Постанова

від 23.05.2024 по справі 912/964/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2024 року м.Дніпро Справа № 912/964/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Михайлова К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.10.2023 (прийняте суддею Глушковим М.С., повне судове рішення складено 20.10.2023) у справі № 912/964/23

за позовом ОСОБА_1

до відповідачів:

Фермерського господарства "НАДІЯ"

ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

ОСОБА_5

ОСОБА_6

ОСОБА_7

про визнання недійсними рішень, редакції статуту, договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовної заяви.

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Фермерського господарства "НАДІЯ", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якій просила:

1. Визнати недійсним рішення засновника Фермерського господарства "Надія" (ідентифікаційний код 20654596) № 14-7/16 від 14 липня 2016 року;

2. Визнати недійсною нову редакцію Статуту Фермерського господарства "Надія", затверджену рішенням засновника ФГ "Надія" № 29-07/16 від 29.07.2016 року;

3. Визнати недійсним рішення засновника Фермерського господарства "Надія" (ідентифікаційний код 20654596) № 1/22 від 14 грудня 2022 року;

4. Визнати недійсною нову редакцію Статуту Фермерського господарства "Надія", затверджену рішенням засновника Фермерського господарства "Надія" № 1/22 від 14.12.2022 року;

5. Визнати недійсним рішення засновника Фермерського господарства "Надія" (ідентифікаційний код 20654596) № 3/22 від 26.12.2022 року;

6. Визнати недійсним договір купівлі-продажу частки в складеному капіталі Фермерського господарства "Надія" (ідентифікаційний код 20654596) у розмірі 100%, що відповідає вкладу (внеску) в сумі 1000,00 грн, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 26 грудня 2022 року, посвідчений Приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Недільченко І. С, зареєстровано в реєстрі за № 1335;

7. Визнати недійсним рішення засновника Фермерського господарства "Надія" (ідентифікаційний код 20654596) № 4/22 від 26 грудня 2022 року;

8. Визнати недійсною нову редакцію Статуту Фермерського господарства "Надія" (ідентифікаційний код 20654596), затверджену рішенням засновника Фермерського господарства "Надія" № 4/22 від 26 грудня 2022 року.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 11.10.2023 у справі № 912/964/23 у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що оспорюване позивачем рішення ФГ "Надія", оформлене рішенням засновника Фермерського господарства "Надія" № 14-7/16 від 14.07.2016, яким було виключено усіх членів ФГ "Надія", зокрема й ОСОБА_1 та включено до складу членів ФГ "Надія": ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не може вважатись правомірним, оскільки прийняте з порушенням процедури його прийняття, без проведення зборів членів господарства та без погодження з членами фермерського господарства. Оспорюване рішення порушує право участі позивача, обмежує його можливості самостійно розпоряджатися корпоративними правами, порушує майнові права на частку активів фермерського господарства, отримання прибутку як учасника юридичної особи. Крім того, суд погодився з твердженням позивача, про те, що всі наступні оскаржувані рішення, правочин та редакції статуту прийняті на підставі вищезазначеного неправомірного рішення, особами без належних на такі дії повноважень.

Разом з тим, відповідачами 1,2 подано заяви про застосування строків позовної давності. Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 могла дізнатися про прийняття оскаржуваного рішення з моменту його прийняття, а саме з 14.07.2016, і відповідно строк позовної давності сплив 14.07.2019. Враховуючи, що позовна давність спливла і про це зроблено заяву відповідачем у справі, суд відмовив в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, оскільки позивачем не наведено поважних причин її пропущення.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.10.2023 у справі № 912/964/23, в якій просить оскаржуване рішення скасувати; ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що визначальним для застосування позовної давності є встановлення моменту отримання відомостей про порушення права особи, а не встановлення можливості довідатись про порушення свого права.

У випадку відсутності підпису особи на документах (відсутність заяви особи про вихід зі складу членів ФГ "Надія" за власним бажанням), котрі є підробленими, складені за фактичної її відсутності та за відсутності доказів повідомлення учасника в будь-який спосіб про проведення загальних зборів, встановлення факту необізнаності зі змістом документів, оспорення яких здійснюється в судовому порядку, превалює над визначенням можливості дізнатися про порушення свого права.

Зазначене обумовлено тим, що закон не обмежує вибір особою способів збирання доказів (у судовому порядку, в рамках кримінального провадження чи в інший спосіб), однак лише дізнавшись дійсні підстави виключення зі складу господарства, особа отримує об`єктивну та реальну можливість звернутися до суду.

Висновок суду, відносного того, що з дати внесення відомостей у Державному реєстрі позивач "міг довідатись" про порушення своїх прав суперечать вимогам законодавства.

В силу ч. 6 ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" в редакції від 24.11.2015 року, право доступу до документів, які знаходяться у відповідній реєстраційній справі, мають засновники (учасники) юридичної особи, фізична особа - підприємець, а також уповноважені ними особи та особи, які згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру, мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, на підставі письмової заяви та працівники контролюючих і правоохоронних органів на підставі відповідного письмового запиту, якщо такий запит подається у зв`язку із здійсненням ними повноважень, що визначені законом.

Станом на час розгляду справи порядок повного доступу до реєстраційної справи врегульовано Наказом Міністерства юстиції України 23 березня 2016 р. № 427/28557 "Про затвердження Порядку функціонування порталу електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи", відповідаю до п.1 Розділу II якого, користувачем персонального кабінету юридичної особи може бути виключно особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру є керівником такої юридичної особи.

Отже, з дати прийняття рішення про виключення позивач був обмежений у праві доступу до документів, які супроводжували прийняття такого рішення, що спростовує позицію суду відносно наявності можливості довідатись про порушення позивачем своїх прав та ознайомитись з документами про його виключення після внесення відомостей до Єдиного реєстру.

Висновок суду, про те до "перелік засновників та керівників юридичної особи знаходиться у відкритому доступі на сайті https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search, з яким можна ознайомитися лише ввівши ідентифікаційний код" - не має значення для вирішення питання про застосування позовної давності у виниклих правовідносинах, з підстав того, до наведена інформація не надає позивачу жодних відомостей про: про порушення свого права; про особу, яка порушила право; наявності суб`єктивної можливості дізнатися про порушення свого права; порушення права, яке належить особі, а не загальних відомостей щодо можливого порушення. В той же час, матеріали реєстраційної справи ФГ "Надія" свідчать про те, до по ФГ "Надія" у відкритому публічному доступі містилася інформація лише про керівника та засновника ФГ, без зазначення його членів, з підстав того, що на час наявності поряд з засновником членів ФГ де не було сформовано статутний капітал господарства, з визначенням обсягу частки кожного в ньому, що додатково підтверджує доводи позивача про незнання та неможливість дізнатися про своє порушене право.

Зазначення судом того, до ОСОБА_1 є співзасновником Фермерського господарства "Асперо", а іншим співзасновником цього господарства є ОСОБА_4 , яким одноособово прийнято оскаржуване рішення № 14-7/16 від 14.07.2016 і те що на думку суду дані обставини підтверджують факт спілкування позивача і ОСОБА_4 принаймні у період з моменту створення Фермерського господарства "Надія" та до створення Фермерське господарство "Асперо", тобто з 2004 по 2022 рр, і відповідно можливість позивача дізнатися безпосередньо від ОСОБА_4 про прийняте оскаржуване рішення з моменту його прийняття ґрунтується на припущеннях, позаяк, у зазначений судом проміжок часу позивач не могла передбачити обставини свого протиправного виключення з числа членів ФГ "Надія", що в свою чергу не надавало їй підстав на отримання відповідних відомостей безпосередньо від ОСОБА_4 , також, виключно на припущеннях суд зробив висновок, до такі відомості були б надані ОСОБА_4 позивачу.

Обставини того, до позивачу не виплачувалися дивіденди з 2016 року не знаходяться у логічному зв`язку з тим, до таким чином позивач цікавилася про діяльність господарства з 2016 року по теперішній час, і відповідно мала можливість поцікавитися щодо внесених оскаржуваних змін до складу Фермерського господарства "Надія", оскільки позивачу не виплачувалися дивіденди не виключно з 2016 року, а й взагалі з початку свого членства у фермерському господарства 2004 року.

Поза увагою суду залишено те, до ОСОБА_4 , який є одним з відповідачів у даній справі не було заявлено про застосування позовної давності за позовними вимогами позивача до ОСОБА_4 про визнання недійсними: рішення засновника Фермерського господарства "Надія" від 14 липня 2016 року; нової редакції Статуту Фермерського господарства "Надія", затверджену рішенням засновника ФГ "Надія" від 29.07.2016 року.

Позивач дізналася про порушення свого права на членство у ФГ "Надія"; про особу, яка порушила право позивача на членство, шляхом прийняття оскаржуваного рішення; отримала змогу ознайомитися з одноособовим рішенням засновника ФГ "Надія" від 14.07.2016 - у 2023 році, шляхом ознайомлення з матеріалами реєстраційної справи ФГ "Надія", які були витребувані ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 17.05.2023 року у справі № 912/717/23, позаяк, Кропивницька РВА відмовила в надані копій документів реєстраційної справи ФГ "Надія" у відповідь на відповідний адвокатський запит, що підтверджується вказаною ухвалою суду про їх витребування, що також спростовує висновки суду про наявність у позивача безперешкодної можливості на ознайомлення з реєстраційною справою ФГ "Надія".

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Фермерське господарство "НАДІЯ" та ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечують та зазначають, що позов поданий ОСОБА_1 є намаганням легалізувати рейдерське захоплення вищевказаної земельної ділянки ФГ "НАДІЯ" площею 39.5363 га, кадастровий номер: 3520586500:02:000:9033.

ОСОБА_1 було достеменно відомо про те, що ОСОБА_4 в липні 2016 року виключив її та інших членів ФГ "НАДІЯ" та продав корпоративні права ОСОБА_3 .

В даному випадку ФГ "НАДІЯ" та ОСОБА_2 правомірно заявили в суді першої інстанції про застосування строків позовної до позовних вимог ОСОБА_1 на підставі ст. 267 ЦК України.

Слід розмежовувати позовну давність до кожної позовної вимоги окремо, оскільки, для прикладу склад засновників ФГ "НАДІЯ" змінився в 2016 році, замість ОСОБА_4 засновником став ОСОБА_3 , відповідна зазначена інформація містилася у відкритому доступі на сайті https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search.

Відповідно ОСОБА_1 , якщо вона вважала себе членом фермерського господарства, мала цікавитися його справами, в тому числі і складом керівних органів підприємства.

У апеляційній скарзі Позивач стверджує, що не пропустила строки позовної даності, оскільки не мала фізичної можливості ознайомитися з матеріалами реєстраційної справи, а про проведення зборів засновників вона письмово не повідомлялася.

Позивач помилково стверджує, що вона не мала можливості ознайомитися з матеріалами реєстраційної справи, оскільки діючим в Україні законодавством встановлено відкритий доступ до реєстраційних справ юридичних осіб, який здійснюється через центри надання адміністративних послуг шляхом подання до них реєстраційної картки Форми 3 з оплатою відповідних зборів.

ОСОБА_9 в своєму позові вказує, що колишній засновник ФГ "НАДІЯ" ОСОБА_4 незаконно виключив її зі складу членів фермерського господарства, при цьому сама ж ОСОБА_1 разом із ОСОБА_4 створює нове фермерське господарства, на яке виводять спірну земельну ділянку шляхом різних маніпуляцій через державних реєстраторів, про що зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні.

Крім того, доводи Позивача про те, що в матеріалах реєстраційної справи відсутній договір купівлі-продажу корпоративних прав, який був укладений в липні 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не можуть бути використані проти нового власника ОСОБА_2 , як про це зазначено у рішенні ЄСПЛ: "...та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу".

Відповідачі звертають увагу суду і на редакцію статуту, на підставі якого ОСОБА_4 виключив ОСОБА_1 із складу засновників, зазначений статут в редакції від 09.10.1997 зареєстрований під №14361050001000032 не містить будь-яких положень про членів ФГ та порядку прийняття рішень, згідно розділу 5 зазначеного статуту всі рішення приймаються фермером-керівником одноособово.

В даному випадку члени ФГ не здійснювали будь-яких внесків до статутного капіталу господарства, ніхто з них будь-яким чином не приймав участі в діяльності господарства та були членами ФГ лише номінально.

Таким чином, Єдиною особою, яка мала право приймати рішення від імені господарства був його засновник, який це господарство створив, в даному випадку спочатку ОСОБА_4 , потім ОСОБА_3 та на даний момент ОСОБА_2 , особи яким належало 100% від складеного капіталу господарства.

ФГ "НАДІЯ" звертає увагу суду апеляційної інстанції, що Позивач оскаржує перехід права власності на корпоративні права лише в частинні останнього договору укладеного з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , при цьому Позивач не оскаржує перехід корпоративних прав ФГ "НАДІЯ" від ОСОБА_4 до ОСОБА_3 .

Інші учасники справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 07.03.2024 о 14:30 год.

В судовому засіданні 07.03.2024 оголошено перерву в судове засідання на 23.05.2024 о 15:00 год.

В судовому засіданні 23.05.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7. Встановлені судом обставини справи.

ОСОБА_4 26.12.1992 створив Фермерське господарство "Надія", яке розташоване на території АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (т. 1 а.с. 18).

З 03.12.2004 членами ФГ "Надія" були: ОСОБА_4 (засновник ФГ), ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , що підтверджується Додатком № 1 до Статуту Фермерського господарства "Надія" (т. 1 а.с. 224-225).

Відповідно до статуту Фермерського господарства "Надія", з урахуванням реєстрації змін 06.12.2004, діяльність господарства регулюється Законом "Про селянське /фермерське/ господарство" і цим статутом (п. 1.2).

Керівником фермерського господарства є ОСОБА_4 (п.1.5).

Майно і засоби господарства формуються за рахунок виробленої продукції, придбання матеріально-технічних і товарних цінностей, цінних паперів, доходів від продажу та реалізації продукції і послуг, кредитів банків, добровільних внесків юридичних та фізичних осіб, як організацій і громадян України, так і закордонних організацій та громадян, а також інших надходжень, які заборонені законодавством України (п. 3.1).

В формуванні майна господарства можуть приймати участь на договірних умовах державні, корпоративні і інші організації та громадяни України, закордонні юридичні та фізичні особи, а також бюджетні кошти, передбачені на ці цілі законодавством України (п. 3.2.).

Згідно п. 5.1. Статуту вищім органом управління господарством є рішення фермера-керівника або його довіреної особи.

Відповідно до розділу 4 Статуту фермер керівник має право:

-без доручення діяти від імені господарства, представляти його в установах і організаціях на Україні і за кордоном;

-відкривати рахунки в банках;

- виписувати доручення;

-вирішувати питання, що пов`язані з заключенням угод, договорів, контрактів від імені господарства;

-розпоряджатися майном господарства;

-приймати на роботу, визначати права і обов`язки тимчасових робітників, звільняти їх, затверджувати правила внутрішнього розпорядку, застосовувати засоби матеріального заохочення і стягнення;

-приймати рішення від імені господарства по пред`явленню претензій і позовів;

-здійснювати облік результатів діяльності господарства;

-вносити зміни і доповнення в даний статут з послідуючою реєстрацією в райдержадміністрації.

Після входження до фермерського господарства його членів, у тому числі позивача, до статуту не було внесено змін, які б визначали права та обов`язки таких членів, їх статус, порядок набуття членства та його припинення, участь в управлінні справами господарства тощо. Також на той час не було сформовано статутний капітал фермерського господарства з його розподілом між учасниками.

Інформація щодо включених членів не знайшла відображення у даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

ОСОБА_1 зазнає, що після ознайомлення з реєстраційною справою Фермерського господарства "Надія" під час розгляду Господарським судом Кіровоградської області судової справи № 912/717/23 їй стало відомо, що рішенням засновника Фермерського господарства "Надія" № 14-7/16 від 14.07.2016 виключено усіх членів Фермерського господарства "Надія", зокрема й ОСОБА_1 , та включено до складу членів Фермерського господарства "Надія": ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ; сформовано статутний капітал ФГ у розмірі 1000 грн. Зазначене рішення обґрунтоване бажанням членів ФГ вийти зі складу членів фермерського господарства (т. 1 а.с. 249-250).

Заяви про вихід зі складу Фермерського господарства, чи інші заяви, які б відображали волю вищевказаних членів господарства на припинення членства, матеріали справи не містять.

В подальшому, рішенням засновника Фермерського господарства "Надія" № 29-07/16 від 29.07.2016 затверджено нову редакцію статуту Фермерського господарства "Надія", згідно з яким, засновником ФГ "Надія" є ОСОБА_3 , членами ФГ є: ОСОБА_4 . ОСОБА_6 , ОСОБА_8 (Статут - т. 1 а.с. 251-257). В матеріалах реєстраційної справи Фермерського господарства "Надія" рішення засновника № 29-07/16 від 29.07.2016 відсутнє. Учасниками справи також не надано до матеріалів справи зазначеного рішення.

26.12.2022 засновник Фермерського господарства "Надія" ОСОБА_3 прийняв рішення № 3/22 про відчуження за договором про продаж на користь ОСОБА_2 , частки в складеному капіталі Фермерського господарства "Надія" у розмірі 100%, що відповідає вкладу (внеску) в сумі 1000,00 грн; Укладення та підписання договору дарування з ОСОБА_2 до 31.12.2022.

26.12.2022 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу частки в складеному капіталі Фермерського господарства "Надія" у розмірі 100%, що відповідає вкладу (внеску) в сумі 1000,00 грн.

Рішенням засновника ФГ "Надія" № 4/22 від 26.12.2022, взято до відома про те, що на підставі договору купівлі-продажу частки в складеному капіталі Фермерського господарства "Надія" у розмірі 100%, що відповідає вкладу (внеску) в сумі 1000,00 грн, укладеного 26.12.2022 із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , єдиним засновником (членом) Фермерського господарства "Надія" є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; Припинити повноваження на займаній посаді та звільнити ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з посади голови Господарства та призначити на посаду голови Господарства ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з 26.12.2022. 3 огляду на прийняте рішення, внести відповідні зміни до Статуту Господарства, затвердити та підписати нову редакцію Статуту Господарства. У зв`язку з прийнятим рішенням здійснити державну реєстрацію змін до відомостей про Господарство, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

ОСОБА_1 , вважає своє виключення зі складу членів Фермерського господарства "Надія" незаконним та таким, що здійснене всупереч її волі, що в свою чергу зумовило незаконність подальших дій спрямованих на неодноразову зміну засновника фермерського господарства "Надія".

У зв`язку з вищевикладеним, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 114 Господарського кодексу України фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначені Законом України "Про фермерське господарство".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фермерське господарство").

У багатьох постановах Верховного Суду вказано, що правовідносини у сфері корпоративного управління, що виникають між учасниками юридичних осіб та юридичними особами різних організаційно-правових форм є в цілому подібними, про що додатково свідчить наявність у Цивільному кодексі України загальних норм, що регулюють порядок управління товариством, в тому числі шляхом ухвалення загальними зборами відповідних рішень (статті 97, 98 Цивільного кодексу України). Подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 922/80/18, від 21.04.2021 у справі № 902/1051/19, від 28.07.2021 у справі № 918/456/20.

Законодавство та судова практика тривалий час розвивалися шляхом застосування по суті єдиних підходів до вирішення спорів, пов`язаних із корпоративним управлінням до всіх юридичних осіб, незалежно від їх організаційно-правової форми.

Аналіз норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України свідчить, що ними не передбачений порядок скликання та проведення загальних зборів учасників фермерських господарств. Відтак щодо вказаних правовідносин слід застосувати насамперед положення статуту товариства (подібних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 21.04.2021 у справі № 902/1051/19).

Питання щодо порядку скликання зборів членів фермерського господарства та прийняття ними рішень, повідомлення членів про скликання зборів, виходу та набуття членства, виключення членів господарства, неврегульоване ані Статутом Фермерського господарства "Надія" (в редакції від 06.12.2004), ані Законом України "Про фермерські господарства", ані іншими нормативними актами. Тому відповідно до ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України щодо вказаних правовідносин слід застосувати правові норми цивільного законодавства, які регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

До правовідносин, які виникають у зв`язку з діяльністю фермерських господарств, можуть бути застосовані приписи законодавства, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, у випадку, якщо спірні правовідносини не врегульовані статутом ФГ або Законом України "Про фермерське господарство".

Однак порядок скликання та проведення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи визначений законодавством України (ЦК та ГК України, а також, зокрема, законами України "Про акціонерні товариства", "Про господарські товариства" та "Про кооперацію"), згідно з положеннями якого учасники (акціонери, члени) юридичної особи до початку загальних зборів мають бути повідомлені про дату, місце, час проведення та порядок денний таких зборів. Цей порядок скликання загальних зборів вищого органу управління юридичної особи не залежить від її організаційно-правової форми, є загальноприйнятим та таким, що гарантує забезпечення права учасника (акціонера, члена) юридичної особи на участь в управлінні нею.

Підставою позову визначено порушення корпоративних прав позивача як члена Фермерського господарства у зв`язку з виключенням її з господарства поза її волею та порушенням проведення зборів учасників без позивача.

Матеріалами справи підтверджується, що оскаржуване рішення засновника № 14-7/16 від 14.07.2016 прийняте одноособово засновником Фермерського господарства "Надія" ОСОБА_4 без проведення загальних зборів членів Фермерського господарства "Надія".

У матеріалах як судової, так і реєстраційної справи відсутні відповідні заяви членів господарства про вихід зі складу членів Фермерського господарства "Надія" на підставі яких прийнято оскаржуване рішення № 14-7/16 від 14.07.2016.

Крім того, члени ФГ "Надія" - ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , на момент прийняття оскаржуваного рішення засновника № 14-7/16 № 14-7/16 від 14.07.2016 про їх виключення за їх бажанням - були померлими, що підтверджується відповідними свідоцтвами про смерть (т. 1 а.с. 24-25).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується, що оспорюване позивачем рішення ФГ "Надія", оформлене рішенням засновника Фермерського господарства "Надія" № 14-7/16 від 14.07.2016, яким було виключено усіх членів ФГ "Надія", зокрема й ОСОБА_1 та включено до складу членів ФГ "Надія": ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не може вважатись правомірним, оскільки прийняте з порушенням процедури його прийняття, без проведення зборів членів господарства та без погодження з членами фермерського господарства.

Оспорюване рішення порушує право участі позивача, обмежує його можливості самостійно розпоряджатися корпоративними правами, порушує майнові права на частку активів фермерського господарства, отримання прибутку як учасника юридичної особи.

Відповідно всі наступні оскаржувані рішення, правочин та редакції статуту прийняті на підставі вищезазначеного неправомірного рішення, особами без належних на такі дії повноважень.

Разом з тим, відповідачами-1,2 подано заяви про застосування строків позовної давності.

У свою чергу, позивач зазначає, що про порушення свого права на членство у ФГ "Надія", про особу, яка порушила право позивача на членство, шляхом прийняття оскаржуваного рішення, дізналася лише у 2023 році, шляхом ознайомлення з матеріалами реєстраційної справи ФГ "Надія", які були витребувані ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 17.05.2023 року у справі № 912/717/23.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Велика Палата Верховного Суду зазначала, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.

Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 наголошував на тому, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому, за змістом зазначеної норми (статті 261 Цивільного кодексу України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Також, суд акцентує увагу на необхідності аналізу добросовісності поведінки позивача, обов`язку цікавитися станом своїх справ, зокрема, з огляду на періодичність скликання загальних зборів юридичної особи.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частини п`ята-шоста статті 267 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№ o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Закон не встановлює, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропуску позовної давності поважними.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. Водночас саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин.

Колегія суддів погоджується з висновками суд першої інстанції, що позивач могла дізнатись своєчасно про порушення своїх прав.

Діючим в Україні законодавством встановлено відкритий доступ до реєстраційних справ юридичних осіб, який здійснюється через центри надання адміністративних послуг шляхом подання до них реєстраційної картки Форми 3 з оплатою відповідних зборів.

Членство у фермерському господарстві передбачає участь у його діяльності, у тому числі трудовій (ст. 27 Закону України "Про фермерське господарство").

Проте, з часу прийняття рішення про виключення позивача з фермерського господарства у 2016 до моменту звернення з позовом у 2023 році минуло сім років. З доводів позивача про необізнаність щодо свого статусу можна зробити висновок, що у вказаний проміжок часу вона не приймала жодної участі у діяльності фермерського господарства, що як вказано вище суперечить самій суті такого членства. Однак, вказане не може свідчити про об`єктивні обставини, які перешкоджали позивачу дізнатися про припинення свого членства.

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_16 є співзасновником та керівником іншого Фермерського господарства "Асперо", створеного 25.11.2022 разом з іншим співзасновником цього ж господарства є ОСОБА_4 , яким і було одноособово прийнято оскаржуване рішення № 14-7/16 від 14.07.2016. Тобто відносини між позивачем та ОСОБА_4 не є припиненими.

При цьому, з позовом до суду у даній справі позивач звернулася лише після відкриття судової справи № 912/717/23 між Фермерським господарством "Надія" та Фермерським господарством "Асперо" щодо права постійного користування на земельну ділянку для ведення фермерського господарства. Тобто, як опосередкований спосіб захисту позивачем свого права на користування цією земельною ділянкою, право на яку визнано за ФГ "Надія".

Всі вищезазначені обставини у сукупності дають можливість зробити висновок про те, що ОСОБА_1 могла дізнатися про прийняття оскаржуваного рішення з моменту його прийняття, а саме з 14.07.2016, і відповідно строк позовної давності сплив 14.07.2019.

Враховуючи, що позовна давність спливла і про це зроблено заяву відповідачем у справі, суд відмовляє в позовних вимогах про визнання недійсним рішення засновника Фермерського господарства "Надія" № 14-7/16 від 14 липня 2016 року та визнання недійсною нової редакції Статуту Фермерського господарства "Надія", затвердженої цим рішенням, у зв`язку зі спливом позовної давності, оскільки позивачем не наведено поважних причин її пропущення.

В решті вимог слід відмовити як у похідних від вищевказаних, оскільки інших підстав для їх задоволення, окрім неправомірності рішення № 14-7/16 від 14 липня 2016 року, позивач не наводить.

За викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду, а доводи викладені в апеляційній скарзі спростовуються вищевикладеним.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта, що відповідачем Зеленським не було заявлено про застосування позовної давності щодо вимог про визнання недійсними рішення засновника від 14 липня 2016 року та затвердженого ним Статуту, оскільки не він є відповідачем за даними вимогами, а саме фермерське господарство.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

10. Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.10.2023 у справі № 912/964/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.10.2023 у справі № 912/964/23 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10.06.2024

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко