оспорюваних позивачем договорів. Фактичною метою укладення відповідачами оспорюваних договорів є позбавлення ТОВ Іршавське АТП 12143 належного товариству активу права вимоги, за рахунок якого позивач має обґрунтований та підставний інтерес в задоволенні власних грошових вимог до відповідача-1, які останнім тривалий час безпідставно не виконуються.

Згідно з ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Питання процесуального правонаступництва регламентовані частиною першою статті 52 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадія судового процесу, починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №910/10031/13, від 11.03.2021 у справі №910/2954/17 та підтримана у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 34/425.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Правонаступництво це перехід суб`єктивного права від однієї особи до іншої. Правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи може мати місце у разі коли до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов`язок боржника.

Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 Господарського процесуального кодексу України, це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Водночас відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

Разом з тим, виходячи зі змісту статті 52 ГПК України, (згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу), процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні (відповідно до статей 512 і 520 ЦК України) та допускається на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи правонаступника.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ч.2 ст.516 ЦК України).

Так, вирішуючи питання щодо заміни учасника справи та заміни сторони виконавчого провадження Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі №916/617/17 було викладено, зокрема, такі висновки: Стаття 52 ГПК України вміщена до розділу І Загальні положення глави 4 Учасники судового процесу цього Кодексу, якими регламентуються загальні засади відносно кола учасників, сторін, третіх осіб судового провадження, осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, їх прав та обов`язків тощо. Натомість стаття 334 Господарського процесуального кодексу України розташована в розділі V Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах, що присвячений врегулюванню відносин, пов`язаних з примусовим виконанням судових рішень. Звідси нормативні приписи статті 52 Господарського процесуального кодексу України слід вважати загальними по відношенню до приписів, закріплених статтею 334 цього Кодексу.

З аналізу наведеного у вищевказаній постанові нормативного регулювання можна зробити висновок про те, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 ГПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 52 ГПК України. У цьому випадку приписи ст. 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.

Натомість, як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення, заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України. У такому випадку, із огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження, заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 334 Господарського процесуального кодексу України. При цьому процесуальне правонаступництво в розумінні ст.52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового провадження, включаючи й стадію виконання судового рішення (аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі №916/617/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі №34/425).

Поряд з тим, статтею 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження визначається як завершальна стадія судового провадження. Таке розуміння виконавчого провадження відповідає практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так у пункті 15 рішення ЄСПЛ у справі «Моргуненко проти України» від 6 вересня 2007 року (заява № 43382/02) вказується таке: «Суд зазначає, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження (див. «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Itali) (no. 1) [GC], no. 36813/97, п. 197). Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес (див. «Естіма Джордж проти Португалії» (Estima Jorge v. Portugal), рішення від 21 квітня 1998 року, Report of Judgments and Decisions 1998-II, п. 35, та, з нових джерел, «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovakia), N 2132/02, пп. 24-27, 13 червня 2006 року).».

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 334 ГПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни боржника внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому, на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками, а саме, незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Апеляційним господарським судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Міжгірське АТП 12138 набуло право вимоги згідно із договором про відступлення права вимоги від 09 серпня 2022 року.

В подальшому рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22.11.2023 у справі №907/345/23, договір про відступлення права вимоги від 09.02.2022, яким було відступлено вимогу сплати Управлінням соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації 440 383,61 грн згідно з рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15 вересня 2020 року у справі №907/51/19, визнано недійсним з моменту укладення, як фраудаторний.

Судами першої та апеляційної інстанцій у справі №907/345/23 встановлено, що фактичною метою укладення відповідачами оспорюваних договорів є позбавлення ТОВ Іршавське АТП 12143 належного товариству активу - права вимоги, за рахунок якого позивач має обґрунтований та підставний інтерес в задоволенні власних грошових вимог до відповідача-1, які останнім тривалий час безпідставно не виконуються.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України).

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст.236 ЦК України).

Оскільки договір про відступлення права вимоги від 09.08.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Міжгірське АТП 12138 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іршавське АТП 12143» за заявою Приватного акціонерного товариства Закарпатавтотранс, визнано судом недійсним з моменту його укладення, як фраудаторний, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжгірське АТП 12138», на момент постановлення оскаржуваної ухвали, не набуло права вимоги до відповідача у цій справі. Тобто кредитором (стягувачем) Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації (яке є правонаступником Управління соціального захисту населення Іршавської районної державної адміністрації) у цій справі фактично залишилося Товариство з обмеженою відповідальністю «Іршавське АТП 12143».

Відтак, для належного виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 15 вересня 2020 року у цій справі (№907/51/19) та подальшого задоволення вимог Приватного акціонерного товариства «Закарпатавтотранс» відповідно до рішення Господарського суду Закарпатської області від 19 вересня 2018 року у справі №907/659/17, беручи до уваги те, що визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 09 серпня 2022 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжгірське АТП 12138» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іршавське АТП 12143», який слугував підставою для заміни стягувача у цій справі, не призводить до автоматичного повернення попереднього суб`єктного складу сторін, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали Господарського суду Закарпатської області від 27 червня 2023 року у справі №907/51/19 та відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгірське АТП 12138» про заміну стягувача у цій справі.

Разом з тим, судом визначено правовий статус апелянта ТОВ «Закарпатавтотранс» як зацікавленої особи, зважаючи на те, що розгляд справи уже завершено, а скаржник оскаржує ухвалу суду першої інстанції, винесену на стадії виконання судового рішення.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження (п.26).

Згідно з ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на зазначені вище встановлені апеляційним судом обставини, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгірське АТП 12138» від 24.03.2023 про заміну стягувача у справі №907/51/19.

У відповідності до положень ст.129 ГПК України, з стягувача на користь апелянта слід стягнути 3 028 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 236, 255, 270, 271, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Закарпатавтотранс» задоволити.

Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 27 червня 2023 року у справі №907/51/19 скасувати.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгірське АТП 12138» від 24.03.2023 про заміну стягувача у справі №907/51/19 відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іршавське АТП 12143» (90100, Закарпатська область, Іршавський район, м. Іршава, вул. Федорова, 33, код ЄДРПОУ 38056369) на користь Приватного акціонерного товариства «Закарпатавтотранс» (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Перемоги, 102, код ЄДРПОУ 03113934) 3 028 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови видати наказ.

Матеріали справи №907/51/19 повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 07 червня 2024 року

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

СуддяБойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.