Постанова
від 27.05.2024 по справі 916/2739/20
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2739/20Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Арустамян К.А.

за участю представників учасників у справі про банкрутство:

Від АТ «Державний ощадний банк України» - адвокат Бабенко Н.С.

Від ОСОБА_1 адвокат Кліменко Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

1) Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк»

- на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора АТ «Ощадбанк»)

- на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора ОСОБА_1 )

- на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора ОСОБА_2 )

- на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Укркава»)

- на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (попереднього засідання)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава»

- на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора АТ «Ощадбанк»)

- на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (попереднього засідання)

по справі № 916/2739/20

За заявою кредитора: ОСОБА_3

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава»

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ

Описова частина.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.10.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Укркава», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майном ТОВ «Укркава» арбітражного керуючого Дарієнка В.Д.

1) Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 508 662 329,80 грн., з яких 220 584 270 грн. (забезпечені) та 288 078 059, 80 грн. (незабезпечені).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 визнано вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава» в сумі 220 584 270,00 грн. (забезпечені вимоги) та в сумі 380 615,95 грн. (незабезпечені вимоги); вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава» в сумі 287 697 443,85 грн. (незабезпечені вимоги) відхилено.

Приймаючи дане рішення суд першої інстанції виходив з того, що з аналізу висновків, вже зроблених судом при розгляді справи № 916/2943/17, дослідивши докази щодо вартості заставного майна боржника, суд вважає обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають визнанню вимоги АТ „Державний ощадний банк України в особі філії Одеського обласного управління АТ „Ощадбанк до боржника в сумі 220 584 270 грн., як такі що забезпечені заставою та в сумі 380 615, 95 грн. незабезпечені вимоги.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора АТ «Ощадбанк») по справі № 916/2739/20.

Банк вказав, що на підтвердження своїх незабезпечених вимог АТ «Ощадбанк» надав серед іншого рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у справі № 916/2943/17, а за періоди, які не охоплені зазначеним рішенням суду, надано розрахунок заборгованості та інші первинні бухгалтерські документи. Крім цього на підтвердження витрат Банку в сумі 160 000 грн за вчинення виконавчих написів було надано відповідні копії двох виконавчих написів, якими стягнуто з боржника такі витрати. Однак, судом першої інстанції в своїй ухвалі не надано оцінку всім доказам та не наведено жодних мотивів, якими керувався суд, відхиляючи частково кредиторські вимоги Банку.

Банк вважає, що судом першої інстанції при розгляді незабезпечених кредиторських вимог АТ «Ощадбанк» не застосовані норми матеріального права, що регулюють наслідки для боржника внаслідок невиконання ним грошового зобов`язання (ст. 549, ст. 625 ЦК України), внаслідок чого суд прийшов до неправильного висновку про відхилення кредиторських вимог Банку в сумі 287 697 443,85 грн.

Керуючись викладеним вище, банк просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 21 вересня 2023 року у справі №916/2739/20 в частині відхилення вимог АТ «Ощадбанк» в сумі 287 697 443,85 грн, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким: визнати грошові вимоги акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» в сумі 288 078 059,80 грн - незабезпечені вимоги, в тому числі 240 702 266,55 грн пені, в іншій частині ухвалу залишити без змін.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора АТ «Ощадбанк») по справі № 916/2739/20.

Боржник вказав, що розмір процентів за користування кредитом, зазначений в рішення\і Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 по справі №916/2943/17 станом на 08.06.2016 є фіксованим та не підлягає збільшенню, а нараховані АТ «Ощадбанк» проценти за користування кредитом з 09.06.2016 до 20.10.2020 є неправомірними. Таким чином, розмір заборгованості ТОВ «УКРКАВА» перед АТ «Ощадбанк» за процентами за користування кредитом, відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, є встановленим, не підлягає доказуванню, складає 10 588 928,93 грн. та не може бути збільшеним. Разом з тим, господарським судом у справі №916/2739/20 визнано кредиторські вимоги АТ «Ощадбанк» до ТОВ «УКРКАВА» в розмірі 220 584 270,00 грн., до складу яких входять проценти за користування кредитом станом на 20.10.2020 в розмірі 47 182018,60 грн. та 1 744209,90 дол. США, тобто неправомірно нараховані АТ «Ощадбанк» з 09.06.2016 проценти в розмірі 36 593 089,67 грн. та 1 744 209,90 дол. США.

Боржник також зазначив, що враховуючи надходження на рахунок АТ «Ощадбанк» грошових коштів у сумі 540 350,66 дол. США, які підлягали зарахуванню та були із дотриманням чинного законодавства зараховані судом при вирішенні справи №916/2943/17 в рахунок погашення нарахованих станом на 08.06.2016 процентів за користування кредитом, за траншами, виданими в іноземній валюті, в розмірі 520 413,85 дол. США, за рахунок залишку грошових коштів в розмірі 19 936,81 дол. США відбулось погашення частини заборгованості за основним боргом за траншами, виданими в іноземній валюті. У зв`язку з чим, розмір заборгованості за основним боргом за траншами, виданими в іноземній валюті - доларах США, зменшився до 2 979 448,59 дол. США. Однак дані обставини не були враховані судом першої інстанції.

Боржник також вказав, що договірна вартість предметів забезпечення за договором іпотеки та договорами застави в гривневому еквіваленті, становить 265 114 504,33 грн. Таким чином, відповідно до положень ч. 2 ст. 45 КУзПБ, вимоги АТ «Ощадбанк» як в розмірі 134 365 817,77 грн., так і в розмірі 380 615,95 грн., та навіть у неправомірно визнаному судом першої інстанції розмірі 220 584 270,00 грн. + 380 615,95 грн. = 220 964 885,95 грн., є забезпеченими вимогами АТ «Ощадбанк» до ТОВ «УКРКАВА». Зогляду на наведене, віднесення визнаних судом першої інстанції грошових вимог АТ «Ощадбанк» в розмірі 380 615,95 грн. до незабезпечених - суперечить положенням КУзПБ.

Враховуючи вищенаведене, боржник просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 року у справі №916/2739/20 про визнання вимог кредитора Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» скасувати та ухвалите нове рішення, яким:

-визнати вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» в розмірі 134 746 433,72 грн. (забезпечені вимоги);?

-відхилити вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» в розмірі 373 915 980,48 грн.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора АТ «Ощадбанк») по справі № 916/2739/20.

АТ «Ощадбанк» вважає апеляційну скаргу ТОВ «Укркава» безпідставною та необґрунтованою, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 21 вересня 2023 року у справі №916/2739/20 в частині відхилення вимог АТ «Ощадбанк» в сумі 287 697 443,85 грн незаконною, необґрунтованою та такою, що ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому в цій частині підлягає скасуванню.

На думку банку Доводи апеляційної скарги зводяться до припущень боржника з чого саме складаються задоволені кредиторські вимоги АТ «Ощадбанк» та незгодою ТОВ «Укркава» у розподіленні судом вимог на забезпечені та незабезпечені.

АТ «Ощадбанк» вказав, що він визначив свої конкурсні вимоги до боржника станом на 20.10.2020 - день подання заяви про визнання кредиторських вимог, з врахуванням того, що частина зазначеної заборгованості була стягнута рішенням Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 р у справі № 916/2943/17.

Крім того, на думку Банку, судом першої інстанції при розгляді незабезпечених кредиторських вимог АТ «Ощадбанк» не застосовані норми матеріального права, що регулюють наслідки для боржника внаслідок невиконання ним грошового зобов`язання (ст. 549, ст. 625 ЦК України), внаслідок чого суд прийшов до неправильного висновку про відхилення кредиторських вимог Банку в сумі 287 697 443,85 грн.

Банк доходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ТОВ «Укркава» побудовані на припущеннях та є необґрунтованими, а оскаржувана ухвала дійсно прийнята з порушенням п. З ч. 1 ст. 234 ГПК України та не відповідає принципам вмотивованості та обґрунтованості судового рішення.

Керуючись викладеним вище, банк просить апеляційну скаргу ТОВ «Укркава» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора АТ «Ощадбанк») та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (попереднього засідання) по справі №916/2739/20 задовольнити частково, ухвалу Господарського суду Одеської області від 21 вересня 2023 року у справі №916/2739/20 в частині відхилення вимог АТ «Ощадбанк» в сумі 287 697 443,85 грн скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким: визнати грошові вимоги акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» 288 078 059,80 грн. - незабезпечені вимоги, в тому числі 240 702 266,55 грн пені, в іншій частині ухвалу залишити без змін.?

2) ТОВ «Торгівельний дім «Укркава» звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 15 600 460, 53 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 визнано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Укркава» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава» в сумі 15 460 507,83 грн.

Приймаючи дане рішення суд першої інстанції виходив з того, що на підставі доказів, наданих до заяви ТОВ «Торгівельний дім «Укркава» та з урахуванням застосування строку позовної давності до кредиторських вимог, підтриманих самим кредитором, обґрунтованими та підтвердженими належними доказами є вимоги в сумі 15 460 507,83 грн.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Укркава») по справі № 916/2739/20.

Апелянт зазначив, що зі змісту мотивувальної частини ухвали Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 у справі № 916/2739/220 вбачається, що суд першої інстанції при вирішенні питання про визнання вимог кредитора ТОВ «Торгівельний дім «Укркава» взагалі не досліджував правовідносини, що склалися між ТОВ «Укркава» та ТОВ «Торгівельний дім «Укркава», які виникли на підставі договорів поставки та договору про надання послуг. Оскаржувана ухвала Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 у справі № 916/2739/20 взагалі не відображає встановлених судом обставин, за яких ТОВ «Торгівельний дім «Укркава» має право вимагати на свою користь від ТОВ «Укркава» заборгованість у сумі 15 460 507,83 грн. Суд першої інстанції прийняв оскаржувану ухвалу без достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором.

Банк вказує, що в заяві про грошові вимоги до боржника відсутня інформація про те, за який період нарахована заборгованість за договорами поставки, а також не зазначено з чого саме складається сума компенсації витрат ТОВ «ТД «УКРКАВА» за договором поставки № 52/1 від 20.06.2016. Окрім цього, з наданих до заяви про грошові вимоги до боржника актів здачі- прийняття робіт (надання послуг), що містяться у матеріалах справи, взагалі не вбачається за яким договором такі послуги надані (зазначений договір про маркетингові послуги без номеру та дати, грошові вимоги за яким кредитором до боржника не заявлялися), а також не вбачається за яким договором виникли компенсаційні витрати.

Апелянт зазначив, що незважаючи на недостатню обґрунтованість грошових вимог, у повідомленні про результати розгляду грошових вимог ТОВ «ТД «УКРКАВА» від 01.12.2020 за № 02-2739/710 арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. зазначає про визнання вимог вказаного кредитора у повному обсязі, а саме: 4 202, 00 грн - перша черга, 15 600 460,53 грн - четверта черга, а всього на загальну суму 15 604 664,53 грн. Зважаючи на вищевикладене, апелянт вважає, що грошові вимоги ТОВ «ТД «УКРКАВА» до ТОВ «УКРКАВА» не можуть бути визнані судом.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 21 вересня 2023 року у справі №916/2739/20 про визнання вимог кредитора ТОВ «Торгівельний дім «Укркава» до ТОВ «Укркава» в сумі 15 460 507,83 грн скасувати та ухвалити нове рішення, яким відхилити вимоги ТОВ «Торгівельній дім «Укркава» до ТОВ «Укркава» в сумі 15 460 507,83 грн.

3) ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 15 329 748, 22 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 визнано вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава» в сумі 15 200 064,07 грн.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції зазначив, що розпорядником майна розглянуто вимоги ОСОБА_1 до боржника та визнано в повному обсязі, з врахуванням розрахунку суми заборгованості в національній валюті в порядку абз. 4 ч.2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Крім того суд першої інстанції вказав, що доводи, викладені в запереченні АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» щодо вимог ОСОБА_1 , спростовані доказами, наданими останнім до суду.

Апелянт зазначає, що зі змісту мотивувальної частини ухвали Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 у справі № 916/2739/220 вбачається, що суд першої інстанції при вирішенні питання про визнання вимог кредитора ОСОБА_1 взагалі не досліджував правовідносини, що склалися між ТОВ «Укркава» та ОСОБА_1 , які виникли на підставі депозитного договору. Оскаржувана ухвала Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 у справі № 916/2739/20 взагалі не відображає встановлених судом обставин, за яких ОСОБА_1 має право вимагати на свою користь від ТОВ «Укркава» заборгованість у сумі 15 200 064,07 грн. Суд першої інстанції прийняв оскаржувану ухвалу без достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором.

Банк вказує, що підставою для подання ОСОБА_1 заяви про грошові вимоги до ТОВ «УКРКАВА» є те, що Банк нібито не повертає коштів, які були розміщені на депозиті та нараховані на них проценти, що свідчить про імовірне їх списання Банком, а відтак, ОСОБА_1 нібито виконано обов`язок майнового поручителя перед Банком у повному обсязі (в межах вартості заставленого майна), а відтак до нього, як до майнового поручителя, перейшло право вимоги до боржника ТОВ «УКРКАВА» у тому обсязі, в якому ним виконано свій обов`язок перед Банком, тобто на загальну суму 540 350,66 доларів США.

Апелянт зазначив, що ОСОБА_1 навмисно не зазначив інформації про те, що ним у березні 2020 року до Київського районного суду м. Одеси було подано позовну заяву до AT «Ощадбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТОВ «Укркава», про стягнення депозиту у розмірі 500 000,00 доларів СІЛА та процентів за користування депозитом у розмірі 50 254,21 доларів США. 14 лютого 2022 року рішенням Київського районного суду м. Одеси у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Отже, пред`явивши вищезазначений позов до AT «Ощадбанк», ОСОБА_1 фактично не визнає факту звернення стягнення на кошти, які були передані в заставу Банку, що в свою чергу унеможливлює визнання його грошових вимог у даній справі.

АТ «Ощадбанк» наголошує на тому, що ОСОБА_1 добровільно не виконував свого акцесорного зобов`язання в добровільному порядку, а навпаки всіляко перешкоджав Банку здійснити звернення стягнення на предмет застави, що підтверджується поданням останнім численних позовних заяв до суду, зокрема про визнання недійсним договору застави грошей (справа №520/6503/16-ц), про визнання недійсним пунктів договору застави та скасування державної реєстрації обтяження (справа № 522/17579/17), про стягнення депозиту (справа № 947/6347/20), а відтак відсутні підстави для визнання його грошових вимог у даній справі.

На думку банку, заявивши необгрунтовані грошові вимоги до боржника ТОВ «УКРКАВА» у даній справі, ОСОБА_1 вчинив дії, направлені виключно на штучне створення фіктивної кредиторської заборгованості до боржника ТОВ «Укркава» з метою подальшого незаконного заволодіння грошовими коштами останнього, що є порушенням норм чинного законодавства, прав кредиторів у даній справі з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушенням прав боржника ТОВ «УКРКАВА», що не може залишитися поза увагою суду.

Керуючись викладеним вище, Банк просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 21 вересня 2023 року у справі №916/2739/20 про визнання вимог кредитора ОСОБА_1 до ТОВ «Укркава» в сумі 15 200 064,07 грн скасувати та ухвалити нове рішення, яким відхилити вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Укркава» в сумі 15 200 064,07 грн.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційні скарги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора ОСОБА_1 ) та Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (попереднього засідання) по справі № 916/2739/20.

ОСОБА_1 вказує, що факт отримання АТ «Ощадбанк» розміщених ОСОБА_1 на депозиті грошових коштів та нарахованих на них процентів за користування в загальному розмірі 540 350,66 доларів США в якості погашення боргу ТОВ «Укркава» за кредитним договором був встановлений під час розгляду справи №916/2943/17 за позовом АТ «Ощадбанк» до ТОВ «УКРКАВА» про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №86 від 28.12.2011 року (рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 року, яке набрало законної сили 19.10.2020).

ОСОБА_1 зазначає, що за рахунок розміщених ОСОБА_1 , як майновим поручителем, грошових коштів на депозитному рахунку та нарахованих на них процентів, що були предметом застави, були частково задоволені вимоги АТ «Ощадбанк», як кредитора, до ТОВ «Укркава», як боржника, та часткова погашена наявна в ТОВ «Укркава» заборгованість за договором кредитної лінії №86 від 28.12.2011. Результатом задоволення вимог АТ «Ощадбанк» за рахунок належного ОСОБА_1 предмета застави стала втрата ОСОБА_1 належного йому майна. А отже, ОСОБА_1 , за рахунок грошових коштів якого було частково погашено заборгованість ТОВ «Укркава» перед АТ «Ощадбанк», що призвело до втрати ним своїх грошових коштів, набув право зворотної грошової вимоги (регресу) до ТОВ «Укркава».

ОСОБА_1 також зазначив, що положення КУзПБ не визначають підстав для відмови конкурсному кредитору в задоволенні його грошових вимог у разі існування судового спору між кредиторами. З цих підстав, ухвала Господарського суду Одеської області щодо визнання кредиторських вимог ОСОБА_1 не може бути визнана незаконною з підстав існування між ОСОБА_1 та АТ «Ощадбанк» судових спорів.

Керуючись викладеним вище, ОСОБА_1 просить апеляційні скарги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора ОСОБА_1 ) та Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (попереднього засідання) по справі № 916/2739/20 залишити без задоволення, а оскаржувані ухвали без змін.

4) ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 61 182 750,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 визнано вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава».

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції зазначив, що розпорядником майна розглянуто вимоги ОСОБА_2 до боржника та визнано в повному обсязі, з врахуванням розрахунку суми заборгованості в національній валюті в порядку абз. 4 ч.2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Крім того суд першої інстанції вказав, що доводи, викладені в запереченні АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» щодо вимог ОСОБА_2 , спростовані доказами, наданими останнім до суду.

Апелянт зазначає, що зі змісту мотивувальної частини ухвали Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 у справі № 916/2739/220 вбачається, що суд першої інстанції при вирішенні питання про визнання вимог кредитора ОСОБА_1 взагалі не досліджував правовідносини, що склалися між ТОВ «Укркава» та ОСОБА_2 , як правонаступником Компанії «КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС» ЛЛП., які виникли на підставі ліцензійного договору. Оскаржувана ухвала Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 у справі № 916/2739/20 взагалі не відображає встановлених судом обставин, за яких ОСОБА_2 має право вимагати на свою користь від ТОВ «Укркава» заборгованість у сумі 61 182 750,00 грн. Суд першої інстанції прийняв оскаржувану ухвалу без достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором.

Апелянт вказує, що за період з 01.10.2012 по 31.12.2019, тобто з моменту виникнення простроченої заборгованості та до дати про укладення угоди про відступлення права вимоги Компанія «КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС» ЛЛП не вживала жодних заходів щодо стягнення з ТОВ «Укркава» заборгованості за ліцензійним договором, в тому числі не зверталося з відповідним позовом до суду, що в свою чергу свідчить про те, що така заборгованість не є безспірною.

Апелянт також зазначив, що згідно з п. 4.1 Договору відступлення права вимоги сторони домовилися, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору ОСОБА_2 сплачує Первісному кредитору грошові кошти у сумі, що буде вказана у додатку № 1 до Договору про відступлення права вимоги, проте ОСОБА_2 не надав до заяви про грошові вимоги до ТОВ «УКРКАВА» додаток № 1 до Договору про відступлення права вимоги та жодного платіжного документу, який би підтверджував факт розрахунку ОСОБА_2 з Компанією «КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС» ЛЛП, що в свою чергу свідчить про те, що ОСОБА_2 не довів належними та допустимими доказами свої грошові вимоги до ТОВ «УКРКАВА».

Керуючись викладеним вище, апелянт просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 21 вересня 2023 року у справі №916/2739/20 про визнання вимог кредитора ОСОБА_2 до ТОВ «Укркава» в сумі 61 182 750,00 грн скасувати та ухвалити нове рішення, яким відхилити вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «Укркава» в сумі 61 182 750,00 грн.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора ОСОБА_2 по справі № 916/2739/20.

ОСОБА_2 зазначив, що в даному провадженні він є конкурсним кредитором по відношенню до боржника ТОВ «Укркава» та має відповідне право на звернення до Господарського суду Одеської області в межах відкритого провадження у справі про банкрутство у строк, встановлений ч. 1 ст. 45 КУзІІБ та з дотриманням встановленої ч. 2 ст. 45 КУзПБ форми заяви конкурсного кредитора. ОСОБА_2 виконав всі відповідні вимоги, передбачені ст. 45 КУзПБ, які встановлені для заяви конкурсного кредитора

ОСОБА_2 зазначив, що у правовідносинах, що склались між ОСОБА_2 та боржником ТОВ «УКРКАВА» відсутній будь-який спір про право, оскільки боржник обізнаний про заміну первісного кредитора «КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС» ЛЛП на нового кредитора ОСОБА_4 , та за весь час існування заборгованості не вжив жодних дій, які б свідчили про незгоду з існуючим боргом. Більше того навіть в судових засіданнях, що мали місце в суді першої інстанції, боржник не заявляв про непогодження з існуючою сумою боргу або з фактом наявності заборгованості, що додатково свідчить про відсутність спору.

ОСОБА_2 також зазначає, що посилання Банку в апеляційній скарзі на те, що він не надав доказів сплати вартості переходу права вимоги до останнього від «КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС» ЛЛП, спростовуються матеріалами справи, а саме: Додатком № 1 до Договору про відступлення права вимоги від 20.01.2020, відповідно до якого Новий кредитор сплачує Первісному кредитору грошові кошти у сумі - 108 750 дол. США, а також Додатковими угодами б/н від 02.08.2021, 18.03.2021, 27.01.2021, 21.01.2020, якими підтверджується факт виконання своїх зобов`язань ОСОБА_2 щодо сплати зазначеної вище грошової суми перед Первісним кредитором.

ОСОБА_2 вказує, що зазначене свідчить про той факт, що він законно отримав право вимоги, виконав при цьому всі свої зобов`язання перед Первісним кредитором, доказів зворотного матеріали справи не містять, також відсутні і в апеляційній скарзі.

Керуючись викладеним вище, ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора ОСОБА_2 по справі № 916/2739/20 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

5) Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 встановлено наступне

« 1.Визнаними вимогами кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава» є:

- ОСОБА_3 з вимогами до боржника в сумі 2 422 194, 65 грн.;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Укркава» з вимогами до боржника в сумі 15 460 507,83 грн.;

- ОСОБА_2 з вимогами до боржника в сумі 61 182 750,00 грн.;

- ОСОБА_1 з вимогами до боржника в сумі 15 200 064,07 грн.;

- ОСОБА_5 з вимогами до боржника в сумі 122 124,98 грн.;

- ОСОБА_6 з вимогами до боржника в сумі 175 284,23 грн.;

- ОСОБА_7 з вимогами до боржника в сумі 124 225,46 грн.;

- ОСОБА_8 з вимогами до боржника в сумі 125 742,06 грн.;

- ОСОБА_9 з вимогами до боржника в сумі 27 446,71 грн.;

- ОСОБА_10 з вимогами до боржника в сумі 38 325,67 грн.;

- ОСОБА_11 з вимогами до боржника в сумі 21 266,94 грн.;

- ОСОБА_12 з вимогами до боржника в сумі 14 490,00 грн.;

- ОСОБА_13 з вимогами до боржника в сумі 29 566,51 грн.;

- ОСОБА_14 з вимогами до боржника в сумі 56 864,68 грн.;

- Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» з вимогами до боржника в сумі 220 584 270,00 грн. (забезпечені вимоги) та в сумі 380 615,95 грн. (незабезпечені вимоги);

- Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області з вимогами до боржника в сумі 1 217 833,54 грн.

2. Не визнаними вимогами кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава» є вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» з вимогами до боржника в сумі 287 697 443,85 грн. (не забезпечені вимоги).»

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (попереднього засідання) по справі № 916/2739/20.

Апелянт просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 21 вересня 2023 року (попереднього засідання) у справі №916/2739/20 в частині визнання кредиторських вимог ТОВ «Торгівельний дім «Укркава», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 скасувати, відмовивши у визнанні таких вимог. А в частині відхилення вимог АТ «Ощадбанк» в сумі 287 697 443,85 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким: визнати грошові вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» в сумі 287 697 443,85 грн (не забезпечені вимоги), в тому числі 240 702 266,55 грн пені.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (попереднього засідання) по справі № 916/2739/20.

Боржник просить ухвалу попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 у справі №916/2739/20 скасувати в частині:

-визнаних вимог кредитора Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» в розмірі 220 584 270 грн. (забезпечені вимоги) та в сумі 380 615,95 грн. (незабезпечені вимоги);

-невизнаних вимог кредитора Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» в розмірі 287 697 443,85 грн. (незабезпечені вимоги),

та в цій частині ухвалити нове рішення, яким:

-визнаними вимогами Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» є вимоги розмірі 134 746 433,72 грн. (забезпечені вимоги);

-невизнаними вимогами Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» є вимоги в розмірі 373 915 980,48 грн.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/2739/20 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2023.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/2739/20 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора АТ «Ощадбанк») та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (попереднього засідання) по справі № 916/2739/20 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/2739/20 в частині, яка стосується розгляду заяви Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» про визнання кредиторських вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава» та в частині постановлення ухвали за результатами попереднього засідання на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2739/20.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2023, окрім іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора АТ «Ощадбанк» та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (попереднього засідання) по справі № 916/2739/20; призначено справу № 916/2739/20 до розгляду на 14 грудня 2023 року о 12:00.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Укркава»); об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора АТ «Ощадбанк» та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (попереднього засідання) по справі № 916/2739/20, Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (попереднього засідання) по справі № 916/2739/20 та Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Укркава») по справі № 916/2739/20 в одне провадження для сумісного розгляду у судовому засіданні 14 грудня 2023 року о 12:00 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора ОСОБА_2 ) по справі № 916/2739/20; об`єднано апеляційні скарги ТОВ «Укркава» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора АТ «Ощадбанк» та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (попереднього засідання) по справі № 916/2739/20, АТ «Ощадбанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (попереднього засідання) по справі № 916/2739/20, АТ «Ощадбанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Укркава») та АТ «Ощадбанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора ОСОБА_2 ) по справі № 916/2739/20 в одне провадження для сумісного розгляду у судовому засіданні 14 грудня 2023 року о 12:00 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора ОСОБА_1 ) по справі № 916/2739/20; об`єднано апеляційні скарги ТОВ «Укркава» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора АТ «Ощадбанк» та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (попереднього засідання) по справі № 916/2739/20, АТ «Ощадбанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (попереднього засідання) по справі № 916/2739/20, АТ «Ощадбанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Укркава»), АТ «Ощадбанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора ОСОБА_2 ) по справі № 916/2739/20 та АТ «Ощадбанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора ОСОБА_1 ) по справі № 916/2739/20 в одне провадження для сумісного розгляду у судовому засіданні 14 грудня 2023 року о 12:00 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора АТ «Ощадбанк») по справі № 916/2739/20; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 15.11.2023; об`єднано апеляційні скарги ТОВ «Укркава» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора АТ «Ощадбанк» та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (попереднього засідання) по справі № 916/2739/20, АТ «Ощадбанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (попереднього засідання) по справі № 916/2739/20, АТ «Ощадбанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Укркава»), АТ «Ощадбанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора ОСОБА_2 ) по справі № 916/2739/20, АТ «Ощадбанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора ОСОБА_1 ) по справі № 916/2739/20 та АТ «Ощадбанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора АТ «Ощадбанк») по справі № 916/2739/20 в одне провадження для сумісного розгляду у судовому засіданні 14 грудня 2023 року о 12:00 год.

13.12.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання ТОВ «Укркава» про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що представник боржника адвокат Попова М.О. не може прийняти участь у судовому засіданні у зв`язку з хворобою. На підтвердження даних обставин до клопотання було додано копію виписки із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_15 від 12.12.2023.

14.12.2023 у судовому засіданні прийняла участь представник АТ «Державний ощадний банк України» - Бабенко Н.С.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 вікладено розгляд справи №916/2739/20 на 22 січня 2024 року о 10.30.

19.01.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання ОСОБА_2 , яке обгрунтовано тим, що лише 19.01.2024 стало відомо про призначення судового засідання у справі №916/2739/20 на 22.01.2024 та було укладено договір з представником адвокатом Клочок Б.О. Однак, адвокату Клочок Б.О. необхідний доадтковий час для ознайомлення з матеріалами справи №916/2739/20.

22.01.2024 у судовому засіданні прийняла участь представник АТ «Державний ощадний банк України» адвокат Бабенко Н.С. та представник адвокат Кліменко Ю.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2024, окрім іншого, відкладено розгляд справи №916/2739/20 на 04.03.2024 о 11:00.

04.03.2024 у судовому засіданні прийняли участь представник АТ «Державний ощадний банк України» - адвокат Бабенко Н.С., представник ОСОБА_1 адвокат Кліменко Ю.І., представник ОСОБА_2 адвокат Клочок Б.О. та розпорядник майна арбітражний керуючий Дарієнко В.Д.

04.03.2024 у судовому засіданні було оголошено перерву по справі №916/2739/20 до 18.04.2024 о 12:30 год.

18.04.2024 у судовому засіданні прийняли участь представник АТ «Державний ощадний банк України» - адвокат Бабенко Н.С., представник ОСОБА_1 адвокат Кліменко Ю.І., представник ОСОБА_2 адвокат Клочок Б.О.

18.04.2024 у судовому засіданні було оголошено перерву по справі №916/2739/20 до 27.05.2024 о 12:45 год.

Крім того, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 повідомлено учасників справи про оголошену перерву у судовому засіданні по справі №916/2739/20 до 27.05.2024 о 12:45 год; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м.Одеса, просп.Шевченка, 29, в залі засідань № 7, 3-й поверх; явка представників учасників у справі не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

27.05.2024 у судовому засіданні прийняли участь представник АТ «Державний ощадний банк України» - адвокат Бабенко Н.С. та ОСОБА_1 адвокат Кліменко Ю.І.

Представники інших учасників у справі у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.

Належне повідомлення ОСОБА_2 підтверджується розпискою його представника адвоката Клочок Б.О., яка була присутня у судовому засіданні по справі 18.04.2024.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2-4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.04.2024, якою повідомлено учасників справи про оголошену перерву у судовому засіданні по справі №916/2739/20 до 27.05.2024 о 12:45 год, була отримана в електронному кабінеті Чорноморською міською радою Одеського району Одеської області 22.04.2024, арбітражним керуючим Дарієнко В.Д. 22.04.2024, Товариством з обмеженою відповідальністю "Укркава" 22.04.2024.

Крім того, як вбачається з наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.04.2024, якою повідомлено учасників справи про оголошену перерву у судовому засіданні по справі №916/2739/20 до 27.05.2024 о 12:45 год, направлялася засобами поштового зв`язку на адресу ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укркава», ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , однак повернулася без вручення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Що свідчить про їх належне повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання в розумінні п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 27.05.2024, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути справу №916/2739/20, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційних скарг по справі №916/2739/20 по суті, не дивлячись на відсутність представників окремих учасників справи, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Фактичні обставини, встановлені судом.

ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Одеської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Укркава».

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.10.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Укркава», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, визнано грошові вимоги ОСОБА_3 до ТОВ «Укркава», призначено розпорядником майном ТОВ «Укркава» арбітражного керуючого Дарієнка В.Д.

Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 508 662 329,80 грн., з яких 220 584 270 грн. (забезпечені) та 288 078 059, 80 грн. (незабезпечені).

Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» заявлено вимоги до боржника, які виникли на підставі договору кредитної лінії № 86 від 28.12.2011, в забезпечення виконання якого укладено договір Іпотеки від 28.12.2011, а також договори застави від 28.12.2011 та 10.12.2012.

Відносно вимог АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» заявлено заперечення розпорядника майна, боржника ТОВ «Укркава», ОСОБА_1

ТОВ «Торгівельний дім «Укркава» звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 15 600 460, 53 грн.

Вимоги ТОВ «Торгівельний дім «Укркава» до боржника в загальній сумі 15 600 460,53 грн ґрунтуються на підставі невиконання вимог за договорами: Договір поставки №45 від 10.05.2016, за яким заборгованість складає 6 202 016,65 грн, Договір поставки №67/1 від 01.07.2016, за яким заборгованість складає 7 426 280,01 грн, Договір надання послуг №52/1 від 20.06.2016, за яким заборгованість складає 1 056 941,87 грн (998 767,87 грн. заборгованість за послуги та 58 174 грн. компенсація витрат), Договір № 15-4 від 15.04.2016, за яким заборгованість складає 915 222,00 грн.

Розпорядником майна розглянуто вимоги ТОВ «Торгівельний дім «Укркава» до боржника та визнано в повному обсязі у сумі 15 600 460,53 грн, що підтверджується повідомленням про результати розгляду кредиторських вимог.

До Господарського суду Одеської області надійшли заперечення АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 щодо визнання вимог ТОВ «Торгівельний дім «Укркава».

Крім того, ТОВ «УКРКАВА» просило суд першої інстанції застосувати до вимог ТОВ «Торгівельний дім «Укркава» строк позовної давності, а саме щодо заборгованості в сумі 873 703,68 грн. за Договором № 67/1 від 01.07.2016, а також щодо заборгованості в сумі 139 952,70 грн. за Договором №52/1 від 20.06.2016.

ТОВ «Торгівельний дім «Укркава» відповідно до наданих до суду першої інстанції пояснень від 08.10.2021, просило зменшити суму грошових вимог до боржника на суму 139 952,70 грн. за Договором №52/1 від 20.06.2016 у зв`язку зі спливом строку позовної давності в порядку ст. 257 ЦК України та відповідно просило визнати грошові вимоги у сумі 15 460 507,83 грн.

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 15 329 748, 22 грн.

Розпорядником майна розглянуто вимоги ОСОБА_1 до боржника та визнано в повному обсязі, з врахуванням розрахунку суми заборгованості в національній валюті в порядку абз. 4 ч.2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

До Господарського суду Одеської області надійшли заперечення АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» щодо визнання вимог ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 61 182 750,00 грн.

До Господарського суду Одеської області надійшли заперечення АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» та ТОВ «Торгівельний дім «Укркава» щодо визнання вимог ОСОБА_2

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 31, ст. 441).

Згідно ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

Забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частиною 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Частиною 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим. Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника. Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.

Відповідно до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

1) Щодо кредиторських вимог ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

11.01.2011 між Компанією «КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС» ЛЛП (Ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» (Ліцензіат) було укладено Ліцензійний Договір №11/01/11 на використання торговельних марок (знаків для товарів і послуг).

У вступній частині Ліцензійного договору зазначено:

«Беручи до уваги, що:

1.Ліцензіар є дійсним та належним чином зареєстрованим володільцем свідоцтв України:

(1) № 133533 на знак для товарів та послуг «LАСОМВА», який зареєстрований 10 січня 2011 року для товарів 30 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі - МКТП); та

(2)№ 74306 на знак для товарів та послуг «Лакомба», який зареєстрований 10 квітня 2007 року для товарів 30 класу МКТП.

Надалі за текстом вказані вище знаки для товарів та послуг іменуються як Торговельні марки; Свідоцтва України №№ НОМЕР_1 , 74306 іменуються Свідоцтва.

2.Ліцензіат має намір отримати ліцензію на використання Торговельних марок, володільцем яких є Ліцензіар;

3.Ліцензіар має намір надати Ліцензіату ліцензію на використання Торговельних марок.»

У розділі 1 Ліцензійного Договору надано визначення поняттям, що використовуються у договорі, зокрема, пунктом 1.1. встановлено, що територія - місце, на яке поширюється дія цього Договору, а саме вся територія України.

Пунктом 2.1. Ліцензійного договору встановлено, що за цим Договором Ліцензіар надає Ліцензіату невиключну ліцензію на використання Торговельних марок на Території відносно усіх послуг, щодо яких зареєстровано Торговельні марки.

Пунктом 4.1. Ліцензійного договору встановлено, що Ліцензіар має право на отримання винагороди за надання ліцензії за цим Договором.

Ліцензіар зобов`язаний здійснювати необхідні дії для підтримання чинності свідоцтв на Торговельні марки.

Відповідно до п. 6.2. Ліцензійного договору, Ліцензіат зобов`язаний виплачувати Ліцензіару винагороду за використання Свідоцтв на Торговельні марки відповідно до Фінансової угоди.

Пунктом 6.4. Ліцензійного договору встановлено, що після припинення строку дії даного Договору його положення будуть застосовуватись до тих пір, поки не будуть остаточно врегульовані платежі, зобов`язання по яких виникли в період його дії.

Відповідно до п. 10.1. Ліцензійного договору, цей Договір діє протягом чотирьох років, починаючи з дати укладання Договору та продовжується автоматично на наступний період у чотири роки, за умови продовження строку дії Свідоцтв на Торговельні марки.

11.01.2011 між Компанією «КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС» ЛЛП та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» було укладено Фінансову угоду №1 до Ліцензійного Договору №11/01/11 на використання торговельних марок (знаків для товарів і послуг) від 11.01.2011.

Пунктами 1, 2 даної Фінансової угоди встановлено, що сторонами погоджено, що за надання невиключної ліцензії на право використання Торгівельних марок за Ліцензійним Договором Ліцензіат виплачує Ліцензіару ліцензійну винагороду у формі роялті, розмір якої становить розрахункову величину у розмірі 1 долар США на місяць. Податок на додану вартість визначається відповідно до чинного законодавства України.

Ліцензіат сплачує ліцензійну винагороду згідно з наступним порядком: Ліцензіат сплачує визначену у п.1 Угоди суму один раз на рік до 30 січня місяця наступним за попередній звітний період на підставі виставленого Ліцензіаром рахунка-фактури, шляхом здійснення банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок Ліцензіара.

10.09.2012 між Компанією «КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС» ЛЛП та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» було укладено Фінансову угоду №2 до Ліцензійного Договору №11/01/11 на використання торговельних марок (знаків для товарів і послуг) від 11.01.2011.

Пунктами 1, 2 даної Фінансової угоди встановлено, що Сторонами погоджено, що за надання невиключної ліцензії на право використання Торгівельних марок за Ліцензійним Договором Ліцензіат виплачує Ліцензіару ліцензійну винагороду у формі роялті, розмір якої з 01.10.2012 становить розрахункову величину у розмірі: 25 000 доларів США на місяць. Податок на додану вартість, та податок на роялті - визначаються відповідно до чинного законодавства України та норм міжнародного права.

Пунктом 3 Фінансової угоди №2 встановлено, що сторонами погоджено, що :

-Ліцензіар має право, без погодження з Ліцензіатом, передати або продати свої права на отримання ліцензійної винагороди у формі роялті - на користь третіх осіб;

-загальний термін дії ліцензійного договору складає 10 (десять) років, починаючи з дати укладання Договору та продовжується автоматично на наступний період у 4 (чотири) роки, за умови продовження строку дії Свідоцтв на Торговельні марки;

-строк позовної давнини складає 10 (десять) років.

10.09.2012 було укладено Додаткову угоду №1 до Ліцензійного Договору №11/01/11 на використання торговельних марок (знаків для товарів і послуг) від 11.01.2011.

Даною Додатковою угодою №1 вирішено Викласти вступну частину договору у наступній редакції:

«Беручи до уваги, що:

1. Ліцензіар є дійснимта належним чином зареєстрованим володільцемсвідоцтв України:

(2) № 74306 назнак для товарів та послуг «Лакомба», який зареєстрований 10 квітня 2007 року для товарів 30 класу МКТП.

(3) № 159288 на знак для товарів та послуг «КАВА ЗІ СМАКОМ МРІЇ», який зареєстрований 10 серпня 2012 року для товарів 30 класу МКТП.

(4) № 160697 на знак для товарів та послуг (зображення знака), який зареєстрований 10 серпня 2012 року для товарів 30 класу МКТП.

Надалі за текстом вказані вище знаки для товарів та послуг іменуються як Торговельні марки; Свідоцтва України №№ 133533, 74306, 159288, 160697 іменуються Свідоцтва.»?

27.12.2017 було укладено Додаткову угоду №2 до Ліцензійного Договору №11/01/11 на використання торговельних марок (знаків для товарів і послуг) від 11.01.2011.

Даною Додатковою угодою №2 вирішено Викласти вступну частину договору у наступній редакції:

«Беручи до уваги, що:

1.Ліцензіар є дійсним та належним чином зареєстрованим володільцем свідоцтв України:?

(2) № 235763 на знак для товарів та послуг «Лакомба», який зареєстрований 26 грудня 2017 року для товарів 30 класу МКТП.

Надалі за текстом вказані вище знаки для товарів та послуг іменуються як Торговельні марки; Свідоцтва України №№ 133533, 235763, 159288, 160697 іменуються Свідоцтва.»

31.12.2019 між Компанією «КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС» ЛЛП та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» було складено Акт про виконання зобов`язань та стан взаєморозрахунків/заборгованості від 31.12.2019 за Фінансовою угодою №2 від 10.09.2012 до Ліцензійного договору №11/01/11 від 11.01.2011 на використання торговельних марок (знаків для товарів та послуг).

Пунктом 1 даного Акту визначено, що сторонами погоджено, що за надання невиключної ліцензії на право використання Торгівельних марок за Ліцензійним Договором Ліцензіат виплачує Ліцензіару ліцензійну винагороду у формі роялті, розмір якої з 01.10.2012 становить розрахункову величину у розмірі: 25 000 доларів США на місяць. Податок на додану вартість, та податок на роялті - визначаються відповідно до чинного законодавства України та норм міжнародного права.

Пунктом 2 даного Акту встановлено, що Ліцензіат та Ліцензіар, підвереджують наявність несплаченої заборгованості по сплаті ліцензійної винагороди станом на 31.12.2019 у розмірі 2 175 000,00 дол. США, за 87 місяців (з 01.10.2012 по 31.12.2019). Ліцензіат сплачує визначену заборгованість до 15 січня 2020 року шляхом здійснення банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок Ліцензіара.

Згідно ст.1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надас другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Колегією суддів було перевірено наявність у Ліцензіара передавати Ліцензіату права на визначені в договорі знаки для товарів та послуг.

Компанія «КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС» ЛЛП була дійсним та належним чином зареєстрованим володільцем свідоцтва України:

1) № 133533 на знак для товарів та послуг «LАСОМВА», який зареєстрований 10 січня 2011 року для товарів 30 класу МКТП. Строк дії свідоцтва закінчився 13.05.2020.

2) № 74306 на знак для товарів та послуг «Лакомба», який зареєстрований 10 квітня 2007 року для товарів 30 класу МКТП. Строк дії свідоцтва закінчився 11.06.2016.

3) № 159288 на знак для товарів та послуг «КАВА ЗІ СМАКОМ МРІЇ», який зареєстрований 10 серпня 2012 року для товарів 30 класу МКТП. Строк дії свідоцтва закінчився 05.07.2021.

4) № 160697 на знак для товарів та послуг (зображення знака), який зареєстрований 10 серпня 2012 року для товарів 30 класу МКТП. Строк дії свідоцтва закінчився 30.03.2021.

5) № 235763 на знак для товарів та послуг «Лакомба», який зареєстрований 26 грудня 2017 року для товарів 30 класу МКТП. Строк дії свідоцтва не закінчився.

Дані обставини свідчать про те, що у Компанії «КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС» ЛЛП дійсно було наявне право надавати ТОВ «Укракава» права на визначені в договорі знаки для товарів та послуг.

Крім того, внесення змін до Ліцензійного договору у зв`язку з закінченням строку дії одних свідоцтв та реєстрацією нових, свідчить про реальність такого договору, оскільки відповідні дії були направленні на забезпечення його виконання.

Згідно ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» не виконало своє зобов`язання перед Компанією «КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС» ЛЛП зі сплати ліцензійних платежів, що підтверджується:

- Актом про виконання зобов`язань та стан взаєморозрахунків/заборгованості від 31.12.2019, між Компанією «КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС» ЛЛП та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» на суму у розмірі 2 175 000,00 дол. США, за 87 місяців (з 01.10.2012 по 31.12.2019).

- Фінансовою угодою №2 від 10.09.2012 до Ліцензійного Договору №11/01/11 на використання торговельних марок (знаків для товарів і послуг) від 11.01.2011, між Компанією «КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС» ЛЛП та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА»;

- Ліцензійним Договором № 11/01/11 від 11.01.2011 року на використання торговельних марок (знаків для товарів і послуг), між Компанією «КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС» ЛЛП та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА».

Дані обставини визнаються боржником.

Отже, у Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» була наявна заборгованість перед Компанією «КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС» ЛЛП у розмірі 2 175 000,00 дол. США, що визнається боржником.

Посилання апелянта на те, що Компанія «КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС» ЛЛП 7 років не вживала дій щодо отримання даних коштів, не приймається колегією суддів до уваги, адже не вжиття кредитором таких дій жодним чином не впливають на наявність чи відсутність заборгованості та не є підставою для припинення грошового зобов`язання.

Крім того, умовами Ліцензійного договору було встановлено продовжену позовну давність, а саме тривалістю у 10 років, що свідчить про наявність у Компанії «КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС» ЛЛП права звернутися з вимогами про стягнення простроченої заборгованості протягом 10 років з моменту прострочення.

20.01.2020 між Компанією «КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС» ЛЛП (Первісний кредитор) та Тімовським Геннадієм Анатолійовичем (Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення прав вимоги.

Відповідно до п. 1.1. Договору про відступлення права вимоги, за цим Договором Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає Новим кредитором за наступними договором: Ліцензійний договір №11/01/11 від 11.01.2011 на використання торговельних марок (знаків для товарів та послуг)

Ліцензійний договір укладено між Компанією «КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС» ЛЛП та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА». Ліцензійний договір № 11/01/11 від 11.01.2011 з додатками надалі - Основний договор.

Відповідно до Ліцензійного договору компанія «КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС» ЛЛП надала ТОВ «УКРКАВА» право на використання торговельних марок (знаків для товарів і послуг).

Станом на 31.12.2019 ТОВ «УКРКАВА» заборгувала компанії «КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС» ЛЛП суму у розмірі 2 175 000,00 дол. США, за 87 місяців (з 01.10.2012 по 31.12.2019рр.);

Відповідно до п. 1.2. Договору про відступлення права вимоги, за цим Договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання зобов`язань за договорами, які на дату укладення даного договору становлять суму грошових вимог у розмірі 2 175 000,00 дол. США, що підтверджується:

З моменту переходу Права вимоги до Нового кредитора у відповідності до цього Договору, Права вимоги за Основними договорами переходять до Нового кредитора незалежно від того, чи відбулося стягнення за цими Основними договорами. Якщо таке стягнення відбулося, але виконавче провадження не закінчене, Новий кредитор має право на переведення всіх прав стягувача у виконавчому провадженні, які є у Первісного кредитора на момент переходу за цим Договором Прав вимоги до Нового кредитора.

За цим Договором Новий кредитор набуває усі права кредитора за зобов`язаннями за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржником зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржником грошових коштів, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0% річних), право отримання коштів від реалізації майна Боржника, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство Боржника, виконавчих проваджень щодо Боржника, в тому числі щодо майна Боржника, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього Договору.

Розмір заборгованості за Основними договорами, Права вимоги, за якими переходять до Нового кредитора, вказаний п.1.1 до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги.

Сторони підтверджують, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.1. Договору про відступлення права вимоги, підписанням цього Договору Сторони підтверджують передачу Первісним кредитором Новому кредитору всіх оригіналів документів на підтвердження права вимоги за Основним договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору про відступлення права вимоги, сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Первісному кредитору грошові кошти у сумі що буде вказана у Додатку №1 до цього Договору про відступлення права вимоги, надалі за текстом - Ціна договору.

Відповідно до Акту приймання-передачі від 20.01.2020 за Договором про відступлення прав вимоги від 20.01.2020, первісний кредитор (Компанія «КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС» ЛЛП) передав, а Новий кредитор (Тімовський Г.А.) прийняв такі документи:

- Ліцензійний Договір № 11/01/11 від 11.01.2011 року на використання торговельних марок (знаків для товарів і послуг), між Компанією «КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС» ЛЛП та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА»;

- Фінансову угоду №1 від 11.01.2011 до Ліцензійного Договору №11/01/11 на використання торговельних марок (знаків для товарів і послуг) від 11.01.2011, між Компанією «КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС» ЛЛП та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА»;

- Фінансову угоду №2 від 10.09.2012 до Ліцензійного Договору №11/01/11 на використання торговельних марок (знаків для товарів і послуг) від 11.01.2011, між Компанією «КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС» ЛЛП та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА»;

-Додаткова угода №1 від 10.09.2012 до Ліцензійного Договору №11/01/11 на використання торговельних марок (знаків для товарів і послуг) від 11.01.2011;

-Додаткова угода №2 від 27.12.2017 до Ліцензійного Договору №11/01/11 на використання торговельних марок (знаків для товарів і послуг) від 11.01.2011

- Акт про виконання зобов`язань та стан взаєморозрахунків/заборгованості від 31.12.2019, між Компанією «КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС» ЛЛП та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» на суму у розмірі 2 175 000,00 дол. США, за 87 місяців (з 01.10.2012 по 31.12.2019).

Крім того в даному акті було вказано, що новий кредитор не має претензій до Первісного кредитора щодо обсягу та переліку наданих документів, зазначених в пунктах 1 та 2 цього Акту.

20.01.2020 між Компанією «КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС» ЛЛП та Тімовським Геннадієм Анатолійовичем було укладено Додаток №1 до Договору про відступлення прав вимоги від 20.01.2020.

За умовами даної додаткової угоди сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Первісному кредитору грошові кошти у сумі - 108 750 дол. США. Відповідно до домовленостей Сторін, сплата може бути проведена у формі, не забороненій діючим законодавством, протягом 3х років.

21.01.2020 між Компанією «КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС» ЛЛП та ОСОБА_2 було укладено Угоду до Договору про відступлення прав вимоги від 20.01.2020.

За умовами угоди від 21.01.2020, 21 січня 2020 року Новий кредитор сплатив Первісному кредитору грошові кошти у розмірі 486 514.00 (Чотириста вісімдесят шість тисяч п`ятсот чотирнадцять) гривень, що по курсу НБУ на дату проведення розрахунків дорівнює 20 000,00 (Двадцять тисяч) дол. США. Сторони підтверджують, що після проведення вищезазначених у п.1 цієї Угоди розрахунків, заборгованість Нового кредитора перед Первісним кредитором складає 88 750.00 (Вісімдесят вісім тисяч сімсот п`ятдесят ) дол. США.

27.01.2021 між Компанією «КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС» ЛЛП та ОСОБА_2 було укладено Угоду до Договору про відступлення прав вимоги від 20.01.2020.

За умовами угоди від 27.01.2021, 27 січня 2021 року Новий кредитор сплатив Первісному кредитору грошові кошти у розмірі 422 286,00 (Чотириста двадцять дві тисячі двісті вісімдесят шість) гривень, що по курсу НБУ на дату проведення розрахунків дорівнює 15 000,00 (П`ятнадцять тисяч) дол. США. Сторони підтверджують, що після проведення вищезазначених у п.1 цієї Угоди розрахунків, заборгованість Нового кредитора перед Первісним кредитором складає 73 750,00 (Сімдесят три тисячі сімсот п`ятдесят ) дол. США.

18.03.2021 між Компанією «КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС» ЛЛП та ОСОБА_2 було укладено Угоду до Договору про відступлення прав вимоги від 20.01.2020.

За умовами угоди від 18.03.2021, 18 березня 2021 року Новий кредитор сплатив Первісному кредитору грошові кошти у розмірі 553956,00 (П`ятсот п`ятдесят три тисячі дев`ятсот п`ятдесят шість) гривень, що по курсу НБУ на дату проведення розрахунків дорівнює 20 000,00 (Двадцять тисяч) дол. США. Сторони підтверджують, що після проведення вищезазначених у п. 1 цієї Угоди розрахунків, заборгованість Нового кредитора перед Первісним кредитором складає 53 750,00 (П`ятдесят три тисячі сімсот п`ятдесят ) дол. США.

02.08.2021 між Компанією «КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС» ЛЛП та ОСОБА_2 було укладено Угоду до Договору про відступлення прав вимоги від 20.01.2020.

За умовами угоди від 02.08.2021, 02 серпня 2021 року Новий кредитор сплатив Первісному кредитору грошові кошти у розмірі 1441403,00 (Один мільйон чотириста сорок одна тисяча чотириста три) гривні, що по курсу НБУ на дату проведення розрахунків дорівнює 53 750,00 (П`ятдесят три тисячі сімсот п`ятдесят ) дол. США. Сторони підтверджують, що після проведення вищезазначених у п.1 цієї Угоди розрахунків, заборгованість Нового кредитора перед Первісним кредитором - сплачена повністю.

Колегія суддів також зазначає, що Акт про виконання зобов`язань та стан взаєморозрахунків/заборгованості від 31.12.2019 за Фінансовою угодою №2 від 10.09.2012 до Ліцензійного договору №11/01/11 від 11.01.2011 на використання торговельних марок (знаків для товарів та послуг), Договір про відступлення прав вимоги від 20.01.2020, Акт приймання-передачі від 20.01.2020 за Договором про відступлення прав вимоги від 20.01.2020, Додаток №1 від 20.01.2020 до Договору про відступлення прав вимоги від 20.01.2020, Угоду від 21.01.2020 до Договору про відступлення прав вимоги від 20.01.2020, Угоду від 27.01.2021 до Договору про відступлення прав вимоги від 20.01.2020, Угоду від 18.03.2021 до Договору про відступлення прав вимоги від 20.01.2020, Угоду від 02.08.2021 до Договору про відступлення прав вимоги від 20.01.2020 були підписані від імені Компанії «КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС» ЛЛП Черепом Олександром Миколайовичем.

На підтвердження повноважень Черепа Олександра Миколайовича надано Генеральну довіреність від 29.10.2019, завірену 13.11.2019 нотаріусом Д. Кацара, Кіпр, якою уповноважено ОСОБА_6 бути законним представником «Колберг Проджектс» ЛЛП на території України.

Пунктом 1 частини 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 518 ЦК України, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

У даному випадку, при укладенні Договору про відступлення прав вимоги від 20.01.2020 були дотримані всі перелічені вище вимоги Цивільного кодексу України, первісний кредитор передав новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, в свою чергу новий кредитр виконав свої зобов`язання щодо оплати переданих йому прав вимоги, що підтверджується угодами до договору про відступлення права вимоги.

Таким чином, ОСОБА_2 отримав від Компанії «КОЛБЕРГ ПРОДЖЕКТС» ЛЛП право вимоги у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава» грошових коштів у сумі 2 175 000,00 дол. США.

Докази погашення цієї заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Крім того, 18.04.2024 у судовому засіданні було оглянуто оригінали наступних документів:

-Оригінал Ліцензійного Договору №11/01/11 на використання торговельних марок (знаків для товарів і послуг) від 11.01.2011

-Оригінал Фінансової угоди №1 від 11.01.2011 до Ліцензійного Договору №11/01/11 на використання торговельних марок (знаків для товарів і послуг) від 11.01.2011

-Оригінал Додаткової угоди №1 від 10.09.2012 до Ліцензійного Договору №11/01/11 на використання торговельних марок (знаків для товарів і послуг) від 11.01.2011

-Оригінал Додаткової угоди №2 від 27.12.2017 до Ліцензійного Договору №11/01/11 на використання торговельних марок (знаків для товарів і послуг) від 11.01.2011

-Оригінал Фінансової угоди №2 від 10.09.2012 до Ліцензійного Договору №11/01/11 на використання торговельних марок (знаків для товарів і послуг) від 11.01.2011

-Оригінал Акту про виконання зобов`язань та стан взаєморозрахунків/заборгованості від 31.12.2019 за Фінансовою угодою №2 від 10.09.2012 до Ліцензійного договору №11/01/11 від 11.01.2011 на використання торговельних марок (знаків для товарів та послуг);

-Оригінал Договору про відступлення прав вимоги від 20.01.2020;

-Оригінал Акту приймання-передачі від 20.01.2020 за Договором про відступлення прав вимоги від 20.01.2020;

-Оригінал Додатку №1 від 20.01.2020 до Договору про відступлення прав вимоги від 20.01.2020;

-Оригінал Угоди від 21.01.2020 до Договору про відступлення прав вимоги від 20.01.2020;

-Оригінал Угоди від 27.01.2021 до Договору про відступлення прав вимоги від 20.01.2020;

-Оригінал Угоди від 18.03.2021 до Договору про відступлення прав вимоги від 20.01.2020;

-Оригінал Угоди від 02.08.2021 до Договору про відступлення прав вимоги від 20.01.2020;

-Генеральну довіреність від 29.10.2019, завірену 13.11.2019 нотаріусом Д. Кацара, Кіпр, якою уповноважено ОСОБА_6 бути законним представником «Колберг Проджектс» ЛЛП на території України.

Таким чином, колегія суддів переконалась у справжності наданих ОСОБА_2 доказів.

Колегія суддів також зазначає, що ОСОБА_2 подано заяву про визнання кредиторських вимог до ТОВ «Укркава» 19.11.2020, отже заборгованість визначається за курсом, встановленим Національним банком України станом на 19.11.2020.

Офіційний курс гривні щодо іноземної валюти Долар США на дату 19.11.2020 становив 28,13.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання кредиторських вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава» в сумі 61 182 750,00 грн (2 175 000,00 х 28,13 = 61 182 750,00 грн).

З огляду на викладене вище, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора ОСОБА_2 ) по справі 916/2739/20 не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала не підлягає скасуванню.

2) Щодо кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Укркава», колегія суддів зазначає наступне.

10 травня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Укркава» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укркава» (покупець), був укладений договір поставки № 45. (надалі - Договір №45). За умовами Договору №45, як зазначено в п. 1.1., продавець зобов`язувався поставити покупцю товар, а саме кавові зерна, а покупець, у свою чергу, зобов`язувався прийняти та оплатити товар, на умовах та у порядку, визначеному Договором №45.

Відповідно до п. 4.2. Договору №45, покупець повинен був сплатити вартість поставленого товару не пізніше 90 календарних днів після отримання товару.

Пунктом 10.1. Договору №45 передбачено, що моментом переходу права власності на товар є момент його отримання покупцем в місці поставки, визначеному відповідно до п. 8.1. цього Договору та підтверджується підписанням відповідного акту приймання-передачі та/або відповідною видатковою накладною.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, на виконання умов Договору №45, був поставлений товар на загальну 101 087 799,45 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними, наявними у матеріалах справи (т. 4 а.с.18-230, т. 5 а.с. 1-56).

Остання поставка товару відбулася 11.03.2019.

Станом на дату подання заяви про визнання кредиторських вимог, оплата за поставлений товар була здійснена частково у розмірі 94 885 782,80 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, банківськими виписками та угодами про залік однорідних вимог (т. 4 а.с.18-230, т. 5 а.с. 1-59).

Таким чином, Боржник прострочив 90-денний термін оплати отриманого товару, тим самим порушив виконання зобов`язань по Договору №45.

З огляду на викладене вище, колегія суддів доходить до висновку, що заборгованість боржника перед ТОВ «ТД «Укркава» по Договору №45 складає 6 202 016,65 грн.

01 липня 2016 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Укркава» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укркава» (покупець), був укладений договір поставки № 67/1 (надалі - Договір №67/1).

За умовами Договору №67/1, як зазначено в п. 1.1. продавець повинен був передати у власність покупцю товар, а покупець, у свою чергу, повинен був прийняти та оплатити товар, на умовах та у порядку, визначеному Договором №67/1.

Пунктом 2.1. Договору №67/1 передбачено, що ціна товару та його загальна вартість вказується у рахунках-фактурах та/або додатках, що додаються до Договору і є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 7.1. Договору №67/1, Боржник повинен був сплатити вартість товару на умовах 100% передоплати.

Відповідно до п. 11.1. Договору №67/1, цей договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором до моменту їх повного виконання.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Укркава» на виконання договору №67/1 у період з 04.07.2016 по 14.02.2019 був поставлений товар на загальну суму 7 426 280,01 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними (т.5 а.с. 68-10).

Посилання апелянта на те, що у видаткових накладних не було зазначено номер договору, не приймається колегією суддів до уваги, адже до кожної з видаткових накладних було надано рахунок на оплату з ідентичним переліком товару, який містив посилання на договір №67/1.

Крім того, продавець виставив покупцю рахунки на оплату поставленого за договором №67/1 товару (т.5 а.с.106-116,121-153).

Згідно із виставленими рахунками по Договору №67/1, товар мав оплачуватися протягом семи днів з дати виставлення рахунку, але не пізніше закінчення строку дії Договору №67/1. Тобто крайній строк оплати товару припадав на 31.12.2019.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Враховуючи дані обставини, колегія суддів вважає безпідставним посилання ТОВ «Укркава» на необхідність застосування до вимог за договором №67/1 строків позовної давності, оскільки строк позовної давності слід обраховувати починаючи з 01.01.2020, тоді як з заявою про визнання кредиторських вимог ТОВ «ТД «Укракава» звернулось 19.11.2020, тобто без пропуску строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується самим боржником, він не здійснив оплату поставленого товару на суму 7 426 280,01 грн, тим самим порушив виконання зобов`язань по Договору №67/1.

З огляду на викладене вище, колегія суддів доходить до висновку, що заборгованість боржника перед ТОВ «ТД «Укркава» по Договору №67/1 складає 7 426 280,01 грн.

20 червня 2016 року, між ТОВ «ТД «Укркава» (виконавець) та ТОВ «Укркава» (замовник), був укладений договір про надання послуг № 52/1 (надалі - Договір №52/1).

За умовами Договору №52/1, як зазначено в п. 1.1., виконавець повинен був надати замовнику послуги та забезпечити комплекс заходів, спрямованих на підвищення обсягів реалізації (продажу) товарів/продукції, яка виробляється замовником під торговою маркою «LАСОМВА», а замовник, у свою чергу, зобов`язується оплатити послуги та компенсувати витрати виконавця.

Пунктом 4.4. Договору №52/1 встановлено, що при передачі результатів наданих послуг сторони підписують акт виконаних робіт, який є невід`ємною частиною даного договору.

Так, пунктом 4.5. передбачено, що факт надання послуг засвідчується підписами уповноваженими представниками сторін актом виконаних робіт.

Відповідно оплата/компенсація послуг, згідно п. 5.2. Договору №52/1, повинна здійснюватися Боржником на підставі виставленого рахунку, протягом 7 (семи) днів з моменту його виставлення.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 904 ЦК України за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов`язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підтвердження надання послуг та понесення витрат, пов`язаних з наданням таких послуг, було надано акти здачі-прийняття виконаних робіт, експрес накладні ТОВ «Нова пошта» та рахунки на оплату (т.5 а.с. 154-193, т.6 а.с. 1-178)

Так, згідно із виставленими рахунками по Договору №52/1 та підписаними сторонами актами виконаних робіт та компенсації витрат, Боржнику були надані послуги на загальну суму 998 767,87 грн з компенсацією витрат у розмірі 58 174,00 грн.

У даному випадку, з наявних в матеріалах справи Актів здачі-приймання та експрес накладних ТОВ «Нова пошта» можна встановити, що витрати виконавця, які компенсуються замовником, складаються з витрат на організацію перевезення відправлень, тому посилання апелянта в цій частині не приймаються колегією суддів до уваги.

Але, Боржник не здійснив оплату наданих послуг та компенсаційних витрат, тим самим порушив виконання зобов`язань по Договору №52/1.

Таким чином, заборгованість боржника перед ТОВ «ТД Укркава» по Договору №52/1 складає 1 056 941,87 грн.

В той же час, у зв`язку з пропуском строку позовної давності за актом виконаних робіт №1291 від 31.12.2016 на суму 139 952,70 грн, ТОВ «ТД Укркава» просив визнати кредитосрькі вимоги за договором № 52/1 у сумі 916 989,17 грн.

Колегія суддів, зазначає, що заборгованість боржника перед ТОВ «ТД «Укркава» по Договору №52/1 по якій не пропущено строк позовної давності складає складає 916 989,17 грн.

15 квітня 2016 року, між ТОВ «ТД «Укркава» (покупець) та ТОВ «Укркава» (постачальник), до договору поставки №15-4 від 15.06.2016 була укладена дистрибуційна угода № 1 від 15.04.2016. (надалі - Дистрибуційна угода №1).

Як зазначено в п. 1.1., Дистрибуційна угода №1 визначає умови набуття покупцем статусу дистриб`ютора постачальника та регулює правовідносини, що виникають у зв`язку з набуттям і реалізацією зазначеного статусу.

Як зазначено в програмах стимулювання дистриб`юторів постачальника, які є додатками №№1-9 до Дистрибуційної угоди №1 та її невід`ємними частинами (далі Програма стимулювання дистриб`юторів), зокрема п. 4, за виконання місячного плану продажу постачальник повинен був виплатити покупцю премію (бонус) у грошовій формі.

Згідно п. 5 Програми стимулювання дистриб`юторів, постачальник повинен виплатити премію (бонуси) протягом 7 (семи) робочих днів з дати підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі наданих послуг, якщо сторони не зазначать в такому акті інший строк для розрахунків.

Так, згідно із підписаним сторонами акту приймання-передачі послуг від 31.03.2017 постачальнику були надані послуги з дистрибуції на загальну 915 222,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується самим боржником, він не здійснив оплату наданих послуг (бонуса) на суму 915 222,00 грн, тим самим порушив виконання зобов`язань по Дистрибуційній угоді №1.

З огляду на викладене вище, колегія суддів доходить до висновку, що заборгованість боржника перед ТОВ «ТД «Укркава» по Дистрибуційній угоді №1 складає 915 222,00 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Укркава» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава» в загальній сумі 15 460 507,83 грн.

З огляду на викладене вище, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Укркава») по справі 916/2739/20 не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала не підлягає скасуванню.

3) Щодо кредиторських вимог ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.

17 грудня 2013 року між АТ «Ощадбанк» (Банк) та ОСОБА_1 (вкладник), укладено Договір №34930415 на вклад «Депозитний» на ім`я фізичної особи (надалі - Договір №34930415), до якого в подальшому було внесено зміни, оформлені Додатковими договорами №1 від 28.02.2014, №1 від 24.07.2014 та №2 від 24.04.2015 відповідно.

Пунктом 1.1. Договору №34930415, визначено, що вкладник вносить, а Банк приймає на вкладний (депозитний) рахунок №26354034930415 на умовах цього Договору кошти в сумі 250 000,00 (двісті п`ятдесят тисяч) доларів США (в подальшому - Депозит) строком на 12 міс. 1 дн.

Факт внесення грошових коштів на вкладний (депозитний) рахунок №26354034930415 підтверджується квитанцією №34930415 від 17 грудня 2013 року.

Абзацом 2 п. 1.1. Договору №34930415 (викладеному в редакції Додаткового договору №2 від 24.04.2015 року) визначено, що днем повернення Депозиту є 22 березня 2017 року

Того ж дня - 17 грудня 2013 року між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 , укладено Договір №34930615 на вклад «Депозитний» на ім`я фізичної особи (надалі - Договір №34930615), до якого в подальшому вносилися зміни, оформлені Додатковими договорами №1 від 28.02.2014, №1 від 24.07.2014 та №2 від 24.04.2015 відповідно.

Пунктом 1.1. Договору №34930615, вкладник вносить, а Банк приймає на вкладний (депозитний) рахунок №26358034930615 на умовах цього Договору кошти в сумі 250 000,00 (двісті п`ятдесят тисяч) доларів США (в подальшому - Депозит) строком на 12 міс. 1 дн.

Факт внесення грошових коштів на вкладний (депозитний) рахунок підтверджується Квитанцією №34930615 від 17 грудня 2013 року.

Абзацом 2 п. 1.1. Договору №34930615 (викладеному в редакції Додаткового договору №2 від 24.04.2015) визначено, що днем повернення Депозиту є 22 березня 2017 року.

Пунктом 1.2. Депозитних договорів (в редакції Додаткового договору №1 від 28.02.2014 року) визначено, що процентна ставка за Депозитом встановлюється в розмірі 8,5 (вісім цілих п`ять десятих) % річних.

Сплата процентів за користування Депозитом здійснюється щомісячно (п. 1.3 Депозитних договорів).

При розрахунку процентів Банк не враховує день зарахування (внесення) Депозиту на Рахунок і день вилучення Депозиту з рахунку (п. 2.1. Депозитних договорів).

Відповідно до п. 2.2. Депозитних договорів, нарахування процентів за Договором здійснюється з урахуванням календарного числа днів (неробочих включно). Кількість днів в році приймається за 365 (366).

Нараховані до сплати проценти обліковуються окремо і до суми Депозиту не приєднуються (п. 2.3. Депозитних договорів).

Відповідно до п.п. 3.2, 2.10. Депозитних договорів, Банк має право змінювати процентну ставку за Депозитом у разі зміни облікової ставки Національного банку України або зміни ситуації на грошово-кредитному ринку.

Відповідно до п. 2.8. Депозитних договорів, після закінчення строку зберігання, вказаного у п. 1.1., Депозит продовжує зберігатися на Рахунку без подальшого нарахування процентів до моменту вилучення Вкладником Депозиту.

Пунктом 3.3. Депозитних договорів встановлено, що Банк зобов`язується повернути Депозит шляхом видачі готівкою та сплатити нараховані проценти шляхом видачі готівкою.

Згідно з п. 4.1. Депозитних договорів, Договір набиває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Депозитні договори, відповідно до п. 2.9., не подовжувались, додаткові угоди щодо подовження строку Депозитних договорів після 22.03.2017 року не укладались.

Докази повернення ОСОБА_1 депозитних коштів в матеріалах справи відсутні.

28.02.2014 між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 , укладено Договір застави грошей на депозиті №3 (надалі - Договір застави), зміни до якого вносились Додатковими договорами №1 від 28.08.2014, №2 від 19.03.2015, №3 від 24.04.2015.

Відповідно до п. 1.1. Договору застави, Заставодавець з метою забезпечення належного виконання зобов`язання ТОВ «УКРКАВА» за Договором кредитної лінії №86 від 28.12.2011 року передає в заставу, а Заставодержатель приймає в заставу на умовах, визначених у цьому Договорі застави, Предмет застави - рухоме майно, а саме:

- грошові кошти, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку згідно Депозитного договору в сумі 500 000, 00 (п`ятсот тисяч) доларів США;

- майнові права - право вимоги грошових коштів, в розмірі 500 000,00 (п`ятсот тисяч) доларів США, які розміщені на вкладному (депозитному) рахунку №26358034930615, №26354034930415 у Заставодержателя, а також суми процентів, що підлягають сплаті Заставодавцю за умовами Депозитного договору.

Пунктом 4.4. Договору застави встановлено, що право застави припиняється у разі повного та належного виконання Зобов`язання за Кредитним договором, а також у разі настання інших підстав, передбачених Законодавством та п. 9.1. цього Договору.

Пунктом 9.1. Договору застави (в редакції Додаткового договору №3 від 24.04.2015) сторонами визначено, що цей Договір застави набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 05.02.2017.

Листами №28/01-3/86/4515 від 24.03.2016 та №28/013/86/4519 від 24.03.2016 АТ «Ощадбанк» повідомлено ОСОБА_1 , про наявність простроченої заборгованості ТОВ «УКРКАВА» за Договором кредитної лінії №86 від 28.12.2011 станом на 22.03.2016 та прийняття рішення про звернення стягнення на предмет застави за Договором застави, а саме 500 000,00 (п`ятсот тисяч) доларів США, в позасудовому порядку шляхом договірного списання з подальшим направленням коштів на погашення простроченої заборгованості за Кредитним договором.

28.03.2016 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна Запис 1, зареєстрований 11.03.2014 за №14228888, зареєстровано звернення стягнення на об`єкт «майнові права на вимогу грошових коштів, в розмірі 500 000,00 дол. США, які розміщені вкладному (депозитному) рахунку №263580349306915, №26354034930415» та «зобов`язання згідно договору кредитної №86 від 28.12.2011 та додатковим договором №4 до кредитної лінії від 28.02.2014».

На вказані листи АТ «Ощадбанк» від 24.03.2016 ОСОБА_1 надано відповідь від 05.04.2016, в якій зокрема зазначено, що застоводавець не має можливості пересвідчитися в правомірності та обгрунтованості рішення банку про звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку шляхом договірного списання.

23.06.2016 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна Запис 2, зареєстрований 28.08.2014 за №14511198, зареєстровано звернення стягнення на об`єкт «майнові права на вимогу грошових коштів, в розмірі 500 000,00 дол. США, які розміщені на вкладному (депозитному) рахунку №263580349306915, №26354034930415».

06.02.2017 АТ «Ощадбанк» звертався до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою від 02.02.2017 до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, в якій просив в рахунок часткового погашення перед АТ «Ощадбанк» заборгованості за Договором кредитної лінії №86 від 28.12.2011 року, що станом на 01.02.2017 року становить 55 493 443,18 грн. та 3 708 960,17 дол. США, звернути стягнення на предмет застави за договором застави грошей на депозиті №3 від 28.02.2014 року шляхом відступлення обтяжувачу АТ «Ощадбанк» права вимоги грошових коштів в розмірі 500 000 дол. США, які розміщені на вкладних (депозитних) рахунках №26354034930415 та №263580349306915 згідно з Депозитними договорами №34930615 та №34930415 від 17 грудня 2013 року, укладеними з Банком, а також суми процентів, що підлягають сплаті за умовами зазначених Депозитних договорів.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17.02.2017 відкрито провадження по справі №522/2348/17 за позовом АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 19.07.2017 (провадження №22-ц/785/4424/17) ухвалу судді Приморського районного суду м. Одеси від 17.02.2017 скасовано з передачею питання про відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції.

27.07.2017 ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/2348/17 позовну заяву ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про звернення стягнення повернуто. Зазначена ухвала не оскаржувалась та набрала законної сили.

В той же час, рішенням Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у справі № 916/2943/17, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.03.2021, позов АТ «Державний ощадний банк України» задоволено частково та стягнуто з ТОВ "Укркава" на користь позивача заборгованість, що виникла на підставі договору кредитної лінії №86.

Розглядаючи справу №916/2943/17, Господарський суд Одеської області встановив, про що зазначив в мотивувальній частині рішення, що відбувалось часткове погашення заборгованості ТОВ «Укркава» перед АТ «Ощадбанк» за рахунок надходження грошових коштів в сумі 40 350,66 дол. США та 500 000 дол. США, які були зараховані АТ «Ощадбанк» в рахунок погашення заборгованості по відсоткам.

Вирішивши справу №916/2943/17 по суті позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зарахував грошові кошти в сумі 40 350,66 дол. США та 500 000 дол. США в рахунок погашення заборгованості ТОВ «УКРКАВА» по відсоткам в доларах США та часткового погашення заборгованості по основному боргу в доларах США.

Крім того, в матеріалах справи міститься:

- копія виписки по вкладному (депозитному) рахунку №26354034930415, відкритого на ім`я ОСОБА_1 за період з 17.12.2013 по 22/03/2020, якою підтверджується факт списання АТ «Ощадбанк» грошових коштів у розмірі 250 000 доларів США в якості реалізації майнових прав за договором застави грошей на депозиті;

- копія виписки по вкладному (депозитному) рахунку №26358034930615, відкритого на ім`я ОСОБА_1 за період з 17.12.2013 по 22.03.2020, якою підтверджується факт списання АТ «Ощадбанк» грошових коштів у розмірі 250 000 доларів США в якості реалізації майнових прав за договором застави грошей на депозиті;

- копія виписки по рахунку №26387034930415, №26381034930615, за якими обліковуються проценти за користування депозитом, відкритого на ім`я ОСОБА_1 за період з 17.12.2013 22.03.2020, якою підтверджується факт списання АТ «Ощадбанк» грошових коштів у розмірі 40 350,66 доларів США в якості реалізації майнових прав за договором застави грошей на депозиті.

Таким чином, АТ «Ощадбанк» списало з рахунків ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 540 350,66 доларів США в якості реалізації майнових прав за договором застави грошей на депозиті в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Укркава».

За приписами статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання (частина З статі 3 Закону України "Про заставу").

Правова природа застави полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення вимог за рахунок переданого в заставу майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

При цьому, в правовідносинах застави майновий поручитель за договором застави вступає у правовідносини безпосередньо з кредитором (заставодержателем), але не від імені боржника, а від власного.

Однією із ознак застави є те, що вона являє собою додаткове (акцесорне) зобов`язання, що не може існувати автономно і самостійно. Воно завжди викликано наявністю іншого зобов`язання, яке потребує забезпечення свого виконання. Акцесорність застави означає, що припинення основного зобов`язання або недійсність договору, забезпеченого заставою, тягне за собою неможливість існування і застави.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно з частиною 2 статті 22 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який є спеціальним законом, що визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, за рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором.

Отже, конкретний обсяг відповідальності майнового поручителя перед кредитором визначається договором застави.

Укладаючи договір застави, заставодавець бере на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником, у межах вартості предмета застави. Тобто, у правовідносинах застави на майнового поручителя покладається додатковий (акцесорний) обов`язок виконати зобов`язання за боржника в межах вартості предмета застави, яка може покривати вартість основного зобов`язання як повністю, так і частково.

Згідно з частиною 5 статті 20 Закону України "Про заставу" до третьої особи, яка задовольнила в повному обсязі вимоги заставодержателя, переходить разом з правом вимоги забезпечена нею застава у встановленому законодавством порядку.

Крім того, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника поручителем або майновим поручителем.

Умовами заміни (суброгації) прав кредитора до майнового поручителя є:

1) основне зобов`язання має бути дійсним;

2) застава, якою забезпечується основне зобов`язання, має бути дійсною;

3) поручитель має виконати обов`язок боржника перед кредитором.

У виконанні обов`язку боржника перед кредитором, як умови для настання суброгації, слід розрізняти виконання майновим поручителем обов`язку боржника за основним зобов`язанням і виконання майновим поручителем свого обов`язку за договором застави.

Виконання майновим поручителем обов`язку боржника (основного зобов`язання) буде мати місце лише у випадку його виконання в повному обсязі, зокрема у випадку повного погашення заборгованості по кредитному договору за рахунок предмета застави. В іншому випадку, тобто у разі виконання майновим поручителем основного зобов`язання лише частково за рахунок повної вартості предмета застави, визначеної в договорі застави, виконання обов`язку боржника перед кредитором не відбудеться, а матиме місце лише часткове виконання обов`язку боржника за кредитним договором та виконання майновим поручителем свого акцесорного зобов`язання. У разі часткового виконання основного зобов`язання суброгація не виникає, оскільки заставодавець (майновий поручитель) виконує не обов`язок боржника, а свій обов`язок.

При цьому, як зазначалося вище у випадку часткового виконання майновим поручителем свого акцесорного зобов`язання, яким було частково забезпечене основне зобов`язання, до майнового поручителя переходить право вимоги до боржника в тому обсязі, в якому ним виконано свій обов`язок перед кредитором відповідно до умов договору застави. Основне зобов`язання, яке було частково забезпечене заставою, не припинається і кредитор має право звернутися з вимогою до боржника щодо стягнення решти суми боргу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.10.2019 по справі № 910/23070/17.

Колегія суддів не приймає до уваги посиланню банку на те, що ОСОБА_1 добровільно не виконував свого акцесорного зобов`язання, а навпаки всіляко перешкоджав Банку здійснити звернення стягнення на предмет застави, адже банком було здійснення стягнення на предмет застави у сумі 540 350,66 доларів США, належний ОСОБА_1 . За рахунок даного предмета застави було часткове погашена заборгованість ТОВ «Укракава» перед АТ «Ощадбанк».

З огляду на дані обставини, колегія суддів вважає, що у зв`язку з виконанням ОСОБА_1 свого акцесорного зобов`язання, яким було частково забезпечене основне зобов`язання ТОВ «Укракава» перед АТ «Ощадбанк», до майнового поручителя перейшло право вимоги до боржника у сумі 540 350,66 доларів США.

Колегія суддів також зазначає, що ОСОБА_1 подано заяву про визнання кредиторських вимог до ТОВ «Укркава» 19.11.2020, отже заборгованість визначається за курсом, встановленим Національним банком України станом на 19.11.2020.

Офіційний курс гривні щодо іноземної валюти Долар США на дату 19.11.2020 становив 28,13.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання кредиторських вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава» в сумі 15 200 064,07 грн (540 350,66 х 28,13 = 15 200 064,07 грн).

З огляду на викладене вище, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора ОСОБА_1 ) по справі 916/2739/20 не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала не підлягає скасуванню.

4) Щодо кредиторських вимог АТ «Ощадбанк»., колегія суддів зазначає наступне.

28.12.2011 між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (нова назва Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України») в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укркава» (позичальник) було укладено договір кредитної лінії №86, згідно якого банк зобов`язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Крім того сторонами також було укладено ряд додаткових договорів до договору кредитування.

Пунктом 2.2. договору визначено, що кредит надається у вигляді мультивалютної відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 29.12.2016.

Додатковим договором №5 від 28.08.2014 сторони внесли зміни в п.2.2. договору та виклали його в наступній редакції: "кредит надається у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 29.12.2016 шляхом зниження ліміту кредитування, встановлення нового порядку сплати відсотків та нових максимальних лімітів кредитування за виданими траншами в наступних валютах: 39 965 000 грн та 3 000 000 доларів США".

Умовами п. 2.3. договору сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в еквіваленті 40 000 000 грн.

Додатковим договором №5 від 28.08.2014 сторони внесли зміни в п. 2.3. договору та виклали його в наступній редакції: "сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 39 965 000 грн та 3 000 000 доларів США".

Кредит позичальнику може надаватися в таких валютах: гривня, долар США, Євро. Погашення кредиту (його частини) здійснюється у валюті надання кредиту (його частини). Валюта кредиту при наданні кредиту (його частини) визначається відповідно до поданої заявки позичальника, підписаної керівником та головним бухгалтером позичальника, та погодженої з банком (п.2.3.1. договору).

Згідно п. 2.3.5. договору (в редакції додаткового договору №7 від 24.04.2015р.) сторони погодили збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування, відповідно до п.п.2.4.1. 2.4.5. цього договору в строки згідно з наступним графіком зменшення ліміту кредитування по кожному з виданих траншів:

- для траншів, виданих в гривні з максимальним лімітом кредитування 39 965 000 грн щомісячно рівними частинами по 2 497 812,50 грн, починаючи з 30 вересня 2015 року по 29 грудня 2016 року;

- для траншів, виданих в доларах США з максимальним лімітом кредитування 3 000 000 доларів США - щомісячно рівними частинами по 187 500 доларів США, починаючи з 30 вересня 2015 року по 29 грудня 2016 року.

З метою дотримання Діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього договору позичальник зобов`язаний не пізніше останнього банківського дня періоду, в якому закінчується строк користування кредитом у межах встановленого в звітному періоду діючого ліміту кредитування, здійснити погашення частини кредитних коштів у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на наступний період".

Відповідно до п.2.7. договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим договором. Проценти нараховуються банком за фіксованою процентною ставкою.

За умовами п. 2.7.1. договору проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 17,0% річних в гривні, 11,5 % річних в доларах США, 10,5% річних в Євро річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором.

Згідно п. 2.7.3. договору нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту (або його частини) проценти (з урахуванням положень п.2.7.4. цього договору) повинні бути сплачені позичальником не пізніше останнього числа місяця, а в разі дострокового погашення кредиту одночасно з погашенням кредиту. Перший раз позичальник сплачує проценти не пізніше 30.01.2012.

Відповідно до п. 2.7.4 договору у випадку порушення зобов`язань позичальника, встановлених пунктам 5.3.6 цього договору, банк встановлює процентну ставку в розмірі 19,0% річних за траншами, наданими в гривні, 13,5% річних за траншами, наданими в доларах США, 12,5% річних за траншами, наданими в євро, починаючи з першого дня звітного місяця, що слідує з місяцем, в якому відбулось порушення зобов`язань Позичальника, та закінчуючи останнім днем місяця, в якому таке зобов`язання буде виконане/дотримане. Сторони домовились, що встановлення процентної ставки за користування кредитом відповідно до цього пункту договору не є зміною в односторонньому порядку умов цього договору.

Додатковим договором №3 від 07.12.2012 сторонами викладено п. 2.7.1. договору в наступній редакції: "проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 19,0% річних в гривні, 11,5 % річних в доларах США, 10,5% річних в Євро річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором".

Пункт 2.7.4. договору вказаним додаткових договором також викладено у новій редакції: "у випадку порушення зобов`язань позичальника, встановлених пунктам 5.3.6 цього договору, банк встановлює процентну ставку в розмірі 21,0% річних за траншами, наданими в гривні, 13,5% річних за траншами, наданими в доларах США, 12,5% річних за траншами, наданими в євро, починаючи з першого дня звітного місяця, що слідує за місяцем, в якому відбулось порушення зобов`язань Позичальника, та закінчуючи останнім днем місяця, в якому таке зобов`язання буде виконане/дотримане. Сторони домовились, що встановлення процентної ставки за користування кредитом відповідно до цього пункту договору не є зміною в односторонньому порядку умов цього договору".

Додатковим договором №5 від 28.08.2014 сторонами викладено в новій редакції пункт 2.7.1. договору: "проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 19,0% річних в гривні, 11,5 % річних в доларах США, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором".

Вказаним додатковим договором сторонами також доповнено п. 2.7.3. договору абзацом наступного змісту: "починаючи з 01.06.2014р. до 31.12.2014" здійснювати сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 30% від щомісячно нарахованої суми відсотків; Сплата залишку нарахованих, але не сплачених відсотків за період з 01.06.2014р. по 31.12.2014р. здійснюється позичальником щомісячно рівними частинами разом та у строк із відсотками, що будуть нараховуватись в період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р.

Поряд з цим, додатковим договором №7 від 24.04.2015 абзац 2 підпункту 2.7.3 договору сторонами викладено у новій редакції: "починаючи з 01.06.2014р. до 30.09.2015р. здійснювати сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 30% від щомісячно нарахованої суми відсотків; Сплата залишку нарахованих, але не сплачених відсотків за період з 01.06.2014р. по 30.09.2015р. здійснюється позичальником щомісячно рівними частинами разом та у строк із відсотками, що будуть нараховуватись в період з 01.01.2016р. по 29.12.2016р.

За умовами п.2.8. договору позичальник також доручає банку проводити договірне списання коштів з його рахунків, відкритих у банку, як тих, що наявні на момент укладення цього договору, так і тих, що будуть відкриті в майбутньому, в разі невиконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п. 2.9. договору погашення зобов`язань позичальником здійснюється в такій послідовності: 1) прострочені проценти за користування кредитом (у випадках, якщо прострочення буде мати місце); 2) прострочена основна сума боргу за кредитом (у випадках, якщо прострочення буде мати місце); 3) сплата прострочених комісійних винагород, які не надійшли у строки, визначені цим договоре (якщо прострочення буде мати місце); 4) строкові нараховані проценти за користування кредитом; 5) комісійні винагороди за кредитом, визначені цим договором; 6) пеня за непогашення у строк основної суми боргу за кредитом (якщо непогашення буде мати місце); 7) пеня за непогашення у строк процентів (якщо непогашення буде мати місце); 8) інші платежі та/або штрафні санкції, що будуть належати до сплати відповідно до умов цього договору; 9) строкова сума боргу за кредитом.

За умовами п. 3.1.1. договору банк відкриває позичальнику кредитний рахунок (рахунки) для обліку заборгованості за кредитом відповідно до правил, що діють у банку, та згідно з чинним законодавством. Банк проводить надання кредиту в безготівковій формі шляхом сплати платіжних документів, наданих позичальником або шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, відкритий у банку, для подальшої сплати платіжних документів згідно з цільовим призначенням кредиту, визначеним в п.2.4. договору.

Згідно п. 3.3.1. договору банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання позичальником та/або майновим поручителем взятих на себе обов`язків та недотримання умов, передбачених цим договором та/або документами забезпечення, вимагати негайного повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають сплаті за цим договором), у тому числі, але не виключно, якщо позичальник вчасно не сплатив суму кредиту, її частину або проценти за користування кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим договором.

За умовами п. 3.3.2. договору після отримання позичальником від банку листа з повідомленням про вручення щодо відкликання кредиту позичальник зобов`язаний не пізніше 20 банківських днів з моменту вручення такого листа здійснити повне погашення кредиту (включаючи основну суму боргу, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь банку відповідно до умов цього договору).

Згідно з п.3.4.1 договору підставою для визначення суми і підстав повернення кредиту або будь-якої неповерненої позичальником банку частини кредиту (включаючи суми нарахованих процентів та інших платежів) є виписки з рахунків, відкритих у банку, для обліку заборгованості позичальника за цим договором по кредиту, нарахованих процентах, та інших платежах. Повернення витребуваної суми не призупиняється і не відкликається позичальником на підставі виникнення спору по належній до повернення сумі, зі збереженням зобов`язань Банку з повернення надлишку перерахованих йому сум.

Пунктом 5.3.6. договору (в редакції додаткового договору №3 від 07.12.2012р.) сторони погодили, що, починаючи з 01.01.2013р., позичальник зобов`язаний забезпечити надходження грошових коштів на поточні рахунки, відкриті в установах АТ "Ощадбанк", в обсязі не менше 90% від загальної суми надходжень на всі поточні рахунки позичальника за квартал, виходячи з щоквартальних довідок з обслуговуючих банків.

Розділом 5 договору сторонами погоджено їх права та обов`язки. Так до обов`язків банку, за умовами п. 5.2.1., віднесено за умови повного належного виконання позичальником взятих на себе зобов`язань надати позичальнику кредит у порядку та на умовах, викладених в договорі. До прав банку згідно п.5.2.1. належить право банку вимагати від позичальника належного виконання останнім взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Позичальник в свою чергу, відповідно до п.п. 5.3.1., 5.3.2. договору, зобов`язаний належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе цим договором зобов`язання; точно в строки, обумовлені цим договором, погашати кредит та своєчасно у визначені цим договором строки сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.

Згідно п.7.1.1. договору за порушення взятих на себе зобов`язань з повернення суми кредиту, комісійних винагород та своєчасної сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов`язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожний день прострочення.

Додатковим договором №7 від 24.04.2015р. сторони вирішили п.7.1.1. доповнити абзацом наступного змісту: "Банк зобов`язується не стягувати штрафні санкції (штрафи, пені, тощо), нараховані за період з 28.11.2011р. по 19.03.2015р.

В пункті 8 додаткового договору №7 від 24.04.2015р. до договору кредитної лінії №86 від 28.12.2011р. сторонами погоджено в день укладання додаткового договору до договору кредитної лінії №86 від 28.12.2011р. перенести суму заборгованості, що обліковується на рахунках простроченої заборгованості за договором кредитної лінії №86 від 28.12.2011р. на рахунки строкової заборгованості у зв`язку зі змінами кредитування.

Згідно п. 9.1. договору сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України до трьох років для всіх грошових зобов`язань позичальника (в тому числі, але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування ним, комісійних винагород, штрафних санкцій, неустойки, пені та інших платежів), що передбачені умовами цього договору.

28 грудня 2011 року між Банком та ТОВ «УКРКАВА» укладено Договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Слаєвою Р.К. та зареєстрований в реєстрі за № 7545, зі змінами та доповненнями, внесеними договором про внесення змін № 1 від 10 грудня 2012 року, який зареєстрований за № 5513; договором про внесення змін № 2 від 04 березня 2014, який зареєстрований за № 694; договором про внесення змін № З від 28 серпня 2014 року, який зареєстрований за № 2895 (надалі - Договір іпотеки).

Згідно з п. 1.1 Договору іпотеки, іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі предмет іпотеки, що належить іпотекодавця на праві власності.

Також іпотекою, встановленою цим Договором, забезпечується вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування будь-яких витрат та збитків іпотекодержателя, пов`язаних з порушенням (неналежним виконанням) іпотекодавцем умов цього договору, а також вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування витрат іпотекодержателя, пов`язаних з пред`явленням вимоги за кредитним договором та зі зверненням стягненням на предмет іпотеки за цим договором, а також витрат на утримання та збереження предмета іпотеки, зазначеного в цьому пункті договору.

Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: будівлі та споруди заводу по виробництву розчинної кави та кавових виробів, що складається з будівель та споруд заводу по виробництву розчинної кави та кавових виробів: восьмиповерхової виробничої будівлі літ «Б» з навісами літ «б», « 61» загальною площею 7 665,5 кв. м. будівель насосної літ «В» підвальним поверхом загальною площею 76,1 кв. м, споруд №1,8- огорожі, 2, 3. 9 - ворота. № 4 - градирні, № 5 - резервуари для води, № 6 - артезіанську свердловину, № 7 - резервуар для шламу, № 10 - оглядові колодязі, № 1 - покриття (тротуари, майданчики, доріжки), яке знаходиться у Одеській області, м. Чорноморськ (стара назва - м. Іллічівськ. Місто змінило назву на м. Чорноморськ на підставі Постанови Верховної Ради України № 3854 від 04.02.2016). вул. Промислова, буд. 14-А (чотирнадцять А) (надалі - Предмет іпотеки).

Право власності на Предмет іпотеки підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме-майно № 35790, виданим виконавчим комітетом Іллічівської міської ради 09 лютого 2011 року на підставі рішення виконкому Іллічівської міської Ради від 27.01.2011 року № 24. а також інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 59969270 від 26.05.2016.

Предмет іпотеки розташований на земельних ділянках (кадастрові номера 5110800000:02:031:0006 та 5110800000:02:031:0007) за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Промислова, 14-А, загальною площею 1,5937 га (1.5097 га та 0,084 га відповідно), цільове призначення яких - для будівництва заводу з виробництва розчинної кави та кавових виробів, що перебувають в оренді Іпотекодавця на підставі Договору оренди № 7430 від 24.11.2005, укладеного між Іпотекодавцем та Іллічівською міською Радою Одеської області.

28 грудня 2011 року між Банком та Позичальником укладено Договір застави обладнання, який посвідчений приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Слаєвою Р.К. та зареєстрований в реєстрі за № 7544, зі змінами та доповненнями, внесеними договором про внесення змін № 1 від 10 грудня 2012 року, який зареєстрований за № 5514, договором про внесення змін № 2 від 28 серпня 2014 року, який зареєстрований за № 2894 (надалі - Договір застави).

Відповідно до п. 1.1 Договору застави, застоводавець з метою належного виконання зобов`язань, що випливає з кредитного договору, передає в заставу, а заставодержатель приймає в заставу в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет застави, що належить застоводавцю на праві власності.

Відповідно до п. 1.2 Договору застави предметом застави є обладнання, яке належить Заставодавцю на праві власності, перелік якого наведено в додатку 1 до цього Договору, що додається.

10 грудня 2012 року між Банком та Позичальником укладено Договір застави обладнання № 3, зі змінами від 28.08.2014 (надалі - Договір застави № 3).

Відповідно до п. 1.1. Договору застави №3 з метою забезпечення виконання зобов`язання, що випливає з кредитного договору, заставодавець відповідно до умов цього договору передає в заставу, а заставодержатель в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, приймає в заставу предмет застави, що належить заставодавцю на праві власності.

Також заставою, встановленою цим договором, забезпечуються вимоги заставодаводержателя щодо відшкодування будь-яких витрат та збитків заставодержателя, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням заставодавцем умов цього договору, а також вимоги заставодержателя щодо відшкодування витрат заставодержателя, пов`язаних х пред`явленням вимоги за кредитним договором та зі зверненням стягнення на предмет застави за цим договором, а також витрат на утримання і збереження предмета застави, зазначеного в пункті 1.2. цього договору.

Відповідно до умов п. 1.2 Договору застави №3 предметом застави за цим договором є основні засоби - обладнання та устаткування, перелік, опис та адреса розташування яких наведені в Додатку 1 до нього договору, договірною вартістю.

На виконання кредитного договору, банком перераховано, а відповідачем ТОВ "Укркава" не повернуто 2 999 385,40 дол. США та 39 965 000 грн. кредитних коштів.

У зв`язку з не виконанням своїх зобов`язань за договором, банком на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" було надіслано вимогу про дострокове повернення, в якій банк повідомив про відкликання кредиту та вимагав не пізніше 20 банківських днів з моменту вручення цього листа здійснити повне погашення заборгованості за кредитним договором (включаючи основну суму боргу, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь банку відповідно до умов кредитного договору) на загальну суму 3 699 753,88 дол. США та 52 884 667,05 грн., складові частини, якої також були наведені у вимозі.

Відповідна вимога була отримана відповідачем 11.05.2016.

Вимога позивача про дострокове повернення кредитних коштів, процентів та інших платежів, відповідачем виконана не була.

В заяві про визнання кредиторських вимог, банк зазначає, що станом на 20.10.2020 заборгованість ТОВ «УКРКАВА» за договором кредитної лінії № 86 від 28.12.2011 становить 10 559 411,58 доларів США та 211 079 244,50 грн, з яких:

1) за траншами, виданими в національній валюті:

-прострочена заборгованість за основним боргом - 39 965 000,00 грн;

-заборгованість по строкових процентах - 435 684,02 грн;

-прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом - 46 746 334,58 грн;

-пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (з 01.10.2015 по 19.10.2020) 56 210 353,65 грн;

-пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом (з 11.11.2015 по 19.10.2020) - 33 773 349,60 грн;

-3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу (з 01.10.2015 по 19.10.2020) - 5 463 555,64 грн;

- 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів кредитом (з 11.11.2015 по 19.10.2020) 3 671 997,57 грн;

-інфляційні втрати по основному боргу (з 01.10.2015 по 19.10.2020) - 16 827 762,82 грн;

-інфляційні втрати по простроченим процентам кредитом (з 11.11.2015 по 19.10.2020) 7 985 206,62 грн.

2) за траншами, виданими в іноземній валюті:

-прострочена заборгованість за основним боргом (кредитом) - 2 999 385,40 доларів США;

-сума заборгованості по строкових процентах - 21 020,28 доларів США;

- прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом 1 723 189,62 доларів США;

-пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (з 01.10.2015 по 19.10.2020) 4 218 498,00 доларів США;

-пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом (з 11.11.2015 по 19.10.2020) - 1 139 431,73 доларів США;

-3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу (з 01.10.2015 по 19.10.2020) 334 350,95 доларів США;

- 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів (з 11.11.2015 по 19.10.2020) - 123 535,60 доларів США.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава", в якій просило суд з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнути з відповідача заборгованість за договором кредитної лінії №86 від 28.12.2011, що станом на 13.12.2018 становила 136 267 171,63 грн. та 5 916 392,36 дол. США та складається з:

1) за траншами, виданими в національній валюті:

- прострочена заборгованість за основним боргом - 39 965 000 грн.,

- прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом 31 357 862,04 грн.,

- пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) за період з 20.02.2015 по 13.12.2018 36 903 418,37 грн.,

- пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом за період з 20.02.2015 по 13.12.2018 - 3 709 994,92 грн.,

- 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу 3 271 997,49 грн.,

- 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів 1 170 136,69 грн.,

- інфляційні втрати по основному боргу 13 944 454,58 грн.,

- інфляційні втрати по простроченим процентам 5 944 307,54 грн.,

2) за траншами, виданими в іноземній валюті:

- прострочена заборгованість за основним боргом (кредитом) - 2 999 385,40 дол. США,

- прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом 840 639,95 дол. США,

- 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу 372 037,22 дол. США,

- 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів 58 362,68 дол. США,

- пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) за період з 20.02.2015 по 13.12.2018 1 381 005,32 дол. США;

- пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом за період з 20.02.2015 по 13.12.2018 264 961,79 дол. США.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у справі № 916/2943/17, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.03.2021, вирішено:

« 1.Позов Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк":

- заборгованість за основним боргом у доларах США у сумі 2 979 448,59 дол. США;

- 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу у доларах США у сумі 242 224,95 дол. США;

- 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів у доларах США у сумі 20 420,80 дол. США;

- заборгованість за основним боргом у гривні у сумі 39 965 000,00 грн;

- прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом у сумі 10 588 928,93 грн;

- 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу у сумі 3 250 986,83 грн;

- пеня за несвоєчасне погашення основного боргу у сумі 7 024 863,23 грн;

- інфляційні втрати за несвоєчасне погашення основного боргу у сумі 13 642 751,68 грн;

- 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів у гривні у сумі 661 676,58 грн;

- пеня за несвоєчасне погашення процентів у гривні у сумі 1 921 226,55 грн;

- інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів у гривні у сумі 3 080 341,43 грн;

- судовий збір у сумі 380 615,95 грн.

3. В задоволенні решти позову відмовити.»

Таким чином, судами трьох інстанцій вже була надана оцінка частині вимог Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава", що виникли на підставі неналежного виконання зобов`язань за договором кредитної лінії № 86 від 28.12.2011.

Зокрема, рішенням Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у справі № 916/2943/17, було встановлено, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" перед АТ "Державний ощадний банк України" за основним боргом у доларах США становить 2 979 448,59 дол. США, тому саме на таку суму підлягають визнанню вимоги у цій частині, а не на суму 2 999 385,40 дол. США, як було зазначено банком в заяві про визнання кредиторських вимог.

Крім того, рішенням Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у справі № 916/2943/17, було встановлено, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" перед АТ "Державний ощадний банк України" за основним боргом у гривні складає 39 965 000,00 грн, тому саме на таку суму підлягають визнанню вимоги у цій частині.

Щодо кредиторських вимог в частині заборгованості по строкових процентах в сумі 435 684,02 грн, простроченої заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 46 746 334,58 грн, заборгованості по строкових процентах в сумі 21 020,28 доларів США та простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 1 723 189,62 доларів США, колегія суддів зазначає, що даним вимога також була надана оцінка у рішенні Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у справі № 916/2943/17.

Зокрема, суди трьох інстанцій дійшли до наступного висновку:

«Як встановлено судом, АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк"скористалося передбаченим частиною 2 статті 1050 ЦК України правом, направивши позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту, яка була отримана останнім 11.05.2016.

Зважаючи на наведене, з урахуванням також правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.06.2020. у справі №910/4907/13, суд зазначає, що пред`явлення позивачем вимоги до відповідача про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом є зміною строку виконання кредитного зобов`язання, тобто позивачем, з урахуванням положень п. 3.3.2. договору (20 банківських днів з моменту вручення вимоги), змінено строк повернення кредиту на інший термін до 08.06.2016.

Фактично до 08.06.2016 включно, ТОВ "Укркава" згідно поданого позивачем розрахунку, відповідність якого щодо розміру тіла кредиту матеріалам справи встановлена висновком судової експертизи, мало здійснити повернення тіла кредиту у доларах США в розмірі 2 999 385,40 та у гривнях у розмірі 39 965 000 грн, сплатити проценти за користування кредитом, а також сплатити всі інші платежі, що підлягали сплаті позичальником банком.

Надаючи оцінку позиції позивача щодо можливості нарахування процентів за користування кредитними коштами до моменту повернення тіла кредиту в повному обсязі, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.02.2020р. у справі №912/1120/16.

Так у означеній постанові Верховного суду викладено наступну правову позицію.

Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Отже враховуючи, що після направлення вимоги про дострокове повернення кредиту, з 09.06.2016, позивачем змінено термін кредитування по договору кредитної лінії №86 від 28.12.2011, банк втратив можливість нарахування процентів на підставі п.2.7. договору, що свідчить про те, що нарахування АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" таких процентів з 09.06.2016 є неправомірним.

З огляду на вказані висновки суду, посилання відповідача та третьої особи про відсутність у банку права на нарахування процентів, починаючи з 05.05.2016, є необґрунтованим, оскільки вони здійснені без врахування положення п.3.3.2. договору, положення якого підлягають системному тлумаченню разом з усіма іншими обставинами.

Як встановлено судом з наданого позивачем розрахунку, висновки щодо правомірності якого здійснено експертом, станом на 08.06.2016р. заборгованість ТОВ "Укркава" по процентам у валюті дол. США становила 520 413,85 дол. США.

Водночас наведений розрахунок свідчить, та сторонами дана обставина жодним чином не спростована, що після 08.06.2016 на рахунок ТОВ "Укркава" надійшли грошові кошти у сумі 540 350,66 дол. США, які позивачем було зараховано в рахунок погашення заборгованості по процентам, що були нараховані в тому числі і після 08.06.2016.

Поряд з цим, враховуючи висновки суду щодо неправомірного нарахування позивачем процентів після вказаної дати, суд зазначає, що така сума мала бути зарахована в рахунок погашення відсотків, нарахованих по 08.06.2016, розмір яких склав 520 413,85 дол. США.

Таким чином, суд доходить висновку про повне погашення відповідачем суми відсотків, нарахованих у дол. США, та відсутність заборгованості в цій частині.

При цьому, враховуючи визначену п. 2.8. договору послідовність зарахування грошових коштів з метою погашення заборгованості, залишок суми у розмірі 19 936,81 дол. США має бути зарахований в рахунок погашення тіла кредиту, виданого у дол. США.

Таким чином, сума заборгованості за тілом кредиту у дол. США, що не повернута відповідачем та наразі підлягає стягненню на користь позивача, становить 2 979 448,59 дол. США.

Щодо нарахованих позивачем процентів по кредитним коштам, виданим у валюті гривня, суд вказує, що згідно наданого позивачем та перевіреного судом розрахунку, станом на 08.06.2016 сума прострочених процентів становила 10 590 220,93 грн.

Визначаючи суму заборгованості про процентам, що підлягає стягненню з відповідача, суд враховує сплачені після 08.06.2016 грошові кошти у сумі 1 292 грн, а також положення п. 2.8. договору щодо послідовності зарахування грошових коштів з метою погашення заборгованості.

Таким чином, сума процентів, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за договором кредитної лінії №86 від 28.12.2011, становить 10 588 928,93 грн.»

З огляду на викладені обставини, колегія суддів доходить до висновку, що кредиторські вимоги щодо стягнення процентів за користування кредитом підлягають частковому задоволенню, а саме підлягають визнанню в цій частині лише вимоги на суму 10 588 928,93 грн, а в іншій частині вимоги банку зі стягнення процентів за користування кредитом не підлягають визнанню, адже апелянт не врахував, що нарахування відсотків, починаючи з 09.06.2016, є безпідставним. Крім того, банк не врахував та не зазначив, що заборгованість по відсотках у доларах США взагалі була погашена боржником.

Щодо кредиторських вимог в частині пені за несвоєчасне погашення основного боргу (з 01.10.2015 по 19.10.2020) у сумі 56 210 353,65 грн, пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом (з 11.11.2015 по 19.10.2020) у сумі 33 773 349,60 грн, пені за несвоєчасне погашення основного боргу (з 01.10.2015 по 19.10.2020) у сумі 4 218 498,00 доларів США та пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом (з 11.11.2015 по 19.10.2020) у сумі 1 139 431,73 доларів США, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків (термінів), зокрема повернення тіла кредиту, сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Досліджуючи наданий банком розрахунок пені на тіло кредиту у гривні, суд зазначає про його помилковість, з огляду на неврахування позивачем положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

В свою чергу, сума пені, що підлягає стягненню з боржника на користь банку з врахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГПК України вже була встановлена рішенням Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у справі № 916/2943/17.

Зокрема, суди трьох інстанцій дійшли висновку, що загальна сума пені, нарахованої внаслідок прострочення виконання основного зобов`язання, складає 7 024 863,23 грн, а сума пені у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання по сплаті відсотків складає 1 921 226,55 грн.

Щодо пені, нарахованої позивачем внаслідок невиконання відповідачем зобов`язання з повернення тіла кредиту, виданого у валюті долари США та процентів, суд враховує, що відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань).

Оскільки максимальний розмір пені пов`язаний із розміром облікової ставки Національного банку України, а чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України гривні.

Відповідної правової позиції також дотримується Верховний Суд у постанові від "07" квітня 2018 р. справа № 916/1435/17 та у постанові від 20.03.2019 справа №761/26293/16-ц.

Отже, враховуючи, що позивачем розрахунок суми пені по зобов`язанням в іноземній валюті здійснено у валюті долари США, колегія доходить висновку про відмову у визнанні кредиторських вимог зі стягнення пені за несвоєчасне погашення основного боргу (з 01.10.2015 по 19.10.2020) у сумі 4 218 498,00 доларів США та пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом (з 11.11.2015 по 19.10.2020) у сумі 1 139 431,73 доларів США.

Щодо кредиторських вимог в частині 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу у гривні (з 01.10.2015 по 19.10.2020) у сумі 5 463 555,64 грн, 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів кредитом у гривні (з 11.11.2015 по 19.10.2020) у сумі 3 671 997,57 грн, 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу у доларах США (з 01.10.2015 по 19.10.2020) у сумі 334 350,95 доларів США та 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів у доларах США (з 11.11.2015 по 19.10.2020) у сумі - 123 535,60 доларів США., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у справі № 916/2943/17 містить розрахунок 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу у гривні за період з 01.10.2015 по 13.12.2018 та встановлено, що сума 3% річних за даний період становить 3 250 986,83 грн.

В свою чергу, колегія суддів здійснила розрахунок 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу у гривні за період з 14.12.2018 по 19.10.2020 та встановила, що сума 3 %річних за даний період складає 2 217 891,47 грн.

Таким чином, колегія суддів встановила, що кредиторські вимоги в частині 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу у гривні (з 01.10.2015 по 19.10.2020) складають 5 468 878,30 грн.

В той же час, АТ «Ощадбанк» заявив до визнання в цій частині кредиторські вимоги на суму 5 463 555,64 грн, однак колегія суддів не може виходити за межі заявлених кредиторських вимог та доходить до висновку про те, що кредиторські вимоги в частині 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу у гривні (з 01.10.2015 по 19.10.2020 підлягають визнанню на суму 5 463 555,64 грн.

Рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у справі № 916/2943/17 містить розрахунок 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за кредитом у гривні за період з 11.11.2015 по 21.05.2018 та встановлено, що сума 3% річних за даний період становить 661 676,58 грн.

В свою чергу, колегія суддів здійснила розрахунок 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за кредитом у гривні за період з 22.05.2018 по 19.10.2020 та встановила, що сума 3 %річних за даний період складає 766 928,09 грн.

Таким чином, колегія суддів встановила, що кредиторські вимоги в частині 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за кредитом у гривні (з 01.10.2015 по 19.10.2020) складають 1 428 604,67 грн.

В той же час, АТ «Ощадбанк» заявив до визнання в цій частині кредиторські вимоги на суму 3 671 997,57 грн, однак колегія суддів вважає наведений розрахунок помилковим, оскільки банк не вірно визначав базу для такого нарахування, адже він продовжував нараховувати проценти за користування кредитом і після 08.06.2016, що є безпідставним.

Таким чином, колегія суддів доходить до висновку, що кредиторські вимоги в частині 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за кредитом у гривні (з 01.10.2015 по 19.10.2020) підлягають визнанню на суму 1 428 604,67 грн.

Рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у справі № 916/2943/17 містить розрахунок 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу у доларах США за період з 01.10.2015 по 13.12.2018 та встановлено, що сума 3% річних за даний період становить 242 224,95 дол. США.

В свою чергу, колегія суддів здійснила розрахунок 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу у доларах США за період з 14.12.2018 по 19.10.2020 та встановила, що сума 3 % річних за даний період складає 165 347,02 дол. США.

Таким чином, колегія суддів встановила, що кредиторські вимоги в частині 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу у доларах США (з 01.10.2015 по 19.10.2020) складають 407 571,97 дол. США.

В той же час, АТ «Ощадбанк» заявив до визнання в цій частині кредиторські вимоги на суму 334 350,95 дол. США, однак колегія суддів не може виходити за межі заявлених кредиторських вимог та доходить до висновку про те, що кредиторські вимоги в частині 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу у доларах США (з 01.10.2015 по 19.10.2020 підлягають визнанню на суму 334 350,95 дол. США.

Рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у справі № 916/2943/17 містить розрахунок 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів у доларах США за період з 11.11.2015 по 29.08.2017 (до дати погашення заборгованості по процентам у доларах США) та встановлено, що сума 3% річних за даний період становить 20 420,80 дол. США.

Нарахування 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів у доларах США за період після 29.08.2017 є безпідставним, оскільки, як було встановлено вище, заборгованість по процентам у доларах США була повністю погашена боржником 29.08.2017.

Таким чином колегія суддів доходить до висновку, що кредиторські вимоги в частині 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за кредитом у доларах США підлягають визнанню на суму 20 420,80 дол. США.

Щодо кредиторських вимог в частині інфляційних втрат по основному боргу у гривні 16 827 762,82 грн та інфляційних втрат по простроченим процентам у гривні у сумі 7 985 206,62 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у справі № 916/2943/17 містить розрахунок інфляційних втрат по основному боргу у гривні за період з 01.10.2015 по 30.11.2018, яким встановлено, що сума інфляційних втрат за даний період становить 13 642 751,68 грн.

В свою чергу, колегія суддів здійснила розрахунок інфляційних втрат по основному боргу у гривні за період з 01.12.2018 по 19.10.2022 та встановила, що інфляційні втрати за даний період становлять 3 093 107,56 грн.

Таким чином колегія суддів доходить до висновку, що кредиторські вимоги в частині інфляційних втрат по основному боргу у гривні підлягають визнанню на суму 16 735 859,24 грн.

Рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у справі № 916/2943/17 містить розрахунок інфляційних втрат по процентам у гривні за період з 01.11.2015 по 31.05.2018, яким встановлено, що сума інфляційних втрат за даний період становить 3 080 341,43 грн.

В свою чергу, колегія суддів здійснила розрахунок інфляційних втрат по процентам у гривні за період з 01.06.2018 по 19.10.2022 та встановила, що інфляційні втрати за даний період становлять 1 315 525,43 грн.

Таким чином колегія суддів доходить до висновку, що кредиторські вимоги в частині інфляційних втрат по процентам у гривні підлягають визнанню на суму 4 395 866,86 грн.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у справі № 916/2943/17 було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" судовий збір у сумі 380 615,95 грн, тому кредиторські вимоги банку в частині стягнення даного судового збору також підлягають визнанню.

В матеріалах справи також міститься Виконавчий напис №2727 від 19.11.2017, вчинений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. та Виконавчий напис №2731 від 09.11.2017, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С.

Дані виконавчі написи були направлені на звернення стягнення на предмети іпотеки та застави з метою погашення заборгованості за договором кредитної лінії №86 від 28.12.2011.

За кожний з виконавчих написів, кредитором було сплачено 80 000,00 грн.

Враховуючи те, що дані витрати були понесені банком з метою виконання зобов`язання боржника за договором кредитної лінії №86 від 28.12.2011, колегія суддів вважає, що дані кредиторські вимоги також підлягають визнанню.

Крім того, при зверненні з заявою про визнання кредиторських вимог, банком були понесенні витрати зі сплати судового збору за подачу відповідної заяви, тому дані кредиторські вимоги у сумі 4 204,00 грн також підлягають визнанню.

Щодо віднесення кредиторських вимог до забезпечених та незабезпечених, колегія суддів зазначає наступне.

В матеріалах справи №916/2739/20 наявні (надавались АТ «Ощадбанк» в ході розгляду справи №916/2739/20) копії договорів із додатковими угодами до них, укладених між ТОВ «УКРКАВА» та АТ «Ощадбанк» для забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «УКРКАВА» за кредитним договором, а саме:

-договору наступної іпотеки від 28.12.2011, посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Слаєвою Р.К., зареєстровано в реєстрі за №7545, зі змінами та доповненнями, внесеними договором про внесення змін №1 від 10.12.2012 року, №2 від 04.03.2014 року; №3 від 28.08.2014 року;

-договору застави обладнання від 28.12.2011, посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Слаєвою Р.К., зареєстровано в реєстрі за №7544, зі змінами, внесеними договором про внесення змін №1 від 10.12.2012 року та №2 від 28.08.2014 року;

-договору застави обладнання №3 від 10.12.2012.

У всіх наведених договорах забезпечення сторонами (АТ «Ощадбанк» та ТОВ «УКРКАВА») погоджено вартість предметів забезпечення, а саме:

-відповідно до п. 1.4. Договору про внесення змін №3 від 28.08.2014 року до Договору іпотеки від 28.12.2011 року, укладеного між ТОВ «УКРКАВА» та АТ «Ощадбанк», за взаємною згодою Сторін вартість Предмета іпотеки (нерухомого майна: будівель та споруд Заводу по виробництву розчинної кави та кавових виробів, розташованого за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Промислова, буд. 14- а) становить 4 201 689,00 дол. США, що в еквіваленті на дату укладення Договору складає 33 584 100,18 грн. Договірна вартість предмета іпотеки, що визначена Сторонами в гривневому еквіваленті, автоматично змінюється у разі зміни офіційного курсу гривні по відношенню до долару СІЛА, встановленого НБУ на кожне число місяця без необхідності внесення змін до цього пункту Договору;

-згідно з п. 2 Договору про внесення змін №1 від 10.12.2012 року до Договору застави обладнання від 28.12.2011 року, укладеного між ТОВ «УКРКАВА» та АТ «Ощадбанк», яким п. 1.4. Договору застави викладено в редакції, якою визначено, що договірна вартість предмета застави становить 2 530 767,00 дол. США.:

-пунктом 1.3. Договору застави обладнання №3, укладеному між ТОВ «УКРКАВА» та АТ «Ощадбанк» 10.12.2012 року визначено, що за взаємною згодою Сторін вартість Предмету застави становить 2 692 162.00 лол. США. Договірна вартість предмета застави, що визначена Сторонами в гривневому еквіваленту, автоматично змінюється у разі зміни офіційного курсу гривні по відношенню до долару СІЛА, встановленого НБУ на кожне число місця без необхідності внесення змін до цього пункту.

А отже, відповідно до зазначеного АТ «Ощадбанк» курсу валют (1 дол. США = 28,13 грн.), договірна вартість предметів забезпечення за договором іпотеки та договорами застави в гривневому еквіваленті, становить 265 114 504,33 грн.

Відповідно до умов даних договорів ними забезпечується:

- повернення кредитних коштів;

- сплата процентів за користування кредитними коштами;

- сплата комісійної винагороди;

- сплата штрафнихх санкцій за неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором;

- вимоги щодо відшкодування витрат та збитків іпотекодержателя;

- вимоги пов`язані з пред`явленням вимоги за кредитним договором та зі зверненням стягненням на предмет іпотеки/застави за цим договором;

- витрат на утримання та збереження предмета іпотеки/застави.

Проаналізувавши вищевказані договори, колегія суддів дійшла до висновку, що ними забезпечуються не всі вимоги кредитора.

Забезпеченими вимогами у даному випадку є:

- вимоги зі стягнення основного боргу у гривні та доларах США;

- вимоги зі стягнення процентів річних за договором;

- вимоги зі стягнення пені (вимоги пов`язані зі сплатою штрафних санкцій);

- вимоги зі стягнення інфляційних втрат (як вимоги щодо відшкодування витрат іпотекодержателя);

- вимоги зі стягнення витрат на виконавчі написи та судовий збір за звернення з позовом про стягнення заборгованості (як вимоги пов`язані з пред`явленням вимоги за кредитним договором та зі зверненням стягненням на предмет іпотеки за цим договором).

В свою чергу не забезпеченими є вимоги щодо стягнення 3 % річних та судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог.

Таким чином, колегія суддів встановила, що сума забезпечених кредиторських вимог АТ «Ощадбанк», що підлягають визнанню становить 164 984 248,75 грн, а саме:

- прострочена заборгованість за основним боргом у гривні - 39 965 000,00 грн;

-прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом у гривні 10 588 928,93;

- прострочена заборгованість за основним боргом у доларах США 2 979 448,56 доларів США = 83 811 887,99 грн (2 979 448,56 доларів США х 28,13);

- пеня за несвоєчасне погашення основного боргу - 7 024 863,23 грн;

- пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 1 921 226,55 грн;

- інфляційні втрати по основному боргу - 16 735 859,24 грн.

- інфляційні втрати по простроченим процентам за кредитом - 4 395 866,86 грн.

- витрати на виконавчі написи 160 000,00 грн;

- витрати на судовий збір за звернення з позовом у справі №916/2943/17 - 380 615,95 грн.

В той же час сума незабезпечених вимог АТ «Ощадбанк», що підлягають визнанню становить 16 876,093,60, а саме:

- 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу у гривні 5 463 555,64 грн;

- 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за кредитом у гривні - 1 428 604,67 грн;

-3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу у доларах США 334 350,95 доларів США = 9 405 292,22 грн (334 350,95 доларів США х 28,13);

- 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за кредитом у доларах США 20 420,80 доларів США = 574 437,10 грн (20 420,80 доларів США х 28,13);

- судовий збір за подання заяви про визнання кредиторських вимог 4 204,00 грн.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора АТ «Ощадбанк») по справі 916/2739/20 підлягає частковому задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора АТ «Ощадбанк») по справі 916/2739/20 скасуванню, з прийняттям нового рішення, яким необхідно:

1.Визнати кредиторські вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава» в сумі 164 984 248,75 грн (забезпечені вимоги) та в сумі 16 876 093,60 грн. (незабезпечені вимоги).

2. Кредиторські вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава» в сумі 326 801 987,45 грн відхилити.»

В свою чергу, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора АТ «Ощадбанк») по справі 916/2739/20 задоволенню не підлягає.

5) Щодо ухвали попереднього засідання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

У разі необхідності господарський суд може оголосити перерву в попередньому засіданні.

За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються:

розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;

розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;

дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів;

дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.

Враховуючи наведені вище висновки, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарг Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (попереднього засідання) по справі 916/2739/20 не підлягає задоволенню.

В той же час, частковому задоволенню підлягає апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (попереднього засідання) по справі 916/2739/20, а ухвала Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (попереднього засідання) по справі 916/2739/20 підлягає скасуванню в частині визнаних та невизнаних вимог кредитора Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава».

В цій частині необхідно ухвалити нове рішення наступного змісту:

- визнаними вимогами Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава» є вимоги в сумі 164 984 248,75 грн (забезпечені вимоги) та в сумі 16 876,093,60 грн. (незабезпечені вимоги).

- невизнаними вимогами Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава» є вимоги в сумі 326 801 987,45 грн.

Керуючись статтями 269-271, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора ОСОБА_1 ) по справі 916/2739/20 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора ОСОБА_1 ) по справі 916/2739/20 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора ОСОБА_2 ) по справі 916/2739/20 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора ОСОБА_2 ) по справі 916/2739/20 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Укркава») по справі 916/2739/20 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Укркава») по справі 916/2739/20 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора АТ «Ощадбанк») по справі 916/2739/20 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора АТ «Ощадбанк») по справі 916/2739/20 задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (про визнання вимог кредитора АТ «Ощадбанк») по справі 916/2739/20 скасувати та прийняти нове рішення, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

« 1.Визнати кредиторські вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава» в сумі 156 038 158,97 грн (забезпечені вимоги) та в сумі 16 876 093,60 грн. (незабезпечені вимоги).

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (попереднього засідання) по справі 916/2739/20 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (попереднього засідання) по справі 916/2739/20 задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 (попереднього засідання) по справі 916/2739/20 скасувати в частині:

- визнаних та невизнаних вимог кредитора Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава».

В цій частині ухвалити нове рішення:

- визнаними вимогами Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава» є вимоги в сумі 156 038 158,97 грн (забезпечені вимоги) та в сумі 16 876,093,60 грн. (незабезпечені вимоги).

- невизнаними вимогами Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава» є вимоги в сумі 335 748 077,23 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Повний текст постанови складено та підписано 11.06.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран


Суд	Південно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	27.05.2024
Оприлюднено	13.06.2024
Номер документу	119645449
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: грошові вимоги кредитора до боржника

Гут С.Ф.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 27.05.2024 по справі 916/2739/20ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —916/2739/20

Постанова
від 27.05.2024 по справі 916/2739/20
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД